Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №749/1304/25 — Сновський районний суд Чернігівської області

Справа № 749/1304/25

Номер провадження 2/749/54/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 лютого 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді Чигвінцева М.С.

секретаря Михалевич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Сновськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №749/1304/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останньої заборгованість за договором про надання кредиту №2877229 від 11.07.2020 у розмірі 19847,53 грн. та понесені судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що 11 липня року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит № 2877229, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачці грошові кошти у розмірі 7000,00 грн., а відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у строк, встановлений договором, та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі надавши відповідачці обумовлену суму кредитних коштів. Відповідачка належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання, у зв`язку із чим виникла заборгованість.

02.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № 73-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі до відповідачки за договором про споживчий кредит №2877229 від 11.07.2020. Оскільки, відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання належним чином, у неї утворилась заборгованість, яка становить 19847,53 грн, з яких: 4430,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 14717,53 грн прострочена заборгованість за відсотками; 700,00 грн прострочена заборгованість за комісією кредитора. Відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості №20911725/402 від 15.07.2025. Однак, добровільно відповідач вказану заборгованість не погасила, у зв`язку з чим позивач звертається до суду .

Ухвалою судді Сновського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2025 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Згідно відомостей з реєстру територіальної громади про місце проживання особи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 змінила прізвище. Так, відповідно до актового запису про шлюб №19 від 15 травня 2024 року прізвище відповідач після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_3 .

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 25.02.2026 року прийнято подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням зміни прізвища відповідача з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_3 ».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника, просив позовні вимоги задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, зокрема судом було розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_1 в розумінні ст. 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, не подала заяви про розгляд справи за її відсутності, не подала відзиву на позов, представник позивача не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги згоду позивача, суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК України) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя (ч.1 ст. 5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Приписами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З дослідженої судом анкети-заяви на кредит № 2877229 від 11.07.2020 убачається, що 11 липня року відповідач звернулася до ТОВ «Мілоан» (первісного кредитора) із заявою в якій зазначила свої особисті дані, місце роботи, мобільний телефон, адресу реєстрації та проживання.

Згідно із визначеними заявою-анкетою умовами, позичальник (Відповідач) отримує кредитні кошти у розмірі 7000,00. грн строком на 30 днів. Комісія за надання: 10% одноразово, ставка процентів: 1,25 за кожен день користування.

Як вказує позивач, 11 липня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладався договір про споживчий кредит № 2877229. З дослідженого Договору про споживчий кредит № 24073622 від 06 грудня 2020 року слідує, що істотні умови Договору визначені п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5.1, 1.5.2 відповідають умовам, визначеним заявою-анкетою.

Так, згідно п. 1.1 договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 7000,00 грн.

Кредит надається строком на 30 днів з 11.07.2020, термін (дата) повернення кредиту і сплата комісія за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 10.08.2020.

Комісія за надання кредиту 700,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1. договору).

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2625,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. (п.1.5.2 договору).

Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.

Пунктом 2.3 договору визначено умови щодо пролонгації кредиту. Відповідно до пункту 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом 1.4, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання позичальника за цим договором, у тому числі, а не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту (пункт 2.4.2 Договору).

Відповідно до п. 6.1. договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний, зокрема, через сайт Кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно з п. 6.2. Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у Правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником Товариству.

Відповідно до п. 6.3. Договору, приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, Приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невідємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що:

?він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобовязується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту товариством, що розміщені на сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору;

?він не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками;

?на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив товариство (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо), зокрема позичальник підтверджує, що він не подавав до суду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, стосовно нього відсутнє відкрите провадження у справі про неплатоспроможність (банкрутство) та, що на момент укладення цього договору підстав передбачених Кодексом України з питань банкрутства для відкриття такого провадження не існує;

?вся інформація надана товариству, в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною;

?він відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством, що розміщені на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору;

?він не є військовослужбовцем та не проходить один з видів військової служби, визначених ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в момент укладення цього договору.

За твердженням сторони позивача, акцепт договору здійснений позичальником шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора на номер мобільного телефону відповідача, вказаний у анкеті-заяві на кредит. Так, у довідці №б/н від 12.06.2025 позивач зазначає, що одноразовий ідентифікатор L73971 відправлено відповідачу 11.07.2020 15:10 на мобільний номер НОМЕР_1 .

Проте, під час дослідження судом договору про споживчий кредит № 2877229 від 11.07.2020 встановлено, що вказаний договір не підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором як це передбачено його умовами. В розділі «Реквізити сторін» підписи від імені позикодавця та позичальника відсутні, тобто відомості про підписання відповідачем правочину одноразовим ідентифікатором, або власноручним підписом не відображені.

Також, суд звертаєє увагу, що з дослідженої анкети-заяви зазначений процес оформлення та розгляду заяви 2877229, відповідно цих даних підписання договору за зазначено 11.07.2020 06:10:36 – 11.07.2020 06:11:19, що не відповідає даним, зазначеним в довідці №б/н від 12.06.2025. Таким чином неможливо однозначно встановити коли був підписано договір та яким одноразовим ідентифікатором.

Матеріали справи містять анкету-заяву на кредит № 2877229 від 11.07.2020, додаток №1 до договору про споживчий кредит № 2877229 від 11.07.2020 Графік розрахунків, які також не підписані відповідачем одноразовим ідентифікатором.

Як вбачається із копії платіжного доручення № 23248669 від 11.07.2020 ОСОБА_2 від ТОВ «Мілоан» на кредитний рахунок № НОМЕР_2 отримала грошові кошти в сумі 7000,00 грн.

Суд звертає увагу, що на платіжному дорученні № 23248669 від 11.07.2020 відсутня печатка банку та відмітка про проведення банківської операції із зарахування коштів.

Згідно із Відомістю про щоденні нарахування та погашення за договором № 2877229 за період з 11.07.2020 по 10.06.2021 та Виписки з особового рахунку за кредитним договором № 2877229 від 11.07.2020 відповідачу нараховано заборгованість у розмірі 19847,53 грн. , яка складається з 4430,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 14717,53 грн. - прострочена заборгованість за сумою відсотків та 700,00 грн. - прострочена заборгованість за комісією.

02 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги № 73-МЛ.

На підтвердження позивачем надано копію договору відступлення права вимоги, яка повністю не читабельна, що унеможливлює оцінити його допустимість як належний доказ.

02 липня ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписали акт приймання-передачі реєстру боржників від 02 липня 2021 року за яким, згідно з вимогами п. 8.3 договору відступлення прав вимоги № 73-МЛ від 02 липня 2021, кредитор передав, а новий кредитор прийняв Реєстр боржників кредитора від 02 липня 2021 року, складений за формою згідно із додатком № 1 до договору. Зміст акту в частині Кількісті боржників та загальної сума заборгованості не читабельна, що унеможливлює оцінити його допустимість як належний доказ.

Позивачу було запропоновано надати повторно докази, але ні копія договору відступлення права вимоги, ні копія акту приймання-передачі суду не надано.

Платіжною інструкцією №33394 від 02.07.2021 року підтверджується проведення оплати новим кредитором (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») коштів за договором відступлення права вимоги №73-МЛ від 02.07.2021.

Згідно витягу з Реєстру боржників від 15.07.2025 до договору відступлення прав вимоги № 73-МЛ від 02.07.2021 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача, за кредитним договором № 2877229 від 11.07.2020 на загальну суму 19847,53 грн., з яких: 4430,00 грн. залишок по тілу кредиту; 14717,53 грн. залишок по відсотках; 700,00 грн. залишок по комісії.

15.07.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на адресу відповідача направлялась претензія щодо виконання останньою зобов`язань за кредитним договором № 2877229 від 11.07.2020 та погашення заборгованості в сумі 19847,53 грн.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 6 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У ч. 1 ст. 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Отже, із аналізу вищезазначених норм матеріального права суд робить висновок, що договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю).

Як зазначено судом вище, з копії кредитного договору, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що вказаний договір не містить підпису відповідача за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Посилання позивача на те, що підписання договору здійснювалося електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладенні договору, не заслуговують на увагу, оскільки доказів на підтвердження вказаного факту матеріали справи не містять, на договорі та додатках до нього відсутня інформація про те, що його підписано саме таким чином.

Позивачем не надано суду доказів того, що на виконання вимог Закону України «Про електронну комерцію» відповідачкою при підписанні договору було використано одноразовий ідентифікатор. Оцінюючи додану до позову довідку про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» відповідача як клієнта ТОВ «Мілоан», та направлення їй одноразового ідентифікатора L73971, суд виходить з того, що указаний документ не підтверджує використання відповідачкою саме цього ідентифікатора та підписання нею кредитного договору електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Не є належним посилання позивача на анкету-заяву на кредит №2877229, в якій міститься інформація щодо процесу оформлення та розгляду такої заяви, і серед іншого, зазначено, що договір підписано 11.07.2020 06:10:36 – 11.07.2020 06:11:19, що не відповідає даним, зазначеним в довідці №б/н від 12.06.2025. Це лише інформація надана ТОВ «Мілоан» та жодних доказів підписання відповідачкою кредитного договору не містить.

Суд також вважає не встановленим факт перерахування ТОВ «Мілоан» грошових коштів у сумі 7000,00 грн/ на картковий рахунок відповідача, адже доказів належності картки № НОМЕР_2 саме відповідачу, а також виписку банку, які б підтверджували перерахування кредитних коштів ТОВ «Мілоан» на рахунок відповідачки позивачем не надано. Саме Товариство мало довести належне виконання зобов`язань.

Надана позивачем відомість про щоденні нарахування та погашення не є беззаперечним доказом фактів видачі відповідачці кредитних коштів та невиконання нею своїх зобов`язань по договору, оскільки здійснений самим первинним кредитором і не підтверджується жодними доказами, зокрема первинними фінансовими документами.

Оцінюючи поведінку та спосіб ведення справ товариством, суд враховує те, що воно є професійним учасником ринку надання фінансових послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Аналогічна позиція викладена Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20.

За таких обставин, ураховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту укладення кредитного договору №2877229 від 11.07.2020 між ТОВ «Мілоан» (первісним кредитором) та ОСОБА_5 , заборгованість за яким є предметом розгляду судом даної справи.

Згідно із ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою

особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Згідно із ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може

відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Таким чином, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.

Таким чином, враховуючи те, що для відступлення права вимоги необхідним є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог, а договір про споживчий кредит №2877229 від 11.07.2020 не є укладеним між ОСОБА_5 та ТОВ «Мілоан», відсутні підстави вважати, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, на підставі укладеного між ним та ТОВ «Мілоан» договору відступлення прав вимоги №73-МЛ від 02.07.2021, а отже ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не має права вимагати від відповідча оплати заборгованості за вказаним вище договором, у зв`язку з чим заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, а тому й відсутні підстави для стягнення на користь позивача в порядку ст. 141 ЦПК України сплачених судових витрат.

При розгляді справи суд виходить виключно із тих доказів, що надані сторонами під час судового розгляду із врахуванням змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 141, 211, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 279,280-284 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Сновський районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Суддя М.С. Чигвінцев