Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №443/274/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Суд: Жидачівський районний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 24 лютого 2026 р.

Справа: №443/274/26

Суддя: РАВЛІНКО Р. Г.

Справа №443/274/26

Провадження №3/443/182/26

ПОСТАНОВА

іменем України

25 лютого 2026 року місто Жидачів

Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №1 Стрийського районного управління поліції ГУ Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера

за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №211178 від 02.02.2026, ОСОБА_1 17.01.2026 о 18 год 00 хв, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини брата ОСОБА_2 під час якого обзивав останню нецензурними словами, погрожував розправою, в присутності малолітньої племінниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, та пояснив, що 17.01.2026 о 18 год 00 хв прийшов до своєї братової ОСОБА_2 та між ними виник конфлікт, оскільки остання зловживає алкогольними напоями та неналежно виконує свої батьківські обов`язки щодо виховання її малолітніх дітей, в той же час, як його брат служить в ЗСУ. Діти знаходились в іншій кімнаті та протиправних дій під час даного конфлікту щодо малолітніх дітей не вчиняв.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП правопорушенням є вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частиною 2 статті 173-2 КУпАП встановлює відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого), вчинених стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Суд зазначає, що відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП настає виключно тоді, коли здійснюється домашнє насильство спрямоване безпосередньо стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, а не лише в її присутності.

Однак, всупереч вищенаведеним приписам закону, як слідує із складеного протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно дружини брата ОСОБА_2 в присутності малолітньої племінниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто формулювання пред`явленого обвинувачення за вищевказаним протоколом не відповідає його правовій кваліфікації за ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

Суд констатує, що матеріали справи не містять жодних доказів, які підтверджували, що конфлікт відбувався в присутності малолітніх дітей та що відносно таких було вчинено домашнє насильство, оскільки в заяві ОСОБА_2 17.01.2026, письмових поясненнях ОСОБА_2 від 17.01.2026, письмових поясненнях ОСОБА_4 від 02.02.2026, письмових поясненнях ОСОБА_1 від 02.02.2026, ніхто нічого не вказує, що ОСОБА_1 вчиняв в присутності малолітніх дітей чи відносно малолітніх дітей домашнє насильство.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №211178 від 02.02.2026, складений стосовно ОСОБА_1 , не містить чіткого посилання на характер психологічного насильства у контексті наведених приписів Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», що мало місце під час вчинення інкримінованого йому домашнього насильства, в яких конкретно діях кривдника полягало домашнє насильство стосовно малолітньої особи, шкоди потерпілому та наслідків, які були спричинені спричинені цим правопорушенням, та в чому саме вони полягали, обставини, які б свідчили про умисел завдати шкоду потерпілому (малолітній особі). Враховуючи наведене, протокол за своїм змістом не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

Суд звертає увагу про те, що обов`язковою умовою настання адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 173-2 КУпАП є наслідки правопорушення у вигляді завдання відповідної шкоди малолітній особі, натомість подібне діяння, яким така шкода не була завдана, не утворює адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

При вирішенні справи про адміністративне правопорушення суд може виходити лише з обставин, зазначених в протоколі, зокрема у сформульованому в ньому обвинуваченні.

Склад правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно пункту першого частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку з відсутністю в матеріалах справи належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, вважаю вину останнього не доведеною, а тому із урахуванням вимог пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір стягується лише в разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, тому в даному випадку судовий збір не підлягає стягненню.

Керуючись статтями 173-2, 247, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст.173-2 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя Р.Г. Равлінко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua