Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №132/3047/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 132/3047/25

Провадження № 33/801/190/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Карнаух Н. П.

Доповідач: Бурденюк С. І.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Бурденюк С.І.,

із секретарем судового засідання Лісовою Д.С.

за участі:

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Чепіжака М.В., який діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Калинівського районного суду Вінницької області від 27.01.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

встановив:

Постановою Калинівського районного суду Вінницької області 27.01.2026 відмовлено у задоволенні клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Чепіжака Миколи Васильовича про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Оцінюючи викладене, суддя Калинівського районного суду Вінницької області дійшов висновку, що факт керування 08.09.2025 о 05:55 год. ОСОБА_1 транспортним засобом марки (моделі) «ГАЗ 33021», державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння знайшов своє підтвердження та повністю доведений поза розумним сумнівом в ході даного судового розгляду, а його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП правильно кваліфіковано.

При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції зазначив, що беручи до уваги наведене, обставини справи та особу правопорушника, на ОСОБА_1 необхідно накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, адвокат Чепіжака М.В., який діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову судді Калинівського районного суду Вінницької області від 27.01.2026, та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказує, що дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновку суду дійсним обставинам справи та недоведеності елементів складу адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що будь-яких доказів факту керування ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп`яніння в матеріалах справи про адміністративне правопорушення немає, а саме при ознайомленні з відео з боді камер поліцейських відсутній факт керування автомобілем.

За клопотанням захисника суд викликав в судове засідання інспектора ОСОБА_2 . Будучи допитаний на запитання захисника, чи може він надати суду докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп?яніння, чи відео, чи покази свідків, останній відповів, що не може надати суду такі докази.

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає (частина перша статті 254 КУпАП, частина друга статті 251 КУпАП, та не може бути перекладено на суд.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи поліцейськими не представлено доказів, які б свідчили про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , а саме відсутній склад адміністративного правопорушення.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є необґрунтованим, оскільки в порушення вимог статті 280 КУпАП суд не прийняв до уваги відсутність доказів, які мають значення для правильного її вирішення.

В судове засідання не з`явився представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Чепіжак М.В., належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, до канцелярії Вінницького апеляційного суду додаткових заяв не надсилав.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 зазначив, що в телефонній розмові адвокат Чепіжак М.В. повідомив йому, що він не буде присутнім в судовому засіданні та висловив думку про можливість розгляду апеляційної скарги за своєї відсутності. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 зазначив, що вважає за можливим проводити розгляд за відсутності свого представника – адвоката Чепіжак М.В., його права не будуть порушені.

Вислухавши думку особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який підтримав вимоги апеляційної скарги адвоката Чепіжака М.В., просив постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження відносно нього закрити, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Апеляційний суд вважає, що зазначена постанова судді є необґрунтованою, не ґрунтується на доказах, з передчасними висновками.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

За змістом ч. 2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП).

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердив покази які надавав в суді першої інстанції та зазначив, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає. Зазначив, в день і час, вказані в протоколі про адмінправопорушення щодо нього, він почувався зле через розлад кишківника та поломку автомобіля. З цієї причини зупинив транспортний засіб на узбіччі та пішов у кукурудзяне поле, щоб справити природні потреби. Через сильний біль у животі він прийняв таблетку активованого вугілля та взяв з автомобіля пляшку, щоб запити водою, однак, випадково випив горілку, яка знаходилася у пляшці. Крім того, зазначив, що напередодні дійсно вживав алкогольні напої, однак, у день вказаної події керував автомобілем у тверезому стані. Автомобіль належний не йому. Перегорів стартер.

Згідно пункту 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП є ряд суперечностей, на які вказує його представник адвокат Чепіжака М.В. в апеляційній скарзі, які також підтримані ОСОБА_1 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Частиною першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність серед іншого, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Отже, за змістом диспозиції вказаної статті, суб`єктом адміністративного правопорушення за дії, що поставлені у вину ОСОБА_1 , може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.

Згідно пункту 1.5 ПДР України, водій – особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії.

Згідно частини 1 статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.

Суд першої інстанції прийшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, на підставі даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 447025 від 08.09.2025; акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 08.09.2025; чеку тестування на алкоголь за допомогою приладу «Alcotest Drager № 6810 ARАM-3608» від 08.09.2025, відповідно до якого результат аналізу позитивний – 0,55 ‰; відеозаписів з нагрудних бодікамер працівників патрульної поліції та іншими матеріалами; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.09.2025; рапорту поліцейського взводу № 2 роти № 2 БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капрала поліції Артема Поповського від 08.09.2025.

У відповідності до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції 09.11.2015 № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Отже, згідно встановленої законом процедури, ініціювання проведення огляду особи на стан алкогольного сп`яніння допускається у разі зупинки транспортного засобу і встановлення фактичного керування ним водієм саме працівниками патрульної поліції, із фіксацією відповідних дій з допомогою спеціальних технічних засобів відеозапису.

В апеляційній скарзі сторона захисту вказує на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом «ГАЗ 33021», державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується відеозаписами з нагрудної камери працівників поліції, на відеозаписах не зафіксований факт зупинки транспортного засобу.

З оглянутих апеляційним судом долучених до матеріалів справи відеозаписів з нагрудної боді камери працівників поліції (відео під назвою «08_09_2025 Твардолюк (Олійник) ЕПР1 447025, «08_09_2025 Твардолюк (Поповський) ЕПР1 447025») вбачається, що відео розпочинається з того як поліцейські підходять до стоячого автомобіля який знаходиться на польовій дорозі (на 0:00:15 відео). Біля автомобіля знаходиться чоловік (як з`ясовується далі ОСОБА_1 ), на запитання поліцейських, що він тут робить, ОСОБА_1 відповів, що зупинив транспортний засіб на узбіччі та пішов у кукурудзяне поле, щоб справити природні потреби (на 00:00:37 відео). На запитання поліцейських чи вживав він алкогольні напої, ОСОБА_1 відповів, що вживав вчора ввечері (на 00:01:37 відео). Після цього поліцейський висунув вимогу пред`явити документи, а саме посвідчення водія та підходити за ним, щоб продути «Alcotest Drager» (на 0:02:05 відео), той надав посвідчення водія та не відмовився від проходження тесту на алкогольне сп?яніння. ОСОБА_1 пройшов тест на стан алкогольного сп?яніння за допомогою «Alcotest Drager», тест виявився позитивним – 0,55 ‰ (на 0:04:24 відео). Працівник поліції запитав ОСОБА_1 чи віз згоден з результатами пройденого тесту, на що той нічого не відповів (на 0:04:35 відео). Після цього поліцейські перейшли до оформлення адмінматеріалів.

Отже, на відеозаписах не зафіксовано ні руху, ні зупинки поліцейським автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , тобто відсутні докази того, що ОСОБА_1 , керував автомобілем «ГАЗ 33021», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та не дав цьому оцінки, а відтак висновок суду про достатність даних про те, що ОСОБА_1 за обставин, зазначених у протоколі, керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння є безпідставним.

За відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом він не є суб`єктом вчинення цього адміністративного правопорушення, а тому за таке правопорушення не може нести відповідальність.

Окрім того суд апеляційної інстанції звертає увагу на неузгодженості, некоректність відомостей, щодо місця вчинення адміністративного правопорушення. Зокрема, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 447025 від 08.09.2025, водій ОСОБА_1 08.09.2025 о 05 год. 55 хв. у м. Радівка по вул. Центральна, 7, керував транспортним засобом марки (моделі) «ГАЗ 33021», державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Однак як вбачається з відеозаписів, показів в суді першої інстанції капрала поліції ОСОБА_2 , та самого ОСОБА_1 , автомобіль «ГАЗ 33021», державний номерний знак НОМЕР_2 перебував на польовій дорозі між селами, жодних будинків чи споруд поруч не було, а поліцейські не зупиняли вказаний автомобіль жодного разу, ні в яких адресах, а під`їхали до автомобіля, що був припаркований, як встановлено зламаний.

Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції (справа «Лучанінова проти України»).

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції.

Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема скасувати постанову та прийняти нову постанову.

Вказані обставини і порушення, допущені працівником патрульної поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, залишилися поза увагою суду першої інстанції, який, жодним чином не усунув їх.

Наявність сумнівів не узгоджується зі стандартом доказування “поза розумним сумнівом” про що неодноразово наголошує Європейський Суд, зокрема у рішенні по справі “Ірландія проти Сполученого Королівства” (Ireland v.The United Kingdom, заява №5310/71) і застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть “випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, на чому й наголошує ЄСПЛ у рішенні від 21 липня 2011 року в справі “Коробов проти України”, заява №39598/03.

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.02.2019 року у справі №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип, відповідно до якого при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі слід закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 55 Конституції України, статтями 247, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Чепіжака М.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , - задовольнити.

Постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 27.01.2026 - скасувати, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: Сергій Бурденюк