Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №127/37759/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/37759/25

Провадження № 2-а/127/379/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2026 Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позовні вимоги мотивував тим, що ним оскаржується постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №10049 від 21.11.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення штрафу 17 000 грн, посилаючись на відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення та істотні порушення процедури розгляду справи. Зазначає, що 23.10.1998р. медичною комісією був визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час, що підтверджується військовим квитком.

07.11.2025 року ОСОБА_1 обновив облікові дані у створеному застосунку «РЕЗЕРВ+» і отримав направлення на ВЛК на 08.11.2025 року. Однак, в цей день його було затримано працівниками поліції та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки він рахувався у розшуку за не проходження ВЛК у зв`язку із чим на нього було складено протокол № 7170 про адміністративне правопорушення передбачене за ч. 3 ст.210-1 КУпАП.

У протоколі зазначено розгляд призначений на 21.11.2025 о 10:00 год, однак фактично розгляд відбувся раніше, без участі позивача та його адвоката Деркача В.Г., прибули о 09:50 год.

У зв`язку із чим позивач був позбавлений можливості надати пояснення, скористатися правовою допомогою, а його письмові пояснення від 19.11.2025р. з медичними документами не були враховані, чим порушено вимоги ст. 268–269 КУпАП щодо права на захист та участі особи у розгляді справи. Крім того вказує, що непроходження ВЛК зумовлене поважними причинами – загостренням захворювань, що підтверджується медичними документами. Таким чином, постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, що є підставою для її скасування та закриття провадження у справі.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.01.2026 року було прийнято заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін, з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Вказану ухвалу разом із копією позовної заяви з додатками отримано відповідачем 16.02.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R 067100313208.

У свою чергу, 20.02.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Зазначили, що ОСОБА_1 будучи у встановленому порядку визнаний обмежено придатним до військової служби, не виконав вимоги пункту 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3621-ІХ від 21.03.2024 (в редакції Закону №4235-ІХ від 12.02.2025) в частині обов`язку до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Постанову №10049 від 21.12.2025 позивач отримав особисто 21.12.2025 року після розгляду адміністративної справи, що підтверджується підписом ОСОБА_1 на постанові. Заява та зауважень під час розгляду адміністративної справи не надходило. При цьому не може братись до уваги, що нібито ІНФОРМАЦІЯ_4 порушене право позивача на отримання правової допомогу та не враховано його пояснень і наданих медичних документів, оскільки позивач особисто брав участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, в тому числі разом з адвокатом, що підтверджується підписом на постанові про її отримання особою та відсутністю будь-яких заяв чи зауважень після розгляду справи.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 , будучи громадянином України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатними до військової служби у воєнний час до 04.05.2024 р. та який не виключений з військового обліку, був зобов`язаний до 05.06.2025 р. пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Доказів того, що позивач самостійно звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в період з 04.05.2024р. до 05.06.2025р. і пройшов медичний огляд до 05.06.2025р., позивачем не надано та ця обставина останнім не заперечується.

Твердження позивача про те, що в нього з 04.05.2024р. по 05.06.2025р. не було можливості пройти ВЛК є безпідставним, докази того, що позивач весь цей час перебував на стаціонарному лікуванні відсутні, тому очевидно мав можливість виконати свій обов`язок вчасно. Отже, ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. З огляду на викладене, вказували що позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено факту відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, у звязку із чим існує правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та відсутність підстав для скасування оскаржуваної Постанови.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Так, судом установлено такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до облікової картки до військового квитка № НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку з 30.05.1997 року, медичною комісією був визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час (а.с. 13). Крім того відповідно до Облікової картки ОСОБА_1 від 25.11.1999 року ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 також визнаний непридатним у мирний час та обмежено придатним у воєнний час.

Разом з тим, 07.11.2025 року було винесено протокол № 7170 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , який не виконав вимоги пункту 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3621-IX від 21.03.2024 року (редакції Закону № 4235-IХ від 12.02.2025) в частині обов`язку до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби у зв`язку із чим вчинив правопорушення передбачене ст.210-1КУпАП.

Щодо порушення процедури розгляду адміністративної справи та порушення його права на захист, то слід зауважити, що з наданого сторонами протоколу про адміністративне правопорушення № 7170 від 07.11.2025 року слідує, що ОСОБА_1 був присутній при його складанні, отримав другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення, останньому роз`яснено положення ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи відбудеться об 10.00 год 21.11.2025 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7-8).

Як вбачається зі змісту постанови №10049 від 21.11.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 3ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 , та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Вказану копію постанови було отримано ОСОБА_1 21.11.2025 року особисто, що підтверджується підписом особи.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р.№ 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 р. №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

24.02.2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні №2102-ІХ», яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до абз. 4 ч. 10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Частина 10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» викладена в редакції Закону України №3633-ІХ від 11.04.2024, який набув чинності 18.05.2024. Статтею 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідно до ч. 3 ст.210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку»,ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» було викладено у новій редакції, згідно якої військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнитисвої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Відтак, у позивача ОСОБА_1 виник обов`язок уточнити персональні дані до 05 червня 2025 року, однак позивач у жодний законодавчо передбачений спосіб не уточнив персональні дані, тобто порушив законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з ч. 7ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210,210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відповідно до ч.1 ст.38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Частина 9 ст.38 КУпАП, зокрема, приписує, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

При цьому триваючим вважається правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі

№160/17189/21.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, виходячи із положень ч. 2 ст. 77 КАС України та закріпленого в ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Отже, в період з 04.05.2024 року до 05.06.2025 року у позивача, якого було визнано обмежено придатним до військової служби у воєнний час до набрання чинності вищевказаним Законом, виник обов`язок повторно пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Доказів того, що позивач самостійно звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в період з 04.05.2024 до 05.06.2025 і пройшов медичний огляд до 05.06.2025, позивачем не надано та ця обставина останнім не заперечується.

Суд також погоджується із твердженням відповідача про те, що з 04.05.2024р. по 05.06.2025р. позивачем не було можливості пройти ВЛК є безпідставним, докази того, що позивач весь цей час перебував на стаціонарному лікуванні відсутні, тому очевидно мав можливість виконати свій обов`язок вчасно.

Виходячи з встановлених обставин справи, суд вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів щодо поважності причини непроходження медичного огляду в період з 04.05.2024 року до 05.06.2025 року, що є свідченням наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що дії відповідача були правомірними, а оскаржувана постанова є законною та не підлягає скасуванню, позов не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до положень ст. 139 КАС України. Зважаючи, що в задоволенні позову відмовлено судові витрати у вигляді судового збору, понесені позивачем, залишаються за ним.

На підставі ч. 3 ст.210, ч. 3 ст. 210-1, п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП, керуючись ст.77,78,90 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 10049 від 21.11.2025 року про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 26.02.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя: