Постанова від 22 грудня 2025 р. у справі №904/9212/21 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2025 року м.Дніпро Справа № 904/9212/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач),

суддів: Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Карпенко А.С.

Представники сторін:

від позивача: Гордієнко Тетяна Олександрівна (в залі суду) - від Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара - Довіреність № 88-552-9 від 08.01.2025

прокурор: Шустова Віра Анатоліївна (в залі суду) - прокурор відділу, посвідчення № 069879 від 01.03.2023

від скаржника: Кириченко Євген Вікторович (в залі суду) - від ТОВ "Будівельний комплекс "Яворницький" - адвокат, ордер серія АЕ № 1281599 від 15.05.2024

від скаржника: Остапенко Павло Валерійович (в залі суду) - від Дніпровської міської ради, витяг з ЄДР

інші представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний комплекс Яворницький» та Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2024 (суддя Красота О.І. Повне рішення складено 29.04.2024) у справі № 904/9212/21

за позовом Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара

до Відповідача-1: Дніпровської міської ради

Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комплекс Яворницький"

Відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТБУД-ПРОЕКТ»

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Міністерство освіти і науки України

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача-1, 2 - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Пустовий Сергій Володимирович

Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача-2, 3 - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Балтакса Ірина Вячеславівна

Третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Дніпропетровська обласна державна адміністрація

за участю Дніпропетровської обласної прокуратури

про визнання недійсним рішення Дніпровської міської ради № 462/9 від 28.07.2021

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комплекс Яворницький", Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТБУД-ПРОЕКТ», в якому просив суд:

1) визнати недійсним рішення Дніпровської міської ради від 28.07.2021 № 462/9 "Про надання ТОВ "БК Яворницький", код ЄДРПОУ 44385728, дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення";

2) визнати недійсним рішення Дніпровської міської ради від 26.01.2022 № 150/15 "Про передачу земельної ділянки по просп. Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) в оренду ТОВ "БК Яворницький", код ЄДРПОУ 44385728, по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення";

3) скасувати державну реєстрацію прав на земельну ділянку площею 0,3415 га, кадастровий номер 1210100000:03:325:0152, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2578862712020 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за Дніпровською міською радою від 09.02.2022 № 46629224, вчинену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Пустовим С.В., з одночасним припиненням речових прав Дніпровської міської ради на вказаний об`єкт нерухомого майна;

4) визнати недійсним договір оренди землі від 09.02.2022, укладений між Дніпровською міською радою і ТОВ "БК Яворницький", посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Пустовим С.В. і зареєстрований в реєстрі за № 31;

5) скасувати державну реєстрацію прав на земельну ділянку площею 0,3415 га, кадастровий номер 1210100000:03:325:0152, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2578862712020 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за ТОВ "БК Яворницький" від 09.02.2022 № 46629687, вчинену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Пустовим С.В., з одночасним припиненням речових прав ТОВ "БК Яворницький" на вказаний об`єкт нерухомого майна;

6) визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки від 25.01.2023, укладений між ТОВ "БК Яворницький" та ТОВ «АРТБУД-ПРОЕКТ», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтаксою І.В. і зареєстрований в реєстрі за № 205;

7) скасувати державну реєстрацію прав на земельну ділянку площею 0,3415 га, кадастровий номер 1210100000:03:325:0152, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2578862712020 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за ТОВ «АРТБУД-ПРОЕКТ» від 25.01.2023 № 49064724, вчинену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтаксою І.В., з одночасним припиненням речових прав ТОВ «АРТБУД-ПРОЕКТ» на вказаний об`єкт нерухомого майна;

8) зобов`язати ТОВ "БК Яворницький" усунути перешкоди в користуванні Дніпровським національним університетом імені Олеся Гончара земельною ділянкою у м. Дніпро по просп. Дмитра Яворницького, 36 шляхом знесення самочинно збудованої будівлі — об`єкта незавершеного будівництва за проєктом квартирний (багатоповерховий) житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 165494212101 та паркану.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка площею 1,473 га у м. Дніпро по просп. Дмитра Яворницького, 36 перебуває в постійному користуванні позивача — закладу вищої освіти державної форми власності і належить до земель державної власності. Позивач зазначав, що спірні рішення Дніпровської міської ради, договір оренди землі та договір суборенди земельної ділянки підлягають визнанню недійсними, оскільки міська рада за відсутності повноважень розпорядилася речовими правами на спірну земельну ділянку без отримання передбаченої законодавством згоди на вилучення з користування позивача частини земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2024 позовні вимоги Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара задоволено частково. Визнано недійсним рішення Дніпровської міської ради від 26.01.2022 № 150/15. Скасовано державну реєстрацію прав на земельну ділянку за Дніпровською міською радою та за ТОВ "БК Яворницький". Визнано недійсним договір оренди землі від 09.02.2022. Зобов`язано ТОВ "БК Яворницький" усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої будівлі та паркану. В решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що наданими позивачем документами підтверджено, що земельна ділянка площею 1,473 га у м. Дніпро по просп. Дмитра Яворницького, 36 є державною власністю і перебуває в постійному користуванні позивача. Суд першої інстанції встановив, що кінцевим набувачем самочинно збудованого об`єкта станом на час розгляду справи є ТОВ "БК Яворницький".

Суд першої інстанції зазначив, що рішення Дніпровської міської ради від 28.07.2021 № 462/9 є актом індивідуальної дії та вичерпало свою дію внаслідок його виконання, тому визнання його недійсним є неефективним способом захисту, оскільки не призведе до поновлення порушених прав позивача як користувача земельної ділянки.

Водночас суд першої інстанції встановив, що рішення Дніпровської міської ради від 26.01.2022 № 150/15 прийнято за відсутності повноважень, визначених законом, оскільки доказів передачі в комунальну власність спірної земельної ділянки або її частини чи розташованих на ній будівель, споруд, інших об`єктів нерухомого майна державної власності до матеріалів справи не надано. Суд зазначив, що спірна земельна ділянка перебуває в постійному користуванні позивача, передача в оренду такої ділянки можлива виключно після припинення відповідного права з підстав, передбачених у ст. 141 Земельного кодексу України, а жодних доказів настання таких підстав до справи не подано.

Суд першої інстанції також встановив, що договір оренди землі від 09.02.2022 укладено з порушенням положень закону, оскільки Дніпровська міська рада не має повноважень щодо передання в оренду земельної ділянки, яка належить до земель державної власності.

Щодо договору суборенди від 25.01.2023 суд першої інстанції зазначив, що у зв`язку з визнанням недійсним договору оренди землі від 09.02.2022 договір суборенди є припиненим на підставі ч. 4 ст. 8 Закону України "Про оренду землі", тому підстави для його визнання недійсним в судовому порядку відсутні.

Задовольняючи позовну вимогу про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої будівлі та паркану, суд першої інстанції зазначив, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2007 у справі № 39/341-07 встановлено факт самочинного будівництва на спірній земельній ділянці, а відомостей про ухвалення судових рішень про визнання за будь-якою особою права власності на об`єкт самочинного будівництва відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України не надано.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний комплекс Яворницький" та Дніпровська міська рада звернулися до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2024 скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.09.2025 у справі № 904/9212/21 касаційну скаргу Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025 у справі № 904/9212/21 скасовано, справу № 904/9212/21 передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов взаємовиключних висновків: суд зазначив, що не розглядає заявлені Університетом позовні вимоги згідно з позовною заявою (уточненою) від 15.06.2023 № 83-552-25 та заявою про уточнення предмета позову від 20.07.2023 № 83-552-29; водночас суд апеляційної інстанції ухвалив постанову про відмову в задоволенні зазначених вимог.

Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції усунувся від аналізу предмета та підстав позовної заяви (уточненої), від надання оцінки доводам Університету щодо зміни фактичних обставин справи, а також щодо моменту, коли такі фактичні зміни настали. Суд апеляційної інстанції також залишив поза увагою та не надав оцінки доводам позивача про те, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин.

Верховний Суд зазначив, що зміна предмета позову під час нового розгляду справи на стадії підготовчого судового засідання знаходиться у безпосередньому зв`язку з діями як відповідача-1, так і інших відповідачів, які, з урахуванням обставин справи та наявних судових рішень щодо правового режиму майна як самочинного та усталеної правової позиції Верховного Суду щодо неможливості набуття права власності на таке майно, підлягають оцінці з точки зору їх добросовісності.

Верховний Суд також зазначив, що помилкове об`єднання судом позовних вимог, які не пов`язані підставою виникнення та не співвідносяться між собою як основна та похідна вимоги, у підготовчому засіданні та розгляд їх по суті з ухваленням рішення судом, не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Верховний Суд вказав, що під час нового апеляційного розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно розглянути цю справу з урахуванням правових висновків, на які посилається скаржник, та які взяті до уваги Верховним Судом під час касаційного перегляду оскаржуваної постанови, та дослідити докази, про які зазначають учасники справи, і ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара подав відзиви на апеляційні скарги, згідно з якими заперечує проти апеляційних скарг та вважає їх необґрунтованими, просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.

Позивач зазначає, що право постійного користування земельною ділянкою площею 1,473 га у м. Дніпро по просп. Дмитра Яворницького, 36 підтверджується сукупністю наданих до справи документів, зокрема випискою з актів земельної реєстрації на земельну дільницю від 27.06.1934, витягом з протоколу № 55 засідання Президії Дніпропетровської міської ради ХІІІ скликання від 10.07.1930, технічним паспортом, складеним Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації станом на 05.05.1988, наказом Міністерства освіти і науки України від 23.06.2017 № 912. Позивач наголошує, що випис з актів земельної реєстрації на земельну дільницю від 27.06.1934 підтверджує, що право постійного користування оформлено і зареєстровано в належному порядку, а видача випису вказує на виконання усієї сукупності дій по землеустрою та реєстрації земельної ділянки.

Позивач зазначає, що право постійного користування земельною ділянкою також підтверджено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2007 у справі № 39/341-07, яке має преюдиціальне значення згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України. Позивач вказує, що при розгляді справи № 39/341-07 було встановлено, що на підставі постанови РНК УСРР "Мережа й контингенти державних університетів УСРР" від 21.07.1933 Дніпропетровському державному університету передано основні та допоміжні приміщення у м. Дніпропетровську по просп. Карла Маркса, 18, а факт передачі будівель університету виступив підставою переходу права на земельну ділянку згідно з нормами законодавства.

Позивач вказує, що зміна предмета позову під час нового розгляду справи була зумовлена зміною фактичних обставин справи, які сталися після закінчення підготовчого засідання при первісному розгляді справи, а саме: прийняттям рішення Дніпровської міської ради від 26.01.2022 № 150/15, укладенням договору оренди землі від 09.02.2022, укладенням договору суборенди земельної ділянки від 25.01.2023. Позивач зазначає, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Позивач посилається на висновки Постанови Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 904/9212/21, згідно з якими Земельні кодекси 1970 і 1990 серед підстав припинення набутого раніше права користування земельними ділянками не передбачали його неоформлення або непереоформлення, а державна реєстрація взагалі не є підставою набуття права, а є лише засвідченням вже набутого особою права. Позивач також посилається на п. 10 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр", відповідно до якого документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Міністерство освіти і науки України подало відзив на апеляційні скарги, в якому підтримало позицію позивача та зазначило, що земельна ділянка площею 1,473 га у м. Дніпро по просп. Дмитра Яворницького, 36 перебуває в постійному користуванні позивача — закладу вищої освіти державної форми власності і відноситься до земель державної власності, що відповідає ч. 1 та п. з) ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України. Міністерство зазначило, що вказані об`єкти та земельна ділянка обліковуються у складі належного державі майна в особі Міністерства освіти і науки України, які містяться в Автоматизованій системі "Юридичні особи" форма № 2б(д). Міністерство також наголосило, що не погоджувало відчуження державного майна, у тому числі оренди в установленому законом порядку ні у 2021 році, ні у 2022 та 2023 роках.

Дніпропетровська обласна прокуратура підтримала позовні вимоги Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара та просила залишити апеляційні скарги без задоволення.

Дніпровська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Будівельний комплекс Яворницький", в якому підтримала доводи апеляційної скарги відповідача-2 та просила її задовольнити.

ТОВ «АРТБУД-ПРОЕКТ» не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Дніпропетровська обласна державна адміністрація не скористалася правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Пустовий С.В. не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Балтакса І.В. не скористалася правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О., судді: Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2025 Справу № 904/9212/21 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комплекс Яворницький та Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2024 (суддя Красота О.І.) - прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О., судді: Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

Розгляд справи № 904/703/23 призначено на 16.12.2025 о 14:25 год.

03.11.2025 до канцелярії Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Балтакси Ірини Вячеславівни про розгляд справи призначеної на 16.12.2025 без її участі.

16.12.2025 під час проведення судового засідання секретарем судового засідання Карпенком А.С. було констатовано неможливість проведення судового засідання у зв`язку з тим, що о 16:20 год. стався технічний збій у роботі системи ВКЗ (недоступність сайту vkz.court.gov.ua, помилки веб-сервера під час обробки запитів, збої в роботі бази даннх), про що було складено відповідний акт.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 23.12.2025 на 15:30 год., у зв`язку з неможливістю вирішення справи в цьому судовому засіданні.

18.12.2025 до канцелярії Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника Дніпровської міської ради про ознайомлення з матеріалами справи.

23.12.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

В постанові Верховного Суду від 16 вересня 2025 року у даній справі, якою касаційну скаргу Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара було задоволено частково, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025 у справі № 904/9212/21, відповідно, скасовано і справу № 904/9212/21 передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду містяться наступні вказівки:

7.15. Як зазначає скаржник, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не застосовано правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц, про те, що помилкове об`єднання судом у цій справі вимог, які не пов`язані підставою виникнення та не співвідносяться між собою як основна та похідна вимоги, в підготовчому засіданні та розгляд їх по суті з ухваленням рішення судом не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, виключний перелік яких визначений у частині 1 статті 411 Цивільного процесуального кодексу України.

7.16. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

7.17. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

7.18. Згідно з положеннями статті 162 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів – зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

7.19. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, що складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

7.20. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

7.21. Предмет спору – це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміють певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

7.22. Підстава позову – це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такими обставинами є юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

7.23. Фактична підстава позову – це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову – це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

7.24. Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 916/5763/23, від 23.04.2024 у справі № 910/12744/22, від 26.11.2024 у справі № 910/15342/23.

7.25. Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. При цьому однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2023 у справі № 910/21280/21.

7.26. Відповідно до частин 3, 4 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.

Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною 3 цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження – після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

7.27. За змістом наведених норм позивач наділений правом змінити предмет або підставу позову при новому розгляді справи тільки у тому разі, якщо суд установить, що це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку зі зміною фактичних обставин справи, а предмет чи підстава позову при первісному розгляді були недостатніми для такого належного захисту (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 902/743/18, від 03.11.2020 у справі № 906/46/17).

7.28. Колегія суддів зазначає, що у справі, яка розглядається, первісний позов Університету було подано в листопаді 2021 року. Метою цього позову є поновлення прав на земельну ділянку позивача як постійного землекористувача. На думку позивача, оспорюване ним рішення Дніпровської міської ради є незаконним, адже прийняте за відсутності у Дніпровської міської ради необхідних повноважень щодо розпорядження землями державної форми власності, без отримання передбаченої законодавством згоди на вилучення із користування позивача частини земельної ділянки, порушує право Університету як постійного землекористувача, а тому має бути визнане недійсним у судовому порядку.

Згідно із встановленими судами обставинами справи спірне рішення Дніпровської міської ради № 150/15 "Про передачу земельної ділянки по просп. Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) в оренду ТОВ "БК Яворницький", код ЄДРПОУ 44385728, по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення" прийняте 26.01.2022, державну реєстрацію прав на спірну земельну ділянку за Дніпровською міською радою проведено 09.02.2022, спірний договір оренди землі укладено 09.02.2022, а договір суборенди земельної ділянки – 25.01.2023, державну реєстрацію речових прав за цими договорами здійснено також після подання позову Університету в цій справі.

7.29. Водночас апеляційний господарський суд не звернув увагу на момент звернення позивача з первісним позовом. Проте суд констатував, що позивач, звернувшись до суду з позовною заявою (уточненою) від 15.06.2023 № 83-552-25 та заявою про уточнення предмета позову від 20.07.2023 № 83-552-29, надав додаткові докази для обґрунтування нових позовних вимог і фактично одночасно змінив предмет та підстави позову. Відтак апеляційний суд дійшов висновку про подання позивачем по суті нового позову. Тому суд зазначив, що це виключає можливість розгляду поданих позивачем позовної заяви (уточненої) від 15.06.2023 № 83-552-25 та заяви про уточнення предмета позову від 20.07.2023 № 83-552-29 у цьому судовому провадженні. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Університету згідно з позовною заявою (уточненою) від 15.06.2023 № 83-552-25 та заявою про уточнення предмета позову від 20.07.2023 № 83-552-29, тобто відмовив у задоволенні позовних вимог Університету про визнання недійсними рішень Дніпровської міської ради від 28.07.2021 № 462/9 та від 26.01.2022 № 150/15, договору оренди землі від 09.02.2022 та суборенди земельної ділянки від 25.01.2023, скасування державної реєстрації речових прав на спірну земельну ділянку та зобов`язання ТОВ "БК Яворницький" усунути перешкоди в користуванні Університетом спірною земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої будівлі та паркану.

Отже, всупереч висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржник, суд апеляційної інстанції дійшов взаємовиключних висновків: суд зазначив, що не розглядає заявлені Університетом позовні вимоги згідно з позовною заявою (уточненою) від 15.06.2023 № 83-552-25 та заявою про уточнення предмета позову від 20.07.2023 № 83-552-29, зокрема, про визнання недійсним рішення Дніпровської міської ради від 26.01.2022 № 150/15, договору оренди землі від 09.02.2022 та суборенди земельної ділянки від 25.01.2023, скасування державної реєстрації речових прав на спірну земельну ділянку та зобов`язання ТОВ "БК Яворницький" усунути перешкоди в користуванні Університетом спірною земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої будівлі та паркану; водночас суд апеляційної інстанції ухвалив постанову про відмову в задоволенні зазначених вимог.

7.30. При цьому суд усунувся від аналізу предмета та підстав позовної заяви (уточненої) від 15.06.2023 № 83-552-25, від надання оцінки доводам Університету щодо зміни фактичних обставин справи, а також щодо моменту, коли такі фактичні зміни настали. Суд апеляційної інстанції також залишив поза увагою та не надав оцінки доводам позивача, викладеним у позовній заяві (уточненій) від 15.06.2023 № 83-552-25, про те, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, та не проаналізував підстави позовних вимог Університету.

7.31. Крім того, необґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що таке процесуальне порушення є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Університету згідно з позовною заявою (уточненою) від 15.06.2023 № 83-552-25 та заявою про уточнення предмета позову від 20.07.2023 № 83-552-29, адже відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц, у разі подання позивачем заяви в підготовчому засіданні, спрямованої на одночасну зміну предмета та підстав позову, суд повинен відмовити у прийнятті такої заяви та повернути її заявникові; водночас позивач не позбавлений права звернутися до суду з новим позовом у встановленому законом порядку.

Водночас помилкове об`єднання судом позовних вимог, які не пов`язані підставою виникнення та не співвідносяться між собою як основна та похідна вимоги, у підготовчому засіданні та розгляд їх по суті з ухваленням рішення судом, не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц, на яку посилається скаржник.

7.32. Крім того, в межах доводів касаційної скарги, а також з урахуванням установлених судами попередніх інстанцій обставин справи Суд звертає увагу на те, що, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на незаконні, на його думку, дії ради, які порушують його право землекористування. Водночас поза увагою апеляційного суду залишилося те, що рада, достеменно знаючи про наявність судового спору, цілеспрямовано до його вирішення в суді вчиняла дії, спрямовані на реалізацію рішення, яке стало підставою позову.

Отже, зміна предмета позову під час нового розгляду справи на стадії підготовчого судового засідання знаходиться у безпосередньому зв`язку з діями як відповідача-1, так і інших відповідачів, які, з урахуванням обставин справи та наявних судових рішень щодо правового режиму майна як самочинного та усталеної правової позиції Верховного Суду щодо неможливості набуття права власності на таке майно, підлягають оцінці з точки зору їх добросовісності.

7.33. Слід зауважити, що положеннями статті 237 Господарського процесуального кодексу України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Зокрема, відповідно до частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний із предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Отже, вимога про визнання недійсним повністю чи у певній частині пов`язаного з предметом спору правочину, який суперечить закону, є за своєю природою вимогою, що з незалежних від позивача причин не могла бути включена до позовної заяви. Розгляд вимог, заявлених відповідно до частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, має на меті призвести до повного захисту прав позивача, який не буде змушений ініціювати новий судовий процес з метою одержати судове рішення. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 914/825/19.

7.34. Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим визнається лише те рішення, яке ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Проте оскаржувана постанова наведеним вимогам не відповідає, оскільки ухвалена без урахування висновків щодо застосування частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 17.08.2021 у справі № 910/19210/15, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19, від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц. Тому доводи скаржника з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 цієї статті 287 Господарського процесуального кодексу України, частково підтвердилися.

Так, звертаючись до місцевого господарського суду із заявою від 20.07.2023 № 83-552-29 про уточнення предмету позову у справі, позивач Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара просив суд прийняти рішення по справі в наступній редакції предмету позову:

1. визнати недійсним рішення Дніпровської міської ради від 28.07.2021 № 462/9 "Про надання ТОВ "БК Яворницький", код ЄДРПОУ 44385728, дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення";

2. визнати недійсним рішення Дніпровської міської ради від 26.01.2022 № 150/15 "Про передачу земельної ділянки по просп. Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) в оренду ТОВ "БК Яворницький", код ЄДРПОУ 44385728, по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення";

3. скасувати державну реєстрацію прав на земельну ділянку площею 0,3415 га, кадастровий номер № 1210100000:03:325:0152, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2578862712020 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за Дніпровською міською радою від 09.02.2022 № 46629224, вчинену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Пустовим С. В., з одночасним припиненням речових прав Дніпровської міської ради на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – № 2578862712020);

4. визнати недійсним договір оренди землі від 09.02.2022, укладений між Дніпровською міською радою і ТОВ "БК Яворницький", посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Пустовим С.В. і зареєстрований в реєстрі за № 31;

5. скасувати державну реєстрацію прав на земельну ділянку площею 0,3415 га, кадастровий номер № 1210100000:03:325:0152, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2578862712020 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за ТОВ "БК Яворницький" від 09.02.2022 № 46629687, вчинену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Пустовим С.В., з одночасним припиненням речових прав ТОВ "БК Яворницький" на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – № 2578862712020);

6. визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки від 25.01.2023, укладений між ТОВ "БК Яворницький" та ТОВ «АРТБУД-ПРОЕКТ», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтаксою І. В. і зареєстрований в реєстрі за № 205;

7. скасувати державну реєстрацію прав на земельну ділянку площею 0,3415 га, кадастровий номер 1210100000:03:325:0152, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2578862712020, у Державному реєстрі прав на нерухоме майно за ТОВ «АРТБУД-ПРОЕКТ» від 25.01.2023 № 49064724, вчинену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтаксою І.В., з одночасним припиненням речових прав ТОВ «АРТБУД-ПРОЕКТ» на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – № 2578862712020);

8. зобов`язати ТОВ "БК Яворницький" усунути перешкоди в користуванні Університетом земельною ділянкою у м. Дніпрі на просп. Дмитра Яворницького, 36 шляхом знесення самочинно збудованої будівлі – об`єкта незавершеного будівництва за проєктом квартирний (багатоповерховий) житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 165494212101 та паркану.

При цьому за текстом зазначеної заяви, обґрунтовуючи наявність підстав для реалізації свого права на подання заяви про уточнення позову у справі, позивач зазначав про наступне: «…при додатковому опрацюванні матеріалів даної справи було виявлено, що в поданій позовній заяві (уточненій) за вих. № 883-552-25 від 15.06.23 з технічних причин не вказано первісно заявлену позовну вимогу - про визнання рішення Дніпровської міської ради «Про надання ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ», код ЄДРПОУ 44385728, дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення від 28.07.2021 № 462/9. Дана позовна вимога підтримується ДНУ в повному обсязі, відмови від даної вимоги або заяви про залишення її без розгляду позивачем не подавалося.

Крім того, з урахуванням усталених правових позиції судових органів щодо визначення предмету позову у спорах, пов`язаних з державною реєстрацією прав на нерухоме майно, ДНУ вважає за необхідне текстуально уточнити формулювання прохальної частини позовної заяви…».

Зі змісту позовної заяви (уточненої) вбачається наступне: «…До клопотання ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ» (б/н від 04.06.2021) зазначена згода не додана, оскільки ДНУ (як землекористувач) не погоджував клопотання про надання дозволу розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ» та не надавав згоди на вилучення земельної ділянки (частини ділянки) у м. Дніпро по просп. Дмитра Яворницького, 36. Дана згода також не надавалася і Міністерством освіти і науки України, що здійснює контроль та управління спірною земельною ділянкою від імені держави.

Наведене свідчить, що рішення Дніпровської міської ради «Про надання ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ», код ЄДРПОУ 44385728, дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення» від 28.01.21 № 462/9 прийнято за відсутності обов`язкових погоджень, передбачених законом.

У зв`язку з викладеним, рішення Дніпровської міської ради «Про надання ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ», код ЄДРПОУ 44385728, дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення» від 28.07.2021 № 462/9 підлягає визнанню недійсним в судовому порядку у зв`язку з його прийняттям за відсутності необхідних повноважень та без отримання обов`язкової за законом письмової згоди позивача як користувача земельної ділянки.

2. Рішення Дніпровської міської ради «Про передачу земельної ділянки по просп. Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) в оренду ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ», код ЄДРПОУ 44385728, по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення» від 26.01.2022 №150/15 та договір оренди землі від 09.02.2022 про надання земельної ділянки площею 0,3415 га, кадастровий номер 1210100000:03:325:0152 в оренду ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ» підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.

2.1. Згідно з рішенням Дніпровської міської ради «Про передачу земельної ділянки по просп. Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) в оренду ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ», код ЄДРПОУ 44385728, по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення» від 26.01.2022 № 150/15, вирішено:

1. Зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку, площею 0,3415 га (кадастровий номер 1210100000:03:325:0152), по просп. Дмитра Яворницького, 36 за Дніпровською міською територіальною громадою, в особі Дніпровської міської ради.

2. Затвердити проєкт землеустрою, розроблений ПП «АЙЛАНТ», щодо відведення земельної ділянки та умови передачі земельної ділянки, визначені під час його погодження, і передати ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ЯВОРНИЦЬКИЙ», код ЄДРПОУ 44385728, земельну ділянку (план земельної ділянки додається), площею 0,3415 га (кадастровий номер 1210100000:03:325:0152), по просп.Дмитра Яворницького, 36 в оренду строком на десять років по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 02.10 (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури).

3. Віднести земельну ділянку (п. 2 цього рішення) за основним цільовим призначенням до категорії «Землі житлової та громадської забудови».

4. Зобов`язати ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ»:

4.1. У тримісячний строк з моменту прийняття цього рішення укласти з міською радою в установленому порядку договір оренди землі (п.2 цього рішення).

4.2. Здійснити нотаріальне посвідчення договору (п.4.1 цього рішення) та провести державну реєстрацію прав за цим договором відповідно до вимог чинного законодавства (п.1-4 ділення від 26.01.2022 №150/15).

Як вказувалося вище, згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах Повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.12 Земельного кодексу України (в редакції станом на 26.01.2022)…

В ч.1 ст.122 Земельного кодексу встановлено, що …

Відповідно до ч.І ст.124 Земельного кодексу України …

З викладених норм законодавства вбачається, що до компетенції органів місцевого самоврядування віднесено надання в користування (в тому числі на умовах оренди) земельних ділянок виключно комунальної власності відповідних територіальних громад. В той же час, жодних повноважень з надання в користування земельних ділянок державної власності органи місцевого самоврядування не мають.

Приймаючи до уваги, що ДНУ є закладом вищої освіти державної форми власності, земельна ділянка площею 1,4730 га у м. Дніпро по просп. Дмитра Яворницького, 36, також відноситься до земель державної форми власності.

Отже, рішення Дніпровської міської ради Рішення Дніпровської міської ради «Про передачу земельної ділянки по просп. Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) в оренду ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИИ», код ЄДРПОУ 44385728, по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення» від 26.01.2022 №150/15 прийнято за відсутності компетенції органу місцевого самоврядування, оскільки розпорядження земельними ділянками державної власності є компетенцією органів державної виконавчої влади відповідно до визначених повноважень.

2.2. При прийнятті рішення Дніпровської міської ради «Про передачу земельної ділянки по просп. Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) в оренду ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ», код ЄДРПОУ 44385728, по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення» від 26.01.2022 №150/15 порушено імперативні норми ст.116 Земельного кодексу України, що підтверджується таким.

Згідно з ч.5 ст.116 Земельного кодексу України…

Підстави припинення права власності на земельні ділянки визначені в ст.140 Земельного кодексу України. Жодної з визначених Земельним кодексом України підстав припинення права державної власності на земельну ділянку у м. Дніпро по просп. Дмитра Яворницького, 36 немає.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені в ст.141 Земельного кодексу України. Слід зазначити, що жодної з наведених в ст.141 Земельного кодексу України підстав також не настало.

Отже, станом на дату прийняття рішення Дніпровської міської ради «Про передачу земельної ділянки по просп. Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) в оренду ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ», код ЄДРПОУ 44385728, по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення» від 26.01.2022 №150/15 і до даного часу відповідна земельна ділянка відноситься до земель державної власності і перебуває в постійному користуванні ДНУ, а тому її надання в користування іншій особі є неправомірним.

Відповідно до ч.І ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа …

В ч.2 ст.152 Земельного кодексу України встановлено, що …

Наведене свідчить, що рішення Дніпровської міської ради «Про передачу земельної ділянки по просп. Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) в оренду ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ», код ЄДРПОУ 44385728, по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення» від 26.01.2022 №150/15 підлягає визнанню недійсним в судовому порядку внаслідок його прийняття за відсутності компетенції органу місцевого самоврядування, а також порушення норм ст.116 Земельного кодексу України у зв`язку з перебування відповідної землі в користуванні ДНУ.

3. Внаслідок недійсності рішення Дніпровської міської ради «Про передачу земельної ділянки по просп. Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) в оренду ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИИ», код ЄДРПОУ 44385728, по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення» від 26.01.2022 №150/15, підлягають скасуванню рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Пустового С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 63373095 від 10.02.2022 та державна реєстрація права комунальної власності на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі прав на нерухоме майно (номер запису про право власності/довірчої власності 46629224), а право комунальної власності на земельну ділянку площею 0,3415 га, кадастровий номер 1210100000:03:325:0152, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2578862712020 підлягає припиненню, у зв`язку з наступним.

За змістом п.1 рішення Дніпровської міської ради «Про передачу земельної ділянки по просп. Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) в оренду ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ», код ЄДРПОУ 44385728, по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення» від 26.01.2022 №150/15, вирішено зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку, площею 0,3415 га (кадастровий номер 1210100000:03:325:0152), по просп. Дмитра Яворницького, 36 за Дніпровською міською територіальною громадою, в особі Дніпровської міської ради.

Дане рішення виступило підставою реєстрації приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Пустовим С.В. права комунальної власності на земельну ділянку площею 0,3415 га, кадастровий номер 1210100000:03:325:0152, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2578862712020 (запис про право власності/довірчої власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №46629687, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер : 63373095 від 10.02.2022).

Приймаючи до уваги, що рішення Дніпровської міської ради «Про передачу земельної ділянки по просп. Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) в оренду ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ», код ЄДРПОУ 44385728, по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення» від 26.01.2022 №150/15 прийнято за відсутності необхідних повноважень та з порушенням норм законодавства і внаслідок цього підлягає визнанню недійсним, даний акт не призводить до будь-яких правових наслідків з моменту його прийняття.

Відповідно до п.1 ч.І ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Виходячи з приписів п.2 ч.І ст.З вказаного закону, державна реєстрація прав в Державному реєстрі прав на нерухоме майно є обов`язковою.

В ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.1 ч.7 ст.37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Відповідно до ч.І ст.16 Цивільного кодексу України …

Внаслідок визнання недійсним рішення Дніпровської міської ради «Про передачу земельної ділянки по просп. Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) в оренду ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ», код ЄДРПОУ 44385728, по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення» від 26.01.2022 №150/15 право комунальної власності на земельну ділянку, площею 0,3415 га (кадастровий номер 1210100000:03:325:0152), по просп. Дмитра Яворницького, 36, рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Пустового С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 63373095 від 10.02.2022, а також державна реєстрація права комунальної власності на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі прав на нерухоме майно (номер запису про право власності/довірчої власності 46629224) підлягають скасуванню.

У зв`язку з викладеним, також підлягає припиненню в судовому порядку зареєстроване право комунальної власності на земельну ділянку площею 0,3415 га, кадастровий номер 1210100000:03:325:0152, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2578862712020.

4. Договір оренди землі від 09.02.2022, укладений між Дніпровською міською радою та ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ», про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,3415 га, кадастровий номер 1210100000:03:325:0152, підлягає визнанню недійсним, рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Пустового С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 63373095 від 10.02.2022 та державна реєстрація права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 46629687) підлягають скасуванню, а право користування ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ» земельною ділянкою (інше речове право) площею 0,3415 га, кадастровий номер 1210100000:03:325:0152, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2578862712020, підлягає припиненню з наступних підстав.

На виконання п.4 рішення Дніпровської міської ради «Про передачу земельної ділянки по просп. Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) в оренду ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ», код ЄДРПОУ 44385728, по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення» від 26.01.2022 №150/15 між Дніпровською міською радою та ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ» було укладено договір оренди землі від 09.02.2022, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Пустовим С.В. і зареєстровано в нотаріальному реєстрі за №31. За договором оренди землі від 09.02.2022 передбачено надання в оренду ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ» земельної ділянки площею 0,3415 га, кадастровий номер 1210100000:03:325:0152, строком на 10 років, дата закінчення дії договору - 09.02.2032

На підставі ч.5 ст.6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис про інше речове право №46629687, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 63373095 від 10.02.2022)

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

В ст.4 Закону України «Про оренду землі» визначено, що …

Згідно з 4.2 ст.19 Конституції України …

За змістом ст.12 Земельного кодексу України (в редакції станом на 09.02.2022) …

В ч.І ст.122 Земельного кодексу встановлено, що …

Приймаючи до уваги, що надана ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ» земельна ділянка по фактичному розміщенню нежитлової будівлі є частиною земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні ДНУ і відноситься до земель державної власності, Дніпровська міська рада не має повноважень з надання її в оренду виходячи зі змісту ст.12, 122, 124 Земельного кодексу України.

Крім того, як вказувалося вище, жодних підстав припинення права постійного користування ДНУ земельною ділянкою у м. Дніпро по просп. Дмитра Яворницького,36 немає, а відтак земельна ділянка (її частина) не можуть бути передані в користування іншій особі виходячи з норм ч.5 ст.116 Земельного кодексу України.

Згідно з ч.І ст.202 Цивільного кодексу України…

В ст.215 Цивільного кодексу України визначено, що …

Оскільки договір оренди землі про передачу в оренду ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ» земельної ділянки площею 0,3415 га, кадастровий номер 1210100000:03:325:0152, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2578862712020, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Пустовим С.В. 09.02.2022 і зареєстрований в реєстрі за №31, укладено з порушенням норм закону, даний договір підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України …

Отже, із змісту ст.216 Цивільного кодексу України слідує, що …

В ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що …

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.1 ч.7 ст.37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Відповідно до ч.І ст.16 Цивільного кодексу України …

Внаслідок визнання недійсним договору оренди землі від 09.02.2022 про передачу в користування ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ» земельної ділянки площею 0,3415 га (кадастровий номер 1210100000:03:325:0152), рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Пустового С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 63373095 від 10.02.2022 і державна реєстрація права оренди земельної ділянки в Державному реєстрі прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 46629687) підлягають скасуванню.

Крім того, зареєстроване право користування ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ» земельною ділянкою (інше речове право) на земельну ділянку площею 0,3415 га, кадастровий номер 1210100000:03:325:0152, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2578862712020 підлягає припиненню.

5. Договір суборенди земельної ділянки від 25.01.2023, укладений між ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ» та ТОВ «АРТБУД-ПРОЕКТ», про передачу в суборенду земельної ділянки площею 0,3415 га, кадастровий номер 1210100000:03:325:0152, підлягає визнанню недійсним, рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Балтакси І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66199090 від 25.01.2023 та державна реєстрація права суборенди земельної ділянки в Державному реєстрі прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 49064724) підлягають скасуванню, а право суборенди ТОВ «АРТБУД-ПРОЕКТ» земельної ділянки (інше речове право) площею 0,3415 га, кадастровий номер 1210100000:03:325:0152, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2578862712020, підлягає припиненню з наступних підстав.

Як стало відомо позивачу з інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 09.06.2023 за № 334790310, 25.01.2023 між ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ» та ТОВ «АРТБУД-ПРОЕКТ» укладено договір суборенди земельної ділянки площею 0,3415 га, кадастровий номер 1210100000:03:325:0152, дата закінчення дії - 09.02.2032, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтаксою І.В. 25.01.2023 і зареєстровано в нотаріальному реєстрі за № 205.

Як зазначено вище, договір оренди землі від 09.02.2022 про передачу в користування ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ» земельної ділянки площею 0,3415 га (кадастровий номер 1210100000:03:325:0152) підлягає визнанню недійсним у зв`язку з його укладенням за відсутності компетенції Дніпровської міської ради та порушенням норм закону.

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України …

Згідно з ч.І ст.236 Цивільного кодексу України …

Як визначено в ч.4 ст.8 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

У зв`язку з недійсністю договору оренди землі від 09.02.2022 про передачу в користування ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИИ» земельної ділянки площею 0,3415 га (кадастровий номер 1210100000:03:325:0152), підлягає визнанню недійсним і договір суборенди земельної ділянки від 25.01.2023, який укладений між ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ» та ТОВ «АРТБУД-ПРОЕКТ», що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтаксою І.В. і зареєстрований в нотаріальному реєстрі за № 205.

На підставі ч.5 ст.6 Закону України «Про оренду землі право суборенди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис про інше речове право № 49064724, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66199090 від 25.01.2023).

В ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що …

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.1 ч.7 ст.37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Відповідно до ч.І ст.16 Цивільного кодексу України…

Внаслідок визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 25.01.2023, укладеного між ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ» та ТОВ «АРТБУД-ПРОЕКТ», про передачу в суборенду земельної ділянки площею 0,3415 га, кадастровий номер 1210100000:03:325:0152, рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Балтакси І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66199090 від 25.01.2023 та державна реєстрація права суборенди земельної ділянки в Державному реєстрі прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 49064724) підлягають скасуванню.

Крім того, зареєстроване право суборенди ТОВ «АРТБУД-ПРОЕКТ» земельної ділянки (інше речове право) площею 0,3415 га, кадастровий номер 1210100000:03:325:0152, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2578862712020, підлягає припиненню.

6. В порядку поновлення прав ДНУ, як користувача земельної ділянки у м. Дніпро по просп. Дмитра Яворницького,36, необхідним є усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, що обгрунтовано наступним.

В рішенні Дніпровської міської ради «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ», код ЄДРПОУ 44385728, по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення» від 26.01.2022 №150/15 зазначено, що земельну ділянку надано у зв`язку з розміщенням на земельній ділянці об`єкта незавершеного будівництва.

В той же час, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2007 по справі № 39/341-07, з висновками якого у відповідній частині погодився Дніпропетровський апеляційний господарський суд (постанова від 30.01.2009 по справі № 39/341-07), встановлено, що розташований на земельній ділянці об`єкт є самочинним будівництвом.

Вказаним рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2007 по справі № 39/341-07 суд зобов`язав ТОВ ПБФ «Домобуд» та ТОВ «Консоль ЛТД» усунути перешкоди в користуванні ДНУ земельною ділянкою за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса, 36 та зобов`язав ТОВ ПБФ «Домобуд» та ТОВ «Консоль ЛТД» за свій рахунок знести самочинно збудовані об`єкти на земельній ділянці за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса, 36.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2007 по справі № 39/341-07 в частині усунення перешкод в користуванні ДНУ земельною ділянкою за адресою : м. Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса, 36 та знесення за рахунок ТОВ ПБФ «Домобуд» та ТОВ «Консоль ЛТД» самочинно збудованих об`єктів на вказаній земельній ділянці всупереч ст.129 Конституції України та ст.115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, діючій на час набрання ним чинності) виконано не було.

Відповідно до ст.376 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на 2006 - час початку будівельних робіт на земельній ділянці у м. Дніпро по просп. Дмитра Яворницького, 36) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з ч.2 ст.376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2010 по справі № БЗ/160-10 у відношенні ТОВ ПБФ «Домобуд» відкрито провадження у справі про банкрутство.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2011 по справі № БЗ/160-10 ТОВ ПБФ «Домобуд» визнано банкрутом та у відношенні вказаного товариства відкрито ліквідаційну процедуру.

В ході ліквідаційної процедури об`єкт самочинного будівництва у м. Дніпропетровську по просп. Карла Маркса, 36 був проданий 20.09.2013 на відкритих торгах (аукціоні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Реалпласт» (далі - ТОВ «Реалпласт»), хоча право власності на нього у ТОВ ПБФ «Домобуд» за змістом ст.376 Цивільного кодексу України не виникло і державна реєстрація відповідного права не проводилася. Про здійснення вказаного продажу зазначено в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 по справі № БЗ/160-10.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових право на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24.06.2021 № 262921393,24.09.2013 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 2623998 про реєстрацію права власності ТОВ «Реалпласт» на вказаний об`єкт самочинного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 165494212101) на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенської І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 6179970 від 24.09.2013.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 по справі № 904/8151/13 у відношенні ТОВ «Реалпласт» відкрито провадження у справі про банкрутство.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2014 по справі № 904/8151/13 ТОВ «Реалпласт» визнано банкрутом та у відношенні вказаного товариства відкрито ліквідаційну процедуру.

В ході ліквідаційної процедури об`єкт самочинного будівництва у м. Дніпропетровську по просп. Карла Маркса, 36 був проданий на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Онега плюс» (далі - ТОВ «Онега плюс»).

03.06.2014 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 5890275 про реєстрацію права власності ТОВ «Онега плюс» на вказаний об`єкт самочинного будівництва на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенської І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 13532084 від 03.06.2014.

В подальшому ТОВ «Онега плюс» було укладено договори купівлі-продажу часток в об`єкті самочинного будівництва з громадянами України ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на наступних умовах :

- за договором № 110 від 27.01.2017: ОСОБА_1 - 1/5, ОСОБА_2 - 1/5, ОСОБА_3 - 1/10 (записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 27.01.2017 №18750665, №18750666, №18750664 відповідно);

- за договором № 115 від 27.01.2017 : ОСОБА_1 - 1/5, ОСОБА_2 - 1/5, ОСОБА_3 - 1/10 (записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 27.01.2017 №18750538, №18750539, №18750537 відповідно).

19.03.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 41082875 про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 2/5 вказаного об`єкта самочинного будівництва в порядку спадкування після ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1551 від 19.03.2021, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57193246 від 19.03.2021.

06.04.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 41346244 про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 2/5 вказаного об`єкта самочинного будівництва на підставі договору купівлі-продажу № 787 від 06.04.2021, укладеного із ОСОБА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57478603 від 06.04.2021).

13.04.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 41551390 про реєстрацію права власності ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ» на 3/5 вказаного об`єкта самочинного будівництва на підставі акту від 13.04.2021 приймання-передавання нерухомого майна в статутний капітал від ОСОБА_3 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57703343 від 17.04.2021).

21.04.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 41685863 про реєстрацію права власності ТОВ «БК ЯВОРНИЦЬКИЙ» на 2/5 вказаного об`єкта самочинного будівництва на підставі акту від 21.04.2021 приймання-передавання нерухомого майна в статутний капітал від ОСОБА_4 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57850478 від 26.04.2021).

Прошу суд прийняти до уваги, що за даними офіційного веб-порталу «Портал державної електронної системи у сфері будівництва» (https://e-construction.gov.ua/permits_doc_old/filter=166_2833322302) жодній з осіб, за якою в різні періоди часу було зареєстровано право на об`єкт самочинного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 165494212101), будь-яких документів на право провадження будівельних робіт не видавалося. Рішень про виділення земельної ділянки в користування для будівництва об`єкта нерухомого майна також не приймалися.

Як зазначалося вище, відповідно до ч.2 ст.376 Цивільного кодексу України…

Відповідно до правових позицій Верховного Суду «відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (п.6.30 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), п.4.17 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18).

Відповідно до правових позицій Постанови Верховного Суду по справі № 910/27779/14 від 21.01.2021…»

З урахуванням вищевикладенного, колегія суддів виснує, що в уточненому позові від 15.06.2023 за вих. № 83-552-25 (з урахуванням заяви зід 20.07.2023 за вих. № 83-552-29) предмет позову доповнено новими вимогами тобто, відбулася зміна предмета позову). Натомість зміни підстав позову не відбувалося, оскільки мало місце доповнення позову іншими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилань на норми матеріального права, що в повній мірі відповідає правовим позиціям п.7.43 Постанови Великої палати Верховного Суду від 25.06.2019 по справі № 924/1473/15 та Постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2021 по справі № 910/18389/20 та від 15.10.2020 по справі № 922/2575/19. Вказані правові висновки безпідставно не були застосовані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.

Уточнення позовних вимог по справі № 904/9212/21 вчинено з метою ефективного захисту прав позивача у відповідності з нормами процесуального права та правовими позиціями Верховного Суду і їх прийняття до гозгляду здійснено з дотриманням завдання господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів позивача.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги ТОВ «Будівельний комплекс Яворницький" в частині того, що: «…1.1. Порушення норм процесуального права полягає у наступному:

Провадження у справі відкрито Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 01.12.2021.

У позовній заяві № 83-552-40 від 25.11.2021, поданої 29.11.2021 були дві позовні вимоги у наступній редакції:

1. Визнати недійсним рішення Дніпровської міської ради «Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ЯВОРНИЦЬКИЙ», код ЄДРПОУ 44385728, дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по проспекту Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення» від 28.07.2021 № 462/9.

2. Судові витрати по справі покласти на Відповідача.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено з огляду на наступне: «У справі, що розглядається, задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення Дніпровської міської ради Про надання ТОВ «БК Яворницький» дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення № 462/9 від 28.07.2021, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту....

... господарський суд вважає, що такий спосіб захисту як визнання недійсним рішення Дніпровської міської ради про надання ТОВ «БК Яворницький» дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення № 462/9 від 28.07.2021, за наявності укладеного та зареєстрованого договору оренди спірної земельної ділянки, не є ефективним та не призведе до відновлення порушених прав позивача».

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2022 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2022 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.04.2023 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2022 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

22.05.2023 суддя Господарського суду Дніпропетровської області Красота О.І. прийняв справу до свого провадження.

05.07.2023, в рамках зазначеної справи, Позивачем подано позовну заяву (уточнену) від 15.06.2023 № 83-552-25, яка містила 11 позовних вимог, серед, яких позовна вимога № 1, яка містилася у первинній позовній заяві від 25.11.2021 № 83-552-40 була відсутня. Фактично Позивачем подано до суду документ «позовна заява (уточнена)» - процесуальним законом не передбачено право позивача на його подання (відповідно до ч. З ст. 46 ГПК України Позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви).

20.07.2023 Позивачем подано заяву про уточнення предмету позову викладеного в позовній заяві (уточненій) від 15.06.2023 № 83-552-25 (Позивачем подано заяву про уточнення предмету позову не первісного позову, а саме позовної заяви (уточненої), у зв`язку з ніби-то технічною помилкою, яку було змінено після заперечень Відповідача-2), тобто Позивач фактично змінив предмет та підстави позову, відкоригувавши їх з 11 до 9 позовних вимог у тому числі додавши до змін первісну вимогу. Саме ці 9 позовних вимог врешті й були розглянуті по суті судом під час нового розгляду у рішенні від 25.04.2024.

Відповідно до ч. 4 ст. 46 ГПК України …

Відповідно до ч. З ст. 46 ГПК України …

У позовній заяві (уточненій) від 15.06.2023 № 83-552-25 та заяві про уточнення предмету позову (саме позовної заяви (уточненої) від 15.06.2023) по справі від 20.07.2023 № 83-552-29 Позивач зазначає, «що на підставі ст. 42, 45, 46, 177, 182 ГПК України в процесі підготовчого провадження у зв`язку зі зміною фактичних обставин справи та з урахуванням додатково отриманих відомостей, ДНУ вважає за необхідне уточнити позовні вимоги по справі і просить суд прийняти рішення по суті суті позовних вимог в наведеній редакції».

В той же час Позивач в порушення ст. ч. 4 ст. 46 ГПК України, не вказує які саме фактичні обставини справи змінилися після закінчення підготовчого засідання під час її первісного розгляду, а також які поважні причини заважали йому отримати усі відомості які порушують його право під час підготовчого слухання у первісному розгляді.

Враховуючи висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що спосіб захисту як визнання недійсним рішення Дніпровської міської ради Про надання ТОВ «БК Яворницький» дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення № 462/9 від 28.07.2021, за наявності укладеного та зареєстрованого договору оренди спірної земельної ділянки, не є ефективним та не призведе до відновлення порушених прав Позивача, є очевидним, що право Позивача, у разі його наявності, порушується відповідним рішенням про передачу земельної ділянки у користування та укладення договору оренди землі між Відповідачем-1 та Відповідачем-2.

26.01.202 Відповідачем-1 було прийнято Рішення Дніпровської міської ради «Про передачу земельної ділянки по просп. Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ЯВОРНИЦЬКИЙ», по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення» № 150/15.

09.02.2022 між Відповідачем - 1 та Відповідачем - 2 було укладено договір оренди землі, укладений між Дніпровською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ЯВОРНИЦЬКИЙ», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Пустовим С.В. і зареєстрований в реєстрі за № 31.

19.04.2022 у підготовчому засіданні під час первісного розгляду справи (суддя Мілєва І.В.) Відповідачем - 2 (на той час Відповідач - 2 перебував у статусі третьої особи) подано письмові пояснення третьої особи щодо позову Позивача та відзиву Відповідача, до якого долучено Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ЯВОРНИЦЬКИЙ» за кодом ЄДРПОУ 44385728, про те, що за ним зареєстровані речові права на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:03:325:0152, підставою для державної реєстрації став Договір оренди землі від 09.02.2022.

25.05.2022 Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області суддя Мілєва І.В., підготовче провадження у справі закрито.

Таким чином Позивачеві у підготовчому провадженні під час первісного розгляду позову було достеменно відомо про фактичні обставини справи, які існували на той час та які впливали на його права, у разі їх наявності.

Обізнаність про фактичні обставини справи, які існували на той час та на час подання Позивачем касаційної скарги до Касаційно господарського суду у складі Верховного Суду (вх. № 1036/2023 від 20.02.2023) також підтверджується самою касаційною скаргою, в якій Позивачем зазначено - «Звертаю увагу судової колегії, що в межах судової справи №904/9212/21 позивач не посилався на порушення його речових прав володіння або користування земельною ділянкою у м. Дніпро по просп. Дмитра Яворницького, 36 (зокрема, не стверджував про виникнення у нього перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою внаслідок прийняття спірного рішення органу місцевого самоврядування) і не заявляв позовних вимог про захист майнових прав. Позивач посилався на незаконність рішення органу місцевого самоврядування внаслідок його прийняття без згоди землекористувача всупереч вимогам абз. 2 ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України. Саме з метою ефективного судового захисту позивач і обрав той спосіб, який відповідає природі охоронюваного законом інтересу та характеру незаконного посягання відповідача, що підтверджується матеріалами справи…

Оспорювання подальших дій та документів, що були вчинені після прийняття вказаного рішення, може бути предметом окремого розгляду, проте дані вимоги в межах справи № 904/9212/21 не заявлялися».

Враховуючи вищевикладене Відповідач-2, будучи ще у статусі третьої особи, 19.07.2023 подав до суду заяву про відмову у прийнятті позовної заяви (уточненої) від 15.06.2023 № 83-552-25, а в подальшому неодноразово під час судових засідань наголошував на цьому при даних обставинах та на тому, що розгляд справи з урахуванням як позовної заяви (уточненої) від 15.06.2023 № 83-552-25 так і заяви про уточнення предмету позову (саме позовної заяви (уточненої) від 15.06.2023) по справі від 20.07.2023 № 83- 552-29 суперечить вимогам ч. 4 ст. 46 ГПК України, і що в такому випадку це вже не новий розгляд справи, а розгляд нового позову, але суд першої інстанції проігнорував вимоги процесуального закону.

За висновками КГС ВС у Постанові від 28.09.2021 у справі № 902/743/18 зазначено - позивач відповідно до норм ГПК України наділений правом змінити предмет або підставу позову при новому розгляді справи тільки у тому разі, якщо суд установить, що це необхідно для захисту прав позивача у зв ’язку зі зміною фактичних обставин справи, а предмет чи підстава позову при первісному розгляді були недостатніми для такого належного захисту.

Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про “доповнення” або “уточнення” позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

За висновками КГС ВС у Постанові від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, така дія як заявления додаткових вимог може кваліфікуватися лише як зміна предмета позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права чи охоронюваного законом інтересу.

Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується відповідна позовна вимога. Водночас потрібно, брати до уваги, те що відповідно до ч, З ст. 46 ГПК України одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

За висновками КГС ВС у Постанові від 27 червня 2018 року Справа № 910/18802/17, збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову. Зважаючи на вищевикладене, апеляційним судом вірно встановлено, що заява від 09.02.2018 про зміну (доповнення) предмету позову не є заявою про зміну предмета позову, а фактично є іншим позовом.

В той же час, суд у оскаржуваному рішенні не тільки не встановив, що зміна предмету та підстав позову, що вже фактично є новим позовом, необхідно для захисту прав позивача у зв`язку зі зміною фактичних обставин справи, а взагалі не надав будь-якої правової оцінки даним обставинам (не розцінив «уточнення» як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову) та виніс рішення по суті позовних вимог згідно заяви про уточнення предмету позову по справі від 20.07.2023 № 83-552-29, яка містила окрім двох первісних позовних вимог про визнання недійсним рішення Дніпровської міської ради «Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ЯВОРНИЦЬКИЙ», код ЄДРПОУ 44385728, дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по проспекту Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення» від 28.07.2021 № 462/9 та про стягнення судових витрат з Відповідача, іще 7 (сім) нових позовних вимог, що вже є новим позовом.

Надання правової оцінки судом діям Позивача щодо зміни предмету та підстав позову не міститься не тільки у рішенні, айв жодній ухвалі (письмовій, протокольній), більше того, як у рішенні, так і в усіх ухвалах у вступній частині вказано «За позовом Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, м. Дніпро до Відповідача-1,2,3 (назва відповідачів), третя особа-1,2,3,4 (назва третіх осіб), про визнання недійсним рішення Дніпровської міської ради №462/9 від 28.07.2021», тобто тільки за первісною вимогою.

Як приклад, можна навести розгляд схожих обставин та прийняте за результатами розгляду рішення Господарським судом Рівненської області у справі № 918/121/20 від 25.08.2021: «При цьому суд вважає, що у вирішенні питання щодо оцінки поданої заяви, господарський суд має виходити з ретельного дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами.

У своїй постанові у справі № 911/2139/19 від 11 листопада 2020 року Верховний Суд зазначив, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявления "додаткових" позовних вимог і т.п.

Тому, в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об`єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову....

...Положення статті 46 ГПК України, містять застереження щодо неможливості зміни предмета або підстав позову під час нового розгляду справи: у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 4 ст. 46 ГПК України).

Також у даній процесуальній нормі наведено виключення щодо такого застереження: зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв 'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

З наведеного суд робить висновок, що позивач вправі змінити предмет або підстави позову лише за умов зміни фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання при первісному розгляді справи. За таких умов тягар доведення наявності зміни фактичних обставин несе саме позивач.

Водночас у поданій заяві позивач не навів обгрунтувань щодо зміни фактичних обставин.

Натомість цю заяву позивач найменував "Заява про уточнення позовних вимог", а у прохальній частині заяви зазначив: "прошу суд зменшити розмір позовних вимог без зміни підстав та предмету позову, виклавши пункт 1 [позовних вимог] у наступній редакції:..".

Водночас позивач у поданій заяві повністю змінив редакцію зазначеного пункту 1 позовних вимог, наведених у прохальній частині поданого на розгляд суду позову. А саме: позивач зазначив зовсім іншу редакцію тверджень (висловлювань, інформації), які він вимагає спростувати як недостовірні, ніж ті, що були вказані у вимогах позивача під час попереднього розгляду справи.

А тому суд вважає за необхідне зауважити таке. За правилами статті 182 ГПК України, суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви. На думку суду дана процесуальна норма слугує інструментом для усунення та виправлення помилок, неточностей, описок та інших упущень, що сталися під час оформлення позову, які однак не впливають на суть вимоги, що пред`являється до відповідача. Також суд зауважує, що уточнення позовних вимог може мати місце у разі необхідності та за таких умов заслуховується судом. Однак суд у даному випадку не констатує потреби в уточненні позовних вимог.

Як було зазначено вище, процесуальні правила господарського судочинства не визначають право позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення” позовних вимог, або заявленая "додаткових" позовних вимог і тлі. Тим більше такі "доповнення" та "уточнення" не допустимі під час нового розгляду справи. Адже отримавши правову позицію Верховного Суду під час касаційного перегляду, та "доповнивши" або "уточнивши" свої позовні вимоги на основі висновків касаційного суду, позивач порушує баланс процесуальної рівності сторін у цій справі та ставить під сумнів принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства. Саме тому законодавець унормував застереження щодо неможливості зміни предмета або підстав позову під час нового розгляду справи.

...Позивач подав до суду заяву про "уточнення позовних вимог” та по суті змінює свої вимоги. Про таке свідчить зміна позивачем редакції позовних вимог та відображення зовсім іншої редакції тверджень (висловлювань, інформації), які він вимагає спростувати як недостовірні, ніж ті, що були наведені у позові раніше...

На думку суду, таким чином позивач намагається змінити предмет позову.

Аналогічних правових висновків дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 28 квітня 2021 року справа № 908/522/20, від 11 листопада 2020 року справа № 922/53/19.

Неправомірно під виглядом зміни розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 10 грудня 2019 року у справі № 923/1061/18, від 23 січня 2020 року у справі № 925/186/19, від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19.

Отже, здійснивши оцінку поданої позивачем заяви про "уточнення позовних вимог", суд робить висновок, що така заява за своєю суттю є заявою про зміну предмету позову.

У разі подання позивачем заяви з порушенням положень статей 46, 173 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд повинен відповідно до положень пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернути таку заяву та додані до неї документи, розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2020 року справа № 920/1059/17).

Ухвалою Господарського суду Рівненської лбласті від 25.08.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопривід Інвест Груп" про уточнення позовних вимог від 13 серпня 2021 року повернуто заявнику.

Тобто у справі № 918/121/20 позивач сформулював інакше заявлену позовну вимогу і суд прийшов до висновку, що це зміна предмету позову, у справі ж, що розглядається, Позивач додав іще 7 (сім) нових позовних вимог на нових підставах із поданням нових доказів, якими позивач обґрунтовував свої нові позовні вимоги, тим самим змінив позовні вимоги (змінив предмет та підстави позову), будь-яким чином не обґрунтував їх, отже Господарський суд Дніпропетровської області повинен був відповідно до положень пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернути таку заяву та додані до неї документи, розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову.

Фактично суд в підготовчому засіданні, в порушення п.1 частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, не прийняв ніякого рішення щодо остаточного визначення предмета спору, і не виніс ухвалу (письмово, протокольно), якою прийняв би нові позовні вимоги Позивача (що підтверджується протоколами судових засідань та прийнятих ухвал), такою дією фактично позбавив права Відповідачів її оскаржити.

Враховуючи Постанову Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, а також за висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, встановлено, що:

«Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України …

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:

1) заміна одних позовних вимог іншими;

2) доповнення позовних вимог новими;

3) вилучення деяких із позовних вимог;

4) пред 'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

При цьому збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, вказано, що заяву позивача про зміну предмету або підстав позову, можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно в її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які не були визначені позивачем первісно підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

Враховуючи вищевикладене, у справі, що розглядається, підставою для звернення до суду з первісним позовом з позовною вимогою про:

1. Визнання недійсним рішення Дніпровської міської ради «Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ЯВОРНИЦЬКИЙ», код ЄДРПОУ 44385728, дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по проспекту Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення» від 28.07.2021 № 462/9, стало винесення Відповідачем-1 цього оскаржуваного рішення.

Підставою для звернення до суду із позовною заявою (уточненою) від 15.06.2023 року № 83-552-25 та заявою про уточнення предмету позову від 20.07.2023 року № 83-552-29, про:

2. Визнання недійсним рішення Дніпровської міської ради «Про передачу земельної ділянки по просп. Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ЯВОРНИЦЬКИЙ», код ЄДРПОУ 44385728, по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення» від 26.01.2022 № 150/15, стало винесення Відповідачем -1 цього оскаржуваного рішення….

….8. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ЯВОРНИЦЬКИЙ» (49005, м. Дніпро, просп.. Дмитра Яворницького, 22, приміщення 640, код ЄДРПОУ 44385728) усунути перешкоди в користуванні Дніпровським національним університетом імені Олеся Гончара (49045, м. Дніпро, просп. Науки, 72, код ЄДРПОУ 02066747) земельною ділянкою у м.Дніпро по просп. Дмитра Яворницького, 36 шляхом знесення самочинно збудованої будівлі - об`єкта незавершеного будівництва за проєктом квартирний (багатоповерховий) житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 165494212101 та паркану, стало набуття Відповідачем -2 права власності на вказаний об`єкт.

А також разом із подачею позовної заяви (уточненої) від 15.06.2023 року № 83-552-25 та заявою про уточнення предмету позову від 20.07.2023 року № 83-552-29 було подані нові докази, якими позивач обґрунтував свої нові позовні вимоги:

1. Копія рішення Дніпровської міської ради «Про передачу земельної ділянки по просп. Дмитра Яворницького, 36 (Соборний район) в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ЯВОРНИЦЬКИЙ», код ЄДРПОУ 44385728, по фактичному розміщенню об`єкта незавершеного будівництва та для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення» від 26.01.2022 № 150/15….

…20. Копія листа з Державного архіву Дніпропетровської області (вих. №182/0/123-23 від 03.04.2023 ) на 1 арк.

А також, на вимогу суду Відповідачем - 2 було надано до суду копію Договору суборенди земельної ділянки від 25.01.2023 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ЯВОРНИЦЬКИЙ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТБУД-ПРОЕКТ», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Балтаксою І.В. і зареєстрований в реєстрі № 205.

Первісний позов не обґрунтовувався зазначеними доказами.

Отже, Позивач звернувшись до суду із позовною заявою (уточненою) від 15.06.2023 № 83-552-25 та заявою про уточнення предмету позову (саме позовної заяви (уточненої) від 15.06.2023) від 20.07.2023 № 83-552-29, надавши додаткові докази для обґрунтування нових позовних вимог фактично одночасно змінив предмет та підстави позову, що виключає можливість розгляду поданих Позивачем позовної заяви (уточненої) від 15.06.2023 № 83-552-25 та заяви про уточнення предмету позову (саме позовної заяви (уточненої) від 15.06.2023) від 20.07.2023 № 83-552-29.

Також слід зазначити, що згідно з частиною 1 статті 170 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Зі змісту вказаної норми випливає, що об`єднані в одній позовній заяві можуть або позовні вимоги, пов`язані між собою підставою виникнення, або позовні вимоги, пов`язані між собою поданими доказами, або позовні вимоги, що перебувають в залежності, згідно з якої задоволення одної вимоги похідної) залежить від задоволення іншої вимоги (основної) (постанова ВС від 09 липня 2020 року справа № 922/404/19).

У справі, що розглядається, задоволення вимог згідно позовної заяви (уточненої) від 15.06.2023 № 83-552-25 та заяви про уточнення предмету позову (саме позовної заяви (уточненої) від 15.06.2023) від 20.07.2023 № 83-552-29 не залежить від первісної вимоги, а отже вони не є похідними та обґрунтовуються низкою додаткових доказів, які не стосуються первісної вимоги. Це доводиться й оскаржуваним рішенням, яким у задоволенні первісної вимоги відмовлено, що не завадило задовольнити інші позовні вимоги.

Отже, Позивачем при зверненні з позовною заявою (уточненою) від 15.06.2023 № 83-552-25 та заявою про уточнення предмету позову (саме позовної заяви (уточненої) від 15.06.2023) від 20.07.2023 року № 83-552-29 порушив правила поєднання різних позовних вимог в одній позовній заяві, встановлених частиною 1 статті 1 статті 170 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до порушення норм процесуального права, і як наслідок такі позовні вимоги не підлягають задоволенню за аналогією як у справі № 922/404/19 постанова ВС від 09.07.2020 .

Тому зазначені порушення норм процесуального права є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог згідно позовної заяви (уточненої) від 15.06.2023 № 83-552-25 та заяви про уточнення предмету позову (саме позовної заяви (уточненої) від 15.06.2023) від 20.07.2023 № 83-552-29….

…30.01.2024 Позивачем подано до суду першої інстанції пояснення по справі від 26.01.2024 з долученими доказами, а саме:

1. Копія витягу із Статуту Катеринославського університету від 1918 року на 1 арк…

…20. Копія листа з Державного архіву Дніпропетровської області (вих. № 182/0/123-23 від 03.04.2023 ) на 1 арк.

Як встановлено ч. ч. 1,2 ст. 2 ГПК України …

Статтею 7 ГПК України …

Частинами 1, 2 ст. 13 ГПК України …

Частиною 2, 7 ст. 80 ГПК України …

Відповідно до сталої практики Верховного Суду докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (постанови Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 27.06.2023 у справі № 910/161/18, від 28.02.2024 у справі № 910/12005/22 та інші).

Отже, Позивач, в силу приписів ч. 2, 7 ст. 80 ГПК України …

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України …

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України …

Приписами ст. 76 ГПК України …

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ГПК України …

Згідно положень частин 4-5, 7-8 ст. 80 ГПК України …

До наданих пояснень від 26.01.2024 Позивач долучив копії документів як докази, але не обґрунтував неможливість їх надання у встановлений законом строк та не зазначив причини їх несвоєчасного подання. Як видно з дат які містяться на документах, вони були складені та були в наявності у Позивача ще до винесення Ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2023 по справі № 904/9212/21, якою судом було зобов`язано Позивача направити Відповідачу-2, Відповідачу-3, Третій особі-1, Третій особі-2, Третій особі-3 позов в останній редакції з відповідними додатками, але з невідомих причин, в зазначений строк, надані до суду не були.

Положенням ч. 1-6 ст. 91 ГПК України …

Позивач в наданих поясненнях від 26.01.2024 не вказує де знаходяться оригінали долучених письмових доказів, що також вказує на сумнів щодо достовірності долучених документів.

Незважаючи на вищезазначене та ігноруючи клопотання представника Відповідача-2 від 28.02.2024 щодо заперечення про долучення доказів до справи, залишення їх без розгляду, та не брати їх до уваги під час вирішення спору по суті, суд першої інстанції долучив вказані докази, надані Позивачем в порушення встановленого строку разом із поясненнями, та у винесеному рішенні від 25.04.2024 посилався на них як доведений та неспростований факт, ігноруючи заперечення та долучені докази до справи Відповідачем-2, якими спростовуються факти щодо належного землекористувача.

В свою чергу, Позивач, при всій кількості долучених документів (доказів), не долучив жодного документу який би підтвердив його належність до землекористування земельною ділянкою загальною площею 1,4730 га, за вищезазначеною адресою відповідно до діючого законодавства, починаючи з 1934 року.

А також, якісна та повна копія Випису від 27.06.1934 на 4-ох сторінках була надана лише 30.01.2024, до цього моменту в матеріалах справи містилась неповна копія цього документу на 3-ох сторінках, а частина тексту була недоступна, наприклад дата видачі цього документу. Такими діями Позивача Відповідачі були позбавлені можливості об`єктивно оцінювати даний документ та надати відзив згідно повного документу…», як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумачені Відповідачем -2 норм процесуального права та вибірковому цитуванні постанов Верховного Суду, які, як здається скаржнику, підтверджують його правову позицію, ігноруючи при цьому значну частину обставин розгляду даної справи, які, в свою чергу, протирічать цій позиції.

В постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 923/236/19, викладено наступний правовий висновок:

«Верховний Суд зауважує, що відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити в т.ч. зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову».

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18).

Колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступні фактичні обставини даної справи:

Виходячи з принципу судочинства jura novit curia - "суд знає закони", неправильна юридична кваліфікація позивачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. При розгляді цієї справи, колегія суддів самостійно перевіряє доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини та надає відповідну правову кваліфікацію цим відносинам і зобов`язанням сторін (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18).

Становлення і розвиток радянського земельного законодавства України беруть початок з жовтневого перевороту 1917 року в Російській імперії, до складу якої входила більшість території сучасної України. Саме в день цього перевороту – в ніч з 25 на 26 жовтня (з 7 на 8 листопада 1917 року за новим колендарем) Всеросійський з`їзд робітничих, селянських та солдатських депутатів прийняв відомий Декрет про землю, яким були визначені деякі принципові засади радянського земельного законодавства. Згідно з Декретом право приватної власності на землю було скасоване. А поміщицькі, удільні, кабінетські, монастирські, церковні та посесійні землі було конфісковано і передано в розпорядження волосних земельних комітетів і повітових рад селянських депутатів. Водночас землі рядових селян і рядових козаків не конфісковувалися, хоча право приватної власності на них також було скасовано.

Положення Декрету про землю були відтворені й дещо конкретизовані в іншому документі Ради Народних Комісарів РРФСР – Декреті про соціалізацію землі від 19 лютого 1918 року.

Цим Декретом було підтверджене скасування інституту приватної власності на землю назавжди та задекларована передача землі трудящим на засадах зрівняльного землекористування.

В Україні певний час діяли два уряди – більшовицький та національний. Більшовицький Тимчасовий робітничо-селянський уряд фактично відтворював у своїх політичних документах та правових актах законодавчі ініціативи Уряду РРСФ Так, у 1919 році він видав маніфест, яким проголосив, що землі поміщиків із усім живим і мертвим інвентарем повинні бути негайно відібрані у них і безоплатно передані селянам.

Такі ж вимоги ставилися і в Конституції УСРР 1919 року та інших нормативно-правових актах.

Національний Уряд України протягом 1917– 1920 років також видавав нормативно-правові акти з питань регулювання земельних відносин. Так, 26 грудня 1918 року Директорія УНР прийняла Земельний закон про передачу селянам усієї поміщицької землі без викупу. Цим законом земля була проголошена добром народу, а земельні ділянки надавались у безстрокове користування: корисним підприємствам загального або місцевого громадського значення; приватно-трудовим господарствам, які займаються власною працею, працею окремих осіб, сімей або товариств; під оселі і будівлі окремим особам, товариствам або громадським установам для мешкання, або для торговельних і промислових підприємств. Крім того, землі, які надавались у користування за цим законом, могли успадковуватися. Однак на практиці норми Земельного закону УНР не були реалізовані через захоплення більшовиками всієї території України.

20.08.1918 — Міністерством народної освіти й мистецтва затверджено Статут Катеринославського університету, на підставі якого розпочато діяльність закладу вищої освіти за текстом якого (далі - мовою оригіналу): « … 1.Институт народного образования имеет в своем распоряжении 3 здания в которых размещены: факультет Профобра, фак. Соцеоса, учебно-вспомогательные учреждения Института, Рабфакт без общежития /общежитие помещается в КОБУЧе и профессорский дом с математическим кабинетом.

Здание фак. Профобра помещается на проспекте Карла Маркса в доме № 18…».

Відповідно до документа під назвою «Анкета для навчальних установ Профосу»: «…1. Навчальна установа 1.Катеринославський інститут Національної Освіти 2. Адрес «. Проспект Карла Маркса, Ч.18 Катеринослав…».

24.02.1920 — Рішенням Катеринославського губернського відділу народної освіти замість Катеринославського університету створено Катеринославський інститут народної освіти.

3-ю сесією Всеукраїнського центрального виконавчого комітету VІ скликання 16 жовтня 1922 року прийнятий та затверджений Президією Всеукраїнського центрального виконавчого комітету 29 листопада 1922 року в остаточній редакції Земельний кодекс УСРР 1922 року містив 227 статей, які були згруповані в розділи (деякі з них поділялися на глави) та об`єднані в преамбулу (основні положення) та чотири частини:

1. Про трудове землекористування.

2. Про міські землі.

3. Про державне земельне майно.

4. Про землеустрій та переселення.

Поділ земель УСР у складі земель УСРР Земельний кодекс УСРР 1922 року виділяв: 1) землі сільськогосподарського призначення, переважна більшість яких складала єдиний державний земельний фонд, що перебував у віданні Народного комісаріату землеробства та його місцевих органів.

Правовому режиму земель єдиного державного земельного фонду були присвячені переважна більшість статей кодексу – від 9 по 145 включно; 2) міські землі, до складу яких входили землі у межах міст, прилеглі до них колишні міські землі, якщо вони не перебувають у фактичному користуванні сільського населення або робітничих організацій, а також землі державних сільськогосподарських підприємств (радянських господарств). Правовий режим земель міст визначався статтями 146– 156 Земельного кодексу УСРР 1922 року; 3) державне земельне майно, що фактично включали землі, не надані нікому в користування.

Згідно зі статтею 157 кодексу до складу державного земельного майна входили всі землі, які залишалися в єдиному державному земельному фонді після надання з нього земель у безпосереднє користування трудових землекористувачів та їх об`єднань, а також міст та міських поселень.

Водночас, як установлено у статті 158 Земельного кодексу УСРР 1922 року, до складу державного земельного майна не входять землі, що знаходяться під лісами, гірничими розробками, залізницями, фортецями та іншими подібними їм військовими спорудами тощо. Всі ці землі перебували у віданні відповідних відомств на підставі особливих правил. З припиненням потреби у використанні таких земель для спеціальних цілей вони повертаються до складу державного земельного майна.

Статтею 2 Земельного кодексу УСРР 1922 року було встановлено, що всі землі у межах УРСР, у чиєму б віданні вони не перебували, становлять власність робітничо-селянської держави.

Право безпосереднього користування землями сільськогосподарського призначення із земель єдиного державного земельного фонду надавалося: 1) трудовим землеробам та їх об`єднанням; 2) міським поселенням; 3) державним установам та підприємствам.

Земельний кодекс УСРР 1922 року (статті 195– 206) передбачав ведення державного запису землекористувачів (земельна реєстрація), функції якого покладалися на Народний комісаріат землеробства та його місцеві органи.

За Земельним кодексом УСРР 1922 року землі сільськогосподарського призначення, які входили в єдиний державний земельний фонд, перебували у віданні Народного комісаріату землеробства та його місцевих органів.

Разом з тим, відповідно до статті 149 Земельного кодексу УСРР 1922 року повноваження земельних органів, тобто Народного комісаріату землеробства та його місцевих органів, на землі в межах міст не поширювалася.

26.08.1924 — Оформлено картку володіння (реєст. № 12916/5) на право користування земельною ділянкою у м. Дніпропетровську по просп. Карла Маркса, 18 за Інститутом народної освіти.

Колегія суддів зауважує, що Земельний кодекс УСРР 1922 року визначав лише порядок встановлення та зміни меж міст і міських поселень, однак не визначав порядок використання земель і компетенцію органів влади щодо розпорядження землями у межах міст і міських поселень. Зазначені порядок і компетенція цих органів влади були визначені постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету та Ради Народних Комісарів УСРР від 23 жовтня 1925 року «Про земельні розпорядки в смузі міст і містечок».

Згідно зі статтею 1 даної постанови всі землі з лісами й зеленими насадженнями, берегова смуга й водний простір у межах міської смуги й смуги містечок, кому б вони не були надані у користування, перебувають у загальному віданні органів комунального господарства, крім земель спеціального призначення, які перебувають у виключному віданні відповідних органів влади та установ. А відповідно до статті 2 цієї постанови землі, що увійшли в міську смугу й смугу містечок, поділялися на п`ять категорій: а) землі сельбищно-будівельні, які використовуються як площа під забудову; б) землі громадського користування; в) землі спеціального призначення; г) землі, що знаходилися у сільськогосподарському користуванні трудових землекористувачів; д) міські й містечкові ґрунти.

Згідно зі статтями 168– 170 Земельного кодексу УСРР 1922 року завдання землеустрою полягало в упорядкуванні існуючих та утворенні нових землекористувань відповідно до наданих прав на землю та «вимог господарсько-технічної доцільності».

У порядку землеустрою здійснювалися: 1) відведення земель у користування державним організаціям, установам та підприємствам, містам і поселенням міського типу, об`єднанням трудових землеробів, а також на особливих умовах (оренда, концесія тощо) іншим установам, товариствам та особам; 2) утворення земельних фондів спеціального призначення (переселенського, лугового, концесійного, державних заповідників тощо) та переведення угідь з одного фонду в інший; 3) вилучення земель для державних та суспільних потреб; 4) встановлення міської межі; 5) розподіл земель при поділі земельних товариств з утворенням нових; 6) розділ усіх чи деяких угідь земельного товариства на хутірські чи відрубні ділянки; 7) поділ земель відособлених трудових господарств (дворів); 8) усунення або зменшення черезсмужжя окремих землеволодінь, їх вклинювань чи вкраплень, далекоземелля, неправильної конфігурації земель та інших недоліків землекористування;9) прокладення, переміщення та ліквідація доріг, надання водопоїв та приміщень землекористувань у зв`язку зі здійсненням докорінних поліпшень земельних угідь (меліорації); 10) розпланування місць сільських поселень; 11) встановлення та зміна меж волостей.

Землеустрій здійснювали місцеві землевпорядні установи через уповноважених на те землемірів-землевпорядників під контролем Народного Комісаріату Землеробства.

Згідно зі статтями 207– 208 Земельного кодексу УСРР 1922 року земельні спори розглядалися волосними, повітовими та губернськими земельними судовими комісіями у змагальному порядку. До їх відання належали всі спори, що виникали при проведенні землеустрою, а також всі спори щодо прав на користування землею. Волосні земельні судові комісії діяли при волосних виконавчих комітетах у складі голови (призначався з-поміж членів виконавчого комітету) та двох членів, з яких один обирався на волосному з`їзді рад, а інший делегувався волосним комітетом незаможних селян.

До відання волосних земельних судових комісій належали: 1) спори, що виникали при міжпоселенному та внутріпоселенному землеустрої 2) спори про права на землю окремих осіб, дворів та земельних товариств у межах волості.

Повітові земельні судові комісії розглядали спори: 1) як перша інстанція – спори, що виникали при міжволосному землеустрої, а також при землеустрої радгоспів, колгоспів, підприємств і установ, та спори про право на землю, в яких хоча б однією із сторін виступали державні та громадські установи; 2) як друга інстанція – всі спори, підвідомчі волосним земельним судовим комісіям, якщо на їх рішення надійшла скарга.

Нарешті, губернським земельним судовим комісіям підлягали: 1) у першій інстанції – спори між установами та підприємствами губернського та державного значення та населенням прилеглих територій, якщо вони виникали при землеустрої; 2) в порядку касації – спори, підвідомчі повітовим земельним судовим комісіям.

Колегія суддів зауважує, що Дніпровська міська рада, як нащадок усіх утворень, до компетенція яких на території міста Дніпра (Дніпропетровська, Катеринослава) належало право на ініціювання спорів, що виникали при міжволосному землеустрої, а також при землеустрої радгоспів, колгоспів, підприємств і установ, та спори про право на землю, в яких хоча б однією із сторін виступали державні та громадські установи міста не надала доказів щодо наявності спорів з Катеринославським інститутом народної освіти.

Вищенаведене спростовує, як побудовані на концепції негативного доказу, твердження Дніпровської міської ради про те, що: «…Відповідно до ст. 150 Земельного кодексу УСРР 1922 року усі землі за межами діючої міської межі, у чиєму б користуванні вони не перебували, входять у територію волостей, перебувають у загальному веденні Земорганів і підкоряються відповідним постановам Кодексу законів про землю, при цьому землі, що фактично обслуговують міські комунальні підприємства (водопроводи, поля зрошення, радгоспи і т.д.) закріплюються за цими підприємствами.

Згідно з п. а) ст. 169 Земельного кодексу УСРР 1922 року землевпорядні дії проводяться в порядку, зокрема, відведення земель, що надаються в користування державним організаціям, установам і підприємствам, містам і населенням міського типу, а також на особливих умовах (оренди, концесії та ін.), іншим установам, суспільствам і особам.

Землевпорядні дії виконуються під загальним спостереженням, керівництвом і контролем Народного Комісаріату Землеробства, місцевими землевпорядними установами через уповноважених на те землемірів-землевпорядників.

У ст. 180 Земельного кодексу УСРР 1922 року було встановлено, що справи про землевпорядженню проводяться в наступній поступовості: 1) порушення землевпорядну справи; 2) підготовка землевпорядної справи, складання землевпорядного проєкту й пред`явлення його учасникам землевпорядження; 3) затвердження проєкту землевпорядження й приведення його й виконання із установленням на місці прикордонних межових знаків; 4) складання й видача сторонам землевпорядних документів.

Відповідно до ст. 191 Земельного кодексу УСРР 1922 року виконання проєкту землевпорядження полягає в закріплені на місцевості границь землекористування постійними межовими знаками, з державним гербом У.С.С. на них.

Стаття 193 Земельного кодексу УСРР 1922 року передбачала, що при остаточному затвердженні проєктів землеустрою землеустрійними установами складаються і, після державного запису утворених землекористувань (земельної реєстрації), видаються учасникам землеустрою належно засвідчені документи.

Відповідно до ст. 196 вказаного Кодексу державна земельна реєстрація поділялась на основну, що полягала в первісному заповненні карт та реєстрів, та поточну, ціллю якої було своєчасне внесення в акти реєстрації тих змін в правовому, господарському та природному стані земельних ділянок, які виникали з часом. У названих документах повинні бути означені кордони, місце розташування, простір і склад землекористувань, а також їх назви, найменування землекористувачів, час виконання землеустрою і його підставу, умови землекористування та інші істотні відомості, що містяться в постанові про затвердження проєкту землеустрою. Землевпорядні плани, акти і діловодства зберігаються при землевпорядних установах.

У ст. 197 частини IV Земельного кодексу УСРР від 29.11.1922 було передбачено, що земельна реєстрація ведеться по кожній волості окремо і при цьому складаються наступні акти: загальна карта землекористувань волості; карта окремих селищ; загальний реєстр (список) землекористувачів волості; садибних ділянок всіх селищ волості; реєстр земельних товариств волості.

При цьому Розділ II постанови Всеукраїнського центрального виконавчого комітету та Ради народних комісарів УСРР "Про земельні розпорядки в смузі міст і містечок" від 23.10.1925 передбачав, що усі без винятку земельні й лісові дільниці в межах міської смуги й смуги містечок належить реєструвати. Реєстрацію земельних дільниць покладається на органи комунального господарства й відомості, які містяться в актах реєстрації й у виданих з них витягах і викопіювання, мають приймати всі установи й особи як правдиві доти, доки противне не буде доведене судовим порядком.

Таким чином, Земельний кодекс УСРР від 29.11.1922 передбачав обов`язковість оформлення, держаної реєстрації та видачі землекористувачам правопідтверджуючих документів на землю, а Постановою Всеукраїнського центрального виконавчого комітету та Ради народних комісарів УСРР "Про земельні розпорядки в смузі міст і містечок" від 23.10.1925 також було передбачено, що всі земельні ділянки в межах міської смуги підлягали державній реєстрації, що засвідчувалось актами реєстрації, такими як загальний реєстр (список) землекористувачів волості, та витягами з них.

Враховуючи наведене, можливо стверджувати, що суд ухвалюючи оскаржуване рішення не врахував/ не з`ясував наявності у Позивача всіх правопідтверджуючих документів на право постійного користування спірною земельною ділянкою, передбачених ст. 193 Земельного кодексу УСРР від 29.11.1922, а також факту внесення позивача до відповідного загального реєстру (списку) землекористувачів, у зв`язку з чим суд дійшов передчасного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та наявності у позивача права постійного користування на спірну земельну ділянку (в тому числі за відсуті первинного документу - Картки володіння від 26.08.1924)….».

23 жовтня 1925 року з метою конкретизації положень Земельного кодексу УСРР 1922 року щодо правового режиму земель міських населених пунктів (міст і містечок) Всеукраїнським Центральним Виконавчим Комітетом та Радою Народних Комісарів УСРР була прийнята Постанова ВУЦВК І РНК УСРР «ПРО ЗЕМЕЛЬНІ РОЗПОРЯДКИ В СМУЗІ МІСТ І МІСТЕЧОК». Постановою було затверджене Положення про земельні розпорядки в смузі міст і містечок, яке складалося з 35 статей, об`єднаних у такі розділи: 1. Засади. 2. Реєстрація міських земель і земель містечок. 3. Землі сельбищні. 4. Землі громадського використання. 5. Про землі спеціального призначення. 6. Про землі, які знаходяться в сільськогосподарському використанні. 7. Міські місцевини і місцевини містечок.

Положення про земельні розпорядки в смузі міст і містечок поділяло всі землі в межах міст і містечок на п`ять категорій: а) землі сельбищно-будівельні, які використовувалися під забудову; б) землі громадського користування (землі загального користування – вулиці, дороги тощо); в) землі спеціального призначення; г) землі, що знаходяться у сільськогосподарському користуванні трудових землекористувачів; д) міські й містечкові ґрунти (аналог земель запасу).

Положення про земельні розпорядки в смузі міст і містечок поділяло всі землі в межах міст і містечок на п`ять категорій: а) землі сельбищно-будівельні, які використовувалися під забудову; б) землі громадського користування (землі загального користування – вулиці, дороги тощо); в) землі спеціального призначення; г) землі, що знаходяться у сільськогосподарському користуванні трудових землекористувачів; д) міські й містечкові ґрунти (аналог земель запасу)

До селищно-будівельних земель включалися фактично забудовані ділянки, а також незабудовані, якщо вони були призначені для забудови, та ділянки, оточені забудованими ділянками, а також вулиці, площі, садки тощо, що знаходилися між зазначеними ділянками.

Згідно зі статтею 4 Положення про земельні розпорядки в смузі міст і містечок міські землі й землі містечок надавалися органами комунального господарства в користування різним установам, підприємствам і особам (громадянам) на підставі договорів оренди й договорів про право забудівлі.

Крім того, стаття 15 Положення про земельні розпорядки в смузі міст і містечок передбачала, що при переході права користування на будівлі державної власності або права власності на будівлі приватної власності до інших осіб законним шляхом, до таких осіб переходили «всі обов`язки й права на земельні дільниці, які обслуговують ці будівлі», тобто до них переходили і права користування земельними ділянками під такими будівлями.

А в статтях 7– 9 Положення було встановлено, що усі без винятку земельні й лісові ділянки в межах міської смуги й смуги містечок підлягали реєстрації. Вона була покладена на органи комунального господарства. А відомості, які містилися в актах реєстрації й у виданих з них витягах і викопіюваннях, мали сприйматися всіма установами й особами (громадянами) як правдиві доти, доки протилежне не доведено в суді. Крім того, усі землі в межах міської смуги й смуги містечок підлялагали реєстрації з зазначенням загальної площі в актах поземельної реєстрації, яку проводили органи Народного Комісаріату Земельних Справ УСРР на основі складених органами комунального господарства планів міських земель і земель містечок з експлікацією в 2-х примірниках, один з яких зберігався у відповідному земельному відділі

В 1926 році Катеринославський інститут народної освіти перейменовано на Дніпропетровський інститут народної освіти.

На адвокатський запит адвоката Ольги Сидорчук № 12-10/23-3 від 12.10.2023 Центральним Державним архівом Вищих органів влади та управління України супровідним листом № 3067/6-14 від 19.10.2023 надано архівну копію Постанови Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету і Ради Народних Комісарів УСРР від 08.06.1927 «Про порядок реєстрації земельних ділянок у межах смуги міст і елищ міського типу».

04.04.1930 — Земельну ділянку занесено до загального реєстру земельних ділянок по м. Дніпропетровську під № 1328.

10.07.1930 — Реєстрацію земельної ділянки затверджено за протоколом № 55 засідання Президії Дніпропетровської міської ради XIII скликання.

22.07.1930 — Прийнято Постанову РНК УСРР «Про реорганізацію мережі і системи педосвіти», на виконання якої організовано Дніпропетровський педагогічний інститут профосвіти з розміщенням у переданому від Інституту народної освіти навчальному корпусі по просп. Карла Маркса, 18.

Відповідно до (мовою оригіналу) «Розрахунку палива на 1930/31 рік по Дніпропетровському Інституту народної освіти А/дрова: Будинок по Проспекту Карла Маркса, 18 …

…Разом по Проспек.18 … 1530 пуд….».

В документі Сектору кадрів ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО УПРАВЛІННЯ НАРОДНОГО КОМІСАРІАТУ ОСВІТИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР міститься посилання на Інститут профосу м.Дніпропетровське просп. К.Маркса, 18.

В Акті від 10.04.1931 зазначаєься про проведення комісією керівництва Педагогічного Інституту будівлі за адресою проспект К.Маркса, 18 в місті Дніпропетровську.

В листі за підписом Директора Дніпропетровського педагогічного інституту № 1/1 від 16.05.1931 міститься посилання на Будинок Дніпропетровського інституту ПРОФОСУ.

В Акті про «здачу справ директором Дінпропетровського Педагогічного Інституту Професійної освіти» від 24.11.1931 в розділі «IV. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УЧБОВИМИ ПРИМІЩЕННЯМИ ІНСТИТУТУ» міститься наступна інформація: «…По цьмоу акту передаються 3 будинки: 1. учбовий корпус по проспекту Карла Маркса № 18…».

Відповідно до копії документа під назвою «Про реорганізацію мережі педагогічної освіти № 16256/21 Комісія Тов Пилацької на пост. РНК УСРР з 22 VII – 30 № 23 п. 3 затв. Тов Сербиченко…

…14. Виходячи з засад встановленої системи педагогічної освіти затвердити на 1930-31 рік використавши наявну базу таких мереж педагогічних учбових закладів…

…17. Дніпровпетровський Педагогогічний інститсу Профосвіти за фактультетами: соціальних наук…».

10.03.1933 — Прийнято Постанову РНК УСРР «Про організацію на Україні державних університетів» в якій згадуєтся про Дніпропетровський державний університет.

21.07.1933 — Прийнято Постанову РНК УСРР «Мережа й контингенти державних університетів УСРР», якою передбачено передачу Дніпропетровському державному університету основних та допоміжних приміщень по просп. Карла Маркса, 18 не пізніше 15.08.1933.

15 грудня 1928 року ЦВК СРСР були прийняті Загальні засади землекористування і землевпорядкування, які були об`єднані у такі розділи: 1. Основні положення. 2. Права трудящих на землю. 3. Землеустрій. 4. Переселення. 5. Заходи заохочення колективних та інших товариських форм землекористування. 6. Радянські господарства. 7. Оренда землі трудового користування. 8. Про найм праці у сільському господарстві. 9. Земельне товариство і сільська рада (або відповідні їм об`єднання та органи влади). 10. Землі спеціального призначення. 11. Міські землі. 12. Вирішення спорів, що виникають при землеустрої та землекористуванні.

Прийняття Загальних засад землекористування і землевпорядкування ознаменувало настання ряду істотних змін у правовому регулюванні земельних відносин.

Загальні засади землекористування і землевпорядкування були останнім нормативно-правовим актом СРСР першої половини ХХ століття, який за загального заохочення колективних форм господарювання ще допускав свободу вибору форм землекористування і не виключав найману працю в сільському господарстві. Однак, починаючи з 1929 року, розвиток законодавства про сільськогосподарське землекористування був спрямований в «епоху примусової колективізації земель селянських господарств»

27.06.1934 — Видано Випис з актів земельної реєстрації на земельну дільницю, яким засвідчено, що земельна ділянка площею 1,473 га у м. Дніпропетровську по просп. Карла Маркса, 18 перебуває в користуванні Інституту народної освіти. До акту додано План земельної ділянки з розташуванням будівель позначених А,Б,В.

Враховуючи вищевикладені статті 7– 9 Положення та відсутність рішень судів щодо протилежного, колегія суддів виснує, що земельна ділянка площею 1,473 га у м. Дніпропетровську по просп. Карла Маркса, 18 з 27.06.1934 перебувала в постійному користуванні Інституту народної освіти.

22.08.1939 — Наказом Всесоюзного комітету у справах вищої школи при РНК СРСР № У/443 затверджено Статут Дніпропетровського державного університету, в п. 90 якого визначено місцезнаходження — м. Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса, 18.

28.02.1952 — Дніпропетровським інвентарбюро складено технічний паспорт з планом-схемою земельної ділянки.

28.04.1954 Указом Президії Верховної Ради Української РСР Присвоєно Дніпропетровському державному університету Ім`я 300 – річчя воз`єднання України з Росією.

05.05.1988 — Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації складено технічний паспорт на навчальний корпус № 2 з допоміжними будівлями. Загальна площа земельної ділянки — 13 389 мІ, під двором — 9 127 мІ.

Як вбачається з титульної сторінки Статут № 5 (мовою оригіналу) «Днепропетровского ордена Трудового Красного Знамени государственного университета имени 300 – летия воссоединения Украини с Россией…

…организован в сентябре 1918 года…».

16.12.1993 — Рішенням виконкому Дніпропетровської міськради № 1213 адресу об`єктів нерухомого майна та земельної ділянки змінено з просп. Карла Маркса, 18 на просп. Карла Маркса, 36.

Розпорядженням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 1211 - від 30.10.1997 зареєстровано статут Дніпропетровського державного університету на титульній сторінці якого міститься інформація про те, що: «Статут Дніпропетровського державного університету, заснованого Декретом Ради Народних Комісарів від 7 листопада 1918» .

20.08.1918 — Міністерством народної освіти й мистецтва затверджено Статут Катеринославського університету, на підставі якого розпочато діяльність закладу вищої освіти.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, виданого виконкомом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів Дніпропетровському Державному Університету, дата реєстрації 30 жовтня 1997 року розп. № 1211-р, Єдиний державний реєстр підприємств і організацій 02066747.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) відділу освіти – юридичної особи 27.02.2001 до Державного реєстру підприємств та організацій венсено відомості про Дніпропетровський Національний Університету код 02066747.

21.05.1999 - Міським Державним підприємством «Земград» видано Дніпропетровському державному університету довідку № 142 про те, що об`єкт території учбового корпусу № 2 університету відповідно до даних чергового пларну міста розташований за адресою просп. К.Маркса, 36, в минулому адреса просп. К. Маркса, 18).

21.08.1999 — Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради видано свідоцтва про право власності на будівлю навчального корпусу № 2 літ. «А-4» та житлові будинки літ. «Б-1», «В-1» Дніпропетровського державного університету. Право державної власності зареєстровано Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації.

11.09.2000 — Указом Президента України № 1059/2000 університету надано статус національного, назву змінено на Дніпропетровський національний університет.

Відповідно до статті 86 Госоподарського процесуального кодексу України:

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів зауважує, що внутрішнє переконання є станом, якого арбітри повинні досягнути внаслідок оцінювання доказів за певними критеріями і який відповідає виконанню певного стандарту доказування.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів виснує, що надані позивачем докази на підтвердження тієї обставини, що саме Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара є правонаступником учбових закладів, які утворювалися з 20.08.1918 на базі Катеринославського університету є більш вірогідними ніж побудовані на концепції негативного доказу твердження Дніпровської міської ради про те, що: «…в оскаржуваному судовому рішенні суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДНУ (позивача), враховуючи, що з випису з актів земельної реєстрації на земельну дільницю від 27.06.1934, земельна ділянки площею 1,473 га у м. Дніпропетровську по просп. Карла Маркса, 18, перебуває в користуванні Інституту Народної Освіти на підставі картки володіння від 26.08.1924 в реєстрі № 12916/5. Реєстрацію земельної ділянки затверджено 10.07.1930 за протоколом № 55 засідання Президії Дніпропетровської міської ради XIII скликання та 04.04.1930 за № 1328 занесено до загального реєстру земельних ділянок по м. Дніпропетровську.

Крім того, суд зазначає, що право постійного користування ДНУ земельною ділянкою у м. Дніпро по просп. Дмитра Яворницького, 36 та розміщення на земельній ділянці закріплених за Позивачем будівель (споруд) також підтверджено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2007 по справі № 39/341-07, що має преюдиціальне значення згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, і не спростовано при розгляді справи № 904/9212/21.

Наведені висновки суду вважаємо помилковими та безпідставними, враховуючи таке.

І. Відповідно до ч. 1 ст. З Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об`єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

Відповідно до ч. ч . 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Так, відповідно до статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

г) заклади освіти незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі.

Як вбачається з випису актів земельної реєстрації на земельну дільницю, спірна земельна ділянка перебуває у користуванні Інституту Народної Освіти на підставі картка володіння від 26.08.1924 за реєстраційним № 12916/5.

Тобто, іншими словами, первиною підставою для надання у користування спірної земельної ділянки Інституту Народної Освіти є саме Картка володіння від 26.08.1924 .

В той же час, в архіві як Дніпровської міської ради, так і в обласному архіві відсутні вищезазначений документ. У зв`язку з чим, на думку апелянта розглядати Випис і Протокол № 55 за відсутності Картки володіння (первинного документу, який засвідчує право на користування земельною ділянкою) не можуть розглядатись як правовстановлюючі документи, який посвідчує виникнення права володіння спірною земельною ділянкою.

Зазначеного документу позивачем до матеріалів справи надано не було (відсутній), зокрема, як і не було надано належних та допустимих доказів з яких би вбачалось, що позивач (ДНУ) є правонаступником Інституту Народної Освіти.

На відсутність належних та допустимих доказів правонаступництва позивача, вказує і відповідь Міністерства освіти і науки України від 07.02.2024 № 3/715-24, яка була надана до матеріалів судової справи Відповідачем-2.

У відповідь МОН зазначено: «Постановою Ради народний комісарів УСРР від 10.03.1933 «Про організацію на Україні державних університетів» на базі Дніпропетровського інституту народної освіти було організовано Дніпропетровський державний університет, правонаступником якого є сучасний Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара. Також інформуємо, що в Міністерстві освіти і науки

України відсутні документи щодо правонаступництва зазначених освітніх закладів, оскільки в МОН не зберігаються архіви центральних органів управління освітою радянської доби, регіональних органів управління освітою та закладів освіти». З чого слідує, що Дніпропетровський державний університет, правонаступником якого є сучасний Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара було організовано на базі Дніпропетровського інституту народної освіти, а тому Дніпропетровський державний університет не є правонаступником Інституту народної освіти.

Таким чином, з наведеного вище слідує, що суд ухвалюючи оскаржуване рішення не перевірив належним чином та не врахував в повній мірі наявні документи, на предмет знаходження юридичного зв`язку між особою на яку були оформлені документи з Позивачем (ДНУ) у цій справі.

На суперечливість наданих документів Позивачем, відповідачі неодноразово звертали увагу суду, проте суд в повній мірі проігнорував наведені доводи, не надаючи вказаним обставинам належної правої оцінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України…

Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що …

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Згідно приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст. 11 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У зв`язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз.З п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.1 1.2003 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дюлоранс проти Франції» заява від 21 березня 2000 зазначено, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом…».

Вищенаведене, дозволяє колегія суддів відхилити, як докази, які мають меншу вагу, порівняно з доказами, отриманими позивачем з архівних установ, надані відповідачами:

Відповідь Державного Архіву Дніпропетровської області від 09.10.2023 № К-300/0/217-23 на адвокатський запит адвоката Євгена Киреченка № б/н від 02.10.2023 «…документів щодо земельної реєстрації, актів земельної реєстрації, картки володіння земельною ділянкою, протоколу реєстрації земельної ділянки Дніпропетровською міськрадою № 55 від 10.07.1930, реєстрів загальних ділянок (дільниць) по м. Дніпропетровську, земельних реєстрів (списків землекористувачів) та постанови ВУЦВК і РНК від 08.06.1927 держархів Дніпропетровської області на зберіганні немає.

Також архів не має. на зберіганні архівних справ, які відносяться до тих або інших домоволодінь, тому надати Інформацію щодо земельної ділянки в м. Дніпропетровську по просп. Карпа Маркса, 18 неможливо…».

Відповідь ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 06.10.2023 № 67-557/6/04-36-04-02-14 на адвокатський запит адвоката Євгена Киреченка № б/н від 02.10.2023: « … Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара (далі – ДНУ) перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник плати за землю.

Форма податкової декларації, за якою платники надавали звітність за землю у 2021-2022 роках, не передбачає зазначення адрес земельних ділянок.

Згідно податкової декларації по земельному податку на 2023 рік ДНУ задекларувало земельну ділянку площею 0,1600. га за адресою м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, 36 з пільгою, наданою закладам освіти, які повеістю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів (пп. 282.1.4 п. 282.1 ст. 282 Кодексу).

Згідно поданих податкових декларацій з плати за землю ТОВ «Артбуд- Проект» задекларувало земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:325:0151, сума орендної плати за землю на 2022 рік складає 209 339,25 грн, на 2023 рік складає 452 607,17 грн.

Згідно поданих податкових декларацій з плати за землю ТОВ «Будівельний комплекс Яворницький» задекларувало земельну ділянку з кадастровим номером 12.10100000:03:325:0152, сума орендної плати за землю на 2022 рік складає 341 475,09 грн, на 2023 рік складає 135 751,72 грн.

Станом на 04.10.2023 ТОВ «АРТБУД-ПРОЕКТ» та ТОВ «Будівельний комплекс Яворницький» задекларовані податкові зобов`язання з орендної плати за землю сплачені у повному обсязі, податковий борг не обліковується».

Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17.10.2023 № 29-4-0.223-6107/2-23 на адвокатський запит адвоката Євгена Киреченка № б/н від 11.10.2023: «…Розвиток земельного права сучасної України розпочинається з оприлюднення намірів влади провести земельну реформу, які було затверджено Постановою Верховної Ради РСР від 18.12.1990 № 563/11. У Постанові підкреслювалося, що земельна реформа є складовою економічної реформи, здійснюваної в Україні у зв`язку з переходом економіки до ринкових відносин, 1-ого ж дня було прийнято і Земельний кодекс України.

Формування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин розпочалося одночасно із запровадженням земельної реформи. Зазначеною постановою Раді Міністрів Української РСР доручено в межах існуючих штатів вирішити питання про створення відповідного органу для здійснення земельної реформи. Указом Президента України від 6 січня 1996 року N 34/96 створено єдину системи державних органів земельних ресурсів, яка потім неодноразово реорганізовувалась.

Враховуючи викладене, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не є органом який займався проведенням землевпорядних робіт, оформленням правовстановчих документів на земельні ділянки, їх реєстрацією, виданою та зберіганням починаючи з 1930 року.

За наявною у відділі №2 управління надання адміністративних послуг Головного управління інформацією, відомості про реєстрацію правовстановлюючого документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 36, в Державному реєстрі земель м. Дніпропетровська станом на 01.01.2013, відсутні. До Державного земельного кадастру відомостей про запитувану земельну ділянку не внесено.

Будь-яка документація із землеустрою стосовно земельної ділянки, яка розташована за адресою м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 36 в Державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель відділу № 2 управління надання адміністративних послуг Головного управління відсутня.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Звертаємо увагу на те, що з 01.01.2013 відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Для отримання інформації стосовно оформлення будь яких дою земельну ділянку зазначену в запиті в 1930 році рекомендуємо звернутися до Державного архіву Дніпропетровської області розташованого за адресою…».

Відповідно до відповіді ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 29-4-0.223-6107/2-23 від 17.10.2023 на запит Адвокатського об`єднання «ДЕ-ФАКТО» від 11.10.2023: «Розвиток земельного права сучасної України розпочинається з оприлюднення намірів влади провести земельну реформу, які було затверджено Постановою Верховної Ради РСР від 18.12.1990 N 563-ХІІ. У Постанові підкреслювалося, що земельна реформа є складовою економічної реформи, здійснюваної в Україні у зв`язку з переходом економіки до ринкових відносин. Того ж дня було прийнято і Земельний кодекс України.

Формування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин розпочалося одночасно із запровадженням земельної реформи. Зазначеною постановою Раді Міністрів Української РСР доручено в межах існуючих штатів вирішити питання про створення відповідного органу для здійснення земельної реформи. Указом Президента України від 6 січня 1996 року N 34/96 створено єдину системи державних органів земельних ресурсів, яка потім неодноразово реорганізовувалась.

Враховуючи викладене, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, не є органом який займався проведенням землевпорядних робіт, оформленням правовстановчих документів на земельні ділянки, їх реєстрацією, виданою та зберіганням починаючи з 1930 року.

За наявною у відділі № 2 управління надання адміністративних послуг Головного управління інформацією, відомості про реєстрацію правовстановлюючого документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 36. в Державному реєстрі земель м. Дніпропетровська станом на 01.01.2013, відсутні. До Державного земельного кадастру відомостей про запитувану земельну ділянку не внесено.

Будь-яка документація із землеустрою стосовно земельної ділянки, яка розташована за адресою м. Дніпро, п Дмитра Яворницького, 36 в Державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель відділу № 2 управління надання адміністративних послуг Головного управління відсутня…».

Згідно інформаційної довідки 352104098 від 27.10.2023 балансоутримувачем житлового будинку літ. Б-1, В-1 за адресою Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Карла Маркса, б. 36, є Дніпропетровський національний університет відомості щодо права власності – форма власності державна, дата внесення про запис 22.05.2006.

Колегія суддів зауважує, що термін «тягар доказування» означає обов`язок сторони переконати суд у своїй правоті. Право доказування і обов`язок доказування пов`язані з однією особою. Принцип диспозитивності, закріплений статтею 14 Господарського процесуального кодексу України надає стороні, яка приймає участь в розгляді справи можливість надати докази на підтвердження відповідних обставин. Водночас існування у сторін права на доказування не заперечує концепцію тягаря (обов`язку) доказування, оскільки, сторона, що надає докази, реалізує своє право на доказування й одночасно виконує обов`язок з доказування, оскільки кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Твердження апеляційної скарги Дніпровської міської ради про те, що: « … II. Не менш важливим є і той факт, що з наданих доказів позивачем щодо закріпленої за ним території не можливо встановити, що спірна земельна ділянка розташована на цій території, оскільки фактично спірна земельна ділянка яка на думку позивача закріплена за Університетом є не сформованою.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про земельний кадастр» № 3613-VI (далі - ЗУ «Про земельний кадастр») Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Статтею 20 ЗУ «Про земельний кадастр» передбачено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Згідно з ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Перехідними положеннями пункту 12 ЗУ «Про земельний кадастр» встановлено строк до 1 січня 2012 року щодо внесення до Державного земельного законодавства відомостей про перенесення до неї записів про державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень (обтяжень) у їх використанні, зареєстрованих у Державному реєстрі земель.

Відповідно до приписів ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що виникнення права на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з приписами статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».