Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №444/4739/25 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/4739/25

Провадження № 2/444/506/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Зеліско Р. Й.

секретар судового засідання Мамедова Г.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)Гавінська Мирослава Іванівна про визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)Гавінська Мирослава Іванівна про визнання права власності на нерухоме майно. Просить суд визнати за ним - ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , з підстав зазначених у позові.

Вважає, що його право підлягає захисту в судовому порядку, як наслідок, просить задовольнити позовні вимоги.

Позивач в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак надав заяву у якій просить справу розглядати у його відсутності. Зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить такі задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача, Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, зазначив, що при вирішенні справи покладається на думку суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)Гавінська Мирослава Іванівна в судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак надала на адресу суду заяву з проханням слухати справу у її відсутності. При вирішенні справи покладається на думку суду.

А тому, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника відповідача та представника третьої особи, які не з`явилися в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер дід позивача, ОСОБА_2 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.47).

18 лютого 2008 року ОСОБА_2 склав заповіт в користь сина - ОСОБА_3 та онука - ОСОБА_1 (позивача), що видно з його копії (а.с.7).

Зі змісту заповіту вбачається, що ОСОБА_2 все своє майно на випадок смерті заповів в рівних долях ОСОБА_3 і ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивача ОСОБА_3 , що видно з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.6).

Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 ні позивач, ні його батько ОСОБА_3 до нотаріуса не зверталися.

Як встановлено, з часу свого народження позивач проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, як зазначає позивач у заяві, в Куликівській селищній раді є відомості про його реєстрацію за даною адресою лише з часу видачі йому паспорта громадянина України, що підтверджується копією паспорта позивача (а.с.43).

На час смерті позивача діда ОСОБА_2 , йому ще не виповнилося 14 років, він проживав разом зі своїми батьками. Його батько ОСОБА_3 проживав зі своїм батьком ОСОБА_2 на час його смерті і вели спільне господарство, що стверджується довідкою від 19.11.2024р. № 04-54\2800\01 (а.с.11).

Однак, в Куликівській селищній раді відсутня інформація про позивача зареєстроване місце проживання до 2010 року, а саме до часу коли позивачу було видано паспорт громадянина України.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 був забудівником житлового будинку по АДРЕСА_2 ) на підставі рішення виконкому Куликівської селищної Ради депутатів трудящих, Нестеровського району, Львівської області від 06.07.1972 року № 60 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2 про дозвіл на будівництво нового житлового будинку в с. Куликів», що видно з його копії (а.с. 15).

На підставі згаданого рішення між ОСОБА_2 та органом місцевого самоврядування було укладено договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності.

В 1978 році ОСОБА_2 збудував житловий будинок.

Однак, за життя дід позивача, ОСОБА_2 , права власності на житловий будинок належним чином не зареєстрував.

Погосподарський облік в смт. Куликів не ведеться згідно даних Куликівської селищної ради, що стверджується довідкою № 551/04-53 від 12.12.2024 року (а.с. 14).

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсним у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрації, передбаченої цим Законом, за таким умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, після смерті свого діда ОСОБА_2 та батька ОСОБА_3 , однак нотаріус в письмовій формі йому відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом на житловий будинок, оскільки його дід та батько такого права належним чином не зареєстрували, що видно з копій постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 33-34).

З копій спадкової справи №17/2025, яка заведена після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 40-69) видно, що із заявою про прийняття спадщини за заповітом після його смерті звернувся 10.02.2025 року його онук (позивач у справі) - ОСОБА_1 . Інших спадкоємців немає.

З копій спадкової справи №16/2025, яка заведена після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 70-103) видно, що із заявою про прийняття спадщини за заповітом після його смерті звернувся 05.02.2025 року його син (позивач у справі) - ОСОБА_1 . Дружина померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та його дочка ОСОБА_5 надали 05.02.2025 року нотаріусу заяви про відмови від прийняття спадщини в користь ОСОБА_1 (позивача у справі), що видно з копій цих заяв (а.с. 84, 88). Інших спадкоємців немає.

Відповідно до п. 4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом МЮ України від 22.02.12 № 296/5 за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки та господарські (присадибні) будівлі, які побудовані до 05 серпня 1992 року не потребують прийняття в експлуатацію, для оформлення права власності на такі об`єкти достатньо лише їх зареєструвати.

Реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, збудовані до 05 серпня 1992 року, регулюється Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Згідно ч. 4 ст. 1268 Цивільного кодексу України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частиною другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1265 Цивільного кодексу України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.

Відповідно до ст. 1233 ЦК заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок смерті.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття такого права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

А тому, з врахуванням наведених обставин справи, суд приходить до висновку, що право позивача підлягає захисту в судому порядку і, як наслідок, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись статтею 23, ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд ,-

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 виданий Жовківським РВ ГУДМС України у Львівській області 20.04.2019 року. Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 23.02.2026 року.

Суддя: Зеліско Р. Й.