Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №521/1373/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа №521/1373/26

Номер провадження 3/521/1091/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді – Кузьменко Н.Л.,

з секретарем – Табарчук Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси матеріали справи, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Одеси Одеської області, громадянина України, згідно протоколу: неодруженого, військовослужбовця, який проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ознаками вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

З матеріалів справи про військове адміністративне правопорушення встановлено, що, на переконання уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , старший лейтенант ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою та військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_4 , діючи всупереч інтересам служби, в порушення своїх статутних обов?язків та наведених вище вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст.ст. 1 – 5 Дисциплінарного статуту ЗС України, ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, п.п. 52, 53 Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відео фіксації, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.08.2024 № 532, наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 03.01.2026 № 4, в умовах особливого періоду, під час дії правового режиму воєнного стану, маючи реальну можливість для належного виконання службових обов?язків, вчинив 04.01.2026 року недбале ставлення до військової служби, що виразилось в не отриманні ним на території ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ) портативного пристрою відеофіксації для здійснення відеофіксації заходів оповіщення 04.01.2026 ввіреною йому групою оповіщення, у зв?язку з чим такі дії призвели, зокрема, до неможливості об`єктивного відображення всіх обставин подій, викладених у зверненні громадянки ОСОБА_2 та неможливості підтвердити (спростувати) викладені заявницею у своєму зверненні обставини щодо застосування 04.01.2026 з боку посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 фізичної сили, побиття, нанесення ударів по обличчю та голові громадянина ОСОБА_3 , а також в цілому унеможливлює здійснення фіксації правопорушень, підвищення рівня захисту прав та свобод людини і громадянина, запобігання конфліктним ситуаціям, належний та об?єктивний контроль за виконанням військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 своїх посадових обов?язків під час здійснення заходів оповіщення.

Дії ОСОБА_1 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та за даним фактом 27.01.2026 року відносно військовослужбовця ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення.

Судом встановлено, що обставини правопорушення, що ставляться особі у провину, відповідають територіальній юрисдикції Хаджибейського районного суду м. Одеси.

25.02.2026 року особа, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, якою просить розглянути справу без його участі, при цьому свою вину за протоколом ОД №125 визнає в повному обсязі та просить застосувати мінімальне стягнення у виді штрафу із можливістю сплати певними частинами протягом 12 місяців.

Дослідивши матеріали справ, оцінюючи зібрані в справі докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Вiдповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобiлiзацiйну підготовку та мобiлiзацiю», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і органiзацiй, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рiшення про мобiлiзацiю (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобiлiзацii чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобiлiзацiї, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період. Станом на день обставин правопорушення, що ставиться у провину особі, відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймалось, відтак в Україні продовжує діяти особливий період.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного суду, що викладені у постановах від 14 лютого 2018 року (провадження № 61-4157св18 та № 61-3951св18), від 20 лютого 2018 року (провадження № 61-4255св18), від 25 квітня 2018 року (провадження № 61-1664св17), від 21 лютого 2019 року (провадження № 51-7411км18).

Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, якщо це діяння вчинене в умовах особливого періоду.

Згідно абз. 2 ч. 6 ст. 22 розділу IV Закону України № 3543 - XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вбачається, що під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Судом встановлено, що складений протокол про адміністративне правопорушення містить у собі суть адміністративного правопорушення, опис встановлених обставин із зазначенням конкретної бездіяльності ОСОБА_1 , за що передбачена відповідальність згідно з ч. 2 ст. 172-15 КУпАП. Будь-яких недоліків, які не дозволяють суду об`єктивно розглянути справу, протокол не містить. Надані докази узгоджуються з іншими матеріалами справи, сумнівів у їх допустимості не викликають.

Крім того, згідно п. 5 Розділу ІІ «Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації», затвердженої Міністерством оборони України від 06.08.2024 року за № 532, включення портативного відеореєстратора уповноваженими представниками відбувається з моменту початку виконання ними службових обов`язків щодо здійснення заходів оповіщення громадян, перевірки їх військово-облікових документів, а відеозапис ведеться безперервно до завершення виконання заходів.

Отже, проаналізувавши зміст протоколу, який узгоджується з наданими документами, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, факти його вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в документах, які містяться в матеріалах справи, які були повно та всебічно досліджені під час розгляду справи. До того ж, згідно заяви, ОСОБА_1 свою вину за протоколу визнає в повному обсязі.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, а також приймаючи до уваги характер вчиненого правопорушення, а також приймаючи до уваги відсутність даних про притягнення особи до адміністративної відповідальності за будь-які правопорушення, суд дійшов до висновку, що до ОСОБА_1 можливо застосувати стягнення у виді штрафу в мінімальних межах, встановлених санкцією ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, при цьому, з огляду на заяву порушника та його майнове становище, суд вважає, що сплата штрафу одним платежем може становити для особи надмірний тягар та може бути обставиною, що ускладнить виконання судового рішення в подальшому, оскільки мінімальний розмір штрафу, встановлений санкцією статті, є достатньо великим навіть в порівняні із встановленими в Україні розмірами грошового забезпечення військовослужбовців.

Таким чином, суд вважає можливим заяву ОСОБА_1 про сплату штрафу із розстрочкою задовольнити частково та розстрочити йому виплату суми штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень строком на 10 (десять) місяців із розрахунку 1700 (одна тисяча сімсот) гривень кожного місяця з моменту приведення постанови до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» - за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо, тощо), сторони мають право звернутися до суду який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у сумі, встановлені цим рішенням.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Вимогами п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», передбачено, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Керуючись ст. 5 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 36, 172-15, 221, 252, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Заяву ОСОБА_1 про сплату суми штрафу із розстрочкою на 12 місяців – задовольнити частково.

Розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виплату призначеної суми штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень строком на 10 (десять) місяців із розрахунку 1700 (одна тисяча сімсот) гривень кожного місяця з моменту приведення постанови до виконання.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Н.Л. Кузьменко