Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №749/1705/25 — Сновський районний суд Чернігівської області

Справа № 749/1705/25

Номер провадження 2/749/135/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді Чигвінцева М.С.

секретаря Михалевич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Сновськ в порядку спрощеного позовного провадженняцивільну справу №749/1705//25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК "Гелексі"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК "Гелексі"» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №84121 від 20.06.2019 у розмірі 25104,50 грн. та понесені судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВ «ФК "Гелексі"» та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено договір позики №84121 від 20.06.2019. На підставі зазначеного договору позичальнику надано грошові кошти в позику у сумі 5000,00 грн. на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0,01 % в день, розмір комісії (комісійна винагорода) становить 1,4%, підвищена комісійна винагорода у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%. Позивач зазначає, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором №84121, у порушення умов договору у встановлені строки кредит та інші передбачені договорами платежі не сплачує, у зв`язку з чим станом на момент подання позовної заяви у нього утворилась заборгованість у загальному розмірі 25104,50 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за позикою; 2010,50 грн. - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою, яку позивач просить стягнути на його користь.

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 19 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не зявився, при подачі позову просив розглядати справу без його участі, проти винесення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, зокрема судом було розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі № 749/1705/25 відповідача ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, 02.12.2025року судом постановлено ухвалу про здійснення заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, жодних заяв від нього не надходило, та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Завданнями цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя (ч. 1 ст. 5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Приписами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ТОВ «ФК "Гелексі"», як фінансовою установою, було організовано сервіс з надання онлайн позик (https://cashinsky.ua), який забезпечував надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики.

Судом встановлено, що 20.06.2019 між ТОВ «Фінансова компанія "Гелексі"» (23.06.2025 року назву змінено на ТОВ «ФК "Гелексі"») та ОСОБА_1 укладено договір позики № 84121. Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису – одноразовим ідентифікатором 65750269 (розділ 10 Договору).

За договором позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору (п.1.1).

Відповідно п.п. 1.1.1-1.1.5 Договору сума наданої позики становить 5000,00 грн., плата за користування позикою у вигляді: процентів складає 0,01% в день від поточного залишку позики, комісії (комісійної винагороди) складає 1,4% в день від початкового розміру позики; нарахування процентів та комісійної винагороди здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; строк повернення позики (термін платежу) 19 липня 2019 року.

Згідно п. 1.2 позика надається шляхом зарахування суми позики на банкіський рахунок позичальника.

Відповідно п.4.1 Договору позичальник зобов`язується повністю повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі зобов`язання, встановлені Договором, не пізніше 19 липня 2019 року.

Сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюється згідно Графіка розрахунків, який є невідємною частиною Договору (п.4.2), згідно з яким термін платежу 19.07.2019, сума позики 5000,00 грн., проценти за користування позикою 14,50 грн., комісійна винагорода – 2030,00 грн., заборгованість за договором позики (усього) 7044,50 грн.

Відповідно п.4.4 - у разі продовження строку Договору позичальником – нарахування процентів та комісійної винагороди за Договором після продовження строку здійснюється за фактичну кількість календарних днів на яку продовжено строк Договору.

Сума позики, проценти за користування позикою, комісійна винагорода за користування позикою, пеня складають заборгованість за Договором (п.4.5).

Ті самі умови погоджені Паспортом позики між сторонами.

Зазначений Договір позики, Графік платежів, Паспорт позики підписані відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 65750269.

Тобто відповідач погодився з умовами, запропонованими в Договорі позики, в Паспорті позики, шляхом їх підписання за допомогою одноразового ідентифікатора, а позивач сформував та надав відповідачу оферту щодо укладення Договору позики.

Відповідно листа ТОВ «Фінансова компанія "Елаєнс"», у результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК "Гелексі"», на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано 20.06.2019 грошові кошти, а саме відповідачу ОСОБА_1 в сумі 5000,00 грн. на платіжну карту OSCHADBANK № НОМЕР_1 на підставі договору №04/08-17ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 04.08.2017.

Відповідно до розрахунку заборгованості з 20.06.2019 по 31.07.2025 за Договором позики №84121 від 20.06.2019, заборгованість відповідача перед позивачем складає станом на 15.11.2019 26844,63 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за позикою. За період з 20.06.2019 по 18.07.2019 позивач нараховував проценти та комісію на підставі пунктів 1.1.2.1 та 1.1.2.2 Договору позики. З 19.07.2019 по 15.11.2019 позивач нараховував проценти та комісію на підставі пунктів 1.1.2.1 та 5.3 Договору позики.

23.06.2025 назву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Гелексі"» було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК "Гелексі"».

Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання перед відповідачем, надав позику.

Відповідач не виконав свої грошові зобов`язання належним чином, через що утворилась заборгованість.

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частинами 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли всіх істотних умов договору. За правилами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною першою ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з положеннями статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до вимог статей 1048-1052, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Із змісту статей 1054, 1055 ЦК України слідує, що за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, відповідно до ст. ст. 549 - 552 ЦК України, що нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором.

Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернув позику. З огляду на це суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорі позики, заслуговують на увагу і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за позикою в сумі 5000,00 грн.

Що стосується розміру процентів за користування позикою, то суд зважає на наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, згідно якої надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів за користування позикою, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує, що їх нарахування може здійснюватися лише в межах строку кредитування.

Як вбачається з умов п.1.1.5 договору позики №84121 від 20.06.2019 сторони чітко визначили, що строком повернення позики (термін платежу) є 19.07.2019р.

Пуктом 4.4 Договору передбачено, що у разі продовження строку Договору позичальником нарахування процентів і комісії здійснюється на строк продовження Договору.

Однак позивачем не надано суду доказів, що відповідач здійснив таке продовження.

У Графіку платежів до вказаного договору позики сторони передбачили, що у строк закінчення договору позики 19.07.2019 має повернути заборгованість за Договором позики 7044,50 грн.

Оскільки за вказаними умовами договору позики сторони погодили строк його дії по 19.07.2019, тому після зазначеної дати, позивач не мав права нараховувати проценти за користування позикою.

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам Цивільного кодексу України.

Отже, заборгованість відповідача за договором позики №84121 від 20.06.2019 станом на 19.07.2019 (останній день строку дії договору позики) становить 7044,50 грн., яких 5000,00 грн. сума позики, 2044,50 грн. сума процентів і комісійної винагороди за користування позикою.

Після 19.07.2019 нарахування процентів за користування позикою є неправомірним.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 679,89 грн (28,06%).

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, з поміж іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат з професійної правничої допомоги позивач надав договір про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року, укладеного між ТОВ "ФК ГЕЛЕКСІ" та адвокатом Рудзей Ю.В., акт № 84121 від 01.09.2025 на суму 5000,00 грн. (а.с.18).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, за відсутності заперечень з боку відповідача, суд вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача.

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позов підлягає частковому задоволенню, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 1403,00 грн. (5000,00х28,06%).

Згідно ч. 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4,12-13,19,81,141,247,258,265,273,280-288,354,355 ЦПК України, ст.ст. 525,526,530,533, 543,611,625,1050,1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК "Гелексі"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК "Гелексі"» (код ЄРДПОУ 41229318, місцезнаходження: м. Київ, вул. Вячеслава Липинського, буд.10/1) заборгованість за договором позики №84121 від 20.06.2019 у сумі 7044 (сім тисяч сорок чотири) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК "Гелексі"» (код ЄРДПОУ 41229318, місцезнаходження: м. Київ, вул. Вячеслава Липинського, буд.10/1) судовий збір у розмірі 679 (шістсот сімдесят девять) грн. 89 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК "Гелексі"» (код ЄРДПОУ 41229318, місцезнаходження: м. Київ, вул. Вячеслава Липинського, буд.10/1) витрати на професійну допомогу у розмірі 1403 (одна тисяча чотириста три) грн. 00 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Сновського районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Суддя М.С. Чигвінцев