Вирок від 24 лютого 2026 р. у справі №750/14363/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/14363/25

Провадження № 1-кп/750/170/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 16.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025272300001293 по обвинуваченню :

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чернігова, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зі слів), раніше не судимого, не працюючого, який зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою АДРЕСА_2 ,

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.407, ч.2 ст.259 КК України,

У С Т А Н О В И В :

24 лютого 2022 року Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з чим почав діяти воєнний стан на території України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №112 від 22.04.2025 рядового ОСОБА_8 зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення та на посаду курсанта.

Під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації рядовий ОСОБА_8 відповідно до положень Військової присяги та вимог ст.ст.11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

11.06.2025 в порушення ст.ст.17, 65 Конституції України, п.1,2, ст.1, п.4 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.11, 16 , 127, 128 Статуту військової служби Збройних Сил України, ст.ст.1,3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, рядовий ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем та повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, повторно, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 , обов`язки військової служби у період часу з 11.06.2025 до 21.08.2025 не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов`язків в даний період не вживав, займаючись особистими справами, не пов`язаними із проходженням військової служби.

Крім того, 22.08.2025 близько 11 год 00 хв ОСОБА_8 , знаходився за місцем мешкання за адресою АДРЕСА_2 , де у нього виник злочинний умисел, спрямований на завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення та пошкодження об`єкту власності, а саме знищення та пошкодження критично важливого об`єкту інфраструктури, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки і мобілізації. Реалізуючи свій умисел, направлений на завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, достовірно знаючи про те, що відомості щодо підготовки вибуху не відповідають дійсності, з свого мобільного телефону марки «Nomi» моделі «і220», ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , з сім-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» з мобільним номером НОМЕР_4 , здійснив дзвінок на спецлінію «102» Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Чернігівській області, в ході якого, достовірно знаючи, що інформація, яку він збирається повідомити, є неправдивою, та розуміючи, що таке повідомлення створить обстановку загального страху і невпевненості у населення, порушить громадську безпеку, повідомив оператору спецлінії «102» неправдиву інформацію про те, що кине гранати в кількості трьох штук в ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є об`єктом критичної інфраструктури та знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , яке загрожує загибеллю людей та іншими тяжкими наслідками, тим самим була поставлена під загрозу громадська безпека та здійснено відволікання від своїх службових обов`язків органів Національної поліції України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у скоєному визнав повністю, щиро каявся. Висловив твердий намір повернутися на військову службу. Показав, що хотів повернутися до дружини та сина, не бажав нікого вбивати, те, чому його навчали, було йому нецікавим, тому він самовільно залишив місце служби. Додому йшов пішки, місцевість знав. Дзвінок на 102 здійнив, бо мав обурення на ТЦК. Вдень він був біля магазину «Прогрес», побачив вивіску про набір в підрозділ «Альфа», і здійснив дзвінок на лінію «102» та пішов у бібліотеку читати книжки. Шкоду нікому не хотів завдати, гранати ніколи не мав і ніколи не буде мати. Обставини, викладені в обвинувальному акті, визнав повністю.

Враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, та з врахуванням думки учасників судового провадження, відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України, судом визнано недоцільно досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким з учасників судового провадження не оспорювались. Зміст цих обставин учасники судового провадження розуміють правильно, підтверджують добровільність своїх позицій та усвідомлюють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Допитавши обвинуваченого та дослідивши письмові матеріали в обсязі, що узгоджений сторонами, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, його дії судом кваліфікуються за ч.5 ст.407 КК України як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, та за ч.2 ст. 259 КК України, як завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху критично важливого об`єкту інфраструктури, який загрожує загибеллю людей та іншими тяжкими наслідками.

Відповідно до статті 65 КК України при визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання. Призначаючи покарання суд, виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а також особу винного - його вік, сімейний та матеріальний стан, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання.

Суд доходить висновку, що ОСОБА_8 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкцій частин статей, якими передбачене покарання за вчинені обвинуваченим кримінальні правопорушення, що є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також буде відповідати справедливому співвідношенню між вчиненим кримінальним правопорушенням та заходами, які застосовуються до винного і зумовлені метою кримінального покарання, є необхідними і не надмірними.

Суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого ст. 69 та 75 КК України.

Положеннями статей 69, 75 КК України визначено, що до винної особи, яка засуджується за кримінальне правопорушення, передбачене ст.407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану не можна призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення, а також звільнити її від відбування призначеного покарання з випробуванням.

При цьому висновки суду про неможливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням також узгоджуються з висновками, викладеним у постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №726/78/23, згідно з якими «звільнення від відбування покарання з випробуванням військовослужбовця за невиконання ним наказу в умовах воєнного стану, а саме наказу на вибуття в район бойових дій для захисту Батьківщини від збройної агресії ворога, не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання наказів командирів, а також відмову від захисту Батьківщини. Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим».

Звільнення від відбування покарання з випробуванням особи, яка, будучи військовослужбовцем, самовільно залишила місце служби, сприятиме тому, що інші громадяни України, які проходять військову службу під час мобілізації на особливий період та самовільно залишатимуть місце служби, будуть впевненими у безкарності за залишення місця служби під час мобілізації, на особливий період, для виконання обов`язку із захисту Батьківщини, що є неприпустимим та сприятиме погіршенню обороноздатності та захисту держави в умовах ведення війни з країною-агресором російською федерацією.

Підстав для застосування положень ст. 69-1 КК України судом не встановлено.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Згідно з даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_8 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні 22 серпня 2025 року о 17 год 16 хв.

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 24.08.2025 щодо ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який в подальшому був продовжений.

На підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_8 у строк відбування покарання слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення у період з 22 серпня 2025 року і до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Підстав для зміни чи скасування застосованого щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави до набрання вироком законної сили судом не встановлено. Дію вказаного запобіжного заходу слід продовжити до набрання вироком законної сили.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 01.09.2025, на речі, вилучені в ході затримання ОСОБА_8 , а саме грошові кошти та мобільний телефон, підлягає скасуванню.

Цивільного позову не заявлено.

Питання долі речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України та ст. 96-2 КК України.

Процесуальні витрати за проведення експертизи на підставі ст.124 КПК України стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374, КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.407 КК України та ч. 2 ст. 259 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 5 ст.407 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

- за ч. 2 ст. 259 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з дня набрання цим вироком законної сили.

Речові докази після набрання вироком законної сили :

-оптичний диск із аудіозаписом дзвінка на лінію 102 - залишити в матеріалах кримінального провадження;

-кошти в сумі 7 грн 60 коп - поверути ОСОБА_8 ,

-мобільний телефон марки «Nomi» моделі «і220», ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , з сім-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» з мобільним номером НОМЕР_4 - конфіскувати в дохід держави, застосувавши спеціальну конфіскацію, передбачену ст. 96-2 КК України.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні в сумі 3565 грн 60 коп.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 01.09.2025, на речі, вилучені в ході затримання ОСОБА_8 , а саме грошові кошти та мобільний телефон - скасувати.

Обраний ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без зміни до набрання вироком законної сили.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_8 у строк відбування призначеного покарання строк його попереднього ув`язнення з 22 серпня 2025 року і до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Чернігова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку вручити прокурору та обвинуваченому. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_11