Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №333/8224/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Суд: Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про приватну власність, з них:

Дата: 18 лютого 2026 р.

Справа: №333/8224/25

Суддя: Холод Р. С.

Справа № 333/8224/25

Провадження № 2/333/590/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

судді Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Лузанової А.Д.,

представника позивачки за первісним позовом/

відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

представника відповідачки за первісним позовом/

позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про виділ частки майна, за зустрічним позовом ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про поділ майна -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2025 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 про виділ частки майна.

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер чоловік позивачки та батько відповідачки ОСОБА_5 . Після його смерті спадщину прийняли три спадкоємці: позивачка, її син та відповідачка.

Відповідачці на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.06.2023 року на праві спільної часткової власності належать по 1/6 частині транспортних засобів: марки «MERCEDES-BENZ», моделі «SPRINTER 313 СDI», 2009 року випуску; марки «MERCEDES-BENZ, моделі «310D», 2010 року випуску; марки «MERCEDES-BENZ», моделі «412D», 1997 року випуску; марки «YАМАНА», моделі «DRAG STAR 400», 2005 року випуску; марки «MERCEDES-BENZ», моделі «311СDІ», 2000 року випуску, та 1/3 частка транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», моделі «308D», 2001 року випуску.

Позивачці разом із сином належить 5/6 часток (4/6 та 1/6 відповідно) транспортних засобів: марки «MERCEDES-BENZ», моделі «SPRINTER 313 СDI», 2009 року випуску; марки «MERCEDES-BENZ, моделі «310D», 2010 року випуску; марки «MERCEDES-BENZ», моделі «412D», 1997 року випуску; марки «YАМАНА», моделі «DRAG STAR 400», 2005 року випуску; марки «MERCEDES-BENZ», моделі «311СDІ», 2000 року випуску, та 2/3 частки транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», моделі «308D», 2001 року випуску.

Спірні транспортні засоби є неподільними речами, оскільки їх поділ у натурі є неможливим без втрати цільового призначення та функціональних властивостей. Позивачка не має потреби у такій кількості транспортних засобів для особистого користування, не використовує їх у підприємницькій діяльності та не має можливості належним чином їх утримувати. Відповідачка участі в утриманні спірного майна не бере та не виявляє бажання врегулювати питання його подальшого використання.

У порядку поділу майна що належить на праві спільної часткової власності позивачка просила суд:

-припинити за ОСОБА_5 право спільної часткової власності на 1/6 частку автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «SPRINTER 313CDI», 2009 року випуску; 1/6 частку автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «310 D», 2010 року випуску;1/6 частку автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «412D», 1997 року випуску;1/3 частку автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «308D», 2001 року випуску.Вказані частки транспортних засобів визнати за позивачкою та її сином;

-припинити за нею та її сином ОСОБА_4 право спільної часткової власності на: 5/6 часток мотоциклу марки «YAMAНA», моделі «DRAG STAR 400», 2005 року випуску; 5/6 часток автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «311CDI», 2000 року випуску. Вказані частки визнати за ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 12.09.2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачці надано десятиденний строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 19.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.

20.11.2025 року на адресу суду від представника відповідачки Комарової А.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила суд відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У відзиві зазначено, що позивачка, грубо порушує встановлений порядок звернення до суду з вимогою про поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності, вводить суд в оману та ухиляється від обов`язку забезпечити гарантії захисту прав співвласника спільного майна. Зокрема, йдеться про невнесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості частки майна, що належить відповідачці на праві приватної власності.

Також адвокат Комарова А.О. зазначила, що предметом спору є шість транспортних засобів, які не є рівнозначними за своїми технічними характеристиками та роком випуску. Оцінка вартості транспортних засобів була проведена суб`єктом оціночної діяльності із застосуванням порівняльного підходу без фактичного огляду спірних транспортних засобів. У зв`язку з цим твердження позивачки про те, що відповідачці належить майно вартістю 310 150,85 грн., та пов`язана з цим можливість виділення визначених нею транспортних засобів, не відповідають принципам справедливості

Крім того, законодавець з метою досягнення балансу між принципом непорушності права власності кожного з співвласників у спільній частковій власності визначив алгоритм дій при поділі цього майна, які у своїх складових мають дію з передачі грошового еквіваленту частки майна співвласника у спільній частковій власності з одночасним припиненням права власності на цю частину у цього співвласника, поряд з цим, згадане відбувається за його згодою в такий спосіб здійснити поділ неподільної речі. Разом з тим, примусовий (судовий) порядок поділу неподільної речі, яка перебуває у спільній частковій власності передбачає тільки один єдиний варіант справедливого поділу - грошова компенсація вартості на частки у спільному майні з одночасним припинення права власності на цю частку.

24.11.2025 адвокат Комарова А.О., діючи в інтересах ОСОБА_5 , звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_6 , про поділ майна.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_3 ініціювала питання поділу спірних транспортних засобів, які перебувають у режимі спільної часткової власності, шляхом звернення до суду із позовом у справі №333/8224/25. Разом з тим, запропонований нею варіант поділу майна не відповідає принципам справедливості та вимогам закону.

Тому, позивачка за зустрічною позовною заявою пропонує припинити власне право спільної часткової власності на кожен із транспортних засобів, шляхом передання їх у власність відповідачці за зустрічним позовом та стягнути з останньої на користь позивачки грошову компенсацію у розмірі вартості її частки в кожному транспортному засобі, що загалом становить 310 152,00 грн.

Ухвалами суду від 15.01.2026 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4 про поділ майна прийнято до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 про виділ частки майна; справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивачки за первісним позовом / відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 позовну заяву підтримала, просила задовольнити, з підстав зазначених у ній. Проти зустрічного позову заперечувала в повному обсязі.

Адвокат Трачук Н.І. додатково зазначила, що позивачка наразі перебуває у лікарні з діагнозом гострий нефротичний синдром та потребує трансплантації нирки. У зв`язку з необхідністю отримання коштів на лікування було прийнято рішення про поділ спадкового майна, з метою його подальшої реалізації.

Досягти домовленості з відповідачкою щодо оформлення прав на спірні транспортні засоби та їх продажу не вдалося. Сторони відвідували територіальний сервісний центр для оформлення права власності, однак відповідачка не отримала свідоцтво про право на спадщину. На той момент у позивачки було 6–7 тис. доларів США, і саме в межах цієї суми сторони погодили компенсацію спадкової частки. Наразі зазначених коштів позивачка не має, у зв`язку з чим було прийнято рішення звернутися до суду з позовом про виділ окремих транспортних засобів позивачці та її сину, а інших — відповідачці.

З урахуванням позиції сторони відповідачки, позивачка не заперечує проти того, щоб відповідачка самостійно обрала транспортні засоби в межах належної їй частки, за умови подальшої компенсації різниці у вартості.

Грошові кошти на депозитний рахунок суду позивачка не вносила, оскільки питання про виплату компенсації вартості майна відповідачці не ставиться.

Представник відповідачки за первісним позовом / позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 у судовому засіданні зустрічну позовну заяву підтримала, просила задовольнити, з підстав зазначених у ній. Проти задоволення первісного позову заперечувала з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Адвокат Комарова А.О. додатково повідомила, що висновки щодо оцінки вартості майна стороною відповідачки не оспорюються. Подана відповідачкою зустрічна позовна заява також ґрунтується на висновках про оцінку, які були долучені позивачкою до первісної позовної заяви.

Водночас, відповідачка категорично не погоджується із запропонованим позивачкою порядком поділу майна, оскільки такий підхід порушує її конституційні права на приватну власність. Чинним законодавством не передбачено такого способу поділу майна, що перебуває у спільній частковій власності, як надання одному зі співвласників права обирати майно, яке він бажає передати іншому співвласнику.

Також адвокат наголосила, що відповідачка має право спільної часткової власності у відповідній ідеальній частці щодо кожного окремого зі спірних транспортних засобів. Запропонований позивачкою механізм обміну майна не має належного правового підґрунтя з огляду на правові стандарти поділу майна, що перебуває у спільній частковій власності.

Примусовий судовий поділ неподільної речі, що перебуває у спільній частковій власності, допускається виключно шляхом присудження грошової компенсації вартості частки у такому майні з одночасним припиненням права власності відповідного співвласника на цю частку. Інших (альтернативних) способів примусового поділу неподільної речі, що перебуває у спільній частковій власності, законодавством не передбачено.

Вислухавши доводи та пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, суд дійшов до такого.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_7 , 1980 року народження.

Відповідно до свідоцтва про право власності, зареєстрованим у реєстрі за №659 та виданим 12.09.2023 року приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Дмитрієвою Н.П., ОСОБА_3 , яка є пережившою дружиною ОСОБА_7 , належить 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на майно набуте подружжям за час шлюбу. Спільне майно подружжя, право власності на яке в указаній частці посвідчується цим свідоцтвом, складається з:

-автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «SPRINTER 313 CDI», 2009 року випуску, тип – Автобус, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_3 , тип палива або джерела енергії – D; об`єм двигуна – 2143, колір – білий, реєстраційний номер: НОМЕР_4 ;

-автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «310D», 2010 року випуску, тип – Автобус, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_5 , тип палива або джерела енергії – D; об`єм двигуна – 2143, колір – білий, реєстраційний номер: НОМЕР_6 ;

-автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «412D», 1997 року випуску, тип – Автобус, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_7 , тип палива або джерела енергії – D; об`єм двигуна – 2143, колір – білий, реєстраційний номер: НОМЕР_8 ;

-автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «311 CDI», 2000 року випуску, тип – Автобус, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_9 , тип пального – D; об`єм двигуна – 2143, колір – червоний, реєстраційний номер: НОМЕР_10 ;

-мотоциклу марки «YAMAНA», моделі «DRAG STAR 400», 2005 року випуску, тип МОТОЦИКЛ-ЗАГАЛЬНИЙ МОТОЦИКЛ, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_11 , тип пального –В, об`єм двигуна – 400, колір – чорний, реєстраційний номер: НОМЕР_12 .

Згідно з свідоцтвами про право власності, зареєстрованими у реєстрі за №307, №660 та №661 виданими 26.06.2023 року та 12.09.2023 року приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Дмитрієвою Н.П., спадкоємцями ОСОБА_7 , 1980 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , є його: дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частку у спадщині; син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/3 частку у спадщині; та дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на 1/3 частку у спадщині. Спадщина на яку в указаних частках видане свідоцтво складається з:

-1/2 частки автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «SPRINTER 313 CDI», 2009 року випуску, тип – Автобус, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_3 , тип палива або джерела енергії – D; об`єм двигуна – 2143, колір – білий, реєстраційний номер: НОМЕР_4 , що належить спадкодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_13 , виданого та зареєстрованого ТСЦ 2342 06.11.2021 року, дата першої реєстрації 06.05.2017 року;

-1/2 частки автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «310D», 2010 року випуску, тип – Автобус, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_5 , тип палива або джерела енергії – D; об`єм двигуна – 2143, колір – білий, реєстраційний номер: НОМЕР_6 , що належить спадкодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_14 , виданого та зареєстрованого ТСЦ 2342 19.08.2021 року, дата першої реєстрації 24.03.2016 року;

-1/2 частки автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «412D», 1997 року випуску, тип – Автобус, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_7 , тип палива або джерела енергії – D; об`єм двигуна – 2143, колір – білий, реєстраційний номер: НОМЕР_8 , що належить спадкодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_15 , виданого та зареєстрованого ТСЦ 2342 25.11.2021 року, дата першої реєстрації 07.02.2004 року;

-1/2 частки автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «311 CDI», 2000 року випуску, тип – Автобус, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_9 , тип пального – D; об`єм двигуна – 2143, колір – червоний, реєстраційний номер: НОМЕР_10 , що належить спадкодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_16 , виданого та зареєстрованого ТСЦ 2342 12.11.2020 року, дата першої реєстрації 11.05.2006 року;

-автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «308D», 2001 року випуску, тип – Автобус, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_17 , тип пального – D; об`єм двигуна – 2148, колір – білий, реєстраційний номер: НОМЕР_18 , що належить спадкодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_19 , виданого та зареєстрованого ВРЕР №3 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області 30.01.2013 року;

-1/2 частки мотоциклу марки «YAMAНA», моделі «DRAG STAR 400», 2005 року випуску, тип МОТОЦИКЛ-ЗАГАЛЬНИЙ МОТОЦИКЛ, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_11 , тип пального –В, об`єм двигуна – 400, колір – чорний, реєстраційний номер: НОМЕР_12 , що належить спадкодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_20 , виданого та зареєстрованого ТСЦ 1245 17.04.2021 року, дата першої реєстрації 21.06.2014 року.

Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частину частку вищезазначеного майна видано ОСОБА_5 26.06.2023 року.

Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частину частку вищезазначеного майна видано ОСОБА_3 12.09.2023 року.

Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частину частку вищезазначеного майна видано ОСОБА_4 12.09.2023 року.

Відповідно до висновку про вартість майна, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Всеукраїнська експертна група», станом на 11.08.2025 року ринкова вартість колісного транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», моделі «310D», реєстраційний номер НОМЕР_21 , VIN НОМЕР_5 , колір білий, 2010 року випуску, тип - загальний автобус, становить 482 125,00 грн., без урахування ПДВ.

Згідно висновку про вартість майна, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Всеукраїнська експертна група», станом на 11.08.2025 року ринкова вартість колісного транспортного засобу, марки «MERCEDES-BENZ», моделі «308D ПЕ», реєстраційний номер НОМЕР_22 , VIN НОМЕР_17 , колір білий, 2001 року випуску, тип – автобус- D, становить 226 835,00 грн., без урахування ПДВ.

Як вбачається з висновку про вартість майна, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Всеукраїнська експертна група», станом на 11.08.2025 року ринкова вартість колісного транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», моделі «412D», реєстраційний номер НОМЕР_8 , VIN НОМЕР_23 , колір білий 1997 року випуску, тип - загальний автобус, становить 140 290,00 грн., без урахування ПДВ.

Відповідно до висновку про вартість майна, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Всеукраїнська експертна група», станом на 11.08.2025 року ринкова вартість колісного транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», моделі «311CDI», реєстраційний номер НОМЕР_10 , VIN НОМЕР_9 , колір червоний, 2000 року випуску, тип - загальний автобус-D, становить 183 705,00 грн., без урахування ПДВ.

Згідно з висновком про вартість майна, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Всеукраїнська експертна група», станом на 11.08.2025 року ринкова вартість колісного транспортного засобу марки «YAMAНA», моделі «DRAG STAR 400», реєстраційний номер НОМЕР_24 , VIN НОМЕР_25 , колір чорний, 2005 року випуску, тип - загальний мотоцикл, становить 154 921,00 грн., без урахування ПДВ.

Як вбачається з висновку про вартість майна, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Всеукраїнська експертна група», станом на 11.08.2025 року ринкова вартість колісного транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», моделі «313CDI», реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_3 , колір білий, 2009 року випуску, тип - загальний автобус, становить 446 194,00 грн., без урахування ПДВ.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

За змістом статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права й обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року у справі № 243/6275/16-ц зроблено висновок, що «тлумачення статті 1278 ЦК України свідчить, що якщо спадкодавець склав заповіт і в ньому не зазначив частки спадкоємців, вони вважаються рівними. Навпаки, якщо заповідач розподілив спадщину між спадкоємцями в нерівних частках, то кожний має право саме на ту частку, яку вказав спадкодавець. За відсутності заповіту частки кожного спадкоємця в спадщині визнаються рівними. Відступ від цього принципу можливий за домовленістю спадкоємців між собою (стаття 1267 ЦК України). Спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її на праві спільної часткової власності (частина четверта статті 355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються правила передбачені в главі 26 ЦК України, які регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом або за заповітом. Вирішення судового спору щодо поділу спадкового майна не залежить від отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину».

Відповідно до матеріалів справи спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 є його: дружина ОСОБА_3 на 1/3 частку у спадщині; син - ОСОБА_4 на 1/3 частку у спадщині; та дочка - ОСОБА_5 на 1/3 частку у спадщині.

Вказані особи прийняли спадщину, що підтверджується виданими їм свідоцтвами про право на спадщин.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (частини перша, друга статті 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (частини перша-третя статті 358 ЦК України).

Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (стаття 183 ЦК України).

У статті 321 ЦК України реалізовано конституційний принцип непорушності права власності, визначений статтею 41 Конституції України. Ця засада означає, що право власності є недоторканним, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п`ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316 ЦК України).

Щодо первісного позову ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 про виділ частки майна

Враховуючи, викладені у позовній заяві вимоги, а також доводи адвоката Трачук Н.І., позивачка за первісним позовом фактично просила здійснити виділ у натурі частки ОСОБА_5 зі спільного часткового майна.

У постанові Великої Палати Верховного від 23.04.2025 року у справі №357/3145/20 зазначено, що поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.

Із цього також можна зробити висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.

Натомість за наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.06.2021 року у справі № 219/13376/17, зроблено такі висновки: «виділ (поділ) між спадкоємцями частки спадщини в натурі проводиться з огляду на сукупність об`єктів, що складають спадщину, їх вартість з урахуванням можливості виділу в натурі такої частки. До схожих висновків дійшов Верховний Суд України в ухвалі від 15 жовтня 2008 року у справі № 6-8108св08 та в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-692цс16. Встановивши, що сторони по справі є частковими співвласниками кількох різних самостійних об`єктів (квартир, будинків, нежитлового приміщення, автомобіля) і не досягли згоди щодо їх поділу в натурі, суди належним чином не мотивували свого висновку про неможливість такого поділу в натурі. У разі існування спору щодо поділу майна між співвласниками, вирішити питання про поділ та компенсацію одній із сторін вартості майна в натурі це обов`язок суду, тому посилання на те, що співвласники не досягли згоди щодо поділу майна в натурі як підстава для відмови в позові по суті є ухиленням від вирішення спору.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявлені позивачем вимоги щодо розподілу між сторонами майна, яке вони отримали як спадкоємці, не відповідають вимогам частини другої статті 1278 ЦК України. Так, позивач просила виділити їй у натурі частини об`єктів нерухомого майна, які не є її частками, тобто не належать їй на праві власності, тоді як вона як спадкоємець має право на виділ в натурі саме її частки у спадщині. Такі висновки суду суперечать матеріалам справи і вимогам закону. Як слідує із матеріалів справи та визнається сторонами, як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 шляхом подання відповідних заяв та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину спадщини, яка складається з різних об`єктів (квартир, будинків, нежитлового приміщення, автомобіля). Також сторони є співвласниками 1/2 частини спадкового майна на підставі рішення суду. На час розгляду справи спадкоємці, як співвласники спадкового майна, що є у спільній частковій власності, не виділили (поділили) у натурі свою частку ані в добровільному, ані в судовому порядку. Таким чином, сторонам по справі, як частковим співвласникам належить не конкретна частина кожного із спірних об`єктів спадкового майна, а ідеальні частки прав власності на кожен об`єкт в цілому, тому безпідставним є посилання судів на те, що позивач просить виділити їй в натурі ту частину об`єктів, які не є її частками, оскільки саме виділ спадкоємцю його частки в натурі і є предметом цього спору.

… у випадку незгоди відповідача із визначеною позивачем вартістю спадкового майна відповідач мав її спростувати належними та допустимими доказами».

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен зі співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Згідно зі статтею 364 ЦК України, яка має назву «Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності», право на отримання одним зі співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки від інших співвласників визначено саме за умови неможливості виділу її в натурі.

Отже, приписи статті 364 ЦК України хоч і визначають можливість отримання одним зі співвласників такої компенсації, проте не встановлюють умов чи обставин, за яких стягнення такої компенсації можливе в судовому порядку за умови відсутності згоди інших співвласників.

Водночас, у статті 365 ЦК України визначено по суті зворотній механізм, а саме припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників: право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Отже, і стаття 364, і стаття 365 ЦК України визначили механізми припинення для одного чи декількох співвласників частки у праві на об`єкт спільної сумісної власності, і такий механізм залежить від правового результату, якого хоче досягнути співвласник, який ініціює вирішення спору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.04.2024 року у справі №729/1126/21 зазначено: «Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10.10.2019 року у справі № 295/4514/16-ц, вказала, що аналіз глави 26 ЦК України дозволяє зробити висновок, що частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не є конкретною часткою майна. Тобто, частка в праві спільної часткової власності та жиле приміщення є окремим об`єктом цивільних прав.

Саме неправильно визначивши правову природу частки у справі спільної часткової власності, суди допустилися помилки у правильному вирішенні спору.

Встановивши, що сторони по справі є частковими співвласниками кількох різних самостійних об`єктів (житлового будинку з господарськими спорудами та земельних ділянок) і не досягли згоди щодо їх поділу в натурі, суди належно не мотивували свого висновку про неможливість такого поділу в натурі.

При цьому суди помилково послалися на положення статті 365 ЦК України, хоча позов обґрунтований іншими нормами права.

Статтею 365 ЦК України врегульовано порядок припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, тобто примусове припинення.

Статті 364, 365 та 367 ЦК України містять різні способи захисту прав співвласника майна.

Судовою практикою Верховного Суду України неодноразово визнавалась неможливість одночасного застосування статей 364 та 365 ЦК України, які є різними за своєю правовою природою і кожна з них є окремою підставою для пред`явлення позову, оскільки перша з них передбачає право співвласника на виділ в натурі частки із майна, що у спільній частковій власності, а друга - можливість за позовом інших співвласників припинити право особи на частку у спільному майні (див.: постанову Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-2405св16)».

У постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 року у справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що «виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно».

У частині другій статті 1279 ЦК України передбачено, що спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.

У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-692цс16 вказано, що «згідно з частиною другою статті 1279 ЦК України спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна в межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення. Вирішуючи спори про поділ спадщини та визнання права власності на спадкове майно, суди встановлюють належне спадкодавцю на час його смерті майно, яке входить до складу спадщини, а також з`ясовують чи не порушуються права та інтереси всіх спадкоємців, які мають право на спадщину».

У постанові Верховного Суду у складі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2022 року у справі № 674/1336/17 вказано, що «виділ (поділ) між спадкоємцями частки спадщини в натурі проводиться з огляду на сукупність об`єктів, що складають спадщину, їх вартість з урахуванням можливого виділу в натурі такої частки. Такий виділ (поділ) не повинен порушувати права та законні інтереси спадкоємців. Якщо виділ (поділ) частки спадщини неможливий, то спадкоємець може отримати від іншого спадкоємця грошову компенсацію вартості цієї частки. До схожих висновків дійшов Верховний Суд України в ухвалі від 15 жовтня 2008 року у справі № 6-8108св08 та в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-692цс16. З матеріалів справи вбачається, що сторони є частковими співвласниками кількох різних самостійних об`єктів (житлового будинку, квартири, земельної ділянки, майнового паю, автомобіля) і не досягли згоди щодо їх поділу. Враховуючи характеристику об`єктів спадкового майна, розмір часток сторін, їх вартість, а також згоду сторін на поділ спадкового майна в натурі, такий поділ є можливим. Установивши, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були співвласниками квартири, внаслідок чого остання має переважне право перед ОСОБА_1 на виділ їй у натурі цього майна, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано виділив ОСОБА_2 у власність зазначену квартиру, а інше майно, а саме житловий будинок, земельну ділянку, майновий пай виділив ОСОБА_1, урахувавши розмір часток співвласників цього майна та їх вартість. Суд апеляційної інстанції здійснив поділ майна з незначним відхиленням від рівності часток спадкоємців, присудивши ОСОБА_1 виплату компенсацію на користь позивача за таке відхилення у розмірі 24 904 грн».

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази у справі, надані сторонами, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша та друга статті 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що сторони є спадкоємцями за законом кількох різних самостійних об`єктів і не досягли згоди щодо їх поділу.

ОСОБА_3 разом із спадкодавцем була співвласником: автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «SPRINTER 313 CDI», 2009 року випуску; автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «310D», 2010 року випуску; автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «412D», 1997 року випуску; автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «311 CDI», 2000 року випуску; мотоциклу марки «YAMAНA», моделі «DRAG STAR 400», 2005 року випуску.

Тому ОСОБА_3 має переважне право перед відповідачем ОСОБА_5 на виділ їй у натурі вказаного майна.

Реалізація переважного права, тобто отримання в натурі цього майна, має відбуватися у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення. Такими інтересами може бути, наприклад, відсутність іншого нерухомого майна для проживання, використання речі, що перебувала у спільній власності, для зайняття певною діяльністю.

Відповідно до висновків про вартість майна, виконаних суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Всеукраїнська експертна група», загальна ринкова вартість спірних транспортних засобів складає 1 634 070,00 грн.

Враховуючи, що ОСОБА_5 успадкувала 1/6 частку автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «SPRINTER 313 CDI», 2009 року випуску; автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «310D», 2010 року випуску; автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «412D», 1997 року випуску; автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «311 CDI», 2000 року випуску; мотоциклу марки «YAMAНA», моделі «DRAG STAR 400», 2005 року випуску (загальна ринкова вартість вказаних транспортних засобів складає 1 407 235,00 грн.), а також 1/3 автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «308D», 2001 року випуску (вартість вказаного транспортного засобу складає 226 835,00 грн.), загальна вартість успадкованого нею майна становить 310 150,83 грн. (1/6 від суми 1 407 235,00 + 1/3 від суми 226 835,00 грн.).

У судовому засіданні представник позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 , повідомила, що вищезгадані транспортні засоби не експлуатуються, що не заперечувалося представником відповідачки за первісним позовом ОСОБА_2 .

Враховуючи характеристику об`єктів спадкового майна, їх вартість та розмір часток сторін, зокрема те, що ОСОБА_3 та її сину належить 5/6 часток у спірному майні (а щодо автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «308D», 2001 року випуску — 2/3 частки), тоді як ОСОБА_5 належить лише 1/6 частки у зазначеному майні (а щодо вказаного автомобіля — 1/3 частки), суд дійшов висновку про можливість виділу частки останньої.

Крім того, суд прийняв таке рішення, виходячи з положення ст.2 ЦПК України, в якій одним із завдань судочинства законодавцем визначено не будь-яке, а саме справедливе вирішення спорів.

Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Отже, у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх у своїх правах та перед законом, а справедливе застосування норм права повинно мати передусім недискримінаційний підхід, неупередженість (постанова Великої Палати Верховного Суду по справі №607/4316/17-ц від 25.03.2019).

Не ухиляючись від вирішення спору та розуміючи, що спадкова маса в даному випадку – це нерухоме майно, яке перебуває на відкритому майданчику, не використовується, та з кожним днем поступове втрачає свою вартість, з урахуванням небезпеки для нього (постійні обстріли), суд вважає, що прийняв справедливе рішення і на користь кожної сторін.

Загальна вартість мотоциклу марки «YAMAНA», моделі «DRAG STAR 400», 2005 року випуску, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_11 , реєстраційний номер: НОМЕР_12 , та автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі «311 CDI», 2000 року випуску, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_9 , реєстраційний номер: НОМЕР_10 ., які просить ОСОБА_3 виділити ОСОБА_5 становить 338 626,00 грн. (154 921,00 грн. + 183 705,00 грн.).

Різниця вартості часток на користь ОСОБА_5 становить 28 475,17 грн. (338 626,00-310 150,83).

Водночас, позивачка за первісним позовом не просила стягнути цю суму з відповідачки як компенсацію.

Щодо доводів представника відповідачки за первісним позовом ОСОБА_2 про невнесення грошових коштів на депозитний рахунок суду у розмірі вартості частки майна

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачка за первісним позовом порушує питання про виділ спільного майна в натурі, а не про примусове припинення права ОСОБА_5 на частку у спільному спадковому майні. А вимога про припинення права спільної часткової власності є не примусовим припиненням права у контексті статті 365 ЦК України, а як правовий наслідок виділу майна із спільної часткової власності.

У пункті 95 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) зазначено, що приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.

Оскільки позивачка за первісним позовом заявляє вимогу про виділ спільного майна в натурі, а не про примусове припинення права ОСОБА_5 на частку у спільній частковій власності, обов`язок щодо внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду відсутній.

В даному припинення права на певні частки є похідним після виділу спільного майна в натурі.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_6 , про поділ майна

Механізм реалізації статті 364 ЦК України, що був закладений законодавцем з метою вирішення спорів, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, з огляду на принципи розумності, добросовісності та справедливості не може функціонувати без урахування спроможності інших співвласників виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно, щоб це не становило надмірного тягаря для них.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові у постанові від 10.12.2025 року у справі №466/2128/23 зазначила, що, оцінюючи категорію платоспроможності в широкому її розумінні з метою застосування механізму, визначеного статтею 364 ЦК України, потрібно враховувати, що це не лише про економічну складову, а й про врахування конкретної життєвої ситуації, в якій виник спір, саме тому питання платоспроможності, яке суд має дослідити, виходить за межі звичайних математичних розрахунків. Платоспроможність особи формується не лише за розміром доходу, а й обставинами та способом життя, які сприяють або обмежують її фінансову свободу. У жодному разі платоспроможність не зводиться до відомостей, отриманих із банківських рахунків чи довідки про доходи з місця роботи. Таку спроможність потрібно оцінювати комплексно - з урахуванням наявності майна, доступу до джерел доходу, соціального статусу, віку, стану здоров`я, витрат на базові потреби тощо.

Враховуючи, що виділ частки є можливим, а також беручи до уваги пояснення представника відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 , що ОСОБА_3 не спроможна сплатити ОСОБА_5 компенсацію за частку майна останньої через проблеми зі здоров`ям, суд дійшов до висновку, що застосування механізму статті 364 ЦК України у формі примусового стягнення грошової компенсації в даному випадку є недоцільним.

Щодо стягнення судового збору

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов позивачки за первісним позовом задоволено, а вона при поданні позову сплатила судовий збір у розмірі 2 537,33 грн., суд дійшов висновку, що зазначену суму слід стягнути з відповідачки за первісним позовом.

Також, з урахуванням того, що у задоволенні зустрічного позову було відмовлено у повному обсязі, суд вважає за доцільне покласти витрати на його розгляд на позивачку за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись та ст.ст. 15, 16, 318-318, 321, 328, 364, 365, 370, 1216, 1218, 1268, 1278 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про виділ частки майна – задовольнити частково.

Виділити в натурі частки із майна, що належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та перебувають у спільній частковій власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а саме:

-мотоцикл марки «YAMAНA», моделі «DRAG STAR 400», 2005 року випуску, тип МОТОЦИКЛ-ЗАГАЛЬНИЙ МОТОЦИКЛ, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_11 , тип пального –В, об`єм двигуна – 400, колір – чорний, реєстраційний номер: НОМЕР_12 ;

-автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі «311 CDI», 2000 року випуску, тип – Автобус, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_9 , тип пального – D; об`єм двигуна – 2143, колір – червоний, реєстраційний номер: НОМЕР_10 .

Припинити за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на:

-5/6 часток мотоциклу марки «YAMAНA», моделі «DRAG STAR 400», 2005 року випуску, тип МОТОЦИКЛ-ЗАГАЛЬНИЙ МОТОЦИКЛ, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_11 , тип пального –В, об`єм двигуна – 400, колір – чорний, реєстраційний номер: НОМЕР_12 ;

-5/6 часток автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «311 CDI», 2000 року випуску, тип – Автобус, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_9 , тип пального – D; об`єм двигуна – 2143, колір – червоний, реєстраційний номер: НОМЕР_10 .

Визнати за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на:

-мотоцикл марки «YAMAНA», моделі «DRAG STAR 400», 2005 року випуску, тип МОТОЦИКЛ-ЗАГАЛЬНИЙ МОТОЦИКЛ, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_11 , тип пального –В, об`єм двигуна – 400, реєстраційний номер: НОМЕР_12 ;

-автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі «311 CDI», 2000 року випуску, тип – Автобус, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_9 , тип пального – D; об`єм двигуна – 2143, реєстраційний номер: НОМЕР_10 .

Припинити за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право спільної часткової власності на:

-1/6 частку автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «SPRINTER 313 CDI», 2009 року випуску, тип – Автобус, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_3 , тип палива або джерела енергії – D; об`єм двигуна – 2143, реєстраційний номер: НОМЕР_4 ;

-1/6 частку автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «310D», 2010 року випуску, тип – Автобус, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_5 , тип палива або джерела енергії – D; об`єм двигуна – 2143, реєстраційний номер: НОМЕР_6 ;

-1/6 частку автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «412D», 1997 року випуску, тип – Автобус, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_7 , тип палива або джерела енергії – D; об`єм двигуна – 2143, реєстраційний номер: НОМЕР_8 ;

-1/3 частку автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «308D», 2001 року випуску, тип – Автобус, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_17 , тип пального – D; об`єм двигуна – 2148, реєстраційний номер: НОМЕР_18 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право спільної часткової власності на:

-автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі «SPRINTER 313 CDI», 2009 року випуску, тип – Автобус, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_3 , тип палива або джерела енергії – D; об`єм двигуна – 2143, колір – білий, реєстраційний номер: НОМЕР_4 ;

-автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі «310D», 2010 року випуску, тип – Автобус, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_5 , тип палива або джерела енергії – D; об`єм двигуна – 2143, колір – білий, реєстраційний номер: НОМЕР_6 ;

-автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі «412D», 1997 року випуску, тип – Автобус, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_7 , тип палива або джерела енергії – D; об`єм двигуна – 2143, колір – білий, реєстраційний номер: НОМЕР_8 ;

-автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі «308D», 2001 року випуску, тип – Автобус, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_17 , тип пального – D; об`єм двигуна – 2148, колір – білий, реєстраційний номер: НОМЕР_18 .

Зустрічний позов ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про поділ майна – залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 )на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , – 2 537 (дві тисячі п`ятсот тридцять сім) грн. 33 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 25.02.2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя Р.С.Холод

Оригінал: reyestr.court.gov.ua