Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №448/1630/25 — Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/1630/25

Провадження № 3/448/29/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.02.2026 м. Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області у складі:

головуючої – судді – Гіряк С.І.

за участі секретаря судового засідання – Рушеляк Г.С.,

розглянувши матеріали справи, що надійшли з відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі КУпАП),

учасники справи:

особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - не з`явився,

захисник – адвокат Швець Д.Ю.,

безпосередньо після закінчення судового розгляду, виніс постанову про наступне:

І. Опис обставин, встановлених під час розгляду справи

1. 27.08.2025 року до Мостиського районного суду Львівської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №427257 за ч.1 ст. 130 КУпАП, складений відносно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 18.08.2025 о 21 год. 08 хв. у м. Мостиська, вул. Сагайдачного, 4, Яворівського району, Львівської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, нечітка мова. Від проходження медичного огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер та в закладі охорони здоров`я відмовився під відеозапис.

ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь в справі про адміністративне правопорушення

2. В судовому засіданні ОСОБА_1 вказав про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що того дня транспортним засобом не керував. Пояснив, що перебуваючи вдома, посварився із дружиною, вчинив скандал, тому дружина викликала працівників поліції по даному факту. Працівники поліції прибули на виклик, встановлювали обставини сварки із дружиною, та з невідомих причин пропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння, на що він повідомив, що перебуває вдома, а не є водієм транспортного засобу. Про наявність протоколу про адміністративне правопорушення йому взагалі не було відомо, дізнався тільки тоді, коли прийшов виклик до суду.

Просив, на підставі наведених ним обставин та досліджених доказів, закрити справу за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

3. В судовому засіданні адвокат Швець Д.Ю. вказав про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що останній, в зазначений у протоколі час, транспортним засобом не керував. Зазначив, що події, які передували складанню протоколу про адміністративне правопорушення мали місце не подвір?ї помешкання ОСОБА_1 , куди прибули працівники поліції за зверненням дружини ОСОБА_1 щодо перебування чоловіка вдома у стані алкогольного сп?яніння, виникнення побутового конфлікту та розбиття ОСОБА_1 вартісної побутової техніки (праски).

Більше того, як стало відомо з матеріалів справи, працівники поліції, які прибули на виклик, склали також постанову серії ЕНА №5516456 від 18.08.2025 року про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.121 КУпАП, в якій зазначено, що вказаного вище дня 21.08 год. по вул. Сагайдачного, 4, що в м. Мостиська Яворівського району Львівської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «AUDI Q7», обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п.2.3 «в» Правил дорожнього руху та вчинила правопорушення, передбачене ч.5 ст. 121 КУпАП.

Вказана постанова була оскаржена в судовому поряду та скасована рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 16.01.2026 року по справі № 448/1695/25 за недоведеністю факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «AUDI Q7» та, відповідно, недоведеності події та наявності правопорушення. Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 16.01.2026 року по справі № 448/1695/25, не було оскаржено відповідачем та набрало законної сили.

Адвокат зазначив, що саме з причини не керування ОСОБА_1 транспортним засобом, від неодноразово просив викликати в судове засідання працівника поліції, щоб підтвердити вказані обставини, проте, працівник поліції належним чином повідомлений, але в судове засідання так і не прийшов. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 транспортним засобом взагалі не керував, просив суд, на підставі наведених ним обставин та досліджених доказів, закрити справу за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Подав письмове клопотання від 28.01.2026 про закриття провадження у справі, яке долучене до матеріалів справи.

ІІІ. Досліджені в судовому засіданні докази

4. У даній справі відносно ОСОБА_1 про вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення в судовому засіданні досліджено такі докази:

4.1. протокол про адміністративне правопорушення серій ЕПР1 №427257 від 18.08.2025 (а.с.5);

4.2. акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 18.08.2025 відносно ОСОБА_1 (а.с.6), в якому вказані ознаки алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 ;

4.3. направлення у КНПЛОР на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.08.2025 відносно водія ОСОБА_1 , в якому вказано, що він відмовився від проходження огляду (а.с.7);

4.4. довідка від 18.08.2025 про відсутність відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.4);

4.5. рапорт інспектора поліції Депи Д. від 18.08.2025;

4.6. письмові пояснення ОСОБА_2 – дружини ОСОБА_1 , яка вказала, що 18.08.2025 близько 20.30 год. її чоловік вчинив вчинив сімейний скандал, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, По даному факту вона здійснила виклик працівників поліції (а.с.8);

4.7. диск з відеозаписом, який безпосередньо досліджений в судовому засіданні (а.с.10).

Із дослідженого в судовому засіданні відеозапису встановлено, що на диску зафіксовано, факт прибуття працівників поліції до будинку ОСОБА_1 , які прибули на виклик дружини ОСОБА_1 по факту вчинення побутового конфлікту в сім`ї. Перебуваючи на подвір`ї, поліцейські встановлюють у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обставини сімейного скандалу, про що роблять відповідні письмові записи.

4.8. допитана в судовому засіданні 26.12.2025 свідок ОСОБА_2 пояснила, що 18.08.2025 здійснила виклик працівників поліції через сімейну сварку із чоловіком ОСОБА_1 у їхньому помешканні. Поліцейські прибули за її зверненням щодо перебування чоловіка вдома у стані алкогольного сп?яніння, виникнення побутового конфлікту та розбиття ОСОБА_1 побутової техніки (праски). Вказала, що ОСОБА_1 взагалі не керував будь-яким транспортним засобом.

5. Викликаний за клопотанням адвоката в судове засідання інспектор поліції ОСОБА_3 , який складав протокол відносно ОСОБА_1 , в судові засідання призначені на: 30.12.2025, 28.01.2026, 25.02.2026, повторно не з`явився, належним чином повідомлений про дату і місце судового засідання, розписка про отримання повідомлення про виклик долучена до матеріалів справи.

6. Оскільки відповідно до вимог ст.245 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне вирішення справи, зважаючи на неодноразові виклики інспектора поліції та вжиті всі можливі заходи для його належного повідомлення, суд вважає, що розгляд справи можливо завершити на підставі наявних доказів.

ІV. Застосоване Судом законодавство

А. Загальні принципи

7. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

8. Згідно ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

9. Як зазначено в ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

10. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

11. Відповідно до ст.9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

12. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

13. Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

14. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

15. У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

16. Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.

17. При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

18. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

19. Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Б. Щодо вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП

20. Положеннями пункту 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», судам роз`яснено, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

21. Диспозицією статті 130 КУпАП передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - передбачає адміністративну відповідальність.

22. Отже, об`єктивна сторона ч.1 ст.130 КУпАП характеризується такими діяннями: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів та 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

23. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну Поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

24. В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

25. Згідно до положень п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

26. Згідно з п.2 Загальних положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735: огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

27. Відповідно до п. 3 ч. 1 зазначеної Інструкції ознаками алкогольного (наркотичного) сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

28. Пунктом 6 частин 1 визначено, що огляд проводиться двома альтернативними способами: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); - лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

29. Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані, зокрема, алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

30. З вищевказаного слідує, що поліцейський зобов`язаний запропонувати водію транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, а у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, провести такий огляд в найближчому закладі охорони здоров`я.

31. За загальним правилом, відповідно до положень ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

32. У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

33. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

34. Також, як у справі «Бакланов проти росії» (рішення від 9 червня 2005), так і в справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

V. Висновок Суду

35. Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, які досліджені судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю Суд враховує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

36. При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

37. Враховуючи те, що диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП в даній справі передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, саме цю обставину необхідно встановити Суду, яка є об`єктивною стороною даного адміністративного правопорушення.

38. Такий висновок Суду узгоджується із правовою позицією ККС у складі Верховного Суду, відображеною у Постанові ВС №303/6992/від 01.12.2021.

39. Крім того, юридичний склад адміністративного правопорушення – це передбачена нормами адміністративного права сукупність ознак, при наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як правопорушення. Отже, склад правопорушення містить чотири необхідні елементи: об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт та суб`єктивну сторону правопорушення.

40. Повнота і цілісність цієї системи є необхідною умовою для притягнення особи до юридичної відповідальності. Відсутність хоча б одного з елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність) особи, поведінка якої оцінюється у даному конкретному випадку, не є правопорушенням.

41. Суб`єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є водій транспортного засобу, а обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - є саме керування транспортним засобом.

42. Відповідно до п.27 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року (із змінами), керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

43. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

44. Факт керування автомобілем може бути доведений: показаннями потерпілих або свідків правопорушення; фотознімками, відеозаписами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Тобто і відео з камер поліцейських, і відеозаписи з камер спостереження та відео реєстраторів автомобілів самих правопорушників, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, є доказами.

45. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 18.08.2025 о 21 год. 08 хв. у м. Мостиська, вул. Сагайдачного, 4, Яворівського району, Львівської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження медичного огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер та в закладі охорони здоров`я відмовився під відеозапис.

46. В судовому засіданні захисник адвокат заперечив факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, вказавши про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що події, які передували складанню протоколу про адміністративне правопорушення мали місце не подвір?ї помешкання ОСОБА_1 , куди прибули працівники поліції за зверненням дружини ОСОБА_1 щодо перебування чоловіка вдома у стані алкогольного сп?яніння, виникнення побутового конфлікту та розбиття ОСОБА_1 вартісної побутової техніки (праски).

47. Правова позиція по справі ОСОБА_1 є його засобом захисту та підлягає ретельній перевірці під час судового розгляду з огляду на вільне визначення своєї позиції до вчиненого, правильного розуміння обставин події, шляхом безпосереднього дослідження доказів судом, а обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, є складовою презумції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

48. Свідок ОСОБА_2 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, в судовому засіданні пояснила, що 18.08.2025 здійснила виклик працівників поліції через сімейну сварку із чоловіком ОСОБА_1 у їхньому помешканні. Поліцейські прибули за її зверненням щодо перебування чоловіка вдома у стані алкогольного сп?яніння, виникнення побутового конфлікту та розбиття ОСОБА_1 побутової техніки (праски). Вказала, що ОСОБА_1 взагалі не керував будь-яким транспортним засобом.

49. Із змісту відеозапису, який безпосередньо досліджений у судовому засіданні, встановлено, що зафіксований факт прибуття працівників поліції до будинку ОСОБА_1 , які прибули на виклик дружини ОСОБА_1 по факту вчинення побутового конфлікту в сім`ї. Перебуваючи на подвір`ї, поліцейські встановлюють у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обставини сімейного скандалу про що роблять відповідні письмові записи.

50. Будь-які відомості щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом відсутні.

51. Викликаний, за клопотанням адвоката в судове засідання інспектор поліції ОСОБА_3 , який складав протокол відносно ОСОБА_1 , в судові засідання призначені на: 30.12.2025, 28.01.2026, 25.02.2026, повторно не з`явився, належним чином повідомлений про дату і місце судового засідання, розписка про отримання повідомлення про виклик долучена до матеріалів справи.

52. Рапорт працівника поліції, що наявний в матеріалах справи суд не бере до уваги, оскільки поліцейський, який складав протокол є зацікавленою особою, а його рапорт сам по собі без підтвердження належними і допустимими доказами, не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення, такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду висловленою в постанові від 20 травня 2020 року по справі № 524/5741/16-а (провадження № К/9901/33786/18), де Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в п.53 вказаної постанови зазначив, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, без будь-яких інших належних і допустимих доказів.

53. Крім того, відповідно до роз`яснень, що міститься в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. №14 під керуванням транспортними засобами слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортними засобами, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

54. Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

55. Тобто, такий обов`язок покладається саме на водія транспортного засобу, який безпосередньо керує транспортним засобом, а достатніх доказів того, що саме вказана в протоколі особа ОСОБА_1 керував транспортним засобом, матеріали справи не містять.

56. При цьому, відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

57. Також слід зазначити, що розглядаючи адміністративні матеріали, які направлені до суду з метою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності і які визнані органом, що їх направляє достатніми для досягнення поставленої мети, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.

58. З урахуванням рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

59. За наведених обставин, Суд позбавлений змоги здійснити перевірку обставин ймовірного порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.

60. Із врахуванням положень і тлумаченьст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

61. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП). Встановлені у суді обставини не підтверджують викладених у протоколі даних про обставини правопорушення.

62. Натомість, у матеріалах справи про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні об`єктивні дані, підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, наведених в протоколі, а надані суду докази не спростовують доводів сторони захисту.

63. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки, за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у Суду.

64. Інших доказів, працівниками поліції, для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не надано.

65. Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

66. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст.62 Конституції України - презумпції невинності.

67. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п.43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» ( з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

68. Суд приходить до переконання, що в досліджених обставинах справи за наявними доказами, суд не знайшов підтвердження того, що ОСОБА_1 був особою, яка керує транспортним засобом.

69. ОСОБА_1 повністю заперечив обставину про те, що він взагалі здійснював керування транспортним засобом, що відповідно до статті 251 КУпАП, підтверджується дослідженими Судом доказами.Вказану обставину в судовому засіданні підтвердила безпосередньо допитана Судом свідок та встановлено із диску із відеофіксацією події.

70. Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

71. А згідно вимог ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.

72. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого законодавства, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

73. За таких обставин, суд вважає, що суть правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП є сумнівною, що є не прийнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom).

74. У відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

75. Враховуючи вищенаведене, керуючись принципом презумпції невинуватості, згідно якого, крім іншого, усі сумніви мають трактуватись на користь особи, яка притягується до відповідальності, суд приходить до висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

VІ. Судові витрати

76. Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст.40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, виходячи з норм ч.2 ст.284 та ст.247 КУпАП, суд не вбачає підстав для стягнення судового збору.

Керуючись статтями 9, 130, п.1 ч.1 ст. 245, 247,251,255, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Закрити провадження в справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

2. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Повний текст постанови суду виготовлений та підписаний 25.02.2026.

Суддя Світлана ГІРЯК