Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №462/893/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Єдиний унікальний номер судової справи 462/893/26

Номер провадження 3/462/671/26

ПОСТАНОВА

про повернення матеріалів для належного оформлення

26 лютого 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., перевіривши матеріали справи, які надійшли з Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління національної поліції у Львівській області (далі – ЛРУП № 2), електронна пошта: lrupolice2@lv.police.gov.ua, місцезнаходження: 79057, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 65 про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка працює на посаді слюсаря складальника літальних апаратів, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , яка раніше протягом року не притягувалася до адміністративної відповідальності, відомостей про наявність встановлених законодавством України пільг немає (дані щодо особи зазначено згідно протоколу),

за ознаками вчинення правопорушення, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), -

встановив:

І. Рух справи

ЛРУП № 2, 05.02.2026 року (вх. № 2883) звернулося у Залізничний районний суд м. Львова із матеріалами справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП (а.с. 10).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2026 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю – Галайко Н. М. (а.с. 11).

ІІ. Опис обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення

2.1. Щодо протоколу серії ВБА № 212670 від 21.01.2026 року

Згідно вказаного протоколу про адміністративне правопорушення: « ОСОБА_1 , 21.01.2026 року о 14 год. 25 хв. будучи матір`ю неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилилася від виконання покладених на неї батьківських обов`язків передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України (далі – СК України) щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання , як наслідок неповнолітній ОСОБА_2 будучи в магазині «Новий Градус» здійснив крадіжку «POD-системи».

2.2. Правова кваліфікація діяння.

Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 органом поліції кваліфіковано за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП ОСОБА_1 роз`яснені при складанні протоколу.

ІІІ. Щодо явки в судове засідання осіб, які приймають участь у справі

ОСОБА_1 , будучи належно та завчасно повідомленою про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, шляхом скерування судових повісток на її адресу вказану у протоколі, у судове засідання не з`явилася, жодних заяв чи клопотань до суду не подавала.

Окрім цього, інформація щодо часу та місця розгляду зазначеної справи розміщувалась на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: https://zl.lv.court.gov.ua

Враховуючи, що за правилами ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, тому суд на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП вважає можливим розглядати дану справу за відсутності особи щодо якої складено протокол.

Так, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Така позиція суду узгоджується з рішенням Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України» (заява № 36665/02), яке набуло статусу остаточного та відповідно до якого у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. ЄСПЛ неодноразово наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

ІV. Позиція суду

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов таких висновків.

Адміністративне провадження не є формальною процедурою фіксації події. Його призначення полягає у забезпеченні законності, захисті прав і свобод осіб та належному застосуванні заходів відповідальності виключно за наявності передбачених законом підстав (ст. 1 КУпАП).

Факт події сам по собі не утворює складу адміністративного правопорушення. Для настання відповідальності підлягають встановленню всі елементи складу: протиправна дія чи бездіяльність, вина особи у формі умислу або необережності, а також наявність шкоди чи загрози охоронюваним законом інтересам (ст. 9 КУпАП). Невизначеність або непідтвердженість хоча б одного з цих елементів унеможливлює притягнення особи до відповідальності.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення не містить належної конкретизації об`єктивної сторони інкримінованого діяння. Викладені у ньому обставини мають узагальнений характер, не розкривають змісту протиправної поведінки, не визначають часу, способу та фактичних проявів порушення, а також не містять достатніх даних для встановлення вини особи.

Долучені до справи матеріали не усувають цієї невизначеності, не забезпечують повного з`ясування обставин та не дають можливості здійснити належну правову оцінку події в межах пред`явленого обвинувачення.

Суд здійснює розгляд справи в межах наданих матеріалів і не наділений повноваженнями самостійно формувати фабулу правопорушення, усувати змістовні недоліки протоколу чи збирати докази замість органу, який його склав.

За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення підлягає поверненню органу, який його склав, для належного оформлення та усунення виявлених недоліків.

V. Застосоване судом законодавство при розгляді справи

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений КУпАП.

Згідно ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Як вказано у ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Вимогами ст. 245 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Положеннями ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 2 ст. 251 КУпАП встановлено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 252 КУпАП передбачено, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд не уповноважений перекладати цей обов`язок на себе.

Як кожен доказ окремо, так і вся їх сукупність, підлягають оцінці. Правильна оцінка доказів – це найважливіша умова прийняття законного, об`єктивного, обґрунтованого, і правильного рішення у справі. Оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням посадової особи. Це означає, що під час повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи у посадової особи формується своя певна думка щодо конкретної справи. Ця думка ґрунтується на некритичному ставленні до окремих доказів, відсутності будь-яких переваг одних доказів перед іншими, додержанні законності. До того ж посадова особа керується своєю правосвідомістю. Оцінюють докази посадові особи, що уповноважені розглядати справу про адміністративне правопорушення, а також інші особи, що беруть участь у справі. Це проявляється у клопотаннях, поясненнях цих осіб, що допомагає посадовій особі прийняти правильне рішення.

Суд приймає до уваги особливість правого статусу доказів у провадженні у справах про адміністративне правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом.

Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження.

За час відправлення правосуддя в подібній категорії справ формується стала практика тлумачення релевантного законодавства (КУпАП та підзаконних актів) з позиції їх змістовного тлумачення. Специфіка правового регулювання даних правовідносин вимагають від судді розширювального тлумачення законодавства з метою встановлення об`єктивної істини по справі та справедливого врегулювання суспільних відносин.

Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.

При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

VІ. Щодо неналежного оформлення матеріалів справи

Так, суд наголошує, що адміністративне правопорушення – це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності.

Однак щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, у якому формулюється суть правопорушення.

Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, він є єдиною формою документу, в якому фіксується факт вчинення допущеного порушення, ніякого іншого документу про прийняття до провадження уповноваженими органами не оформляється. Від того, наскільки грамотно, змістовно і умотивовано складений протокол, залежить якість розгляду справи про адміністративне порушення, правильність розгляду справи по суті й обґрунтованість застосування адміністративного стягнення.

Так, протокол про адміністративне правопорушення – це комплексне джерело доказової інформації. Однак він набуває значення доказу в таких випадках, коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим коментованою статтею.

Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол.

Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.

У відповідності до ст. 278 КУпАП суддя при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує чи правильно складено протокол та інші матеріали про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

З аналізу змісту ч. 1 ст. 184 КУпАП вбачається, що ухилення від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Зміст наведеної норми дозволяє констатувати, що в силу її вимог особа може бути притягнута до відповідальності за наявності в сукупності таких умов, коли вона: 1) є батьком або матір`ю дитини чи іншою особою, яка їх замінює; 2) ухиляється від виконання передбачених законодавством обов`язків, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей; 3) ухиляється від виконання вказаних обов`язків саме відносно неповнолітніх дітей.

Так, суд наголошує, що обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 212670 від 21.01.2026 року не узгоджуються з іншими доданими матеріалами справи. Зокрема, матеріали справи містять пояснення ОСОБА_3 від 21.01.2026 року, свідоцтво про народження ОСОБА_4 та психологічну характеристику ОСОБА_4 , які не мають відношення до даної справи.

У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , характеристика її сина ОСОБА_2 по відношенню до якого, згідно протоколу, вона не виконала батьківські обов`язки та будь які інші докази, які підтверджують обставини викладені у протоколі.

Також суд звертає увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено конкретних обставин, які б вказували на невиконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків по відношенню до дитини та не вказано, від яких саме передбачених законодавством обов`язків, з посиланням на норму закону, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини, ухиляється остання.

У матеріалах справи відсутнє свідоцтво про народження дитини, як єдиний доказ, який би свідчив про дату народження дитини та те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності є її матір`ю.

VІІ. Висновки

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантований розгляд його справи незалежним і безстороннім судом. Європейський суд з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 року у справі «Михайлова проти України» зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред`явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.

Враховуючи наведене, суд, розглядаючи справи на засадах безсторонності та неупередженості, не наділений повноваженнями витребовування додаткових доказів за власною ініціативою.

Зважаючи на викладене, розгляд справи має бути здійснений лише за тими матеріалами, які містяться у справі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй правовій позиції сформульованій у постанові від 11.02.2021 року у справі №11-1219сап19 зазначила, що норми КУпАП, які встановлюють процедуру адміністративного розслідування і стадію розгляду справи уповноваженим органом (судом), не містять законодавчих положень, які б за окресленої правової ситуації передбачали можливість повертати справу про адміністративне правопорушення для дооформлення протоколу й належного виконання вимог ст. 256 КУпАП у частині забезпечення присутності порушника в суді. Водночас немає й процесуальних норм, які б забороняли, зокрема, судді, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вимагати від уповноваженого органу виконати належним чином вимоги процесуального закону щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення і його реалізації таким чином, щоб можна було вирішити питання про винність особи у вчиненні адміністративного проступку з дотриманням строків розгляду і без порушення прав особи порушника чи осіб, які потерпіли від дій останнього. Принаймні чітких й однозначних положень, які б дозволяли чи забороняли повертати протоколи для забезпечення присутності порушника під час розгляду справи, процесуальне адміністративно-деліктне законодавство не містить.

Сформовані на підставі аналізу сталої судової практики рекомендації відповідної вищої судової інституції в окресленому сегменті адміністративно-деліктних правовідносин орієнтував суддів на можливість повернення протоколу уповноваженому органу, який його склав, для дооформлення шляхом винесення відповідних постанов.

Згідно абзацу 5 ст. 26 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року визнано правильною практику тих судів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені без додержання вимог ст. 256 КУпАП, відповідному органу для належного оформлення.

З метою всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, суд дійшов висновку, що матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП необхідно повернути до ЛРУП № 2, для належного оформлення.

При доопрацюванні матеріалів справи про адміністративне правопорушення необхідно усунути наведені судом недоліки.

На підставі наведеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 245, 256, 268, 277, 278, 280 КУпАП, суд -

ухвалив:

1. Матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП – повернути до Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління національної поліції у Львівській області (електронна пошта: lrupolice2@lv.police.gov.ua, місцезнаходження: 79057, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 65) для належного оформлення.

2. Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко