Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №302/1776/25 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1776/25

Провадження № 2/302/105/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

26 лютого 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.,

за участю секретаря судового засідання Куруц В.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , діючи через представницю – адвокатку Гренджа Вікторію Юріївну, звернулася до Міжгірського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.

Обґрунтовуючи позов зазначила, що 11.06.2020 рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області по справі № 302/454/20 присуджено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановити новий розмір аліментів визначивши їх у твердій грошовій в сумі 1150 грн щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття. Позивачка наголошує, що на сьогоднішній день сума стягуваних з Відповідача аліментів на утримання спільних неповнолітніх дітей, яка була визначена у рішення суду від 11.06.2020 є недостатньою для належного матеріального забезпечення дітей та підлягає збільшенню згідно статті 192 СК України у зв`язку із зміною матеріального стану позивача, а також наявністю інших об`єктивних обставин. З кожним роком позивачу стає все складніше забезпечувати всі потреби задля гармонійного фізичного та духовного розвитку дітей на необхідному та належному рівні. Матеріальне становище позивачки з часу призначення судом аліментів значно погіршилося, зокрема, старший син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний особою з інвалідністю, у зв`язку з чим потребує регулярного лікування та особливого догляду, позивачка є непрацюючою, живе з дітьми за рахунок підсобного господарства та державної соціальної допомоги призначеної її сім`ї як малозабезпеченій. Тому просить суд збільшити розмір стягуваних з відповідача аліменти в твердій грошові сумі на утримання малолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1150 гривень на 8000 гривень щомісячно, на кожну дитину, з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачу ОСОБА_2 в ухвалі суду було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п`яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі з цивільним позовом і долученими до нього матеріалами надіслана відповідачу ОСОБА_2 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 та вказані судові документи відповідачем отримані особисто 15.01.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Станом на час розгляду справи 25.02.2026 відповідачем відзив на позовну заяву до суду не подано, заперечень на заявлені позивачем позовні вимоги на адресу суду не надійшли.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про розгляд цивільної справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подала, суд згідно ч.5 ст.279 ЦПК України розглядає цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень ст.281, ч.4 ст.223 ЦПК України, зі згоди сторони позивача, суд постановив про заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши та оцінивши докази по справі, доходить таких висновків.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11 червня 2020 року присуджено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів визначивши їх у твердій грошовій в сумі 1150 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Сімейного кодексу України.

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (стаття 150 Сімейного кодексу України).

Такий принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини ґрунтується на нормах Конституції України, які проголошують, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (ст.21), громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст.24).

За частинами 1 та 2 статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст.18 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 (ратифікована Україною 27.02.1991року), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Отже, обов`язок батьків з утримання своїх дітей виникає незалежно від факту реєстрації шлюбу, наявності між ними фактичних шлюбних відносин або спільного проживання. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним.

Відповідно до ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 192 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України в справі №143цс13 від 05.02.2014, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні (постанова Верховного Суду по справі № 303/369/20 (провадження № 61-17250св20) від 29 січня 2021 року).

Аналогічна позиція викладена в пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Враховуючи зміст ст. 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Розмір аліментів може бути переглянути у зв`язку зі зміною матеріального становища як отримувача так і платника аліментів, зокрема, як у випадку його покращення так і погіршення.

Відповідно до поданої позивачкою документації – 08.12.2025 встановлено погіршення стану здоров`я одного з спільних дітей сторін – ОСОБА_5 , у зв`язку з чим його було визнано дитиною з інвалідністю. Зазначена обставина виникла після стягнення аліментів рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11.06.2020, а тому не враховувалась при визначенні його розміру. Суд враховує, що стійке погіршення стану здоров`я дитини впливає на матеріальне становище того з батьків, з яким вона проживає, через збільшення витрат, обумовлених необхідністю особливого догляду, які є постійними й не мають разового характеру.

Суд відхиляє доводи позивачки про збільшення витрат на дітей, які обумовлені зростанням їх віку, за відсутності відповідних доказів на їх підтвердження. При цьому суд бере до уваги, що станом на дату звернення позивачки до суду й ухвалення 10.06.2020 судового рішення, сину сторін ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не виповнилось 6 років. На час розгляду цієї справи судом вказаній дитині виповнилось 9 років, тобто змінилась його демографічна група, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум для якої є вищим. Водночас належить зауважити, що визначення розміру аліментів у твердій сумі, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття забезпечило врахування зміни демографічної групи й зміни, у зв`язку з цим, розміру аліментів.

Також суд відхиляє доводи позивачки про необхідність зміни розміру аліментів у зв`язку з інфляційними процесами, внаслідок чого зменшилася і купівельна спроможність. Відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Індексація є інструментом, який запобігає зменшенню купівельної спроможності внаслідок інфляційних процесів.

На підставі установлених фактичних обставин суд висновує, що стан здоров`я одного з дітей, а також матеріальне становище одержувача аліментів як умови, із якими пов`язується можливість збільшення розміру аліментів, змінилося, потреба в коштах для утримання і розвитку дітей зросла, тому виникли дійсні підстави для вимоги до платника аліментів про збільшення їх розміру як такі. Відповідні доводи позивача відповідачем не спростовані.

Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як половини відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв`язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо.

При визначенні розміру аліментів на теперішній час суд враховує вимоги ст. 182, 192 СК України та бере до уваги також, що фізичний розвиток дітей, їх ріст, потребує матеріальних затрат при придбанні відповідного одягу та взуття, а також продуктів харчування, шкільного приладдя, тощо.

Отже , при визначенні суми стягнення аліментів, які сплачуються відповідачем на теперішній час, суд враховує вікову категорію та звичайні потреби дитини, особу платника аліментів, а також те, що стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно зі становищем одержувача аліментів.

При цьому, вирішуючи питання про збільшення розміру аліментів, судом також взято до уваги, що обов`язок утримувати двох неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття покладено на обох батьків в рівній мірі, також суд враховує розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, те, що відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою, здоровий, молодий за віком, інших утриманців, окрім двох неповнолітніх дітей, на теперішній час немає, тому суд вважає, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу, а неповнолітні діти потребують такої допомоги.

Беручи до уваги результат виконання сторонами обов`язку доказування обставин, що мають значення в справі, слід констатувати, що під час судового розгляду не встановлено і не доведено підстав для відступу від засад щодо загалом рівного обов`язку батьків у матеріальному утриманні дітей.

Проаналізувавши надані докази у їх сукупності, позицію позивача та відповідача, який не заперечив позов, враховуючи в першу чергу якнайкраще забезпечення інтересів дітей та ті обставини, що спільні діти сторін проживають разом із позивачкою і остання апріорі несе більші витрати на утримання неповнолітніх на даний час дітей та необхідність за загальним правилом дотримання паритету (рівності) батьків у виконанні обов`язку з матеріального утримання дітей, якщо не встановлено і не доведено підстав для відступу від такого паритету, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 , виходячи з закріплених ч.9 ст.7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, розмір стягуваних аліментів дійсно підлягає збільшенню.

На переконання суду, з урахуванням фактичних обставин справи, динаміки значення базового соціального стандарту, вимога позивачки ОСОБА_1 щодо розміру аліментів щомісяця у сумі по 8000 гривень на кожну неповнолітню дитину, суд вважає надмірною, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із визначенням до стягнення аліментів щомісячно у твердій грошовій сумі в розмірі по 2000,00 гривень на двох неповнолітніх дітей, що узгоджуватиметься з вимогами Закону, відповідатиме інтересам неповнолітніх дітей і не порушуватиме як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача.

Слід враховувати також, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин, законодавства тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах, тощо.

Стаття 81 ч.1 ЦПК України вимагає від сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи наведене, суд доходить переконання, що вимога про збільшення розміру аліментів підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів і не доведено та судом не встановлено того, що відповідач отримує доходи такого рівня, який дозволив би сплачувати аліменти на утримання дітей у заявленому позивачкою розмірі.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Отже, визначаючись щодо розміру аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей, зважаючи на реальні і розумні потреби в їх матеріальному утриманні, встановлені обставини, що мають значення у їх сукупності, враховуючи прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років, суд уважає справедливим встановлення аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі по 2 000,00 грн щомісячно на кожну дитину, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.

Суд уважає, що такий розмір аліментів відповідає встановленому абз.2 ч.2 ст.182 СК України мінімальному розміру аліментів на одну дитину та положенням Закону про те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, адже такий розмір забезпечить необхідний мінімум для існування неповнолітньої дитини сторін по справі, загалом надасть можливість дотримання принципу достатнього забезпечення дитини, враховуючи обов`язок обох батьків утримувати дітей.

При цьому суд враховує ті обставини, що відповідач ОСОБА_2 є молодим за віком, здоровою та працездатною людиною, а отже не позбавлений можливості заробляти, при цьому останнім не надано доказів того, що за станом здоров`я відповідач не має змоги працювати, є особою з інвалідністю, що свідчить про його можливість отримувати дохід та, відповідно, надавати матеріальну допомогу своїм дітям.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази незадовільного стану здоров`я або непрацездатності відповідача, а також відсутні відомості про перебування на його утриманні інших осіб, тяжкого матеріального становища та докази на підтвердження інших обставин, які мають істотне значення при визначенні розміру аліментів, а тому виходячи з того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, та має бути не меншим 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з огляду на інтереси неповнолітніх дітей сторін, з точки зору стабільності врегулювання правовідносин між сторонами, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити частково та збільшити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11.06.2020, визначивши їх у розмірі по 2000,00 грн на кожну дитину, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили.

Крім того, у відповідності до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у виді судового збору в сумі 1211,00 грн., оскільки позивачка від сплати судового збору по даній категорії справ звільнена, відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Інших судових витрат до стягнення чи повернення не заявлено та у справі немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 141, 150, 180, 181, 182, 192 Сімейного кодексу України, ст. 258,259,263,265,268,273,352,354,430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів – задовольнити частково.

Збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11.06.2020 року у справі № 302/454/20.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП- НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши їх новий розмір у твердій грошовій сумі по 2000 грн щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі – 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривні 20 копійок.

Визначений розмір аліментів у твердій грошовій сумі, підлягає індексації, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Заочне рішення може бути переглянуто Міжгірським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення суду складено 26.02.2026.

Суддя О. І. Повідайчик