Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №621/2140/23 — Зміївський районний суд Харківської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 621/2140/23

Провадження 2/621/19/26

26 лютого 2026 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді В. Філіп`євої,

за участю секретарів судового засідання - А.Лацько, К.Сосницької, А.Головіної

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 (не з`явився)

представник позивача - адвокат Овдієнко Тетяна Володимирівна (не з`явилася)

відповідач (позивач за зустрічною позовною заявою) ОСОБА_2 (не з`явилася),

представник відповідача (представник позивача за зустрічною позовною заявою) - адвокат Браславська Ольга Анатоліївна (не з`явилася),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження за відсутності учасників цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та

за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю позивача

ВСТАНОВИВ:

Рух справи.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернувся до Зміївського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просив здійснити поділ спільного майна подружжя, та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а також визнати за ним (позивачем) право власності на частину автомобіля AUDI 100, 1992 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (а.с.1-3)

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2023 року справу передано в провадження судді В.Філіп`євої (а.с.14)

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 11.09.2023 року позовну заяву залишено без руху (а.с. 21).

27.09.2023 року позивачем ОСОБА_3 подано заяву про усунення недоліків та уточнену позовну заяву, в якій позивач просив в порядку поділу спільного майна подружжя:

- визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на транспортний засіб - автомобіль AUDI 100, 1992 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , стягнувши з неї на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частини вказаного автомобіля в розмірі 57500,00 гривень;

- визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , стягнувши з неї на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частини вказаної квартири в розмірі 366517,52 гривень

- стягнути з ОСОБА_2 сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 35796 грн 20 коп (а.с.23-24, 26-34)

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 20.10.2023 року відкрито провадження за позовною заявою та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання з викликом її учасників, вирішено питання щодо неможливості вжиття заходів забезпечення позову в зв`язку з несплатою позивачем судового збору (а.с. 61-63).

27.11.2023 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом О.Браславською в порядку статті 193 ЦПК України подано зустрічну позовну заяву, в якій ОСОБА_2 просила визнати її особистою приватною власністю квартиру АДРЕСА_1 , та автомобіль марки AUDI 100, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; а також стягнути з ОСОБА_1 на свою користь понесені судові витрати. (а.с.82 -88)

Одночасно подано відзив на первісну уточнену позовну заяву, в якій первісний відповідач заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила задовольнити зустрічний позов (а.с. 125-129).

05.12.2023 року від представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Т.Овдієнко - надійшли клопотання про залишення без розгляду первісного позову та заява про визнання зустрічного позову (а.с. 139-141, 143-146).

16.05.2024 року від представника відповідача - адвоката О.Браславської до суду надійшла заява, в якій просила розглянути справу за її та відповідача відсутності, на задоволенні зустрічної позовної заяви наполягала та просила її задовольнити, не заперечувала проти клопотання позивача про залишення первісної позовної заяви (уточненої) без розгляду (а.с. 193-194).

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 16 травня 2024 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю позивача до спільного розгляду з первісною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Первісну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - залишено без розгляду, продовжено розгляд зустрічного позову, закрито підготовче провадження у цивільній справі, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 196-198).

21.02.2025 року від представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 - адвоката О.Браславської до початку розгляду справи по суті надійшла заява про уточнення зустрічних пзовних вимог, в якому представник остаточно просила визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.213-214)

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялися належним чином, подали до суду письмові заяви, в яких просили розглянути справу без їх участі на підставі доказів, наявних в матеріалах справи. (а.с.36, 204)

Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Позиції учасників справи.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви, з урахуванням уточнених позвних вимог від 21.02.2025 року зазначено, що з 25.03.2002 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , який рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 08.06.2023 року був розірваний. Під час зареєстрованого шлюбу, однак за особисті кошти, отримані від продажу власного нерухомого майна, ОСОБА_2 29.01.2014 року придбала трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . Правочин купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л.В. за реєстровим № 229 від 29.01.2014 року. У пункті 9 Договору купівлі-продажу квартири було зазначено, що покупець повідомляє, що придбана квартира буде належати їй на праві особистої приватної власності (придбана нею за особисті кошти в її особисту приватну власність).

Перед нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу квартири її колишній чоловік - відповідач ОСОБА_1 нотаріально посвідчив заяву, в якій вказав, що спірна квартира купується його дружиною ОСОБА_2 за рахунок особистих коштів, тому права власності на квартиру він не набуває, а придбана квартира буде вважатися особистою приватною власністю його дружини - ОСОБА_5 , правовий режим спільного майна подружжя на цю квартиру не розповсюджується. Зазначену заяву ОСОБА_6 підписав в присутності нотаріуса добровільно, без примусу, розуміючи при цьому зміст та наслідки цієї заяви. До цього часу вказана заява є дійсною, відповідач її не скасував. За придбання квартири ОСОБА_7 сплатила особисті кошти, які позичила у ОСОБА_8 за договором позики від 20.01.2014 року, що підтверджується відповідною розпискою. Крім того, 28.03.2017 року ОСОБА_7 придбала автомобіль марки AUDI 100, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , за особисті кошти, які вона отримала від продажу належної їй частки в будинку та земельній ділянці, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначене майно було продано 14.01.2017 року і за рахунок отриманих коштів, належних їй на праві особистої приватної власності, позивачка придбала собі у власних інтересах автомобіль. Таким чином, спірне майно - трикімнатна квартира, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , та автомобіль марки AUDI 100, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , хоча і придбані під час перебування позивачки в зареєстрованому шлюбу, однак виключно за рахунок її власних коштів, отриманих від продажу належного їй раніше особистого нерухомого майна, вказане майно є її особистою власністю відповідно до діючого законодавства. Оскільки відповідач ОСОБА_1 шляхом подання первісного позову почав оспорювати вказані обставини, позивач ОСОБА_2 змушена звернутися до суду за захистом своїх прав і інтересів, та з урахуванням поданих уточнень, просить визнати трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , придбану 29.01.2014 року, її особистою приватною власністю (а.с. 82-98, 213-214).

Відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) ОСОБА_1 відзиву на зустрічну позовну заяву не подавав, надіслав до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги ОСОБА_2 визнав в повному обсязі та просив розглянути справу без його участі (а.с. 139-141, 143-146).

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 206 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Фактичні обставини, встановлені судом, та докази, подані сторонами на їх обґрунтування.

Дослідивши доводи позовної заяви та письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне:

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є громадянкою України, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом громадянина України, серії НОМЕР_3 , виданим 01.07.2003 року Харківським РВ УМВС України в Харківській області, та Довідкою Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області №1235 від 28.06.2023 року, (а.с. 16, 56-57, 90-91).

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується паспортом громадянина України, серії НОМЕР_5 , виданим 15.02.2001 року Зміївським РВ УМВС України в Харківській області (а.с. 45-47, 54-55).

25.03.2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 укладений шлюб, зареєстрований Зідьківською селищною радою Зміївського району Харківської області, актовий запис №05 від 25.03.2002 року, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб (повторно), серії НОМЕР_6 , виданим 04.04.2023 року Зміївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 42).

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 08.06.2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 25 березня 2002 року виконавчим комітетом Зідьківської селищної ради Зміївського району Харківської області, актовий запис №05, розірвано. (а.с. 5-7, 43-44).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 332666181 від 18.05.2023, позивачем ОСОБА_2 29 січня 2014 року був укладений Договір купівлі-продажу трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Зміївського району Харківської області Л.Лещенко за реєстровим номером 229 (а.с.12 - 13, 56-57)

Відповідно до Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості №201-20230918-0006611655 від 18.09.2023 року, оціночна вартість квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , становить 733035,04 гривень (а.с.49-51).

Згідно Довідки про оцінку майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_10 від 20.11.2023 року, ринкова вартість трикімнатної квартири, загальною площею 69.00 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 20.11.2023 року становить 540000,00 гривень, без ПДВ (а.с. 99-101).

Як вбачається з заяви, поданої ОСОБА_1 29.01.2014 року приватному нотаріусу Зміївського районного нотаріального округу Харківської області, та зареєстрованою в реєстрі № 227, ОСОБА_2 придбала квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , за рахунок особистих коштів, одержаних нею в результаті продажу майна, що належало їй на праві особистої приватної власності. Зазначив, що «право власності на цю квартиру він не набуває, правовий режим спільного майна подружжя на цю квартиру розповсюджуватися не буде, і вказане майно буде вважатися особистою приватною власністю його дружини ОСОБА_2 » (а.с.93)

На підтвердження витрат особистих коштів позивачем до матеріалів справи надано копію розписки, згідно якої 20.01.2014 року ОСОБА_2 отримала у борг у ОСОБА_8 120 000,00 гривень, для купівлі житла, які зобов`язалася повернути в строк до грудня 2017 року, (а.с. 94).

Крім того, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , транспортний засіб AUDI 100, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований на ім`я власника ОСОБА_2 28.03.2017 року (а.с. 9).

Згідно Звіту про оцінку майна від 22.11.2023 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_10 , ринкова вартість колісного транспортного засобу AUDI 100, 1992 року випуску, кузов номер НОМЕР_8 , державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9 , становить 33300,00 грн. Загальний стан автомобіля незадовільний. Автомобіль в неробочому стані, деякі вузли і агрегати відсутні. (а.с. 102-121, 131-135).

На підтвердження придбання спірного автомобіля за рахунок власних особистих коштів, отриманих після продажу належного позивачці до шлюбу майна, позивачем надано нотаріально посвідчені Договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 14.07.2017 року, укладені між продавцями ОСОБА_11 та ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_12 , розташованих за адресою: АДРЕСА_3 . Вартість проданого будинку за договором склала 197600,00 грн, вартість земельної ділянки за договором склала 27500,00 грн (а.с. 95-96, 97).

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 обставини, викладені в зустрічному позові, не оспорював, доказів на спростування походження коштів на придбання спірного майна до матеріалів справи не подавав.

Норми права, що підлягають застосуванню, та мотиви суду.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд зазначає наступне:

Згідно ч.1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пунктів 1-4 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд має вирішити, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст.ст. 76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до положень ч.1 статті 1 Сімейного кодексу України, Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Згідно ст.ст.8-10 Сімейного кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, за змістом ч.1 статті 8 Сімейного кодексу України, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Згідно ч.1, ч.2 статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічно, частиною 3 статті 368 Цивільного кодексу України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, статтею 57 Сімейного кодексу України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.

Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є виплати (страхові виплати та виплати викупних сум), одержані за договорами страхування життя та здоров`я.

Згідно частин 6, 7 статті 57 Сімейного кодексу України, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Велика Палата Верховного Суду, роз`яснюючи положення норм статті 57 Сімейного кодексу України, у своїй постанові від 30.06.2020 року в справі № 638/18231/15-ц зазначила, що « п. 46. Інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї. Саме тому, на переконання Великої Палати Верховного Суду, законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї.

47.Так, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує»

Подібні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 203/284/17, від 4 серпня 2021 року у справі № 553/2152/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 22.01.2020 року у цивільній справі № 711/2302/18 зазначив, що «статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як - час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.»

В судовому засіданні встановлено, що спірна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , придбавалася позивачкою 29.01.2014 року за рахунок особистих коштів, про що був добре обізнаний відповідач ОСОБА_1 , який добровільно, усвідомлюючи правові наслідки вчиненого правочину, надав на підтвердження цих обставин нотаріально посвідчену заяву.

Під час розгляду справи в суді подав письмову заяву, в якій не оспорював джерело походження особистих коштів позивачки на придбання спірної квартири під час перебування сторін у шлюбі, а отже наявні підстави для визнання спірної квартири особистою приватною власністю позивачки ОСОБА_2 .

Відповідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом частин 1 та 7 статті 41 Конституції України, частин 1 та 5 статті 319 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Згідно статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки в судовому засіданні належними й допустимими доказами підтверджено, що спірна квартира придбана позивачкою ОСОБА_2 за час шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно ч.1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв`язку з задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 5733,00 гривні. (а.с.89)

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 1, 8-10, 57, 60, Сімейного кодексу України, статті 392 Цивільного кодексу України та ст..ст.13, 76-81, 89, 211, 223, 247, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , придбану 29.01.2014 року за Договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л.В. за реєстровим № 229 , - особистою приватною власністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , суму сплаченого судового збору в розмірі 5733,00 (п`ять тисяч сімсот тридцять три) гривні

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4

Суддя В. Філіп`єва