Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №444/129/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/129/26

Провадження № 2/444/861/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

26 лютого 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Ясиновський Р. Б.

секретаря судового засідання Стець М.О.,

розглянувши у залі суду у місті Жовква Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання неповнолітніх дітей (аліментів) в частці від доходу (заробітку) відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася 31 грудня 2025 року до суду із позовом, в якому просить стягувати з ОСОБА_2 кошти на утримання неповнолітніх дітей (аліменти), а саме: сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини доходу (заробітку) відповідача ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви, тобто з 31 грудня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття та стягувати такі в її користь.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано 15 січня 2026 року в провадження судді Жовківського районного суду Львівської області Ясиновського Р.Б.

В обгрунтування позову позивачка покликається на наступне.

Вказує, що вона, ОСОБА_5 , 06 жовтня 2007 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 у виконавчому комітеті Боянецької сільської ради Жовківського району Львівської області, про що 06 жовтня 2007 року було складено відповідний актовий запис за № 10. Прізвище після державної реєстрації шлюбу чоловіка та дружини ОСОБА_6 .

Позивачка у позовній заяві зазначила про те, що, враховуючи те, що їхній шлюб із відповідачем і вони, як сім`я, існують фактично «на папері», оскільки вони упродовж тривалого часу не проживають разом, не підтримують подружні стосунки, в них були та є різні погляди на сімейне життя, ведення господарства, різні життєві цінності, відповідач заподіював їй тілесні ушкодження, вчиняв домашнє насильство, весь час їй погрожує, вона втратила почуття любові та поваги до відповідача, позивачка прийшла до висновку про розірвання шлюбу, а тому ще 09 грудня 2024 року звернулася в Жовківський районний суд Львівської області із позовом про розірвання шлюбу.

Рішенням Жовківського районного Львівської області від 05 травня 2025 року у справі № 444/4951/25 її, ОСОБА_1 , позов до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено.

Розірвано шлюб між нею, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований 06 жовтня 2007 року у виконавчому комітеті Боянецької сільської ради Жовківського району Львівської області, актовий запис № 10.

Постановою Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Андрухів Юлії Олександрівни задоволено.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 05 травня 2025 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено їй, ОСОБА_1 у задоволенні її позову до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнуто з неї, ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 1816 грн. 80 коп. судових витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Вказує, що нею подано касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року, ухвалою від 18 грудня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у вказаній справі № 444/4951/24, дана ухвала у неї відсутня, однак така є в загальному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень,посилання додаю https://reyestr.court.gov.ua/Review/132692066.

Зазначає, що у шлюбі із відповідачем в них народилося дві дитини, а саме син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказує, що діти, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , як і вона, зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 , та перебувають на її вихованні та повному утриманні, оскільки відповідач є байдужим до інтересів та потреб дітей.

Зазначає, що вже упродовж тривалого часу відповідач взагалі не надає коштів на утримання дітей, не купляє дітям продуктів харчування, одягу тощо.

До того відповідач утримував дітей мінливо, нестабільно та в недостатньому розмірі, незважаючи на те, що упродовж більше ніж 5 (п`яти) років працював за кордоном, а саме в Швеції.

Всі зароблені кошти відповідач відкладав, лише були поодинокі випадки надання ним коштів для утримання дітей.

Стверджує, що на даний момент відповідач повністю самоусунувся від забезпечення потреб дітей.

Позивачка мала надію, що у відповідача проявиться батьківський інстинкт, ОСОБА_2 буде забезпечувати потреби дітей, однак цього так і не сталося.

Навпаки, нещодавно їхній спільний син ОСОБА_3 їй розповів, що кошти, які він заробив, будучи на підробітках в Республіці Польща, а саме близько 48 тисяч гривень, у нього забрав батько, ОСОБА_2 , однак в подальшому він перерахував на картку дитини, тобто фактично повернув з 48000 грн лише 10000 грн.

Вказує, що її заробіток не дозволяє їй утримувати дітей самостійно, в той момент, коли в дітей є біологічний батько, який хоч і байдужий до них, однак є особою молодого віку, є працездатним, має обов`язок їх утримувати.

Їхні спільні син та дочка потребують грошей для забезпечення їх потреб кожного дня.

Дітям повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим ніж прожитковий мінімум.

Їхні спільні із відповідачем діти, які не досягнули повноліття навчаються в школі.

Вважає, що відповідач у справі, який є особою молодого віку, здоровим та працездатним повинен сплачувати аліменти на утримання сина та дочки в частці від доходу в розмірі 1/3 його доходу (заробітку).

Такий розмір аліментів зумовлений тим, що в них із відповідачем є двоє спільних дітей до 18 років, син та дочка потребують коштів на забезпечення їх потреб, швидко ростуть, потребують постійної купівлі нового одягу та взуття, забезпечення продуктами харчування, ціни на які досягли європейських, купівлі лікарських засобів при захворюваннях, таких як ГРВ, нежить, кашель тощо, купівлі канцелярського приладдя, бо навчаються у школі, купівлі засобів гігієни.

В будинку необхідно підтримувати певний температурний режим, щоб діти не хворіли в зимовий, весняний та осінній час, в неї є витрати на оплату комунальних послуг, які використовуються в тому числі і в інтересах та потребах їхніх спільних із відповідачем дітей.

Їхні із відповідачем діти потребують відвідування ігрових кімнат, кінотеатрів, інших місць проведення дозвілля, гуртків для саморозвитку.

Всі ці потреби, які є фактично життєвонеобхідними для дітей, викликають значні витрати.

Ті обставини, що з віком потреби дітей зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з її сторони як матері, з якою проживають діти, які перебувають на її утриманні, забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку дітей є загальновідомими та не потребують доказуванню.

У відповідача не було та немає жодних перешкод по стану здоров`я для отримання заробітку та надання з такого грошей для утримання їхніх спільних дітей.

На скільки позивачеві відомо і на сьогоднішній день у відповідача відсутні будь-які перешкоди для утримання дітей.

Зазначає, що навпаки ОСОБА_2 є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 з 26 квітня 2025 року, що підтверджується довідкою № 102/725, яка видана 12 травня 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України, відповідно він, як військовослужбовець, отримує стабільне грошове забезпечення зі сторони держави.

Позивач просить врахувати, що з 1 січня 2025 року мінімальна заробітна плата в Україні становить 8000,00 грн, а з 1 січня 2026 року становитиме 8647,00 грн., а середньомісячна по Львівській області області близько 24000,00 грн.

Також просить суд звернути увагу, що згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років - 2563 гривні, для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень, а згідно статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років - 2817 гривень, для дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень

Вказує, що їхні спільні діти із відповідачем старші 6 років, а тому прожитковий мінімум на них становить 3196 гривень, а з 1 січня 2026 року становитиме 3512 гривень.

Позивач стверджує, що відповідач взагалі не виконує своїх батьківських обов`язків по утриманню дітей, самоусунувся від таких, свідомо нехтує такими, не цікавиться їх життям, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не створює умов для нормального спілкування з ними.

Вважає, що батьком дітей поставлено власні інтереси вище інтересів його ж дітей.

Враховуючи те, що їхні спільні діти проживають разом з нею, батько дітей, відповідач, не надає кошти на утримання дітей взагалі, вона змушена звернутися в суд за захистом прав та інтересів дітей.

Вказує, що відповідач на час звернення в суд із даним позовом не має на утриманні інших осіб, в тому числі і непрацездатних, в нього немає перешкод по стану здоров`я до праці, він діючий військовослужбовець зі стабільним грошовим забезпеченням зі сторони держави.

Крім того просить врахувати, що відповідач фактично змусив її укласти договір купівлі-продажу деривативу (фінансового інструменту) №БВ 90817 від 22 жовтня 2025 року, з якого вбачається, що продавець, в особі ОСОБА_1 , тобто вона, на умовах передбачених цим договором, зобов`язується передати у власність покупця, в особі - ОСОБА_2 , а покупець прийняти та оплатити один дериватив (фінансовий інструмент) випущений у документарній формі - Деривативний контракт № Au/Топ/1-12-68 від 07 жовтня 2022 року, а саме одне цілісне приміщення-квартиру, загальною проектною площею, 45,3 квадратних метри з будівельним АДРЕСА_2 , яке буде створене шляхом будівництва об`єкта, що буде спроектовано ПП «Архтім Львів» на земельній ділянці площею 0,4399 га з кадастровим номером 4610137500:05:007:0038, яка розташована у АДРЕСА_3 .

З договору купівлі-продажу деривативу (фінансового інструменту) №БВ 90819 від 22 жовтня 2025 року, вбачається, що продавець, в особі - ОСОБА_1 , тобто вона, на умовах передбачених цим договором, зобов`язується передати у власність покупця, в особі - ОСОБА_2 , а покупець прийняти та оплатити один дериватив (фінансовий інструмент) випущений у документарній формі - Деривативний контракт № Au/Топ/1-11-62 від 07 жовтня 2022 року, а саме одне цілісне приміщення-квартиру, загальною проектною площею, 45,3 квадратних метри з будівельним АДРЕСА_4 , яке буде створене шляхом будівництва об`єкта, що буде спроектовано ПП «Архтім Львів» на земельній ділянці площею 0,4399 га з кадастровим номером 4610137500:05:007:0038, яка розташована у АДРЕСА_3 .

Вказує, що жодної оплати відповідач на її користь не зробив, укладення даних договорів було його умовою, щоб він її залишив в спокою, не чинив будь-яких перешкод щодо розірвання шлюбу.

Однак і це відповідач порушив, оскільки подав апеляційну скаргу на рішення суду про розірвання шлюбу.

Вказує, що ОСОБА_2 є титульним власником земельної ділянки площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно на бланку серії НОМЕР_2 , індексний номер 28310025, яке видане 20 жовтня 2014 року Реєстраційною службою Жовківського районного управління юстиції Львівської області, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 28310465, який сформований 20 жовтня 2014 року Реєстраційною службою Жовківського районного управління юстиції Львівської області на бланку серії ЕЕМ 942372. Також ОСОБА_2 є титульним власником земельної ділянки площею 0,1214 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу - 3854607, який сформовано 23 травня 2013 року ОСОБА_9 , державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області. ОСОБА_2 є власником транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN», модель «TRANSPORTER», 2006 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Зважаючи на наведене, позивачка просить позов задовольнити.

Позивачка у судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутності та підтримання позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі, судову повістку про виклик до суду, копію позову з додатками було надіслано відповідачу за останньою відомою зареєстрованою адресою місця проживання в Україні: АДРЕСА_5 .

Окрім цього було здійснено виклик відповідача до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив.

На підставі ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідач, у встановлений судом строк, на адресу суду відзиву на позовну заяву не надав.

Клопотань про відкладення розгляду справи, чи будь-яких інших не подано.

У зв`язку з викладеним, судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_5 , 06 жовтня 2007 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 у виконавчому комітеті Боянецької сільської ради Жовківського району Львівської області, про що 06 жовтня 2007 року було складено відповідний актовий запис за № 10. Прізвище після державної реєстрації шлюбу чоловіка та дружини ОСОБА_6 .

Це підтверджується викладеним у свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_4 , яке видане повторно Жовківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 06 грудня 2024 року.

У шлюбі у сторін народилося дві дитини, а саме син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , яке видане Боянецькою сільською радою Жовківського району Львівської області 12 серпня 2009 року, та дочка, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , яке видане Жовківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 14 березня 2017 року.

Діти, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , як і позивачка зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади № 2023/008844219 від 31 жовтня 2023 року та № 2024/010422102 від 30 серпня 2024 року відповідно.

З довідки № 328, яка видана виконавчим комітетом Великомостівської міської ради Львівської області 17 грудня 2025 року, вбачається, що позивачка, громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно зареєстрована та проживає в будинку АДРЕСА_1 разом з своїми дітьми, а саме сином, ОСОБА_3 , 2009 року народження, та дочкою, ОСОБА_10 , 2017 року народження.

Встановлено, що діти, які не досягнули повноліття та навчаються в школі, перебувають на вихованні та повному утриманні матері

Доказів того, що відповідач надає кошти на утримання дітей немає.

Відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 з 26 квітня 2025 року, що підтверджується довідкою № 102/725, яка видана 12 травня 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України.

Судом не встановлено перешкод у відповідача по стану здоров`я для утримання своїх неповнолітніх дітей.

Відповідно до вимог ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

А тому відповідач зобов`язаний утримувати сина та дочку до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно із ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно із ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів судом враховується не тільки заробітна плата платника аліментів, але й інші види доходів, перелік яких наведений у постанові КМ України від 26 лютого 1993 р. №146 "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб". Серед таких доходів, зокрема, основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до неї, премії та винагороди, допомога по безробіттю, пенсія, стипендія, доходи від підприємницької діяльності тощо.

Згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, діючої в Україні з 27 вересня 1991 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 СК України.

З положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 р. № 789-ХІІ, частин 7, 8 Сімейного кодексу України вбачається, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов`язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей.

Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання.

Тобто такий обов`язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати.

Враховуючи вимоги ст. 182 Сімейного Кодексу України, те, що діти проживають разом з позивачем, повністю знаходяться лише на її утриманні, відповідач не надає кошти на утримання дітей, обов`язок відповідача, батька дітей, їх утримувати, беручи до уваги насамперед інтереси дітей, зумовлені їх розвитком, зважаючи на те, що діти потребують коштів на утримання, а відповідач є особою молодого віку, він є працездатним, не має утриманні інших осіб, він є діючим військовослужбовцем, є фактично власником нерухомого майна, транспортного засобу, а тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 має можливість сплачувати кошти на утримання (аліменти) сина та дочки в розмірі 1/3 частини доходу (заробітку) відповідача ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, та виконувати покладені на нього законодавством обов`язки по забезпеченню зі своєї сторони дітям належного рівня життя для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Аліменти в такому розмірі жодним чином не обмежать та не порушать прав відповідача, водночас такий розмір аліментів надасть можливість забезпечувати добробут сину та дочці зі сторони батька.

Згідно із ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з відповідача в користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-289, 352, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 180-184, 191 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою (знятий з реєстрації): АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України) кошти на утримання неповнолітніх дітей (аліменти), а саме: сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини доходу (заробітку) відповідача ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви, тобто з 31 грудня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття та стягувати такі в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване та фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_8 , виданий Жовківським РВ ГУМВС України у Львівській області 13 лютого 2008 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою (знятий з реєстрації): АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України) в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги на таке рішення, якщо заяву про перегляд заочного рішення чи апеляційну скаргу не було подано.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається безпосередньо до Жовківського районного суду Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване та фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_8 , виданий Жовківським РВ ГУМВС України у Львівській області 13 лютого 2008 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 , мобільний телефон: НОМЕР_10 , електронна пошта: відсутня, електронний кабінет в електронному суді: відсутній.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою (знятий з реєстрації): АДРЕСА_5 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_11 , виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 10 липня 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , мобільний телефон: НОМЕР_12 , електронна пошта: відсутня.

Повне судове рішення складено 26 лютого 2026 року.

Суддя Ясиновський Р. Б.