Вирок від 23 лютого 2026 р. у справі №650/4883/24 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/4883/24

Провадження № 1-кп/650/145/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Велика Олександрівка Херсонської області, в порядку спеціального судового провадження (in absentia), обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 22022230000000475 від 17.10.2022 року відносно:

ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця радгоспу імені Леніна Ленінюльського району Сурхандар`їнської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не є депутатом ради будь-якого рівня, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Усупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент російської федерації володимир путін, а також інші невстановлені досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п.п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі – ООН).

До складу ООН входять Україна, російська федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, – установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:

- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;

- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави:

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є рф.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі – Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави – України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і рф.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та рф про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований рф 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.

Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно зі статтею 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відповідно до статі 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території.

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська. Луганська. Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська. Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі – АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

22 лютого 2022 року президент рф направив до ради федерації звернення про використання Збройних Сил (далі – ЗС) рф за межами рф, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року приблизно о 5 годині ранку президент рф публічно оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.

У зв`язку з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан, який в установленому порядку продовжується і триває по теперішній час.

Так, 24.02.2022 військовослужбовці ЗС рф шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин указаної території, таким чином вчинили агресію відносно України.

Відповідно до п. 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована рф територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Окупаційна адміністрація рф – сукупність державних органів і структур рф, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних рф самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Відповідно до ст. 42 Положення про закони і звичаї війни на суходолі IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, ратифікованої Україною 24.08.1991, територія визнається окупованою якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції.

Вищевказані обставини є загальновідомими як для міжнародної спільноти так і для громадян України.

Відповідно до наказу Мінреінтеграції від № 75 від 25.04.2022 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за № 453/37789 станом на 10.12.2022 у переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) у розділі «VIII Херсонська область» у п. 1 зазначено Бериславський район у складі: Бериславська міська територіальна громада; Борозенська сільська територіальна громада; Великоолександрівська селищна територіальна громада; Високопільська селищна територіальна громада; Калинівська селищна територіальна громада; Кочубеївська сільська територіальна громада; Милівська сільська територіальна громада; Нововоронцовська селищна територіальна громада;Новоолександрівська сільська територіальна громада; Новорайська сільська територіальна громада; Тягинська сільська територіальна громада (до складу якої територіально входить с. Ольгіне).

При цьому відповідно до наказу Мінреінтеграції від №309 від 22.12.2022 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, початок окупації с. Ольгине Тягинської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області датується 27.02.2022, а закінчення 11.11.2022.

У період військової окупації с. Ольгівка Тягинської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області, представники держави-агресора російської федерації для розповсюдження свого злочинного впливу та забезпечення окупаційної політики створили новий незаконний орган влади – (мовою оригіналу) «Ольговский сельский совет Бериславского района Херсонской области», з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом території села та реалізації всіх узурпованих владних повноважень.

Метою вищевказаного рішення є досягнення соціально-культурної, гуманітарної, інформаційної, економічної та іншої ізоляції населення тимчасово окупованої частини Херсонської області від решти території України для знищення у свідомості окупованого населення ознак української самоідентифікації, унеможливлення функціонування на вказаній території громадянського суспільства, використання трудових ресурсів в інтересах держави-агресора, а також формування умов для фактичного переходу частини території України під її юрисдикцію рф.

Достовірно знаючи про вищевказані обставини, які є загальновідомим фактом, ОСОБА_5 , будучи громадянином України, фактично проживаючи на території села Ольгівка, Бериславського району Херсонської області, який був достеменно проінформованим та розуміючи факт захоплення с. Ольгівка Бериславського району та більшої частини Херсонської області збройними силами рф, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи обізнаним про те, що Херсонська область є невід`ємною складовою частиною України, порядок утворення органів виконавчої влади регулюється виключно Конституцією України та законами України, діючи всупереч законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших норм і законів, перебуваючи у с. Ольгівка Бериславського району Херсонської області, територія якого з 27.02.2022 по 11.11.2022 перебувала під окупацією представників зс держави-агресора російської федерації, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше червня 2022 року, реалізуючи прямий умисел, з корисливих мотивів а також ідеологічних переконань, прийняв пропозицію представників окупаційної влади та добровільно зайняв посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території Херсонської області, а саме – т.зв. «Глава Ольговского сельского совета Бериславсого района Херсонской области» у селі Ольгівка Бериславського району Херсонської області.

У зв`язку з цим, на ОСОБА_5 , який добровільно обійняв посаду т.зв. «Главы Ольговского сельского совета Бериславсого района Херсонской области», створеного на тимчасово окупованій території, з метою реалізацію незаконно набутих організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, щодо формування системи органів влади та території с. Ольгівка Бериславського району Херсонської області, підконтрольних окупаційним військам російської федерації, покладено виконання наступних функцій:

- організація формування апарату окупаційної адміністрації у с. Ольгівка Бериславського району Херсонської області та його грошового забезпечення;

- організація обліку робочого часу підпорядкованих працівників, виплату їм заробітної плати у російських рублях;

- відновлення роботи об`єктів соціальної сфери та культури на території с. Ольгівка, закладів шкільної та дошкільної освіти, об`єктів житлово-комунального господарства, формування штату їх працівників та здійснення їх грошового забезпечення;

- видання організаційних розпоряджень, пов`язаних з реалізацією окупаційної політики, напрямів у сфері бюджетних відносин (в т.ч. перехід суб`єктів господарювання села на російську систему реєстрації та оподаткування, перехід на розрахунки російським рублем);

- організація збору інформації та формування списків осіб, які відносяться до незахищених верств населення на території с. Ольгівка, які у подальшому передавав представникам окупаційної адміністрації Бериславського району та організовував здійснення їм матеріальних виплат відповідно до законодавства держави-агресора рф;

- збір відомостей щодо тимчасово залишених місцевими мешканцями житлових будинків та інших соціальних об`єктів у селі, з метою подальшого розселення у них військовослужбовців збройних формувань російської федерації;

- налагодження та організацію взаємодії із керівництвом окупаційної адміністрації Бериславського району – т.зв. «головою військово-цивільної адміністрації Бериславського району Херсонської області»;

- організацію зборів населення с. Ольгівка Бериславського району Херсонської області з метою їх схиляння до співпраці з окупаційною владою російської федерації.

Злочинна діяльність ОСОБА_5 була припинена в зв`язку із звільнення ЗСУ 11.11.2022 правобережної частини Херсонської області, у тому числі с. Ольгівка Тягинської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 111-1 КК України – як колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, здійснювалось в порядку спеціального досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 вересня 2024 року.

Також відповідно до ухвали Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 14 січня 2025 року, здійснено спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 (in absentia), який показань суду не надавав та від якого будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Згідно із ч. 2 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення розгляду за процедурою in absentia, слідчий суддя виходив із того, що інкриміновані обвинуваченому злочини та його поведінка відповідають вимогам, зазначеним у ч. 2 ст. 297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Так відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.

Повістки про виклик ОСОБА_5 , повідомлення останньому про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України, шляхом публікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на стадії судового розгляду - на офіційному веб-сайті Великоолександрівського районного суду Херсонської області. Також зазначені виклики здійснювалися у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» в рубриці «Оголошення». Копії процесуальних документів, що підлягали врученню обвинуваченому, на виконання вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України надавались захиснику.

Після вручення ОСОБА_5 , підозри у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, згідно доручення від 22 серпня 2024 року № 002-140002289 Південного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про залучення захисника, підозрюваному ОСОБА_5 , було забезпечено захисника ОСОБА_4 . Також захиснику надавалися копії процесуальних документів, що підлягали врученню обвинуваченому, на виконання вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України, що свідчить про дотримання прав підозрюваного на захист в ході досудового розслідування.

Враховуючи наведене та з урахуванням здійснення у даному кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування і спеціального судового провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення та судом вжито достатніх заходів щодо дотримання прав підозрюваного та вподальшому обвинуваченого ОСОБА_5 , на захист та доступ до правосуддя.

Всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений був проінформований належним чином про дати та час розгляду кримінального провадження, а також належним чином були дотримані його права на представництво у суді.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду належної оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, а отже поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Вина обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується:

- показами свідка ОСОБА_6 , яка суду пояснила, що до початку повномасштабного вторгнення працювала директором Ольгівського дитячого садочку. ОСОБА_5 , проживав у с. Ольгівка, працював директором Ольгівської сільгоспфірми ПрАТ «Ольгівське». В період окупації він очолив посаду голови села, як і хто його вибирав на цю посаду не знає. ОСОБА_5 організовував видачу російської гуманітарної допомоги, займався організацією незаконного референдуму. Обвинувачений разом із військовими рф прийшли до неї та пропонували відкрити садочок, однак вона відмовилася та пояснила, що дітей до садочка не приведуть, та працівники не погодяться працювати, на що він сказав, що через місяць запрацює садочок. Через місяць знову приїхав, запитав, скільки потрібно дров для опалення та продуктів для садочку. Вона запитала хто буде працювати в ньому, на що він відповів, що працівників вже знайшов;

- показами свідка ОСОБА_7 , яка суду пояснила, що до лютого 2022 року працювала старостою в с. Ольгівка. В період окупації вказаного населеного пункту вона разом із сільським депутатом ОСОБА_8 вирішили піти на перемовини до військових рф, домовитися, щоб військові не заходили в село. ОСОБА_5 запропонував їх підвезти до них і сказав, що вже там був. Вони поїхали, але домовитися їм не вдалося. Через тиждень ОСОБА_5 приїхав до неї і сказав, щоб віддала йому ключі від інтернату, бо там будуть купатися військові рф та повідомив, щоб віддала все, що забрала із старостату (оргтехніку, печатку, інформацію про атовців і т.д.), на що вона йому відмовила. Він почав погрожувати та сказав, якщо до вечора не віддасть все, то повідомить у військову адміністрацію у м. Берислав. Обвинувачений організовував незаконний референдум, ходив контролював як проходять вибори. Крім того, організовував збори мешканців села, агітував щоб люди його обрали головою, проте мешканці відмовились голосувати за нього. ОСОБА_9 займався розселенням військових рф, які заходили у с. Ольгівка у об?єктах соціальної інфраструктури та у помешканнях громадян, які вимушені були виїхати із села та тимчасово покинути свої будинки. При спілкуванні повідомляв, що виконує вказівки «росіян». Займався пошуком працівників до окупаційної адміністрації, закладів освіти, об?єктів житлово-комунального господарства;

- показами свідка ОСОБА_10 , який суду пояснив, що проживає у с. Ольгівка. До лютого 2022 року працював вчителем музики та музичним керівником в будинку культури. ОСОБА_5 під час окупації села Ольгівка, в якому мешкав, зайняв посаду голови старостату. Він організовував незаконний референдум, видавав з дружиною гуманітарну допомогу та російську пенсію. Крім того забрав у нього апаратуру, яку він забрав з будинку культури та сховав у себе вдома;

- показами свідка ОСОБА_11 , яка суду пояснила, що вона мешканка с. Ольгівка Бериславського району. Обвинувачений завжди мав владні амбіції. В період окупації разом з дружиною ходили по селу і говорили, що будуть тримати порядок у селі. ОСОБА_5 зібрав мешканців села і запропонував обрати його головою села. Крім того, у себе в магазині склав список громадян які приходили та були згодні, щоб його обрали старостою. Обвинувачений набирав працівників у нову сільську раду, шукав бухгалтера, завідуючого клубом. Також пропонував їй зайняти посаду соціального працівника. ОСОБА_5 видавав по 10000 рублів пенсіонерам, оформлював допомогу малозабезпеченим сім`ям з дітьми. Також розселяв військовослужбовців рф та видавав пропуски на проїзд через Каховську гідроелектростанцію;

- показами свідка ОСОБА_12 , який суду пояснив, що він є мешканцем с. Ольгівка Бериславського району. ОСОБА_5 також проживав у вказаному селі. До початку повномасштабного вторгнення займався фермерством. У період окупації відкрив вдома магазин, спілкувався з військовими рф, які часто були в нього вдома. Через деякий час він оголосив мешканцям села, що його призначили на посаду голови старостату. Обвинувачений видавав російську гуманітарну допомогу, матеріальну допомогу пенсіонерам та тюнери Т-2, які показували тільки російські канали. ОСОБА_5 разом з дружиною брали активну участь у незаконному референдумі;

Також, у судовому засіданні були досліджені показання свідка отримані не шляхом їх безпосереднього допиту судом під час судового засідання, а у порядку частини одинадцятої статті 615 КПК України, відповідно до якої показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

У вказаному порядку досліджені показання свідка ОСОБА_13 , яка була допитана під час досудового розслідування, яке здійснювалося в умовах воєнного стану, що підтверджується протоколом допиту свідка та змістом DVD-R диску доданого до нього, який було оглянуто в присутності учасників справи та відтворено в залі суду.

Таке рішення було судом ухвалене у зв`язку з неможливістю забезпечення прибуття вказаного свідку до зали суду з об`єктивних причин, а саме, неможливістю встановити місцезнаходження свідка.

Так, відповідно до результатів допиту свідка ОСОБА_13 , які зафіксовані за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації, підтверджено факт зайняття ОСОБА_5 , посади так званого «Главы Ольговского сельского совета Бериславсого района Херсонской области», створеного на тимчасово окупованій російською федерацією території с. Ольгівка Бериславського району Херсонської області та виконання ним організаційно розпорядчих та адміністративно-господарських обов?язків на вказаній посаді.

- протоколом огляду від 01.08.2024 року, відповідно до якого оглянуто документи які підтверджують факт призначення та факт роботи ОСОБА_9 на посаді так званого «Главы Ольговского сельского совета Бериславского района Херсонской области» окупаційної адміністрації, які складено від його імені. А саме: «инвентаризация обектов движимого и не движимого характера Ольговского сельского совета»; «ведомость начисления заработной платы работникам ВГА Бериславского района» серед яких як «глава сельского поселения» значиться ОСОБА_14 ; «смета по Ольговскому сельскому совету Бериславского административного района»; відомості щодо виплат грошових коштів у рублях;

- речовим доказом зовнішнім жорстким диском SAMSUNG E2AYJ10B303032, на якому виявлено документи виконані від імені ОСОБА_5 на посаді так званого «Главы Ольговского сельского совета Бериславского района Херсонской области» окупаційної адміністрації;

- речовими доказами, а саме: документи «инвентаризация объектов движимого и не движимого характера Ольговского сельского совета» від 26.07.2022 року на 2 арк., копія «ведомость начисления заработной платы работникам ВГА Бериславского района Херсонской области (Ольговский сельский совет) за июль 2022 года» на 1 арк., копія «смета по Ольговскому сельскому совету Бериславского административного района» на 3 арк., копія останнього аркушу відомості про видачу ОСОБА_5 1 450 000 руб. на 1 арк., останній аркуш відомості від 19.07.2022 року про видачу ОСОБА_5 30 000 на 1 арк., останній аркуш відомості від 19.07.2022 року про видачу ОСОБА_5 70 000 на 1 арк. та останній аркуш відомості від 19.07.2022 року про видачу ОСОБА_5 10 000 на 1 арк., які підтверджують зайняття ОСОБА_5 посади в окупаційних органах влади.

- висновком судової комп`ютерно-технічної експертизи № СЕ-19/122-24/4207-КТ від 30.08.2024 року, згідно з яким проведено експертизу зовнішнього жорсткого диску, на якому виявлено ряд документів виконаних від імені ОСОБА_9 як так званого «Главы Ольговского сельского совета Бериславского района Херсонской области» окупаційної адміністрації;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 31.07.2024 року, згідно якого свідок ОСОБА_7 впізнала на фотокартці № 1 ОСОБА_5 як особу, яка обіймала посаду так званого «старости» с. Ольгівка від окупаційної влади;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 31.07.2024 року, згідно якого свідок ОСОБА_10 впізнав на фотокартці № 1 ОСОБА_5 як особу, яка зайняла проросійську позицію та обіймав посаду так званого «старости» с. Ольгівка від окупаційної влади;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 31.01.2024 року, згідно якого свідок ОСОБА_6 впізнала на фотокартці № 1 ОСОБА_5 як особу, яка обіймала посаду так званого «старости» с. Ольгівка від окупаційної влади;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.08.2024 року, згідно якого свідок ОСОБА_15 впізнала на фотокартці № 1 ОСОБА_5 як особу, який добровільно пішов на співпрацю з рф та займав посаду голови Ольгівської сільської ради окупаційної влади;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.07.2023 року, згідно якого свідок ОСОБА_12 впізнав на фотокартці № 1 ОСОБА_5 як особу, яка обіймала посаду так званого «Голови сільської ради села Ольгівка»;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.09.2024 року, згідно якого свідок ОСОБА_8 впізнав на фотокартці № 1 ОСОБА_5 як особу, який під час окупації Херсонської області пішов на співпрацю з окупаційною владою;

Враховуючи повну узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані достовірними доказами обвинувачення.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Будь-яких порушень процесуального закону під час руху кримінального провадження на всіх стадіях процесу, які були б підставою для визнання доказів неналежними чи не допустимими не виявлено.

Судом також встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Також судом у повному обсязі було забезпечено змагальність процесу.

Аналізуючи, чи наявна у діях обвинуваченого ОСОБА_5 , ознака добровільності, суд враховує постанову Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 638/5446/22, провадження № 51-4092км23, відповідно до якої зазначено, що в кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України.

Зміст досліджених судом письмових доказів та показів свідків, дає підстави стверджувати, що обвинувачений ОСОБА_5 , будучи громадянином України, перебуваючи на тимчасово окупованій території с. Ольгівка Бериславського району Херсонської області, діяв як і особисто, так і за вказівками та за погодженим планом із представниками окупаційної влади. Його діяльність та активні дії на посаді голови т.зв. «Главы Ольговского сельского совета Бериславсого района Херсонской области», створеного на тимчасово окупованій території, були спрямовані на запровадження та зміцнення влади окупаційної адміністрації, тобто ОСОБА_5 діяв, добровільно, мав вибір та можливість відмовитися від дій, які є кримінально-караними. Суду не надано доказів того, що обвинувачений не мав можливості відмовитися від цієї посади.

Враховуючи повноту та несуперечливість досліджених в судовому засіданні доказів, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнні вказаного кримінального правопорушення.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, мотив та мету вчиненого злочину.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, який посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують покарання та наявність обставини обтяжуючої покарання, суд дійшов висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу ОСОБА_5 , дають підстави для призначення йому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції статті за якою кваліфіковано його дії.

Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Питання речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Суд також приймає рішення, щодо залишення обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , до набрання вироку законної сили - тримання під вартою, оскільки, судовий розгляд кримінального провадження завершено, жоден із більш м`яких запобіжних заходів для обвинуваченого, не зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання за ч. 5 ст. 111-1 КК України 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, яка пов`язана з наданням публічних послуг строком на 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією усього майна, що належить обвинуваченому.

Залишити незмінним запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання обчислювати з дня затримання на виконання вироку суду.

Строк додаткового покарання рахувати з моменту відбуття основного покарання.

Арешт накладений на майно обвинуваченого ОСОБА_5 ухвалою Центрально районного суду м. Миколаєва від 11 вересня 2024 року, а саме на транспортні засоби: MUSSTANG MT150-8, держ. номерний знак НОМЕР_1 , колір чорний, 2021 року випуску; VOLKSWAGEN CARAVELLE, держ. номерний знак НОМЕР_2 , № кузова НОМЕР_3 , червоний, 1993 р.в.; КАМАЗ 4310, держ. номер. знак НОМЕР_4 , зелений, 1998 р.в.; MAZDA E 2200, держ. номер. знак НОМЕР_5 , № кузова НОМЕР_6 , колір білий, 2001 року випуску; комбайн зернозбиральний GLAAS DOMINATOR 96, 1980 року випуску, заводський номер НОМЕР_7 , номер двигуна НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_9 ; трактор колісний Т-150К, 2019 року випуску, заводський номер НОМЕР_10 , номер двигуна НОМЕР_11 , номерний знак НОМЕР_12 ; житловий будинок із земельною ділянкою (площею 1700,0 кв.м.), розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаним майном, з метою забезпечення конфіскації майна, залишити незмінним до приведення вироку до виконання в частині конфіскації всього належного ОСОБА_5 майна на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати за проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи № СЕ-19/122-24/4207-КТ від 30.08.2024 року у розмірі 6058 (шість тисяч п`ятдесят вісім) гривень 24 копійок.

Речові докази: зовнішній жорсткий диск SAMSUNG E2AYJ10B303032 – конфіскувати.

Речові докази: документи «инвентаризация объектов движимого и не движимого характера Ольговского сельского совета» від 26.07.2022 року на 2 арк., копія «ведомость начисления заработной платы работникам ВГА Бериславского района Херсонской области (Ольговский сельский совет) за июль 2022 года» на 1 арк., копія «смета по Ольговскому сельскому совету Бериславского административного района» на 3 арк., копія останнього аркушу відомості про видачу ОСОБА_5 1 450 000 руб. на 1 арк., останній аркуш відомості від 19.07.2022 року про видачу ОСОБА_5 30 000 на 1 арк., останній аркуш відомості від 19.07.2022 року про видачу ОСОБА_5 70 000 на 1 арк. та останній аркуш відомості від 19.07.2022 року про видачу ОСОБА_5 10 000 на 1 арк. – залишити у матеріалах справи.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити прокурору негайно після його проголошення, а також із урахуванням положень ч.4 ст.46, ч.2 ст. 297-5 КПК України, дві копії вироку направити захиснику обвинуваченого.

Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Головуючий суддя ОСОБА_16