Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №741/1583/25 — Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/231/26

Єдиний унікальний номер 741/1583/25

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

іменем України

25 лютого 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Кузьменка І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Носівка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Носівського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 13280 грн, понесених судових витрат зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.02.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі – ТОВ «Мілоан») та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 103315454, відповідно до якого товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 4000 грн, а відповідач, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, що передбачені кредитним договором. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, після чого договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, створеному в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця. Кредитні кошти були перераховані шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору. У свою чергу, відповідачем заборгованість за договором у встановлений строк не була погашена, сума заборгованості становить 13280 грн та складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту – 4000 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків – 8880 грн, простроченої заборгованості за комісією – 400 грн.

25.06.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 109-МЛ/Т. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 103315454 від 12.02.2024, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 на суму 13280 грн.

Також позивач зазначає, що 12 серпня 2025 року відповідачеві було відправлено письмову претенезцію про погашення кредитної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань.

У зв`язку з вищевикладеним, унаслідок порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором № 103315454 від 12.02.2024 позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 13280 грн, сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

Ухвалою судді від 03 вересня 2025 року відкрито позовне провадження в цивільній справі, постановлено розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи по суті на 03 грудня 2025 року.

Ухвалою суду від 03 грудня 2025 року розгляд справи відкладено до 25 лютого 2026 року для здійснення повторного виклику відповідача.

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у судове засідання не з`явився, надіслав до суду клопотання, у якому просив розгляд справи проводити без участі представника позивача, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, не заперечував проти винесення заочного рішення (а. с. 68).

Відповідач, який був належним чином повідомленим судом про дату, час і місце розгляду справи шляхом надсилання судових повісток про виклик за адресою зареєстрованого місця проживання в порядку ч. ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки до суду не повідомив, відзиву на позов та жодних заяв чи клопотань до суду не подавав. Поштові конверти із судовими повістками про виклик відповідача повернулися на адресу суду без вручення із зазначенням причин повернення: «За закінченням терміну зберігання» та «Адресат відсутній». Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому суд вважає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Рішенням ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти росії» (№ 12307/16) визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядилися своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За письмовою згодою позивача суд постановив 25 лютого 2026 року ухвалу про заочний розгляд справи відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд робить нижченаведений висновок.

Судом встановлено, що 12 лютого 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103315454, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 4000 грн шляхом переказу кредитних коштів на його картковий рахунок № НОМЕР_1 (пункти 1.2., 2.1. договору) (а. с. 6-9).

Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, шляхом підписання його позичальником одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника (пункти 6.1., 6.2. договору).

Пунктами 1.3. договору встановлено, що кредит надається строком на 100 днів з 12.02.2024 р. (дата надання кредиту) і складається із пільгового та поточного періодів.

Відповідно до п. 1.3.1. договору пільговий період складає 10 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 22.02.2024 (рекомендована дата платежу).

Відповідно до п. 1.3.2. договору поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 22.05.2024 (дата остаточного погашення заборгованості).

Відповідно до п. 1.4. договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 22.02.2024, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 22.05.2024.

Згідно з п. 1.5.1. договору комісія за надання кредиту: 400,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно до п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 600,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільного періоду.

Відповідно до п. 1.5.3. договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 8280,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду.

Відповідно до п. 1.6. договору тип процентної ставки за цим договором: фіксована.

Відповідно до п. 2.2.2. договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3. договору.

Відповідно до пункту 7.1. договору цей договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками № 1 (графік платежів за договором) та № 2 (паспорт споживчого кредиту)) набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил відповідно до способу надання кредиту, визначеному у пункті 2.1 цього договору. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідач у встановлений кредитним договором строк борг не повернув.

Згідно з розрахунком, наданим ТОВ «ФК «Мілоан», та випискою з особового рахунку за кредитним договором № 103315454 від 12.02.2024, наданою ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», у ОСОБА_1 наявна заборгованість, яка станом на 20 серпня 2025 року становить 13280 грн та складається з: 4000 грн – простроченої заборгованості за сумою кредиту; 8880 грн – простроченої заборгованості за відсотками; 400 грн – простроченої заборгованості за комісіями (а. с. 14-15).

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а за статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтями 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

За змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор – алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Так, пунктами 6.4, 6.5. договору про споживчий кредит встановлено, що укладення товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

При цьому статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням на мобільний телефонний номер позичальника або передається іншим чином засобами зв`язку, вказаними позичальником під час реєстрації особистого кабінету, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника.

Договір про споживчий кредит № 103315454 був підписаний 12 лютого 2024 року шляхом введення одноразового ідентифікатора 262250 в особистому кабінеті відповідача, створеному на сайті ТОВ «Мілоан», що підтверджується довідкою ТОВ «Мілоан» про підтвердження ідентифікації ОСОБА_1 від 14 жовтня 2024 року (а. с. 13, зворот).

12 лютого 2024 року ТОВ «Мілоан» перерахувало кредитні кошти згідно з договором № 103315454 відповідачу ОСОБА_1 на його картковий рахунок НОМЕР_1 , указаний ним при укладенні кредитного договору, що підтверджується копією платіжного доручення 82689391 від 12 лютого 2024 року (а. с. 14).

Отже, між позивачем та відповідачем укладений електронний договір. Відповідач, підписавши цей договір своїм електронним підписом, погодився на виконання викладених у ньому умов та взяття на себе зазначених у ньому зобов`язань.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» перебувають у загальному доступі, опубліковані на сайті товариства.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Тож, підписавши кредитний договір, відповідач підтвердив, що із запропонованими умовами ознайомився та погодився з ними.

З вищевикладеного вбачається, що договір був укладений та підписаний в електронній формі, і такі дії сторін узгоджуються з вимогами статей 6, 627 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

На підтвердження укладення між сторонами кредитного договору позивачем було надано: копію договору про споживчий кредит № 103315454 від 12 лютого 2024 року, копію графіку платежів за договором про споживчий кредит № 103315454 від 12 лютого 2024 року (а. с. 12), копію заяви на отримання кредиту № 103315454 від 12 лютого 2024 року (а. с. 12, зворот), копію анкети-заяви на кредит № 103315454 від 12 лютого 2024 року із детальним описом процесу оформлення та розгяду заяви 103315454 (а. с. 16), копію довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 , копію платіжного доручення 82689391 від 12 лютого 2024 року про перерахування відповідачеві кредитних коштів у сумі 4000 грн.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тому відповідач своєю бездіяльністю порушила покладені на неї зобов`язання.

За змістом частини першої статті 612 ЦК України та частини першої статті 625 ЦК України боржник вважається такою, що прострочила, якщо вона не приступила до виконання зобов`язання або не виконала його у строк, установлений договором або законом, та боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як вбачається з вищевикладеного відповідач свої зобов`язання за кредитним договором порушив, унаслідок чого в нього виникла заборгованість.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК Ураїни визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

25 червня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 109-МЛ/Т. Згідно з вищевказаним договором та у відповідності до ст. 512 ЦК України ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги стосовно осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 103315454 від 12 лютого 2024 року на суму 13280 грн, що підтверджується копією відповідного договору відступлення права вимоги (а. с. 17-21), копією акта приймання-предачі Реєстру боржників від 25 червня 2024 року до договору відступлення прав вимоги № 109-МЛ/Т (а. с. 25, зворот), копією платіжної інструкції № 3442 від 25.06.2024 про оплату згідно з договором про відступлення прав вимоги № 109-МЛ/Т від 25 червня 2024 р. (а. с. 26, зворот), копією витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 109-МЛ/Т від 25 червня 2024 р. (а. с. 27).

12 серпня 2025 року відповідачеві позивачем було надіслано письмову досудову вимогу (претензію) про погашення кредитної заборгованості за договором № 103315454 від 12.02.2024 року та надано термін для добровільного врегулювання зобов`язання, однак вказана вимога відповідачем виконана не була (а. с. 27, зворот).

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач, не надавши відзиву до суду, приведені позивачем обставини не спростував, доказів належного виконання взятих зобов`язань перед позивачем за умовами договору про споживчий кредит суду не надав.

Позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надано належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за договором про споживчий кредит № 103315454 від 12.02.2024, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

Суд уважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором, а також те, що взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав, у передбачені в договорі строки кредитні кошти, нараховані відсотки, комісію не повернув, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за вищевказаним договором, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Так, в обґрунтування наявності заборгованості відповідача за кредитним договором № 103315454 від 12.02.2024 позивачем надано відомість про щоденні нарахування та погашення, складену ТОВ «Мілоан», а також виписку з особового рахунка, складену позивачем, із яких убачається, що заборгованість відповідача станом на 20 серпня 2025 року становить 13280 грн, з яких: 4000 грн – сума заборгованості за сумою кредиту, 8880 грн – сума заборгованості за відсотками (нарахованими за період з 13.02.2024 по 22.05.2024, тобто в межах строку кредитування, який становить 100 днів), 400 грн – сума заборгованості за комісіями (а. с. 22).

Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконав умови кредитного договору, суму отриманих грошових коштів не повернув, суд уважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 4000 грн та заборгованість за комісіями в розмірі 400 грн, яка є платою за надання кредиту та передачена в п. 1.5.1. кредитного договору.

Вирішуючи питання про правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, суд виходить з того, що позивач, крім заборгованості за основною сумою боргу та за комісіями, просив стягнути з відповідача заборгованість за відсотками в сумі 8880 грн.

Так, у договорі про споживчий кредит № 103315454 від 12.02.2024 сторонами погоджено строк кредитування – 100 днів, який складається із пільгового періоду (10 днів) та поточного періоду (90 днів), а також погоджено сплату процентів за ставкою 1,50 % за 1 день користування кредитом, які нараховуються протягом пільгового періоду (10 днів), та за ставкою 2,30 % за 1 день користування кредитом, які нараховуються протягом поточного періоду (90 днів).

Однак, 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, було доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» новими частинами.

Так частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Указана норма законодавства була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Оскільки договір про споживчий кредит № 103315454 укладений між сторонами 12 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), то в ньому повинні бути враховані положення чинного на момент укладення договору законодавства щодо максимального розміру денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1 % в день. А тому відповідні умови договору щодо нарахування процентів у розмірі 1,50 % та 2,30 % в день є нікчемними, оскільки відсоткова ставка, встановлена законом, який регулює спірні правовідносини між сторонами, не може бути збільшена умовами договору. Тому суд з урахуванням умов договору та норм чинного на час виникнення правовідносин законодавства, що встановлюють максимальний розмір денної процентної ставки (не може перевищувати 1 % у день), уважає за необхідне навести власний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за відсотками за договором про споживчий кредит № 103315454 від 12.02.2024.

Таким чином, виходячи із суми кредиту у розмірі 4000 грн, процентної ставки у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом та строку кредитування тривалістю 100 днів, заборгованість відповідача за відсотками становить 4000 грн (4000,00 грн * 1%*100 днів).

Отже, суд уважає за необхідне також стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками в сумі 4000 грн, а не 8880 грн, як заявлено позивачем.

Ураховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит № 103315454 від 12.02.2024 у розмірі 8400 грн.

Частиною п`ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1532,17 грн пропорційно до задоволеної частини вимог (позов задоволено на 63,25 %).

Також суд зазначає, що за результатами розгляду справи витрати, зокрема, на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 №301/1894/17, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 у процесі вирішення питання про віднесення до судових витрат, які розподілені за результатами розгляду спору, бонусів, передбачених договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто так званого «гонорару успіху», для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у разі укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи те, чи були вони фактично здійснені, а також їх необхідність. При цьому суд, визначаючи суму відшкодування, має послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, представником позивача надано такі докази: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025; копію акта № Д/1312 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 20.08.2025, відповідно до якого АО «Апологет» надано позивачеві послуги на суму 8000 грн; копію детального опису наданих послуг до акта № Д/1312 від 20.08.2025 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, датованого 20 серпня 2025 року, відповідно до якого АО «Апологет» надано такі послуги у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 : усна консультація щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості – 30 хв, ознайомлення з матеріалами кредитної справи – 2 год, погодження правової позиції клієнта у справі – 30 хв, складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта – 3 год 30 хв, усього – 6 год 30 хв.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 гр. Усенка М.І.; копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно АО «Апологет»; копію ордеру на надання правничої допомоги серії ВС № 1381377 (а. с. 28-32).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд, при розгляді поданих документів на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховує, що ця справа є типовою справою незначної складності, у даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим.

Ураховуючи принципи пропорційності та співмірності, незначну складність справи, ціну позову та значення справи для сторін, суд робить висновок, що розмір гонорару в сумі 8000 грн, визначений позивачем та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, тому вважає за необхідне зменшити його до 4000 грн та пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позов задоволено на 63,25 %) стягнути з відповідача на користь позивача 2530 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 11, 202, 205, 525, 526, 549, 610, 612, 622, 625, 629, 638, 641, 644, 1048-1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронний цифровий підпис», Законом України «Про електронну комерцію», статтями 12, 13, 76-81, 137, 141, 209, 258, 259, 263- 268, 273, 280-282, 289, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, IBAN НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, заборгованість за договором про споживчий кредит № 103315454 від 12.02.2024 у розмірі 8400 (вісім тисяч чотириста) гривень, яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту – 4000 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків – 4000 грн, простроченої заборгованості за комісією – 400 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, IBAN НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, судовий збір у розмірі 1532 (одна тисяча п`ятсот тридцять дві) гривні 17 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2530 (дві тисячі п`ятсот тридцять) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 25 лютого 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА