Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №742/284/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 3/742/140/26

Єдиний унікальний № 742/284/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Сумцової Т.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки Україна, мешканки АДРЕСА_1

за ч. 1ст. 184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 941260 від 08.01.2026 ОСОБА_2 ухилилася від виконання батьківських обов`язків, передбачених законодавством щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: 06.01.2026 о 00:16 год у м. Прилуки, по вул. Д. Шкоропада перебувала з ознаками стану алкогольного сп`яніння. Таким чином, у діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася. Повідомлялася належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Конституцією України передбачено, що однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи (ст. 129 ч. 3 п. 4).

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, якими є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Зі змісту протоколу серії ВАД № 941260 від 08.01.2026 ОСОБА_1 ухилилася від виконання батьківських обов`язків, передбачених законодавством щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: 06.01.2026 о 00:16 год у м. Прилуки, по вул. Д. Шкоропада остання перебувала з ознаками стану алкогольного сп`яніння, чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена достатніми, належними та допустимими доказами.

Основним нормативно-правовим актом, який встановлює обов`язки батьків щодо виховання дітей є Сімейний кодекс України. Зокрема, уст.150 СК України передбачено такі обов`язки батьків щодо дітей: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини; проте, органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, не вказано, який саме з цих батьківських обов`язків порушила ОСОБА_1 .

Крім того, зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: 06.01.2026 о 00:16 год у м. Прилуки, по вул. Д. Шкоропада перебувала з ознаками стану алкогольного сп`яніння, проте жодних доказів, які б підтверджували вказану обставину до суду не надано. Також не відібрано пояснень від особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 .

Статтею 62 Конституції України визначено, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічного роду положення закріплено і уст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Рішення суду в справі про адміністративне правопорушення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Слід також наголосити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також суд зазначає, що 10 грудня 2020 року ЄСПЛ одноголосно постановив рішення у справі «Чернов проти України», яким констатував порушення ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції. Констатуючи порушення ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції Суд встановив, що адміністративне правопорушення підпадало під визначення «кримінальної процедури» у розумінні ст.4 Протоколу № 7 («Ігор Тарасов проти України» від 16 червня 2016 року). Враховуючи адміністративні стягнення, які передбачені ст. 184 КУпАП, суд вважає, що для доведення вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності має використовуватись стандарт доказування «поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Надані суду докази не є достатніми, належними та допустимими у розумінні вимог Кодекс України про адміністративні правопорушення та не підтверджують у повному обсязі обставин, викладених у протоколі ВАД № 941260 від 08.01.2026. Уповноваженою особою не забезпечено повного, всебічного й об`єктивного збирання доказів, необхідних для встановлення фактичних обставин справи. Зокрема, до протоколу не долучено жодних пояснень чи доказів перебування дитини в стані алкогольного сп`яніння.

За відсутності належної та достатньої доказової бази суд позбавлений можливості здійснити їх оцінку в сукупності, встановити подію адміністративного правопорушення та перевірити наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, винуватість особи у вчиненні інкримінованого правопорушення є недоведеною, що виключає можливість притягнення її до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За викладених обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 підлягає закриттю на підставі ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП, за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 ч. 1 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 245, 247, 251, 252, 283, 284, 294 Кодекс України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 184 ч. 1 Кодекс України про адміністративні правопорушення — закрити на підставі ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено протягом десяти днів з дня винесення постанови до Чернігівського апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 291 КУпАП.

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК