Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №127/40563/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/40563/25

Провадження № 33/801/200/2026

Категорія: 143

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бернада Є. В.

Доповідач: Рибчинський В. П.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати у цивільних справах Рибчинського В.П.,

за участю ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Глєбова С.Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за статтями 124 та 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 547942 від 22.12.2025 року, водій ОСОБА_1 22.12.2025 о 15:57 год по вул. Магістратська, 110 в м. Вінниці, керуючи автомобілем марки Зил, р.н. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки Toyota, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що стояв. У результаті зазначеного транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 547921 від 22.12.2025 року, будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 22.12.2025 о 15:57 год по вул. Магістратська, 110 в м. Вінниці, самовільно залишив місце події.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2026 року накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до приписів частини другої статі 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Не погоджуючись з такою постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування фактичних обставин справи, просив оскаржувану постанову змінити в частині призначеного йому адміністративного стягнення, замінивши його з 1 року позбавлення права керування транспортними засобами на штраф в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Однак подала до суду заяву про те, що жодних претензій до ОСОБА_1 вона не має, у зв`язку з чим просить не застосовувати до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, а застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, вивчивши апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновків, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктивна сторона цього правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад). Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності. Тобто, об`єктивна сторона даного правопорушення передбачає обов`язкове спричинення пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, то додатковим обов`язковим об`єктом даного виду правопорушення є також суспільні відносини у сфері власності. Умовами настання адміністративної відповідальності є наявний причинний зв`язок між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.

Згідно зі статтею 122-4 КУпАП, адміністративним правопорушенням є залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Притягуючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції виходив з того, що в діях останнього присутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки він порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху та адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, оскільки водій залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.

Поряд з цим, застосовуючи до ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, суддя місцевого суду хоча і врахував характер вчиненого ним правопорушення, проте, не надав належної оцінки даним про його особу, обставинам, що пом`якшують його відповідальність, якими є те, що ОСОБА_1 визнав свою вину, повністю відшкодував завдану шкоду потерпілій ОСОБА_2 , потерпіла не має до нього жодних претензій, та відсутності обставин, що обтяжують його адмінвідповідальність.

Відтак, вважаю що наявний ряд обставин, що дають можливість змінити стягнення накладене судом першої інстанції на ОСОБА_1 на більш м`яке, а саме штраф в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 40,00 грн.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Санкція ст. 122-4 КУпАП передбачає відповідальність у виді накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Відповідно до ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Таким чином, при визначенні виду і розміру стягнення, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують його відповідальність, вважаю за необхідне застосувати відносно нього адміністративне стягнення у межах санкції ст. 122-4 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про зміну призначеного ОСОБА_1 адміністративного стягнення на більш м`яке, а саме штраф в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400,00 грн, що сприятиме виправленню особи та зможе виконати превентивну функцію щодо вчинення нових адміністративних правопорушень, в зв`язку з чим постанова місцевого суду щодо ОСОБА_1 підлягає зміні в частині накладеного на нього адміністративного стягнення, а апеляційна скарга – до задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 294 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2026 року змінити в частині призначеного ОСОБА_1 адміністративного стягнення.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 грн, за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду: В.П. Рибчинський