Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №217/195/24 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 217/195/24

Провадження № 2/201/2128/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Куць О.О.,

за участю секретаря судового засідання — Турбаївської М.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Авдіївського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 21 січня 1978 року він уклав з відповідачем шлюб, який був зареєстрований у Святогорівській селищній раді Добропільського рай/бюро ЗАГС Донецької області. Від шлюбу неповнолітніх дітей немає. Вказував, що спільне життя з відповідачем не склалося, вони мають різні погляди на життя, шлюбні відносини припинені, спільне господарство не ведуть, подальше збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому просив шлюб розірвати.

Ухвалою судді Авдіївського міського суду Донецької області суду Проніна С.Г. від 17 червня 2024 року відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

На виконання рішення Вищої ради правосуддя № 1802/0/15-24 від 11.06.2024, у зв`язку з тимчасовою окупацією РФ Авдіївської міської територіальної громади, змінено з 1 липня 2024 року територіальну підсудність судових справ Авдіївського міського суду Донецької області шляхом її передачі до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Недобитюк Н.В. від 16 січня 2025 року дану цивільну справу прийнято до провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 03 лютого 2025 року призначено подружжю строк для примирення терміном 6 місяців та зупинено провадження у справі.

Ухвалою цього ж суду від 16 вересня 2025 року було поновлено провадження у справі.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 10 жовтня 2025 року справу передано на розгляд за підсудністю до Соборного районного суду міста Дніпра.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2026 року дана цивільна справа передана для розгляду судді Куць О.О.

Ухвалою судді Соборного районного суду міста Дніпра Куць О.О. від 26 січня 2026 року було відкрито провадження у справі та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у заяві від 02 лютого 2026 року заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила надати строк на примирення.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про необхідність задоволення позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач та відповідач з 21 січня 1978 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Святогорівською селищною радою Добропільського рай/бюро ЗАГС Донецької області, актовий запис №5 (а.с. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 25 СК України визначено, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Щодо вимог ОСОБА_2 про надання строку на примирення, суд зауважує наступне.

Згідно із статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи. Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може відкласти розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення (частина п`ята статті 191 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень(далі - ЦПК України 2004 року)).

Системний аналіз норм СК України вказує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Отже, надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 30 травня 2019 року у справі 442/6319/16-ц, у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18, тощо.

В ході розгляду справи встановлено, що позивач висловив чітке бажання розірвання шлюбу з відповідачем, вказував, що збереження шлюбу суперечитиме його інтересам.

Слід зазначити, що дана справа перебувала у провадженні судів з червня 2024 року та за цей період сторони не примирились.

Крім того, за наслідками розгляду клопотання відповідача, ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 03 лютого 2025 року вже призначався подружжю ОСОБА_3 строк для примирення терміном 6 місяців та це не призвело до примирення сторін.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що надання сторонам строку для примирення повторно не є доцільним. Позивач наполягає на розірванні шлюбу, примушення до шлюбу неприпустимо. Суд не має права примушувати позивача до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин з відповідачем, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України.

Частиною 2 ст. 112 СК України унормовано, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до ст. 10 ЦК України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За ч. 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспiльствi в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.

Як проголошено положеннями ст. 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім`ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема ст.ст. 5, 8 вказаного міжнародного договору.

Враховуючи вказані норми закону та обставини справи, засади добровільності шлюбу та інтереси сторін, суд вважає, що вимоги про розірвання шлюбу обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 114, абз. 2 ч. 3 ст. 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 13, 81, 130, 141, 223, 247, 263-266, 274, 354, 355 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 21 січня 1978 року Святогорівською селищною радою Добропільського рай/бюро ЗАГС Донецької області, актовий запис №5, - розірвати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Куць