Вирок від 24 лютого 2026 р. у справі №947/13043/25 — Київський районний суд м. Одеси

cправа №947/13043/25

провадження №1-кп/947/540/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

25 лютого 2026 року м.Одеса

Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025162480000343 від 15.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Слов`янськ Донецької області, громадянина України, не одружений, раніше не судимого, який проходить війську службу у військовій частині НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

1. На розгляді Київського районного суду міста Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

2. Разом з обвинувальним актом до суду надійшла угода про визнання винуватості від 07.04.2025 року, яка була укладена в порядку, передбаченому ст.ст.468, 469, 472 КПК України між прокурором Київської окружної прокуратури м.Одеси, якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12025162480000343 від 15.03.2025 року та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю його захисника ОСОБА_5 .

3. Відповідно до сформульованого обвинувачення, зазначеного сторонами в угоді про визнання винуватості, 14 березня 2025 року приблизно о 17:00 год, ОСОБА_3 перебуваючи на об`єкті незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , в одній з кімнат, побачив на тумбі мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 11 pro 5g 8/256gb» з IMEI НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , синього кольору, вартістю 8608,90 гривень (надалі – мобільний телефон), який належав ОСОБА_6 , та в цей час, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме вказаного мобільного телефону.

4. У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, ОСОБА_3 таємно викрав мобільний телефон.

5. Після вчинення крадіжки, ОСОБА_3 з метою недопущення можливості його викриття, з вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинила потерпілому ОСОБА_6 майному шкоду на загальну суму 8608,90 гривень.

6. Таким чином, ОСОБА_3 вчинив таємнє викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.

7. Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.4 ст.185 КК України.

8. Обвинувачений у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні вищенаведеного кримінального правопорушення.

9. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_3 повинен понести за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч.4 ст.185 КК України, а саме у виді п`яти (5) років позбавлення волі, із звільненням на підставі ст.75 КК Україні, від відбування покарання з випробуванням та покладанням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

10. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.

11. Після з`ясування думки учасників судового провадження, які не заперечували проти судового провадження на підставі угоди про визнання винуватості, суд, розглядаючи в порядку глави 35 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди, виходить з наступного.

12. Відповідно до правил ст.ст.468, 469 КПК України, угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

13. Прокурор у судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

14. Обвинувачений та його захисник, у судовому засіданні, також просили вказану угоду з прокурором затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в ній міру покарання, водночас, обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, в обсязі сформульованого обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди.

15. Заявою від 20.05.2025 року, потерпілий ОСОБА_6 повідомив, що надав прокурора згоду на укладання угоди про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_3 . Матеріальна шкода йому відшкодована, претензій до обвинуваченого не має.

16. Кримінальне правопорушення за ч.4 ст.185 КК України, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винуватим, відповідно до ч.4 ст.12 КК України класифікується як тяжкий злочин.

17. Згідно ч.5 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

18. Водночас, ч.4 ст.469 КПК України передбачає, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

19. Суд, шляхом проведення опитування учасників кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

20. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст.476 КПК України.

21. Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором Київської окружної прокуратури м.Одеси та обвинуваченим відповідають вимогам КПК України та КК України, а також наявна згода потерпілого на укладання прокурором угоди, суд, приймаючи до уваги позиції сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

22. За таких обставин, суд вважає доведеним під час судового розгляду, що ОСОБА_3 вчинив таємнє викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.

23. Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст.66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та судовому розгляду, а також добровільне відшкодування завданого збитку.

24. Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст.67 КК України судом не встановлені.

25. З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання, а також, враховуючи відсутність судимостей та претензій зі сторони потерпілого, суд визнає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням, та покласти на нього додатково обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

26. Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні сторонами не заявлені, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373, 374 та 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Затвердити угоду від 07 квітня 2025 року про визнання винуватості між прокурором Київської окружної прокуратури м.Одеси, якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12025162480000343 від 15.03.2025 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

2. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді п`яти (5) років позбавлення волі.

3. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк – один (1) рік, який обчислюється з моменту проголошення цього вироку.

4. Відповідно до ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом іспитового строку виконання наступних обов`язків: 4.1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 4.2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; 4.3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

5. Цей вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав передбачених ч.4 ст.394 КПК України:

- обвинуваченим, її захисником виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст.474 КПК України, у тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно частини четвертої ст.469 КПК України угода не може бути укладена.

Суддя ОСОБА_1