Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №127/5301/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/5301/25

Провадження № 22-ц/801/398/2026

Категорія: 36

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 рокуСправа № 127/5301/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя – доповідач),

суддів Оніщука В.В., Панасюка О.С.,

розглянув у порядку письмового провадження справу № 127/5301/25 за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті послуги,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10.10.2025, ухвалене у складі судді Бессараб Н.М. в приміщенні суду в м. Вінниця, -

в с т а н о в и в :

18.02.2025 Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (далі – КП ВМР «ВМТЕ») звернулося до суду із позовом (вх № 15069) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання, в якому просило : (1) стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП ВМР «ВМТЕ» заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 1.08.2022 по 31.07.2024 (включно) в розмірі 17576,27 грн, з яких : 16133,87 грн сума заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії; 968,64 грн суми втрат від інфляції; 473,76 грн 3 % річних від простроченої суми заборгованості.

Позов мотивовано тим, що КП ВМР «ВМТЕ» надає населенню послуги з постачання теплової енергії та гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово – комунальні послуги» від 9.11.2017 № 2189-VІІІ, Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.09.2019 № 830 та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182. Житлове помешкання по АДРЕСА_1 , де зареєстровані відповідачі, забезпечується послугами з постачання теплової енергії та гарячої води, які надаються КП ВМР «ВМТЕ». Відповідачі систематично отримують від підприємства послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання і заборгували 16133,87 грн за надані послуги за період з 1.08.2022 по 31.07.2024. Крім того, за весь час прострочення оплати нараховано 473,76 грн. - 3% річних та 968,64 грн. - суму втрат від інфляції. У добровільному порядку боржники сплатити борг відмовляються, у зв`язку з чим КП ВМР «ВМТЕ» терпить матеріальні збитки.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 3.04.2025 позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП ВМР «ВМТЕ» заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання за період з 1.08.2022 по 31.07.2024 в розмірі 17576,27 грн., з яких: 16133,87 грн сума заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії, 968,64 грн сума втрат від інфляції, 473,76 грн 3 % річних. Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП ВМР «ВМТЕ» судовий збір по 1009,33 грн з кожного відповідача /а. с. 34-36/.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 5.06.2025 скасовано заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 3.04.2025 і призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи /а. с. 81/.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10.10.2025 позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП ВМР «ВМТЕ» заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання за період з 01.08.2022 по 31.07.2024 в розмірі 17576,27 грн, з яких: 16133,87 грн сума заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії, 968,64 грн сума втрат від інфляції, 473,76 грн 3 % річних. Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП ВМР «ВМТЕ» судовий збір по 1009,33 грн з кожного відповідача.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу (вх № 14546/25), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову в задоволенні позову

Основними доводами апеляційної скарги є те, що : (1) судом першої інстанції проігноровано те, що позовна заява не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, додані до позовної заяви додатки не завірені належним чином відповідно до статті 95 ЦПК України; позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, адже представник Пінчук Р.С. не є адвокатом; (2) позивачем не надано доказів хто є власником квартири АДРЕСА_2 ; та договору підписаного між сторонами про надання послуг; не надано позивачем доказів, що будинок підключений до мереж обслуговування позивача; (3) судом першої інстанції задоволено вимогу про стягнення з відповідачів 3 % річних під час дії воєнного стану, що заборонено постановою КМУ від 5.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану»; (4) судом не враховано, що надані позивачем докази (розрахунок вартості послуги з постачання теплової енергії по квартирі АДРЕСА_2 ; копії актів про відпуск теплової енергії за період з жовтня 2022 по березень 2024, копії квитанцій сформованих ТОВ «Центр муніципальних систем управління» за період з 1.08.2022 по 31.07.2024; копії актів в кількості 13 штук про відпуск теплової енергії за 2022, 2023, 2024 роки подані з порушенням ЦПК України, не одночасно з позовною заявою.

30.12.2025 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 14794/25-вх) КП ВМР «ВМТЕ» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10.10.2025.

20.01.2026 до апеляційного суду надійшла відповідь на відзив (вх № 879/26-вх) ОСОБА_1 ..

Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10.10.2025 у справі з ціною позову (17576,27 грн), що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (99840 грн).

Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.11.2024 скасовано судовий наказ, виданий Вінницьким міським судом Вінницької області 15.10.2024 у справі № 127/30420/24 за заявою КП ВМР «ВМТЕ» про стягнення солідарно з відповідачів за спожиті послуги з постачання теплової енергії з період з 1.08.2022 по 31.07.2024 з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат у розмірі 17576,27 грн та судового збору в розмірі 302,80 грн /а. с. 9/.

КП ВМР «ВМТЕ» надає населенню послуги з постачання теплової енергії та гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9.11.2017 № 2189-VIII, Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.2019 № 830 (в редакції постанови КМУ від 8.09.2021 №1022) та Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182 (в редакції постанови КМУ від 8.09.2021 № 1023).

Відповідно до витягу з реєстру особових рахунків житлового фонду м. Вінниця та відомостей Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради від 26.02.2025, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 5, 15-20/.

Помешкання за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстровані відповідачі, забезпечується послугами централізованого теплопостачання, що надаються КП ВМР «ВМТЕ», що підтверджується оборотною відомістю по особовому рахунку № НОМЕР_1 /а. с. 5/.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 9.07.2025 вбачається, що ОСОБА_1 належить на праві власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 /а. с. 89-90/.

Позивачем надано розрахунок фактичної вартості послуги з постачання теплової енергії по квартирі АДРЕСА_2 /а. с. 6, 136/.

Згідно актів про відпуск теплової енергії фактичний обсяг спожитої у будинку по АДРЕСА_3 теплової енергії у розрахунковому періоді склав: жовтень 2022 року - 0,016 Гкал; листопад 2022 року – 24,769 Гкал; грудень 2022 року - 29,124 Гкал: січень 2023 року – 32,306 Гкал; лютий 2023 року - 29,184 Гкал; березень 2023 року – 27,436 Гкал; квітень 2023 року – 6,982 Гкал; жовтень 2023 року - 2,098 Гкал; листопад 2023 року – 20,197 Гкал: грудень 2023 року – 34,021 Гкал; січень 2024 року – 39,903 Гкал: лютий 2024 року – 27,994 Гкал; березень 2024 року - 26,819 Гкал /а. с. 137-149/.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, тому наявні правові підстави для їх задоволення.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» 9.11.2017 № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII).

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина перша статті 2 Закону № 2189-VIII).

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема : комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII).

Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України (частина п`ята статті 13 Закону № 2189-VIII).

На виконання рішення колегії Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 22.02.2008 та розпорядження КМУ від 26.04.2007 № 229-р виконавчий комітет ВМР 27.11.2008 затвердив рішення № 2852, згідно з яким 1.01.2009 на КП ВМР «ВМТЕ» введено в дію порядок розрахунків за централізоване теплопостачання за двоставковим тарифом.

Для споживачів КП ВМР «ВМТЕ» розмір плати за абонентське обслуговування встановлено у розмірі, що є меншим від встановленого постановою КМУ від 21.08.2019 № 808 граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонентна для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговування втруішньобудинкових систем про надання комунальних послуг.

Укладання договору про надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає Типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини третьої статті 6, статтям 627, 630 ЦК України, статтям 7, 8 Закону № 2189-VIII.

У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. (частина п`ята статті 13 Закону № 2189-VIII).

З 1.11.2021 діють Типові індивідуальні договори приєднання на послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, і вважається, що вони укладені між КП ВМР «ВМТЕ» та кожним споживачем – фізичною особою відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови КМУ від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» та постанови КМУ від 11.12.2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води».

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина перша статті 543 ЦК України).

В позовні заяві КП ВМР «ВМТЕ» зазначає про те, що відповідачі порушуючи умови пункту 5 частини другої статті 7, статті 9 Закону № 2189-VIII, не виконуючи свої зобов`язання за спожиті послуги з постачання еолової енергії та гарячої води допустили заборгованість за період з 1.08.2022 по 31.07.2024 (включно) в розмірі 17576,27 грн, з яких : 16133,87 грн сума заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії; 968,64 грн суми втрат від інфляції; 473,76 грн 3 % річних від простроченої суми заборгованості.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується також апеляційний суд, про те, що позивачем доведено позовні вимоги, а відповідачами не надано доказів всупереч частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України на спростування розрахунку позивача, власного розрахунку не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції проігноровано те, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, адже представник Пінчук Р.С. не є адвокатом, апеляційний суд не вважає такими, що спростовують правильні висновки суду першої інстанції, оскільки підписано представником КП ВМР «ВМТЕ» Пінчук Р.М., який дія на підставі довіреності від 13.02.2025 № 05/12 в порядку самопредставництва.

Відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що в процесуальному законодавстві розмежовано такі категорії як «самопредставництво» і «представництво». Тобто допускається можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу (частина друга статті 60 ЦПК України).

Таким чином, у цивільному процесуальному законі встановлено конкретні випадки, у яких представником у суді, окрім адвоката чи законного представника, може бути інша особа, яка має відповідну цивільну процесуальну дієздатність.

Повноваження таких осіб відповідно до пункту 1 частини першої статті 62 ЦПК України мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові ВС від 10.01.2024 у справі № 759/3868/23 зазначено, що: справа на момент подання апеляційної скарги була малозначною відповідно до закону, а тому представництво юридичної особи у суді апеляційної інстанції особою, яка не є адвокатом на підставі довіреності не суперечить вимогам цивільного процесуального закону. За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про відсутність доказів, що особа є адвокатом або її повноваження щодо діяльності від імені позивача у порядку самопредставництва, є помилковим».

Процесуальне законодавство передбачає дві форми участі сторін у справі, а саме: участь через представника (представництво) і особисту участь (самопредставництво). Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що для визнання особи такою, яка діє в порядку самопредставництва, потрібно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Пінчук Р.С. на підтвердження повноважень на підписання позовної заяви додано до позовної заяви копію довіреності КП ВМР «ВМТЕ» № 05/12 від 13.02.2025 /а. с. 11/. Ураховуючи те, що зазначена справа є малозначною, відтак Пінчук Р.С. мав повноваження на підписання позовної заяви.

Безпідставними колегія суддів вважає також те, позовна заява не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, а додані до позовної заяви додатки не завірені належним чином відповідно до статті 95 ЦПК України; оскільки позовна заява відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, а надані позивачем докази не спростовано відповідачами. Клопотання про витребування доказів у позивача у разі наявності сумнівів у їх достовірності відповідачами не заявлялось. При вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності.

Крім того, достовірність поданих позивачем доказів перевіряється та встановлюється судом під час розгляду справи, а самі докази – оцінюються судом у відповідності до положень ЦПК України.

Аргументи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів хто є власником квартири АДРЕСА_2 ; та договору підписаного між сторонами про надання послуг; не надано позивачем доказів, що будинок підключений до мереж обслуговування позивача; колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем надано докази хто зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_2 ; крім того з1.11.2021 діють Типові індивідуальні договори приєднання на послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, і вважається, що вони укладені між КП ВМР «ВМТЕ» та кожним споживачем – фізичною особою відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови КМУ від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» та постанови КМУ від 11.12.2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води»; будинок АДРЕСА_3 технічно під`єднано до зовнішніх інженерних мереж КП ВМП «ВМТЕ», що підтверджується рішеннями виконавчого комітету ВМР від 10.12.2020 № 2634 та від 21.07.2022 № 1447, якими погоджено норми споживання теплової енергії на послуги з постачання теплової енергії та норми споживання гарячої води на послуги з постачання гарячої води для споживачів КП ВМР «ВМТЕ»; КП ВМР «ВМТЕ» отримало ліцензію серія АВ № 597515, в якій зазначено вид господарської діяльності «Транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами». Ліцензія видана 23.05.2012, строк дії ліцензії «безстроково», дана інформація є у відкритому доступі на сайті Вінницької обласної військової адміністрації.

Відповідно до пункту 6 статті 21 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» № 222-VIII, який набрав чинності 2.03.2015, ліцензія на провадження видів господарської діяльності, що на день набрання чинності цим Законом є чинними, продовжують діяти.

КП ВМР «ВМТЕ» відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців т громадських формувань здійснює вид економічної діяльності «35.20 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря».

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 9.07.2025 вбачається, що ОСОБА_1 належить на праві власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 /а. с. 89-90/.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції задоволено вимогу про стягнення з відповідачів 3 % річних під час дії воєнного стану, що заборонено постановою КМУ від 5.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 та Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних тощо лише за умови, якщо: територія віднесена до зони бойових дій, або територія є тимчасово окупованою рф. або нерухоме майно споживача пошкоджене внаслідок бойових дій (за умови належною інформування), або споживач є внутрішньо переміщеною особою та виконав умови відповідного обліку. Місто Вінниця та Вінницька область не входять до переліку територій, на яких ведуться або велися бойові дії, а також не є тимчасово окупованими. Відповідно заборона на нарахування штрафів, пені, інфляційних втрат та інше не поширюється на споживачів у Вінниці. З огляду на зазначене, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідачів 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 473,76 грн. та суму втрат від інфляції в розмірі 968,64 грн.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що судом не враховано, що надані позивачем докази (розрахунок вартості послуги з постачання теплової енергії по квартирі АДРЕСА_2 ; копії актів про відпуск теплової енергії за період з жовтня 2022 по березень 2024, копії квитанцій сформованих ТОВ «Центр муніципальних систем управління» за період з 1.08.2022 по 31.07.2024; копії актів в кількості 13 штук про відпуск теплової енергії за 2022, 2023, 2024 роки подані з порушенням ЦПК України; не одночасно з позовною заявою, колегія суддів не вважає такими, що дають правові підстави для скасування оскаржуваного рішення, оскільки 5.06.2025 позивачем було подано заяву про долучення доказів на спростування аргументів відповідача зазначених у заяві про перегляд заочного рішення суду першої інстанції /а. с. 64-76/.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пунктах 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України зазначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно пунктів 1, 2 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України).

Колегією суддів не встановлено порушення норм процесуального права, що призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, з якими погоджується апеляційний суд.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10.10.2025 у даній справі залишити без змін.

Поновити дію рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10.10.2025.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: В. В. Оніщук

О. С. Панасюк