Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №345/6896/25 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/6896/25

Провадження № 2-о/345/27/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.02.2026 р. м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кардаш О.І.,

з участю секретаря судового засідання Боднар Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особиа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 як представник неповнолітнього ОСОБА_5 , Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт проживання однією сім`єю її та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , без шлюбу у період часу з лютого 2025 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої вимоги мотивує тим, що познайомилась з ОСОБА_6 у 2018 році. З 2021 рокупочали проживати разом однією сім`єю, як чоловік та дружина без шлюбу. 24.02.2022 року почалося вторгнення рф в Україну.15.03.2022 року чоловік був мобілізований у місті Львові, пішов на війну. Перебуваючи у відпустці, 08.07.2022 року вони одружилися, і надалі її чоловік продовжив служити в ЗСУ .

В червні 2024 року по тій причині, що чоловік був у депресії, він самовільно залишив військову частину і приїхав в місто Калуш, у нашу квартиру, яку ми разом винаймали і разом проживали. Проходив психологічний курс лікування, повернувся на службу 15.12.2024 .

15.01.2025 року так склалися обставини, про які заявниця не має бажання оголошувати, вони розлучилися. Однак, в лютому 2025 року вони помирилися. Мали намір повторно оформити реєстрацію шлюбу, але не встигли.

За час спільного проживаннями без реєстрації шлюбу, тобто з лютого 2025 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , вели спільне домашнє господарство, мали спільний сімейний бюджет, робили санітарний ремонт в квартирі, яку разом винаймали, купували одяг та інші предмети домашнього побуту та вжитку. ОСОБА_6 виконуючи військовий обов`язок по захисту Батьківщини, ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав важкі поранення, перебував у госпіталі міста Дніпро і ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

З метою отримання одноразової грошової допомоги, на що вона має право, необхідно встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, спільно з загиблим ОСОБА_6 .

Факт спільного проживання з ОСОБА_6 підтверджується такими доказами, а саме: спільне винаймання помешкання, спільний бюджет. Підтвердженням того факту, що вони з ОСОБА_6 після розлучення продовжували разом проживати, як подружжя, підтверджується тим, що продовжували матеріально один одного підтримувати, за спільні кошти в той час заявниця оплачувала помешкання та комунальні послуги і придбала вафельницю. ОСОБА_6 залишив заявниці свою картку, куди поступала заробітна плата, якою вона розраховувалась при потребі та зі своєї картки перераховувала йому кошти та на рахунок його побратимів. Також, вона передавала йому посилки на передову «Новою поштою»: одяг, взуття, консерви та продукти. Окрім того зазначає, що вони мали намір повторно зареєстувати шлюб, проте не встили цього зробити, оскільки після повернення на військову службу, він загинув. Протягом усього часу його перебування на службі вели спілкування за допомогою за стосунку WhatsApp.

Так, вказані обставини підтверджують, що вона та ОСОБА_6 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з лютого 2025 року та до дня його загибелі.

Після отримання інформації про загибель чоловіка вона звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 з питанням отримання пільг та виплат членам сім`ї загиблого військовослужбовця. Однак, їй було усно роз`яснено, що вона не є членом сім`ї загиблого ОСОБА_6 , тому приймати заяву на виплати нема підстав, а з метою отримання передбачених законом пільг та виплат необхідно встановити факт того, що заявниця та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Встановлення даного факту має для неї юридичне значення, оскільки вона зможе реалізувати право на отримання передбачених законом пільг та виплат як члену сім`ї загиблого військовослужбовця.

Заявниця ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала повністю, просила заяву задоволити та зазначила, що з ОСОБА_6 познайомилися в 2018 році, спільно почали проживати в 2021 році а одружилися в 2022 році. Однак, після сварки, обставини якої не має бажання розповідати, вона вирішила подати заяву в грудні 2024 року про розірвання шлюбу. ОСОБА_6 за вказаний час не виходив на зв`язок. В цей період, їй стало відомо, що ОСОБА_6 перебуває на полігоні в АДРЕСА_2 для СЗЧ, пізніше його відправили для проходження служби в м.Рівне. Тим часом, суд постановив рішення про розірвання шлюбу, яке набуло законної сили в лютому 2025 року. Однак, в той час вони фактично помирилися і планували повторно одружитися. Нажаль їм це не вдалось, оскільки ОСОБА_6 не відпускали у відпустку. Даний факт підтверджує скріншот з переписки ОСОБА_6 з його командиром ОСОБА_11 , де міститься прохання про відпустку на березень 2025 року з метою його повторного одруження. Через застосунок «Дія» їм також не представилось можливості офіційно оформити стосунки, так як в ОСОБА_6 не було біометричних документів, які вимагає алгоритм вказаної програми.

Також , заявниця звернула увагу суду на те, що зарплатна картка ОСОБА_6 була завжди в неї. Навіть, коли вона її втратила, повторну картку ОСОБА_6 виготовив в м.Черкаси та направив їй Новою поштою. Його зарплатними коштами вона користувалась, здійснювала покупки, направляла йому кошти, знімала готівку та купляла валюту. Дані операції вона проводила з відома ОСОБА_6 , про що свідчить скріншоти їхньої переписки. У даних переписки міститься прохання ОСОБА_6 купляти валюту, зняти готівку з його картки, оплатити оренду квартири, комунальні послуги.

Також за період з лютого 2025 року по день смерті ОСОБА_6 вона постійно відправляла йому посилки з одягом, продуктами харчування. Окрім того, коли ОСОБА_6 загинув, то всі його особисті речі, які були в частині, вислали їй на пошту.

У спірний період вони з ОСОБА_6 постійно, кожного дня, спілкувалися як по відео зв`язку, так і звичайним дзвінками. Дані розмови тривали досить довго, і по 40 хв, і по годині. Зазначає, що на її думку краще було з ним поспілкуватися і почути його голос, настрій, підтримати його, а переписку вели виключно вже у крайніх випадках, коли конкретно щось просив її зробити, або коли не було можливості поспілкуватися. Також вказує, що скріншоти переписки її з ОСОБА_6 повністю до матеріалів справи не долучала, оскільки розуміє, що матеріали будуть направлені зацікавленим особам, які є батьками та колишньою дружиною ОСОБА_6 . Також нею при підготовці матеріалів до суду було змінено НІК ОСОБА_6 на цифровий мобільний номер, для того, щоб було підтвердження, що вона саме з ним спілкувалася.

Метою її звернення до суду є встановлення факту проживання однією сім`єю в період з лютого по 12 травня 2025 року для оформлення одноразової допомоги члену сім`ї військовослужбовця.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що вона являється матір`ю померлого ОСОБА_6 . З колишньою невісткою ОСОБА_1 в неї хороші відносини. Вона знала про те, що вони шлюб розірвали, однак це жодним чином не вплинуло на їхні стосунки, вони і надалі продовжувались спілкуватись, підтримувати один одного як подружжя. Знала про їхні теплі відносини зі слів самого ОСОБА_6 , який постійно в телефонних розмовах згадував про ОСОБА_1 , розповідав, що вона хворіє, хвилювався за неї, про те, що вони разом збирали спільні кошти, планували майбутнє . Вона разом з своїм чоловіком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнавали та ставилися до ОСОБА_1 як невістки. Батько ОСОБА_6 перед смертю просив, щоб після смерті сина грошову допомогу потрібно розділити і на ОСОБА_1 , оскільки вона була невісткою та підтримкою для їхнього сина. Також чоловік у спірний період приходив до них на квартиру, яку ОСОБА_1 та ОСОБА_6 спільно орендували, та здійснював косметичний ремонт. Також їй відомо, що ОСОБА_1 постійно готувала та передавала посилки їхньому сину. Зазначила, що зарплатну карту ОСОБА_6 їй на похороні віддала ОСОБА_1 та пропонувала віддати кошти, які вони спільно збирали з її сином, однак вона відмовилась. Посилаючись на вищесказане, просила заяву ОСОБА_1 задовольнити, оскільки обставини, які в ній викладені є дійсними, про що вона стверджує.

Заінтересована особа ОСОБА_2 через канцелярію суду 17 грудня 2025 року подав до суду заяву, в якій просить справу заслухати у його відсутності, вимоги заяви визнає повністю, не заперечує проти її задоволення (а.с.109). 20.01.2026 року до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.140).

Заінтересавана особа ОСОБА_4 яка діє як законний представник в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , на неодноразові виклики в судове засідання не з`явилася, хоча ухвалу про відкриття провадження та заяву з додатками, судові виклики отримала особисто 13.12.2025 року та 27.01.2026 року, про що свідчать трекінгові повідомлення (а.с.173,174). Своїм правом подати відзив на заяву не скористалася.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України ОСОБА_22 в судовому засіданні у задоволенні заяви ОСОБА_1 просив відмовити у повному обсязі. Свою позицію обґрунтував тим, що він ознайомившись із вказаною заявою та додатками, вважає, що обґрунтування заяви є недостатнім, належних доказів для встановлення факту проживання однією сім`єю не надано. Так, Заявниця зазначає, що за час спільного проживання вели спільне домашнє господарство, мали спільний сімейний бюджет, робили санітарний ремонт в квартирі, яку разом винаймали, купували меблі, одяг та інші предмети домашнього побуту та вжитку. В підтвердження цього ОСОБА_1 надає акт від 15 листопада 2025 року видана ТОВ «Управляюча компанія Комфорт-Дім» про те, що ОСОБА_1 проживала разом з загиблим. Проте, на його думку, заявником не надано достовірних доказів, які отримані законним шляхом та відповідно чинному законодавству, щодо факту спільного проживання.

Надалі заявниця стверджує про наявність спільного бюджету. При цьому, ведення спільного бюджету заявник підтверджує виписками з банківського рахунку, проте, дана виписка підтверджує лише грошові перекази з 08.02.2025 по 04.2025 р.р., а інші періоди життя не зачіпає, також неможливо ідентифікувати кому саме були здійснені грошові перекази, зазначене наводить на думку, про хибність тверджень заявника про ведення спільного бюджету з моменту розірвання шлюбу. Таким чином, зазначене свідчіть про не підтвердженість спільного проживання однією сім`єю та ведення спільного бюджету.

На підтвердження ведення спільного домогосподарства, проживання разом і т.п., було додано фотодокази спілкування, проте на зазначених фото неможливо визначити що це саме заявник спілкується з загиблим.

Також незрозумілим є для представника те, що заявницею не долучено до матеріалів справи такі докази як : копії/витяги з наказу командира військової частини про загибель призначення та завершення службового розслідування (з якого повинно вбачатись хто записаний родичем та/або членом сім`ї загиблого, хто отримав з військової частини відповідні грошові виплати, тощо); витягу з особової справи загиблого у військовій частині щодо відомостей про членів його сім`ї та/або родичів, копії автобіографії (за наявності); анкети вивчення особи військовослужбовця (аркушу співбесіди), у ході якого встановлюється наявність родичів, утриманців тощо;- доказів того, хто отримав після загибелі його грошове забезпечення у військовій частині, де він проходив військову службу.

Таким чином, не зазначено у заяві та не наведено належних і допустимих доказів наявності взаємних прав та обов`язків у заявниці із загиблим. Оскільки належних, допустимих і достатніх доказів про проживання заявниці з загиблим однією сім`єю та на підтвердження спільного проживання, пов`язаності спільним побутом, наявності взаємних прав та обов`язків заявником не надано, відповідно, відсутні підстави для визнання такого факту доведеним. З урахуванням принципу диспозитивності процесу та засад змагальності сторін, відповідно до яких заявник зобов`язана довести обставини, на які посилається на підтвердження заяви, у зв`язку з чим слід дійти обґрунтованого висновку про недоведеність факту спільного проживання заявниці із загиблим.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Часто їх разом бачила. Останній раз ОСОБА_6 бачила в грудні 2024 року. Про те, що вони були розлучені, їй не було відомо, оскільки їхні відносини, на її погляд, нічим не змінилися, і вони надалі для неї були парою.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що вона є подружкою ОСОБА_1 , окрім того вони разом працюють. Так як багато часу проводить з ОСОБА_1 , то стверджує, що вона знала про їхнє розлучення, так як вони були посварилися. Однак, з лютого 2025 року їхні взаємовідносини налагодились, і вони надалі підтримували відносини вже як пара. ОСОБА_1 постійно готувала та передавала ОСОБА_6 посилки, при цьому вона сама не раз підвозила ОСОБА_1 на пошту. Під час роботи чула їхнє спілкування, як вони планували своє майбутнє. Також їй відомо про те, що ОСОБА_6 в березні мав намір оформити відпустку у зв`язку з повторним їхнім одруженням, однак йому не надали дозвіл на відпустку. Їхні доходи були спільними, продовжували проживати як сім`я: планували спільно бюджет, наявність спільних коштів, постійна підтримку ОСОБА_6 як морально так і матеріально. Зарпалатна картка ОСОБА_6 перебувала в ОСОБА_1 , і вона за його відома розпоряджалась його коштами. Хоча вони і розлучилися, але у їхніх відносинах нічого не змінилось.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_22 пояснив, що він разом з ОСОБА_6 служив у ІНФОРМАЦІЯ_8. Вони були хорошими товаришами, мали багато спільного. Так, він стверджує, що ОСОБА_6 з заявницею завжди проживали разом як подружжя. З приводу розлучення пояснив, що між ними сталась невелика сварка, яка призвела до розлучення, однак офіційне розлучення не призвело до фактичного припинення їхніх відносин, вони і надалі були подружжям, спілкувались, підтримували один одного. З часом його перевели служити в іншу бригаду, однак він з ОСОБА_6 постійно підтримували зв`язок, спілкувалися кожного дня. В березні ОСОБА_6 перебував у відрядженні, та мав змогу приїхати до нього в гості, де і повідомив про свій намір повторно одружитися з ОСОБА_1 . Окрім того, він постійно в телефонних розмовах висловлював намір повторного одруження. Йому було відомо, що зарплатна картка ОСОБА_6 постійно знаходилась в його дружини ОСОБА_1 , яка неодноразово здійснювала перекази грошей з картки ОСОБА_6 на його картку, та який в свою чергу знімав готівку та передавав ОСОБА_6 . Також стверджує, що в ОСОБА_6 та ОСОБА_1 був спільний бюджет, вони разом збирали кошти на покупку квартири. ОСОБА_6 часто спілкувався з заявницею, отримував від неї посилки.

Суд, дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, надані заявником, заінтересованими особами та свідками на обґрунтування заяви, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, взявши до уваги відсутність заперечень зі сторони заінтересованої особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Частиною 2 ст. 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до абзацу 5 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).

Статтею 1 СК України визначаються засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення чинного законодавства.

Статтею 21 СК України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ст. 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Державна реєстрація шлюбу засвідчується свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Статтею 74 СК України встановлено, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Таким чином, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

У постанові від 17 січня 2024 року у справі № 759/14906/18 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Отже, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні відносинам подружжя.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 1 січня 2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.8). Згідно з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00054862491 вбачається, що 05.08.2022 року зареєстровано в реєстрі відомості про актовий запис про шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , та містяться відомості про розірвання шлюбу між сторонами у відповідності до рішення Калуського міськрайонного суду по справі №345/6853/24 від 15.01.2025 року (а.с.11).

При цьому, після розірвання шлюбу з лютого 2025 року до дня смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка, мали спільний бюджет, сплачували рахунки по комунальним платежам, купували речі, предмети побуту, мали взаємні права та обов`язки, піклувались один про одного, що підтверджується письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме:

З виписки АТ «КБ «ПриватБанк» по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 13.02.2025 по 16.04.2025 здійснювалося переказ грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_6 (а.с.12-17), що підтверджується довідкою про ідентифікацію карткового рахунку ОСОБА_6 та заявою про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №1087879624/170225 (а.с.18, 19-29).

Згідно виписок АТ «ОщадБанк» та АТ «КБ «ПриватБанк» за період з лютого 2025 року по квітень 2025 року вбачається переказ коштів з картки ОСОБА_6 ( НОМЕР_1 ) на картку ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) (а.с.25-29).

Відповідно до акту проживання особи без реєстрації місця проживання від 11.11.2025 року складеного «Управляючою компанією «Комфорт-дім» про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 фактично проживали в АДРЕСА_1 з жовтня 2021 року (а.с.86).

Повідомленнями з застосунку «Нова Пошта» встановлено здійснення надсилання посилок ОСОБА_1 одержувачу ОСОБА_6 у період лютого 2025 року по березень 2025 року, а також пересилання документів від ОСОБА_6 , де одержувачем є ОСОБА_1 (а.с.30-34).

Також у матеріалах справи містяться скріншоти їхнього листування у мобільних за стосунках за спірний період та виписка про кількість телефонних дзвінків та відео дзвінків між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (а.с.43-73). З листування вбачається їхній спільний намір повторно одружитися (а.с.72-73).

З скріншоту листування у мобільному за стосунку між ОСОБА_1 та абонентом НОМЕР_3 судом встановлено, що останній 13.05.2025 року повідомив ОСОБА_1 про смерть та обставини загибелі ОСОБА_6 (а.с.74-82).

Після загибелі цивільного чоловіка, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовим керівництвом в особі ОСОБА_23 - ОСОБА_1 були надіслані його особисті речі (а.с.35-36).

Допитані в суді свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_24 підтвердили суду, що дійсно чоловік ОСОБА_6 , який загинув, та жінка ОСОБА_1 , проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, мали взаємні права та обов`язки у період з лютого 2025 року по момент загибелі військовослужбовця. Також ствердили, що після їхнього розлучення їхні відносини не змінилися, вони продовжували проживати як подружжя.

Окрім того, суд під час вирішення вказаного спору враховує позицію зацікавленої особи ОСОБА_2 , яка є матір`ю загиблого, і яка не заперечує обставини спільного проживання заявниці із загиблим, підтвердила, що вони і після розлучення були подружжям, мали спільний бюджет, спільно планували покупки, дбали один за одного. Також, вона не заперечує щодо входження заявниці до кола членів сім`ї, які мають право на отримання передбачених законом пільг та виплат як члену сім`ї загиблого військовослужбовця.

. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім`єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Суд, відхиляє як безпідставні заперечення представника зацікавленої особи Міністерства оборони України про недостатність належних доказів для встановлення факту проживання однією сім`єю та недопустимість доказів, оскільки дані заперечення спростовані поясненнями заявниці, яка вказала про неможливість отримання акту спільного проживання за спірний період у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 був мобілізований у військову частину де він проходив військову службу. Виписки з банківських рахунків містять інформацію по карткових рахунках, які належали ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , що підтверджено відповідними письмовими доказами. Також, при підготовці матеріалів до суду, заявником було переіменовано НІК абонента ОСОБА_6 на його номер телефону, для того, щоб у суду та сторін не виникли сумніви у належності вказаного номеру саме ОСОБА_6 . Окрім того, в судовому засіданні з`ясовано, що саме заявницю було повідомлено про загибель ОСОБА_6 та направлено на її адрес його особисті речі. При цьому, зацікавлена особа - мати загиблого ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначила, що по сьогоднішній час їй не надходили жодні документи з військової частини сина.

Доказами, які свідчать про факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з лютого 2025 року по 12.05.2025 року є письмові докази по справі, які були дослідженні в судовому засіданні, а також показання зацікавленої особи ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_24 , які допитані в судовому засіданні. Показання цих свідків суд вважає належними та допустимими доказами, оскільки вони стосуються предмету доказування та отримані безпосередньо судом. При цьому, підстав, за яких суд повинен вважати письмові докази та показання зацікавленої особи та свідків недостовірними, не вбачається, а таму суд вважає ці докази та показання достатніми на підтвердження факту, який просить встановити заявник.

Таким чином, надані заявницею докази дають суду підстави зробити висновок, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю без шлюбу з лютого 2025 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 та вважали себе чоловіком і дружиною.

Надані заявником докази її проживання однією сім`єю з ОСОБА_6 , наявності спільного побуту, бюджету, взаємні права та обов`язки, суд визнає належними, допустимими та достатніми доказами.

Заявниця позбавлена можливості в іншому порядку встановити зазначений факт.

Встановлення цього факту необхідне заявнику для отримання одноразового грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовслужбовця ОСОБА_6 .

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Встановлення цього факту не суперечить чинному законодавству України і не порушує чиїх-небудь прав або охоронюваних законом інтересів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 13, 76,77, 78, 81, 229, 293, 294, 315- 318 ЦПК України, , суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особиа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 як представник неповнолітнього ОСОБА_5 , Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , без шлюбу у період часу з лютого 2025 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 26.02.2026.

Суддя: