Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №521/5060/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/644/26

Справа № 521/5060/23

Головуючий у першій інстанції Маркарова С.В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

при секретарі судового засідання: Узун Н.Д.,

за участю: представника позивача - адвоката Алєксєєва В.В., відповідача - ОСОБА_1 ,

переглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Страхова група “Оберіг” до ОСОБА_1 про визнання страхового договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

01 березня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Страхова група “Оберіг” (- далі ТОВ СГ «Оберіг») звернулось до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про визнання страхового договору недійсним.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що 27 листопада 2021 року відповідачем оформлений поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Застрахованим транспортним засобом став автомобіль марки «Renaut megan» державний номерний знак НОМЕР_1 .

Право власності на автомобіль набуто відповідачем 18 листопада 2020 року.

Договір укладений в електронній формі, при якій відповідач на власний розсуд обрав страхову компанію, ознайомився із інформацією, необхідною для укладення договору, зокрема, заповним пункт «Особливі умови використання забезпеченого ТЗ», де вказав, що автомобіль не використовується як таксі/маршрутне таксі.

12 квітня 2022 року забезпечений автомобіль став учасником ДТП.

При досліджені страхового випадку позивачем встановлено, що спірний автомобіль використовувався як таксі для перевезення пасажирів і вантажів.

Так, позивач стверджував, що відповідач навмисно ввів позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення для укладення договору страхування.

За відсутності проходження таким автомобілем обов`язкового технічного контролю та визнання його технічно справним, спірний договір не був би укладеним, що прямо передбачено Законами України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», «Про дорожній рух», а для страхової групи не настали б наслідки по виплаті страхового відшкодування.

Підставою позову позивач визначив вимоги статті 230 ЦК України.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якому позов не визнав, стверджуючи, що використання спірного автомобілю для перевезення пасажирів і вантажів, як таксі ТОВ «СГ «Оберіг» в процесі розгляду справи не доведено.

25 червня 2024 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси позов задоволено, визнано недійсним страховий договір, оформлений страховим полісом №ЕР-207006982, укладений між ТОВ “СГ “Оберіг” та ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ “СГ “Оберіг” судовий збір 2 684 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивачем до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу в якому наголошує на правильності висновків суду першої інстанції та просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

В судове засідання, призначене на 11 лютого 2026 року об 14:10 год з`явились представник позивача - адвокат Алєксєєв В.В. та відповідач ОСОБА_1 ..

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення вказаним вимогам відповідає, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вихоив з того, що ОСОБА_1 , знаючи про особливості використання спірного автомобілю та відсутність на момент укладення договору страхування протоколу про проходження обов`язкового технічного контролю, не повідомив про це відповідача, у пункті «Особливі умови використання забезпеченого ТЗ» полісу заперечив наявність обставин, які могли перешкодити вчиненню правочину, тобто діючи умисно ввів страхову групу в оману щодо фактів, які вплинули на укладення правочину.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що статус автомобіля “таксі” не має підтвердження в матеріалах справи. Скаржник вважає, що суд першої інстанції прийшов до передчасних висновків про наявність фактів, які б свідчили про те, що транспотрний засб належить до таксопарку.

Судом встановлено, що 27 листопада 2021 року відповідачем оформлений поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Застрахованим транспортним засобом став автомобіль марки «Renaut megan» д.н.з НОМЕР_1 .

Право власності на автомобіль набуто відповідачем 18 листопада 2020 року.

Договір укладений сторонами в електронній формі.

При оформлені договору відповідач на власний розсуд обрав страхову компанію, ознайомився з інформацією, необхідною для укладення договору, вказав відомості про себе (піп, ідентифікаційний код, рік, народження, паспортні відомості), марку, модель транспортного засобу, VIN код.

Окрім того, відповідач заповнив пункт полісу «Особливі умови використання забезпеченого ТЗ», де вказав, що автомобіль не використовується як таксі/маршрутне таксі.

12 квітня 2022 року автомобіль відповідача став учасником ДТП.

При досліджені страхового випадку позивачем встановлено, що спірний автомобіль використовувався як таксі для перевезення пасажирів і вантажів.

Зазначені обставини підтверджуються змістом спірного страхового полісу №ЕР-207006982; фотокартками з місця ДТП (спірний автомобіль містить на кузові логотипа компанії, яка надає послуги пошуку, замовлення й оплати поїздок на транспортних засобах (автомобілі, мотоцикли) або оренди електросамокатів через мобільний застосунок та веб.сайт компанії «BOLT»); листом Головного сервісного центру МВС №301122, за яким спірний автомобіль на момент укладення договору страхування використовувався як такси та підлягав проходженню обов`язкового технічного контролю, який не здійснений.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 202 ЦК України).

Пунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 1 та 3 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі – вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2014 року у справі №3-11гс14 та у постанові Верховного Суду від 11.01.2020 у справі №761/22687/17, від 04.06.2019 у справі №3911/1171/18.

Скаржник наголошує на тому, що в матеріалах справи, зокрема у відповіді Головного сервісного центру МВС відсутня інформація щодо перебування транспортного засобу, щодо якого було укладено страховий договір, в таксопарку та використання цього автомабілю як таксі.

В свою чергу, апеляційний суд звертає увагу на те, що у відповіді Головного сервісного центру МВС зазначено, що транспортний засіб RENAULT MEGANE (тип ТЗ - легковий універсал, дата першої реєстрації в Україні 18.11.2020, використовуються як таксі, згідно запиту) н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 підлягає проходженню ОТК з періодичністю - щороку (абзац 3 пункту 3 Порядку). Станом на 12.04.2022 інформація про проходження ОТК відсутня.

Крім того, матеріали справи містять фото, з яких вбачається, що автомобіль містить на кузові логотипа компанії, яка надає послуги пошуку, замовлення й оплати поїздок на транспортних засобах (автомобілі, мотоцикли) або оренди електросамокатів через мобільний застосунок та веб.сайт компанії «BOLT».

Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, які вказують на помилку, – неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.

Указане суд визначає на підставі встановлених під час судового розгляду обставин конкретної справи.

Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 03.08. 2022 у справі №363/4381/19 (провадження № 61-20719св21).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 №638/2304/17 вказано, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Скаржник зазначає, що наявність логотипів на автомобілі пояснюється тим, що на момент придбання спірного автомобіля логотипи вже були наявні.

Апеляційний суд критично ставиться до вказаних доводів так як вказане не підтверджене жодними доказами, як і не надано доказів на спростування наданих позивачем відомостей, які свідчать про використання авомобілю як таксі.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних висновків щодо наявності підстав для визнання договору страхування недійсним.

З урахуванням наведеного, інші доводи апеляційної скарги зводяться до формальних міркувань та не впливають на розгляд справи по суті. При цьому апеляційний суд зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі RuizTorija v. Spain, серія A, №303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

З огляду на вищевказане, в апеляційній скарзі відсутні доводи, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних висновків суду першої інстанції, апеляційний суду на підставі ст. 375 ЦПК України, відхиляючи апеляційну скаргу, залишає рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2024 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 23 лютого 2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

С.М. Сегеда