Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №127/38872/24 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/38872/24

Провадження № 22-ц/801/401/2026

Категорія: 48

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 рокуСправа № 127/38872/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя – доповідач),

суддів: Стадника І. М., Панасюка О. С.,

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивачка (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,

відповідачка ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Крижанівським Валерієм Валерійовичем, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 грудня 2025 року, ухвалене складі судді Сичука М. М., в м. Вінниці, дата складання повного рішення відповідає даті його ухвалення, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 діючи через свого представника адвоката Крижанівського В. В., звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям її квартири.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 квітня 2015 року.

Згідно акту залиття від 11 вересня 2024 року, вбачається, що 08 вересня 2024 року у житловому будинку АДРЕСА_2 , при огляді квартири АДРЕСА_3 встановлено, що внаслідок залиття пошкоджено: стеля (водоемульсійне покриття), стіна (шпалери). Над квартирою АДРЕСА_4 , причину залиття не встановлено, мешканці квартири АДРЕСА_5 не надали доступ для обстеження сантехобладнання, течія були призупинена без перекриття стояків водопостачання, у зв`язку з тим, що течія призупинилась без відключення водопостачання, комісія вважає, що імовірно причиною затоплення може бути необережне користування сантехобладнанням мешканцями квартири АДРЕСА_5 , яка розташована над квартирою АДРЕСА_3 . Мешканцям квартири АДРЕСА_6 , рекомендовано відповідальніше ставитись до користування сантехнічним обладнанням та дотримуватись правил проживання у багатоквартирних будинках.

Яке стало відомо від сусідів, в квартирі АДРЕСА_5 в коридорі розташована пральна машина, яка могла стати причиною залиття.

Вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно провести для усунення пошкоджень, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 781 від 15 жовтня 2024 року становить 8 905,40 грн, за проведення експертизи вона сплатила 10 000 грн. У добровільному порядку відшкодовувати завдану їй шкоду відповідачка відмовилася.

ОСОБА_1 зазнала душевних та психічних страждань, пов`язаних із пошкодженням майна, порушення нормального ритму життя, тяжкість вимушених змін (неможливість користування належним позивачці майном).

Враховуючи вище викладене, позивачка просила стягнути з відповідачки 19 575,40 грн в якості відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири, моральну шкоду в розмірі 10 000 грн та судові витрати: на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн та сплачений судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 грудня 2025 року відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив те, що фактично, ніякі об`єктивні докази причинного зв`язку між поведінкою відповідача та шкодою, заподіяною квартирі АДРЕСА_3 , у справі не надано. Також не встановлено складу цивільно-правового делікту, який є підставою для відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди.

Зі змісту актів про залиття квартири від 11 вересня 2024 року вбачається, що комісією не було проведено огляд квартири поверхом вище, а саме квартири АДРЕСА_5 , на предмет можливого витоку води із цієї квартири. Не встановлено джерело та причину залиття, не зафіксовано конкретного місця витоку води чи несправності сантехнічного обладнання у квартирі АДРЕСА_5 , що належить відповідачці. Комісія у своєму акті лише припустила, що можливим джерелом залиття могло бути необережне користування сантехнічним обладнанням мешканців квартири АДРЕСА_5 , проте такі припущення не можуть бути визнані належними та допустимими доказами у розумінні статті 77 ЦПК України.

Із змісту актів від 11 вересня 2024 року вбачається, що вони фактично не відповідають вимогам п.п.2.3.6 та додатку № 4 Правил, так як власник квартири АДРЕСА_5 відповідачка ОСОБА_2 із змістом вказаних документів не була ознайомлена, про що свідчить відсутність її підпису в Акті та не зазначено висновки комісії за наслідками обстеження.

Жодних інших доказів, які б підтверджували протиправну поведінку відповідача, факт несправності сантехнічного обладнання у її квартирі, або причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) відповідача та залиттям квартири позивача, суду не подано.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, то вона є похідною від вимог про відшкодування майнової шкоди. Оскільки судом встановлено відсутність складу цивільного правопорушення у діях відповідачки, то вимога про компенсацію моральної шкоди також не підлягає задоволенню.

Не погодившись із прийнятим рішенням, 24 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Крижанівського В. В., подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не взято до уваги Акт про залиття від 11 листопада 2025 року, після звернення до суду сталося повторне залиття квартири АДРЕСА_3 , з вище розташованої квартири АДРЕСА_6 . В даному акті зазначено, що в квартирі АДРЕСА_5 виявлено: не закріплені належним чином труби каналізації під умивальником в санвузлі, зволожено дсп в підлозі кладової, яка межує з санвузлом. Таким чином, можливою причиною залиття квартири АДРЕСА_3 стало відсутність герметизації на стиках труб каналізації під умивальником до внутрішньобудинкової каналізаційної труби в квартирі АДРЕСА_5 . Тобто відповідачкою не було усунуто причини виникнення залиття квартири АДРЕСА_3 , було проведено ремонт каналізаційних труб, що повторно призвело до залиття квартири АДРЕСА_3 , судом не було надано жодної оцінки даного доказу та не взято його до уваги під час винесення оскаржуваного рішення.

Судом першої інстанції також не враховано висновок експерта № 781 від 15 жовтня 2024 року за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження (сторінка 9, абз. 2) встановлено, що: «проаналізувавши характер пошкоджень у коридорі 1 квартири АДРЕСА_3 , які могли виникнути у результаті дії рідини (замокання), яка надійшла зверху».

Твердження суду про відмову відповідачки надати доступ до квартири, спростовується матеріалами справи, а саме в Актах від 11 вересня 2024 року, чітко зазначено, що мешканці квартири АДРЕСА_5 не надали доступу для обстеження сантехобладнання та визначення місця витоку води та огляду сантехобладнання, також дані обставини додатково підтверджуються перепискою позивачки та відповідачки, що були надані до відповіді на відзив на 3 арк. переписки з програми «Вайбер».

06 січня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення.

Основними доводами відзиву є те, що Акт про залиття квартири від 11 вересня 2024 року містить висновок лише про імовірну причину залиття. Акт про залиття від 11 листопада 2025 року також не встановлює причину залиття, а лише вказує на можливу причину. При цьому ні відповідачка, ані мешканці її квартири до підписання Актів чи ознайомлення з ними взагалі не запрошувались. На пропозицію зустрітись чи провести перевірку сантехнічного обладнання у суміжних квартирах позивачка не відреагувала, в той час, як у одній з них проводився ремонт.

Висновок та рекомендації комісії згідно з Актом: у зв`язку з тим, що течія призупинилась без відключення водопостачання, МКП «УК «Житло-Гарант» рахують, що імовірною причиною затоплення може бути необережне користування сантехнічним обладнанням мешканцями квартири АДРЕСА_5 , яка розташованою над квартирою АДРЕСА_3 .

Позивачкою не доведено ані протиправну поведінку відповідачки, як заподіювача шкоди, ані причинний зв`язок між шкодою і поведінкою відповідачки.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вказаним вимогам.

По справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

- позивачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 16 квітня 2015 року, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав від 16 квітня 2015 року (а.с. 9 – 13);

- відповідачка ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_6 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.14);

- з Акту про залиття від 11 вересня 2024 року вбачається, що 08 вересня 2024 року в квартирі АДРЕСА_3 трапилося затоплення коридору площею 3,7 м?. При огляді квартири АДРЕСА_3 встановлено, що внаслідок залиття пошкоджено: стеля (водоемульсійне покриття), стіна (шпалери). Причину залиття не встановлено, мешканці квартири АДРЕСА_5 не надали доступ для обстеження сантехнічного обладнання, а течія води припинилася без перекриття стояків водопостачання. Звернень від мешканців квартири АДРЕСА_5 на протікання інженерних мереж на диспетчерську МКП «УК «Житло-Гарант» та ВМКП Вінницяміськліфт не надходило. Висновок та рекомендації: У зв`язку з тим, що течія призупинилась без відключення водопостачання, рахуємо, що імовірною причиною затоплення може бути необережне користування сантехобладнанням мешканцями кв. АДРЕСА_5 , яка розташована над квартирою АДРЕСА_3 . Мешканцям квартири АДРЕСА_6 , рекомендовано відповідальніше ставитись до користування сантехнічним обладнанням та дотримуватись правил проживання у багатоквартирних будинках (а. с. 16, 31);

- згідно висновку експерта за результатами проведення експертної будівельно-технічного дослідження від 15 жовтня 2024 року № 781, встановлено, що проаналізувавши характер пошкоджень у коридорі 1 квартири АДРЕСА_1 та їх місце розташування, слід зазначати, що вищевказані пошкодження є порушенням вимог розділу 3 ДСТУ-Н Б А.3.1-23:2013 «настанова щодо проведення робіт з улаштуванням ізоляційних, оздоблювальних, захисних покритів стін, підлог і покрівель будівель і споруд» відносяться до дефектів обробних покриттів і конструктивних елементів, які могли виникнути у результаті дії рідини (замокання), яка надійшла зверху. Вартість матеріальної шкоди внаслідок залиття конструктивних елементів приміщення коридору 1 квартири АДРЕСА_1 становить 8 905,40 грн. (а.с. 17 – 30);

- 21 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Крижанівського В. В. надіслала відповідь на позовну заяву, до якої долучила роздруківку переписки через програму «Вайбер» з відповідачкою ОСОБА_2 (а.с. 72 – 89);

- 26 листопада 2025 року систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Крижанівського В. В., подала заяву про долучення доказів, а саме Акт про залиття квартири № 18 від 01 листопада 2025 року з фотокопіями, згідно якого провели обстеження квартири АДРЕСА_1 на предмет залиття з вище розташованої квартири АДРЕСА_5 . Квартира АДРЕСА_3 розташована на п`ятому поверсі 9-поверхового будинку 1986 р. побудови, складається з однієї кімнати, кухні, санвузла, кладової та передпокою. На день обстеження комісія встановила: в передпокої на стелі утворилася жовта пляма з чіткими краями площею до 1 м2, відклеїлись шпалери, частково осипалась основа над дверима санвузла; мають місце скупчення крапель на підлозі передпокою, санвузла та порогу, жовтіння плінтусів в стелі, присутній запах походження плісняви. В результаті обстеження вище розташованої квартири АДРЕСА_5 виявлено: на закріплені належним чином труби каналізації під умивальником в санвузлі, зволожене ДСП в підлозі кладової, яка межує з санвузлом. Таким чином, можливою причиною залиття квартири АДРЕСА_3 стала відсутність герметизації на стиках труб каналізації від умивальника до внутрішньобудинкової каналізаційної труби в квартирі АДРЕСА_5 . Необхідно провести ремонт силами: власника вище розташованої квартири АДРЕСА_5 . Опис обсягу заподіяної шкоди: в передпокої 1 м2 стельового покриття (шар шпаклівки та водоемульсійне покриття); 1,5 м2 стельової заміни основи (шпаклівки) під шпалерами та самих шпалер; 1 п.м. заміни стельового плінтусу з пінопласту; ремонт/заміна лутки дверей при вході в санвузол (а.с. 115 – 118);

Між сторонами виник спір з приводу залиття квартири.

Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування заданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є; втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода ).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, шкода завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Так, ч. 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За загальними правилами деліктних зобов`язань, закріплених ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З аналізу наведеної статті ЦК України вбачається, що відсутність своєї вини відповідно до вимог ч. 2 ст. 1166 ЦК України має доводити саме заподіювач шкоди, а не позивач має доводити наявність вини відповідача, хоча він не позбавлений цього права.

Для розгляду цивільного спору з питань відшкодування збитків, завданих внаслідок залиття має значення встановлення його причини, в тому числі місця аварії - місця пошкодження, виходу з ладу систем тепло - та/або гарячого, холодного водопостачання/водовідведення, що впливає на розмежування відповідальності виробника, виконавця та споживача житлово-комунальної послуги, правовідносини між якими, що виникають у процесі її створення, надання та споживання, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Верховний Суд у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 643/19078/15 вказав на те, що відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_6 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

08 вересня 2024 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується Актом про залиття від 11 вересня 2024 року. Унаслідок залиття було пошкоджено елементи оздоблення квартири позивачки ОСОБА_1 .. Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 781 від 15 жовтня 2024 року пошкодження виникли внаслідок дії рідини, яка надійшла зверху, а вартість відновлювального ремонту становить 8 905,40 грн;

Після звернення позивачки до суду мало місце повторне залиття квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується Актом про залиття від 01 листопада 2025 року. Під час обстеження квартири АДРЕСА_5 комісією встановлено наявність технічних недоліків каналізаційних труб під умивальником, відсутність належної герметизації стиків та зволоження конструктивних елементів.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачкою не доведено причинний зв`язок між діями відповідачки та завданою шкодою. Однак колегія суддів вважає такі висновки передчасними та такими, що не відповідають зібраним у справі доказам.

Відповідно до Акту про залиття від 11 вересня 2024 року, вбачається, що 08 вересня 2024 року в квартирі АДРЕСА_3 трапилося затоплення коридору площею 3,7 м?. При огляді квартири АДРЕСА_3 встановлено, що внаслідок залиття пошкоджено: стеля (водоемульсійне покриття), стіна (шпалери). Причину залиття не встановлено, мешканці квартири АДРЕСА_5 не надали доступ для обстеження сантехнічного обладнання, а течія води припинилася без перекриття стояків водопостачання. Звернень від мешканців квартири АДРЕСА_5 на протікання інженерних мереж на диспетчерську МКП «УК «Житло-Гарант» та ВМКП Вінницяміськліфт не надходило. Висновок та рекомендації: У зв`язку з тим, що течія призупинилась без відключення водопостачання, рахуємо, що імовірною причиною затоплення може бути необережне користування сантехобладнанням мешканцями квартири АДРЕСА_5 , яка розташована над квартирою АДРЕСА_3 . Мешканцям квартири АДРЕСА_6 , рекомендовано відповідальніше ставитись до користування сантехнічним обладнанням та дотримуватись правил проживання у багатоквартирних будинках.

Акт про залиття № 18 від 11 вересня 2024 року підтверджує факт залиття квартири позивачки та фіксує, що відповідачка квартири АДРЕСА_5 не надала доступу для огляду сантехнічного обладнання. Відсутність встановлення конкретного місця витоку у цьому акті зумовлена саме поведінкою відповідачки, яка унеможливила проведення повноцінного обстеження.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що відмова власниці квартири, з якої імовірно походить залиття, у наданні доступу до інженерних мереж не може тлумачитися на її користь та не звільняє від відповідальності.

Суд першої інстанції не надав жодної оцінки Акту від 01 листопада 2025 року про повторне залиття квартири АДРЕСА_3 , чим порушив вимоги статей 89, 263 ЦПК України.

Так, згідно Акту про залиття квартири АДРЕСА_3 від 01 листопада 2025 року з фотокопіями, вбачається, що проведено обстеження квартири АДРЕСА_1 на предмет залиття з вище розташованої квартири АДРЕСА_5 . Квартира АДРЕСА_3 розташована на п`ятому поверсі 9-поверхового будинку 1986 р. побудови, складається з однієї кімнати, кухні, санвузла, кладової та передпокою. На день обстеження комісія встановила: в передпокої на стелі утворилася жовта пляма з чіткими краями площею до 1 м2, відклеїлись шпалери, частково осипалась основа над дверима санвузла; мають місце скупчення крапель на підлозі передпокою, санвузла та порогу, жовтіння плінтусів в стелі, присутній запах походження плісняви. В результаті обстеження вище розташованої квартири АДРЕСА_5 виявлено: не закріплені належним чином труби каналізації під умивальником в санвузлі, зволожене ДСП в підлозі кладової, яка межує з санвузлом. Таким чином, можливою причиною залиття квартири АДРЕСА_3 стала відсутність герметизації на стиках труб каналізації від умивальника до внутрішньобудинкової каналізаційної труби в квартирі АДРЕСА_5 . Необхідно провести ремонт силами: власника вище розташованої квартири АДРЕСА_5 . Опис обсягу заподіяної шкоди: в передпокої 1 м2 стельового покриття (шар шпаклівки та водоемульсійне покриття); 1,5 м2 стельової заміни основи (шпаклівки) під шпалерами та самих шпалер; 1 п.м. заміни стельового плінтусу з пінопласту; ремонт/заміна лутки дверей при вході в санвузол

Зазначеним вище Актом встановлено: повторність залиття; наявність конкретних технічних несправностей у квартирі АДРЕСА_5 ; причинний зв`язок між відсутністю герметизації каналізаційних труб та проникненням води до квартири АДРЕСА_3 ; необхідність усунення причин залиття власником квартири АДРЕСА_5 .

Повторне залиття квартири АДРЕСА_3 за відсутності доказів проведення відповідачкою ремонту свідчить про системність проблеми та неналежне утримання сантехнічного обладнання.

Висновки суду першої інстанції про те, що Акти про залиття від 11 вересня 2024 року не відповідають вимогам п.п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом № 76 від 17 травня 2005 року Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства (далі – Правила) та додатку № 4 Правил у зв`язку з тим, що власниця квартири АДРЕСА_5 не була з ними ознайомлена та не підписала відповідні документи, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1.1. Правил ці Правила визначають порядок надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій:

- забезпечення нормального функціонування жилих будівель та прибудинкових територій протягом усього періоду їх використання за призначенням;

- проведення єдиної технічної політики в житловій сфері, що забезпечує виконання вимог чинних нормативів з утримання, поточного і капітального ремонту та реконструкції жилих будинків та прибудинкових територій.

Підпунктом 2.3.6 Правил визначено, що у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, форма якого передбачена додатком № 4.

Складання такого акту, виходячи зі змісту пункту 2.3. Правил є обов`язком виконавця послуг суб`єкта господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Отже споживач власник пошкодженого залиттям приміщення не несе відповідальності за правильність складання такого акту, а його зміст повинен досліджуватись судом у взаємозв`язку з іншими доказами у справі, а тому висновок суду про недоведеність позовних вимог з посиланням лише на недоліки форми акту про залиття, без оцінки решти доказів, поданих позивачкою на підтвердження факту залиття її приміщення з квартири відповідачки, не ґрунтується на нормах закону.

Згідно з Додатком № 4 до Правил в акті повинні бути відображені: дата складання акту (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Відсутність підпису власниці квартири АДРЕСА_5 , з якої імовірно відбулося залиття, саме по собі не свідчить про недійсність або недопустимість Акта як доказу, якщо такий Акт складений уповноваженою комісією балансоутримувача будинку з фіксацією фактичних обставин залиття.

З матеріалів справи вбачається, що саме відмова мешканки ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_5 надати доступ для обстеження сантехнічного обладнання унеможливила її участь у складанні Акта та ознайомлення з його змістом. У зв`язку з цим негативні процесуальні наслідки такої поведінки не можуть бути покладені на позивачку.

Вимоги п.п. 2.3.6 та додатку № 4 Правил спрямовані на регламентацію порядку оформлення документації балансоутримувачем і не встановлюють імперативної умови обов`язкової участі або підпису власника квартири, з якої відбулося залиття, як передумови доказової сили акта у цивільному процесі.

Акти про залиття від 11 вересня 2024 року узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема: висновком судової будівельно-технічної експертизи № 781 від 15 жовтня 2024 року; перепискою сторін у месенджері «Вайбер», з якої вбачається обізнаність відповідачки про факт залиття; Актом від 01 листопада 2025 року про повторне залиття квартири АДРЕСА_3 , яким уже встановлено конкретні технічні несправності у квартирі АДРЕСА_5 .

Отже, формальні зауваження щодо порядку оформлення актів не спростовують зафіксованого ними факту залиття та не нівелюють їх доказового значення при оцінці причинного зв`язку у сукупності з іншими доказами.

Статтею 1192 ЦК України визначені способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Оскільки жодних доказів на спростування своєї вини у заподіянні шкоди майну позивачки відповідачка не надала, натомість факт залиття квартири АДРЕСА_1 підтверджується: Актами про залиття від 11 вересня 2024 року, Актом про залиття від 01 листопада 2025 року, висновком експерта за результатами проведення експертної будівельно-технічного дослідження від 15 жовтня 2024 року № 781, перепискою сторін у месенджері «Вайбер», тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про недоведеність позовних вимог про відшкодування майнової шкоди.

Розмір матеріальної шкоди, спричинений залиттям доведений висновком експерта за результатами проведення експертної будівельно-технічного дослідження від 15 жовтня 2024 року № 781 та складає 8 905,40 грн, тому з огляду на вищевикладене, позов в частині стягнення матеріальної шкоди позивачки підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Визначення розміру відшкодування моральної шкоди залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав потерпілий, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Суд, який розглядає справу, повинен з`ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Отже у спорах про відшкодування моральної шкоди предметом доказування є наявність відповідних моральних страждань, негативних переживань, втрат немайнового характеру, погіршення якості і рівня життя, вимушених змін в усталеному (звичному) способі життя, соціальних зв`язках, інших негативних наслідках, які нерозривно пов`язані з особою кожного позивача і не можуть бути виражені у загальних фразах щодо усіх позивачів разом.

Очевидно, що внаслідок пошкодження майна позивачки вона понесла моральні страждання у виді негативних переживань, роздратування, смутку, а поведінка відповідачки, зокрема невжиття заходів щодо добровільної ліквідації наслідків залиття, небажання співпрацювати задля з`ясування причини залиття призвело до негативних переживань обурення, роздратування, гніву, стало причиною вжиття додаткових заходів для відновлення порушеного права позивачки, однак з урахуванням характеру моральних страждань, апеляційний суд вважає заявлену позивачкою суму у відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн завищеною та у відповідності спричиненої ОСОБА_1 моральної шкоди, з урахуванням балансу інтересів позивачки та відповідачки, доцільним є стягнення моральної шкоди в розмірі 4 000 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення та ухвалити нове.

Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , поданої її представником адвокатом Крижанівським В. В. обґрунтованими, а оскаржуване судове рішення є таким, що постановлене без повного з`ясування обставин справи, через недоведеність обставин, які суд вважав доведеними, що призвело до невірного застосування норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини.

Тому рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 грудня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої вказаної статті до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з проведенням експертизи.

За змістом частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 було понесено наступні судові витрати: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 211,20 грн (а.с. 33), витрати на проведення експертизи у розмірі 10 000 грн (а.с. 15 на звороті); судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 453,44 грн (а.с. 144); витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 10 598 грн (а.с. 122).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником ОСОБА_1 адвокатом Крижанівським В. В. надано суду договір № 26 про надання правничої допомоги від 23 вересня 2024 року (а.с. 42), детальний опис робіт (наданих послуг) від 13 травня 2025 року (а.с. 42 на звороті), згідно якого: підготовка позовної заяви та подання до суду 5 годин; підготовка заяви щодо стягнення судових витрат направлення сторонам та подання до суду 1 година. Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на день складення акту складає 3 028, грн 40 % прожиткового мінімуму за 1 годину роботи складає 1 211,20 грн. Разом – 6 годин, а тому вартість роботи складає 7 267,20 грн (а.с.43). Квитанція до прибуткового касового ордера № 5 на суму 7 267,20 грн (а.с. 42).

26 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Крижанівського В. В., подала уточнену заяву про стягнення судових витрат, в якому містяться доповнення послуг: участь в судових засіданнях 07.07.2025, 18.08.2025, 11.11.2025 – 45 хв; підготовка відповіді на відзив за позовною заявою та подання до суду 2 години роботи, тому вартість роботи складає 10 598 грн (а.с.121 на звороті). На підтвердження оплати окрім квитанції до прибуткового касового ордера № 5 від 13 травня 2025 року на суму 7 267,20 грн, надано було квитанцію до прибуткового касового ордера № 9 від 26 листопада 2025 року на суму 3 330,80 грн (а. с. 122).

Оскільки на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником ОСОБА_1 адвокатом Крижанівським В. В. надані відповідні письмові докази, апеляційний суд, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, - виснує, що для цілей розподілу судових витрат слід взяти за основу 5 000 грн витрат позивачки на правничу допомогу.

Отже, позивачка загалом понесла судові витрати в розмірі 17 664,64 грн (1211,20 грн + 10 000 грн + 1 453,44 грн + 5 000 грн).

Оскільки позов підлягає до частково задоволення: 8 905,40 грн – розмір матеріальної шкоди та 4 000 грн – моральної шкоди, а всього 12 905,40 грн, що становить 68,3 % від ціни позову, то з відповідачки на користь позивачки слід стягнути 68,3% понесених нею судових витрат, що становить 12 064,95 грн (17 664,64 х 68,3%).

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Крижанівським Валерієм Валерійовичем задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 грудня 2025 року скасувати і ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 905 (вісім тисяч дев`ятсот п`ять гривень 40 к.) у відшкодування майнової шкоди та 4 000 (чотири тисячі гривень) у відшкодування моральної шкоди, а всього 12 905, 40 (дванадцять тисяч дев`ятсот п`ять гривень 40к).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 064,95 ( дванадцять тисяч шістдесят чорти гривні 64к.) гривень понесених нею судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 25 лютого 2026 року.

Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуюча Т. М. Шемета

Судді І. М. Стадник

О. С. Панасюк