Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №576/3327/25 — Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/3327/25

Провадження № 2/576/217/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Сапона О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2307303 від 30.08.21 у загальній сумі 32800,00 грн. та 2422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Свій позов мотивує тим, що 30 серпня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 2307303, згідно умов якого відповідач отримав грошові кошти в сумі 10000 грн. строком на 30 днів зі сплатою 0,76 % зниженої процентної ставки в день та 1,9 % стандартної процентної ставки в день, які застосовуються відповідно до п. 1.3, п. 4.1, п. 4.2 цього кредитного договору.

ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» свої зобов`язання за кредитним договором № 2307303 від 30.08.21 виконало та надало відповідачу грошові кошти шляхом перерахування їх на картку відповідача № 44ХХХХХХХХХХ5011, яку він повідомив при укладанні договору кредиту.

Відповідач, у свою чергу, виконував взяті на себе зобов`язання з істотними порушеннями умов кредитного договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

Також, судом встановлено, що 15 липня 2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», яке 25.03.2024 змінило назву на ТОВ «СВЕА ФІНАНС», було укладено договір факторингу № 2-15072022, у відповідності до вимог якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників, що доданий до договору факторингу № 2-15072022 від 15.07.2022, ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», яке 25.03.2024 змінило назву на ТОВ «СВЕА ФІНАНС», набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 2307303 від 30.08.21 на загальну суму 32800,00 грн.

У зв`язку із невиконанням своїх зобов`язань за кредитним договором № 2307303 від 30.08.21 станом на день подання цього позову до суду у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 32800,00 грн. (10000,00 грн. – заборгованість за сумою кредиту, 22800,00 грн. – заборгованість по відсотках).

Ухвалою суду від 30 грудня 2026 року відкрито спрощене провадження у даній справі. Цього ж дня ухвала про відкриття провадження у справі була направлена учасникам справи. Крім того, відповідачу позивачем була направлена копія позовної заяви разом з доданими до неї документами. Також відповідачу судом був визначений п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 07 січня 2026 року отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі.

13 січня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, суть якого зводиться до того, що він дійсно 30.08.2021 від ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» отримав кредит у розмірі 10000 грн. При цьому, жодних документів електронним підписом він не підписував, з умовами кредитування ознайомлений не був, про укладання договору факторингу він не знав. Також зауважив, що з 2017 року відповідач є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі у ДПС України. Відповідно до п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він має право на встановлені законодавством пільги, а саме, на звільнення від сплати відсотків за користування кредитом та штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту. Визнаючи позов у частині стягнення тіла кредиту, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що 30 серпня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 2307303, згідно умов якого відповідач отримав грошові кошти в сумі 10000 грн. строком на 30 днів зі сплатою 0,76 % зниженої процентної ставки в день та 1,9 % стандартної процентної ставки в день, які застосовуються відповідно до п. 1.3, п. 4.1, п. 4.2 цього кредитного договору.

Кредитний договір та додаток до нього, а саме таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, з боку відповідача підписані одноразовим електронним ідентифікатором позичальника А917.

ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» свої зобов`язання за кредитним договором № 2307303 від 30.08.21 виконало та надало відповідачу грошові кошти шляхом перерахування їх на картку відповідача № 44ХХХХХХХХХХ5011, яку він повідомив при укладанні договору кредиту.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» № 14660-0403 від 04.03.2024, з якої вбачається, що 30.08.2021 о 15 год. 24 хв. відбулося зарахування 10000 грн. на карту № НОМЕР_1 .

Відповідач, у свою чергу, виконував взяті на себе зобов`язання з істотними порушеннями умов кредитного договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

15 липня 2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», яке 25.03.2024 змінило назву на ТОВ «СВЕА ФІНАНС», було укладено договір факторингу № 2-15072022, у відповідності до вимог якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників, що доданий до договору факторингу № 2-15072022 від 15.07.2022, ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», яке 25.03.2024 змінило назву на ТОВ «СВЕА ФІНАНС», набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 2307303 від 30.08.21 на загальну суму 32800,00 грн.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Із розрахунку заборгованості, наданого первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», вбачається, що у зв`язку із невиконанням своїх зобов`язань за кредитним договором № 2307303 від 30.08.21 станом на 25.12.2025 у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 32800,00 грн. (10000,00 грн. – заборгованість за сумою кредиту, 22800,00 грн. – заборгованість по відсотках).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1088 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідач ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору кошти не вносив, станом на день подачі позову до суду борг за кредитним договором не повернув. Тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору, Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію пп. 3 п. 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 та триває по теперішній час.

Пункт 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Указані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 (провадження № 61-9565ск22), від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18).

Крім цього, згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який продовжує діяти по теперішній час.

Згідно з довідкою НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України № 06/946 від 08.01.2026 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у НОМЕР_2 прикордонному загоні ДПС України.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України № 12/1-553 від 23.01.2023, старший сержант ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 29.04.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в межах Чернігівської області, н.п. Чернігів.

З огляду на наведені вище обставини, суд доходить висновку, що на відповідача поширюється дія положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», а відтак, відсотки за користування кредитними коштами з відповідача у сумі 22800,00 грн. стягненню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2307303 від 30.08.21 у розмірі 10000,00 грн.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн.

У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково (10000х100:32800 = 30,49%), то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 738,59 грн. судових витрат по оплаті судовогозбору (2422,40 х 30,49% : 100% = 738,59).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 141, 178, 274-279, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», розташованого по Іллінській, 8 в м. Києві, код ЄДРПОУ 37616221, заборгованість за кредитним договором на загальну суму 10000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» 738,59 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Глухівського міськрайонного суду О.В.Сапон