Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №331/5727/25 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

19.01.2026 Справа № 331/5727/25

Провадження № 2-а/331/17/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2026 року місто Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Яцун О.О.,

за участю секретаря судового засідання Красан І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, в якому просить скасувати постанову № 921 від 16.09.2025 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та стягнути з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування поданого адміністративного позову зазначено, що 12 вересня 2025 року близько 14 год. 30 хв. біля будівлі № 11 по проспекту Соборному у місті Запоріжжі, позивача було зупинено невідомими особами та представником поліції, які представилися представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою зупинки було вказано перевірку військово-облікових документів. На вимогу позивача пред`явити документи, які б підтверджували право на перевірку військово-облікових документів, один із осіб, які його зупинили, дістав якесь посвідчення, але не надав достатньої можливості для ознайомлення з його змістом та звіряння фотокартки з особою, яка його пред`явила. Оскільки поруч знаходився представник Національної поліції України, який був вдягнений у відповідну форму, мав відповідні відзнаки звання та приналежності до органів НПУ (спеціальний нагрудний жетон), на вимогу невідомих та невстановлених осіб пред`явити позивачеві військово-обліковий документ, останній пояснив, що паперовий військово-обліковий документ знаходиться вдома, тому що, відповідно до вимог чинного законодавства України, позивач оформив військово-обліковий документ в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Військово-обліковий документ такої форми знаходився при позивачі у телефоні і він запропонував його для ознайомлення. Але, не погодившись проводити звіряння військово-облікових даних позивача на підставі електронного військово-облікового документа, його доставили до приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де повідомили, що позивач знаходиться у ІНФОРМАЦІЯ_4 та, нібито, порушує законодавство у сфері оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації, оскільки у нього відсутній при собі військово-обліковий документ у паперовому форматі. Зауваження та аргументи позивача щодо безпідставності таких звинувачень та того, що законодавчо закріплено аналогічність та рівність військово-облікового документа у паперовій та електронній формах, що він готовий надати його на підтвердження перебування позивача на військовому обліку та відсутності порушень правил військового обліку з його боку, було проігноровано та не взято до уваги при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. В результаті, представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 690 від 12.09.2025 року, в якому позивачем було зазначено, що він свою вину не визнає, наразі перебуває на лікуванні. Про призначення адміністративної справи до розгляду по суті на 09-00 год. 16.09.2025 року він дізнався з протоколу про адміністративне правопорушення, але повідомив, що не може гарантувати свою особисту участь при розгляді, оскільки погано себе почуває та перебуває на лікарняному. У період з 05.09.2025 року по 22.09.2025 року позивач знаходився на лікарняному. Про наявність оскаржуваної постанови позивач дізнався під час візиту до ІНФОРМАЦІЯ_2 після закінчення перебування на лікарняному, а саме 23.09.2025 року. Військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу. Відповідно до роздруківки військово-облікового документу з додатку «Резерв+», а саме, у кабінеті, позивачем всі дані актуалізовані 14.10.2024 року, оформлено відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, до завершення мобілізації, тип відстрочки п. 2 ч. 1 ст. 23, номер в реєстрі Оберіг 190320211429426600048. Перевірка військово-облікових документів позивача проводилась 12.09.2025 року, тобто в період, коли діяла вимога щодо здійснення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів, але такі докази не зазначені у постанові.

Виходячи з вищенаведеного, позивач просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №921 від 16.09.2025 року, закрити провадження у справі та стягнути з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 21 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін (а.с.41-42).

21 листопада 2025 року від представника відповідача Крамаренка А.А., який діє на підставі наказу № 801 від 02.10.2024 року (а.с.73), надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення, з підстав необґрунтованості позову, посилаючись на те, що 12.09.2025 року о 14 год. 30 хв. у АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , при перевірці військово-облікових документів, не мав при собі військово-облікового документу, про що було складено відповідний акт від 12.09.2025 року.

Уповноваженою особою у відповідності до ч. 6 ст. 258 КУпАП було складено протокол про адміністративне правопорушення № 690 від 12.09.2025 року, в якому сповіщено ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи, а саме 16.09.2025 року о 09- 00 год. у приміщенні за адресою АДРЕСА_3 . У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вказав, що він перебуває на лікуванні, намагається оформити бронювання. Свою провину не визнав. На розгляд справи ОСОБА_1 не з`явився. Про місце, дату та час розгляду справи попереджений належним чином, що підтверджується його особистим підписом у протоколі про адміністративне правопорушення. Копію протоколу він отримав особисто. У матеріалах справи міститься акт про відсутність військово-облікового документу від 12.09.2025 року. Заява, клопотань щодо переносу розгляду справи на іншу дату, залучення адвоката не надходило. Будь-яких документів, на підтвердження того, що ОСОБА_1 знаходився на лікарняному ІНФОРМАЦІЯ_5 надано не було. Отже, належних та допустимих доказів щодо поважних причин неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач не надав. На думку представника відповідача, такими діями позивач порушив вимоги п. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». З зазначеного вбачається, що громадянин ОСОБА_1 в умовах особливого періоду, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Також звернуто увагу суду, що до функціональних обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 , затверджених начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 26.12.2023 року, прямо відноситься розгляд справ про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладання адміністративних стягнень. Відповідно до абз. 6 п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 154 від 23 лютого 2022 року, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Відповідно до пункту 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації та/або протягом дії воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського. Представник відповідача вважає, що постанова № 921 від 16.09.2025 року винесена з додержанням вимог чинного законодавства, тому позовна заява задоволенню не підлягає (а.с.61-62).

Позивач ОСОБА_1 і представник позивача - адвокат Трифонов А.В., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АР № 1271673 від 28.10.2025 року, у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, про причини своєї неявки суд не повідомили. При цьому, представник позивача Трифонов А.В. надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити. (а.с.75).

Представник відповідача Крамаренко А.А. у судове засідання також не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про причини своєї неявки суд не повідомив.

У відповідності до вимог ч. 9 ст. 205 КАС України, оскільки всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Згідно вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із статтею 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.

Так, згідно із ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За правилами статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до пункту 1) частини 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка, зокрема, повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, прийняте у справі рішення, а також технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до статей 9, 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до вимог статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Судом встановлено, що 12 вересня 2025 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 690, в якому зазначено, що 12.09.2025 року о 14 год. 30 хв. у АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 у період мобілізації не мав при собі та відмовився пред`явити свій військово-обліковий документ на вимогу уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив вимоги пункту 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Між тим, упротоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вказав, що на момент перевірки мав при собі «Резерв+», в якому зазначено, що було бронювання, він перебуває на стаціонарному лікуванні, зараз займається оформленням бронювання. У протоколі було повідомлено ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи, а саме 16.09.2025 року о 09- 00 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_3 (а.с.64).

12 вересня 2025 року, при перевірці військово-облікових документів, відносно ОСОБА_1 було складено акт про відсутність військово-облікового документу (а.с.63).

16 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 було розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення та винесено постанову № 921, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 грн. (а.с.65).

Відповідно до положень глави19 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, у якому викладається твердження про вчинення особою відповідного правопорушення, при доведенні вчинення якого особа піддається певним заходам примусу. Протокол про адміністративне правопорушення є підставою для подальшого провадження у справі, викликає у особи необхідність здійснення свого захисту, у зв`язку із чим до нього пред`являються особливі вимоги.

Згідно статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, зокрема, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та суть адміністративного правопорушення.

Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини. При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Згідно статті 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, тощо.

Щодо правомірності розгляду справи про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Згідно статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до функціональних обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , затверджених начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 26.12.2023 року, начальник має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладати адміністративні стягнення (а.с.71-72).

Судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він не мав при собі військово-облікового документу.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію у вигляді накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 3 статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції, чинній до внесення змін Законом № 3633-IX від 11 квітня 2024 року, було передбачено, що до військово-облікових документів належать: посвідчення призовника, військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов`язаного.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа» № 559 від 16 травня 2024 року затверджено нову форму військово-облікового документа, який і має таку назву.

Відповідно до пункту 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів № 559 від 16 травня 2024 року (далі - Порядок № 559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа», а також громадянам України, звільненим з військової служби в СБУ, розвідувальних органах у відставку, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби та не досягли граничного віку перебування в запасі (у разі, коли раніше військово-обліковий документ не видавався).

Пунктом 2 Порядку № 559 встановлено, що Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - для громадян України, які перебувають на військовому обліку (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів та громадян України, звільнених з військової служби у відставку із зазначених органів), - засобами Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони (далі - Портал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - для громадян України, які перебувають на військовому обліку в СБУ, розвідувальних органах або звільнені у відставку із зазначених органів, - на бланку, форму якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.

Відповідно пункту 7 Порядку № 559, військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації. Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку. У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду (далі - QR-код військово-облікового документа).

Згідно пункту 8-1 Порядку № 559 QR-код військово-облікового документа містить відомості про військово-обліковий документ в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній. QR-код військово-облікового документа містить відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 7, 8, 11-13, 17 пункту 8 цього Порядку. Військово-обліковий документ в електронній формі є дійсним лише за наявності QR-коду та не може використовуватися без нього.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було надано роздруківку військово-облікового документу з додатку «Резерв+» з відміткою про уточнення даних 14.10.2024 року.

Перевіряючи доводи позивача щодо відсутності в матеріалах адміністративної справи доказів здійснення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів, суд зазначає наступне.

Частиною 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачечно, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника ТЦК або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби.

Під час перевірки документів уповноважений представник ТЦК або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

При цьому, в даній статті унормовано, що вимоги, зазначені у частині 6 статті 22, стосовно проведення уповноваженими представниками ТЦК фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024 року , згідно із Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11.04.2024 року .

21.11.2025 року представником відповідача на адресу суду було надано пояснення з цього питання та зазначено, що відповідно до пункту 2 розділу IV Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації, затвердженої наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 532, зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 16 вересня 2024 року за № 1391/42736, строк зберігання на сервері фото- та відеозаписів з портативних відео реєстраторів становить 30 днів з дати завантаження відповідної формації. У листі також зазначено, що оскільки з дати вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення - 12.09.2025 року, пройшло вже більше 30 днів, фото- і відеофіксація процесу перевірки військово-облікових документів у ОСОБА_1 групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , на сервері фото- та відеозаписів з портативних відео реєстраторів не збереглась (а.с.74).

Отже, стороною відповідача не було долучено до матеріалів справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відеозапису і відомості щодо проведення такого відеозапису відсутні у матеріалах справи.

Крім того, відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 23052 відділення алергології та дерматології, виданої Комунальним некомерційним підприємством Запорізька обласна лікарня» Запорізької обласної ради, ОСОБА_1 з 05.09.2025 року по 15.09.2025 року знаходився на стаціонарному лікуванні (а.с.76-78). Відповідно до довідки № 733 від 16.09.2025 року, виданої сімейним лікарем Товариства з обмеженою відповідальністю «Урмедгрупа», ОСОБА_1 з 16.09.2025 року по 22.09.2025 року знаходився на амбулаторному лікуванні (а.с.79).

Відповідно положень частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 247 п. 1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, суд вважає недоведеним відповідачем як суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У відповідності до п.1) ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що суду не надано будь-яких об`єктивних і беззаперечних доказів наявності в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв`язку з чим факт вчинення ним вказаного правопорушення є недоведеним, сумнівним, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується на користь позивача.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вказаного, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 як відповідача у даній справі, на користь позивача ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 605 грн. 50 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 9, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 255, 262, 286, 293, 295 КАС України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , № 921 від 16.09.2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити на підставі п.1) ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 50 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи, відповідно до п. 4) ч. 5 ст. 246 КАС України:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

представник позивача: адвокат Трифонов Андрій Володимирович, місцезнаходження: АДРЕСА_5 ;

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України НОМЕР_1 .

Суддя О.О. Яцун