Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №215/3572/24 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/3572/24

2/215/126/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Кривий Ріг

Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі: головуючого - судді Лиходєдова А.В.

за участю секретаря судового засідання Маняхіної А.О.

згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження), без повідомлення учасників процесу, справу за позовом Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (ЄДРПОУ 338743388, місцезнаходження: 50101, Дніпропетроська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1,) до ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , місцепроживання: АДРЕСА_1 ,) про розірвання договору оренди та виселення з орендованого майна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Комунальне підприємство «Парковка та реклама» Криворізької міської ради (ЄДРПОУ 34811376, місцезнаходження: 50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Майдан Праці, буд.1) , -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, та з урахуванням уточнень від 16.07.2024 просить розірвати договір оренди об`єктів нерухомості комунальної власності міста № 22/39 від 14.07.2014 року, та виселити ОСОБА_1 з нежилої одноповерхової окремо розташованої будівлі загальною площею 55,2 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , балансоутримувачем якої є Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради з підписанням сторонами акту приймання-передавання. Також просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради 6056,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди об?єктів нерухомості комунальної власності міста № 22/39 від 14.07.2014 року (далі - Договір). Але в зв`язку з неналежним виконанням умов Відповідачем договору № 22/39 від 14.07.2014 року оренди об`єктів нерухомості комунальної власності міста, а саме: листом №17/16/866 від 10.05.2023 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про те, що останнім не виконуються умови договору оренди № 22/39 в частині орендних платежів, у зв?язку з чим позивач запропонував розірвати договір у добровільному порядку та передати об?єкт оренди шляхом складання акта приймання-передачі з КП «Парковка та реклама». Зазначена пропозиція була отримана відповідачем 13.06.2023 року особисто, проте останній не відреагував на пропозицію та не виконує своїх обов?язків за договором в частині своєчасної та в повному обсязі сплати орендних платежів.

Станом на 04.07.2024 року у відповідача існує заборгованість по орендній платі згідно договору № 22/39 від 14.07.2024 року за період з лютого 2023 року по травні 2024 року в сумі 5952,56 грн..

В зв`язку з чим, позивач посилаючись на приписи ст.ст. 651, 785, 795 ЦК України, Закону України «Про оренду держаного та комунального майна», та умови договору, просить розірвати договір оренди об?єктів нерухомості комунальної власності міста № 22/39 від 14.07.2014 року, виселити ОСОБА_1 з нежилої одноповерхової окремо розташованої будівлі загальною площею 55,2 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , балансоутримувачем якої є Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради з підписанням сторонами акту приймання-передавання.

Відповідач відзив на позов не надав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Комунальне підприємство «Парковка та реклама» Криворізької міської ради, не скористалась своїм правом, пояснень не надала.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що 14 липня 2014 року між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди об`єктів нерухомості комунальної власності міста № 22/39, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно — нежилу одноповерхову окремо розташовану будівлю загальною площею 55,2 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , для використання під розміщення майстерні з ремонту електропобутових товарів, радіотелевізійної та іншої аудіо-відеоапаратури, балансоутримувачем якої є Управління комунальної власності міста (а.с. 57).

Судом також установлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.07.2024 року (звернення до суду) ОСОБА_1 припинено підприємницьку діяльність та втрачено статус фізичної особи-підприємця 07.03.2017 року (а.с.10-11).

Разом із тим припинення фізичною особою підприємницької діяльності не припиняє її цивільних прав та обов`язків за укладеними договорами.

Відповідно до статей 598–609 ЦК України припинення зобов`язання можливе лише з підстав, передбачених договором або законом, а припинення підприємницької діяльності фізичної особи не належить до таких підстав.

Фізична особа-підприємець не є окремим суб`єктом права, відмінним від фізичної особи, а лише наділяється спеціальним правовим статусом для здійснення підприємницької діяльності, тому після припинення підприємницької діяльності зобов`язання за укладеними договорами залишаються за цією особою як за фізичною особою.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-125цс13, відповідно до якого у разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються та залишаються за нею як за фізичною особою, яка відповідає за ними усім належним їй майном.

Отже, належним відповідачем у справі є ОСОБА_1 як фізична особа.

Відповідно до пунктів 2.2–2.4 договору вступ орендаря у користування об`єктом оренди настає одночасно з підписанням акта приймання-передачі, а у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди орендодавцю протягом п`яти днів, при цьому об`єкт оренди вважається повернутим з моменту підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі з КП «Парковка та реклама».

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до акта приймання-передачі від 14.07.2014 року КП «Парковка та реклама» передало, а відповідач прийняв у строкове платне користування зазначену нежитлову будівлю (а.с. 59).

Договір укладено строком до 14.06.2017 року включно, однак його умовами передбачено, що у разі відсутності заперечень сторін протягом одного місяця після закінчення строку його дії договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах. Доказів припинення договору після закінчення строку його дії матеріали справи не містять, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що договір був пролонгований та діяв на момент звернення позивача до суду.

Відповідно до пункту 4.1 договору відповідач зобов`язаний щомісячно сплачувати орендну плату за користування об`єктом оренди.

Разом із тим судом встановлено, що відповідач належним чином умови договору не виконував, зокрема допустив заборгованість зі сплати орендної плати. Так, згідно з розрахунком заборгованості станом на 04.07.2024 року за період з лютого 2023 року по травень 2024 року заборгованість відповідача становить 5 952,56 грн (а.с. 62), що також підтверджується актом звіряння розрахунків (а.с.63).

З метою досудового врегулювання спору позивач листом № 17/16/866 від 10.05.2023 року повідомив відповідача про наявність заборгованості та запропонував розірвати договір оренди у добровільному порядку з передачею об`єкта оренди за актом приймання-передачі (а.с.60). Вказана пропозиція отримана відповідачем особисто 13.06.2023 року, що підтверджується відповідною відміткою на пропозиції, однак відповідач на неї не відреагував та порушення договору не усунув.

Доказів повернення об`єкта оренди орендодавцю за актом приймання-передачі матеріали справи не містять.

Частинами 1 і 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 - 82 ЦПК.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Таким чином, після дослідження та оцінки доказів у справі, докази надані позивачем відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, судом вважаються належними та допустимими, згідно до ст. ст. 77, 78 ЦПК України, вони свідчать про обґрунтованість та законність заяви.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що об`єкт оренди продовжує перебувати у володінні відповідача, оскільки відповідно до умов договору та положень статті 795 ЦК України моментом повернення майна є підписання сторонами акта приймання-передачі, а відсутність такого акта свідчить про невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення майна після припинення договору.

Відповідач відзив на позов не подав, доказів належного виконання умов договору або відсутності заборгованості суду не надав, у зв`язку з чим справа вирішується за наявними матеріалами.

Відповідно до статей 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає майно у користування за плату на певний строк, а відповідно до статті 762 ЦК України наймач зобов`язаний вносити плату за користування майном.

Частиною другою статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Істотним є таке порушення, коли внаслідок завданої шкоди сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Систематичне невнесення орендної плати є істотним порушенням умов договору оренди, що є підставою для його розірвання.

Враховуючи встановлений факт заборгованості відповідача зі сплати орендної плати, невиконання ним умов договору та відсутність доказів усунення порушень, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди № 22/39 від 14.07.2014 року.

Відповідно до частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ.

Оскільки відповідачем не виконано обов`язку щодо повернення орендованого майна, позовні вимоги в частині виселення з орендованого об`єкта шляхом підписання акта приймання-передачі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору за рішенням суду зобов`язання сторін припиняються з моменту набрання рішенням суду законної сили.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6056,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 3, 11, 525, 526, 629, 651, 653, 759, 762, 764, 785, 795 Цивільного кодексу України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна», ст. ст. 12, 13, 76–81, 141, 259, 263–265, 274–279 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради до ОСОБА_1 , третя особа — Комунальне підприємство «Парковка та реклама» Криворізької міської ради, про розірвання договору оренди та виселення — задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди об`єктів нерухомості комунальної власності міста № 22/39 від 14 липня 2014 року, укладений між Управлінням комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради та ОСОБА_1 .

Виселити ОСОБА_1 з нежилої одноповерхової окремо розташованої будівлі загальною площею 55,2 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , балансоутримувачем якої є Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради, з підписанням сторонами акта приймання-передачі з Комунальним підприємством «Парковка та реклама» Криворізької міської ради.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради (ЄДРПОУ 338743388, місцезнаходження: 50101, Дніпропетроська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд. 1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: