Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №127/30753/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/30753/25

Провадження 2/127/6783/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І.Е.,

за участю: секретаря судового засідання Обертун Н.М.,

адвоката позивачки – Самородової О.П.,

представника відповідача – Салямон Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась адвокат Самородова Олена Петрівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , з позовом до Вінницької міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_2 , після смерті якої залишилось нерухоме майно – квартира АДРЕСА_1 , яка належала померлій, як члену житлово-будівельного кооперативу № 37 (УЖСК-2 ) та за яку було сплачено пайовий внесок у розмірі 5 687 карбованців 49 копійок. ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 усе своє майно, що належало їй на час смерті, а саме квартиру АДРЕСА_1 . У передбачений законом шестимісячний термін ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курбатової Світлани Пантелеймонівни із заявою про прийняття спадщини, проте оформити квартиру в спадщину не вдалося, оскільки їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з тим, що померла ОСОБА_2 не встигла зареєструвати своє право власності на квартиру, а тому подані ОСОБА_1 документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Вищевикладене й стало підставою для звернення адвоката позивачки до суду із вимогою про визнання за позивачкою права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 06.10.2025 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд якої вирішено провести в порядку загального позовного провадження. Також даним судовим рішенням запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та докази по справі, роз`яснено наслідки ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

У строк встановлений судом вищевказаним судовим рішенням від відповідача відзив на позов та будь-які докази не надійшли.

Ухвалою суду від 11.12.025 від приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курбатової Світлани Пантелеймонівни було витребувано належним чином засвідчену копію спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

26.12.2025 на виконання вимог вищевказаного судового рішення надійшли витребувані докази.

Ухвалою суду від 26.01.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні адвокат позивачки позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві. Крім того, адвокат позивачки просила залишити судові витрати за позивачкою.

Представник відповідача визнала обставини викладені у позовній заяві, водночас при ухваленні рішення покладалась на розсуд суду.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 02.12.1975 міським відділом ЗАГС м. Вінниця, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записані ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (запис вчинено російською мовою). (а.с. 7)

Внаслідок укладення повторного шлюбу позивачка змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим 21.02.1993 м/в ЗАГС м. Вінниця, та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 03.07.2008 Відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області. (а.с. 8-9)

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 19.10.2024 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниця, про що зроблено відповідний актовий запис № 2816. (а.с. 5)

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої увійшла, зокрема, квартира АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні було оглянуто і досліджено матеріали спадкової справи № 12/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . (а.с. 51-78)

З матеріалів даної спадкової справи вбачається, що 22.11.2024 до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курбатової Світлани Пантелеймонівни звернувся чоловік ОСОБА_2 – ОСОБА_4 із заявою про відмову від належної йому обов`язкової частки спадщини. (а.с. 52) Також 30.04.2025 до приватного нотаріуса звернулась донька померлої - ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначене у ньому майно. (а.с. 76) Інші особи із заявами про прийняття спадщини або відмову від неї до нотаріуса не зверталися.

Судом встановлено, що 22.01.2022 ОСОБА_2 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курбатовою Світланою Пантелеймонівною, яким належну їй на праві власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , вона заповіла дочці ОСОБА_1 , а належну їй на праві власності земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 – дочці ОСОБА_6 . (а.с. 55-56, 61)

30.04.2025 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на ім`я померлої, про що приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курбатовою Світланою Пантелеймонівною винесено відповідну постанову № 29/02-31. (а.с. 10-11)

Згідно архівної довідки Департаменту міського господарства Вінницької міської ради № Б-18-77884/1-18 від 10.06.2021, рішенням виконкому Вінницької міської Ради народних депутатів від 10.08.1974 № 586, зокрема ОСОБА_2 видано ордер на заселення у квартиру АДРЕСА_4 . ОСОБА_2 до 10.06.1973 було сплачено обов`язковий пайовий внесок в розмірі 40 % від вартості квартири, який складав 2 275, 00 карбованців. На решту пайового внеску ОСОБА_2 було видано кредит в сумі 3 412, 49 карбованців терміном на 15 років. (а.с. 12-13)

З довідки № 1952, виданої 20.07.2021 МКП «Управляюча компанія «Житло-Гарант», вбачається, що ОСОБА_2 повністю внесла пай в сумі 5 687, 49 карбованців за двокімнатну кооперативну квартиру АДРЕСА_1 . (а.с. 13а)

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Згідно із Законом України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, що підлягає реєстрації, може бути видане уповноваженою на це особою на підставі правовстановлюючих документів.

Згідно із пунктами 1 і 2 глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595 (надалі – Порядок), відповідно до ст. 46 Закону України «Про нотаріат» нотаріус має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Такі відомості та (або) документи повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Відповідно до підпункту 4.21 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що КП «ВМ БТІ» на запити приватного нотаріуса повідомлено, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи № 14830 на квартиру АДРЕСА_1 станом на 29.12.2012 реєстрація права власності на вказану квартиру в КП «ВМ БТІ» не проводилась. Будинок станом на 29.12.2012 зареєстрований за житлово-будівельним кооперативом № 37 (УЖБК-2 ) на підставі рішення виконкому ВМР № 594 від 14.11.1985. (а.с. 74-75)

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

У ході розгляду справи судом встановлено відсутність правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавці на спадкове майно, що є предметом спору.

Відповідно до підпункту 4.18 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.

Згідно із підпунктом 4.14 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Оскільки нотаріусом правомірно відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виник цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду в судовому порядку.

В ході розгляду справи судом встановлено, що спірна квартира є кооперативною; ОСОБА_2 , будучи членом житлово-будівельного кооперативу, здійснювала паєнагромадження; на підставі рішення виконавчого комітету ВМР народних депутатів № 586 від 10.08.1974 ОСОБА_2 було видано ордер на заселення у квартиру АДРЕСА_5 ; ОСОБА_2 повністю внесла пай за вказану квартиру, однак право власності на дану квартиру не зареєструвала.

Відповідно до п. 3 постанови Верховної Ради Української РСР «Про введення в дію Закону України «Про власність» від 26 березня 1991 року, положення ст. 15 Закону України «Про власність» застосовуються до правовідносин, що виникли як до, так і після 15 квітня 1991 року.

За загальним правилом, згідно зі ст. 15 Закону України «Про власність» член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Статтею 12 Закону України «Про власність» було передбачено, що громадянин набуває права власності на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 128 ЦК Української РСР в редакції від 1963 року, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Суд звертає увагу на той значний факт, що сам вступ до ЖБК не створює для пайовика права власності на отримання ним квартири до того часу, поки він не виплатить пай повністю. Власником житлового будинку і переданих грошових коштів до цього моменту є кооператив, і тільки член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за житлове приміщення, надане йому в користування, набуває право власності на нього.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004, визначено, що даний Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, враховуючи те, що права на нерухоме майно продовжували існувати після 01.01.2004, до даних правовідносин підлягають застосуванню норми чинного ЦК України.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (ч. 1 та ч. 2 ст. 325 ЦК України).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З аналізу законодавства України вбачається, що виникнення права власності на будинки, споруди та нерухоме майно не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України від 2003 року та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 2004 року.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_2 , як член ЖБК повністю внесла свій пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 , надану їй в користування, вона набула право власності на дане майно.

Враховуючи вказане та встановлені обставини у справі, суд дійшов висновку, що на момент набуття права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру законодавством не була передбачена як обов`язкова видача свідоцтва про право власності на кооперативну квартиру, так й обов`язкова державна реєстрація права власності на таку квартиру.

Судом прийнято до уваги, що у разі смерті члена житлово-будівельного, садівницького товариства, якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, але свідоцтво про право власності не отримав, квартира в житлово-будівельному кооперативі та житловий будинок у садівницькому товаристві входять до складу спадщини.

Нормами ст.ст. 1217, 1218, 1223 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Отже, спірне майно, враховуючи вищевикладене, увійшло до складу спадщини ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Як встановлено судом, померлою ОСОБА_2 було складено заповіт щодо спірної квартири на користь ОСОБА_1 .

У відповідності до ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповіт є особистим розпорядженням фізичної особи на випадок своєї смерті.

Судом прийнято до уваги, що спірне майно набуто подружжям за час шлюбу, а суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати лише свою частку у праві спільної сумісної власності.

Однак, із заяви ОСОБА_4 , поданої приватному нотаріусу 22.11.2024, вбачається, що спірна квартира придбана за особисті кошти ОСОБА_2 і є її приватною власністю.

Судом не встановлено наявність спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині на спірну квартиру, враховуючи відмову ОСОБА_4 від прийняття спадщини, яка протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не була відкликана.

Згідно із ч. 5 ст. 1273 ЦК України відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Відповідно до ст.ст. 1268, 1296 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Але, це положення закону треба сприймати у контексті статусу спадкоємця у певні проміжки часу, оскільки редакція даної норми має широкий зміст. Якщо особи не можуть довести свої права на спадщину, то відповідні факти, з якими пов`язується виникнення права на спадкування, встановлюються судом.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачка прийняла спадщину у складі якої є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується, зокрема, виданою 11.02.2025 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курбатовою Світланою Пантелеймонівною довідкою № 09/02-14. (а.с. 71)

Статтею 1296 ЦК України регламентується право спадкоємця на одержання спадщини.

На відміну від ст. 1296 ЦК України, де йдеться про право на отримання свідоцтва про право на спадщину, у ст. 1297 ЦК України закріплено обов`язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за отриманням свідоцтвом про право на спадщину, коли йдеться про спадкування нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

При розгляді справи про визнання права власності на спадкове майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право власності на спадщину, слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтво про право на спадщину (ст.ст. 1296, 1297 ЦК України).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У ході розгляду справи судом встановлено наявність перешкод для оформлення спадкових прав позивачки у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 – ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Також, судом в ухвалі від 06.10.2025 було роз`яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно із ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 – п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи в судовому засіданні, дослідивши письмові пояснення викладені адвокатом позивачки в позові та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивачки шляхом визнання за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено сплату адвокатом позивачки за дорученням останньої судового збору за подачу позову в сумі 4 000, 00 гривень (із застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що підтверджується платіжною інструкцією від 03.10.2025. (а.с. 22)

Судові витрати понесені позивачкою суд вважає за можливе залишити за нею, враховуючи клопотання її адвоката заявлене в ході розгляду справи.

Доказів понесення сторонами по справі інших судових витрат суду не надано.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про власність», ст. 128 ЦК УРСР (в редакції від 1963 року), Законом України «Про нотаріат», ст.ст. 12, 15, 16, 316-319, 321, ч. 1 і ч. 2 ст. 325, ст.ст. 328, 392, 1216-1218, 1220-1223, 1233, 1241, 1268-1270, 1273, 1296, 1297, п. 4 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.ст. 2, 4, 6, 10 - 13, 43, 44, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати залишити за ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .

Вінницька міська рада: код ЄДРПОУ 25512617; місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 59.

Рішення суду складено 26.02.2026.

Суддя