Вирок від 23 лютого 2026 р. у справі №127/1318/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/1318/26

Провадження №1-кп/127/34/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Тернівка, Крижопільського району, Вінницької області, громадянина України, з середньою спеціалізованою освітою, розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025020020000858 від 06.11.2025, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , спільно проживає з колишньою дружиною ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є особою на яку поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству.

Під час спільного проживання, ОСОБА_4 , умисно систематично вчиняв психологічне насильство відносно колишньої дружини ОСОБА_5 , що призвело до її психологічних страждань та погіршення якості життя. Вказані дії ОСОБА_4 виражались у ображаннях нецензурною лайкою, погрозах, що несли систематичний характер.

Так, ОСОБА_4 18.01.2025, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив психологічне домашнє насильство відносно колишньої дружини ОСОБА_5 , а саме: ображав словесно та погрожував, у зв`язку з чим було викликано працівників поліції, якими було припинено дії ОСОБА_4 та 18.01.2025 складено відносно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та винесено терміновий заборонний припис відносно кривдника.

Крім того, ОСОБА_4 19.01.2025, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , порушив вимоги термінового заборонного припису, чим вчинив психологічне домашнє насильство відносно колишньої дружини ОСОБА_5 , а саме: ображав нецензурною лайкою, у зв`язку з чим було викликано працівників поліції, якими було припинено дії ОСОБА_4 та 19.01.2025 складено відносно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 Кодексу України.

Вищевказані адміністративні правопорушення у судовому засіданні були об`єднані в одну справу та винесено постанову Вінницького міського суду Вінницької області №127/2132/25 від 26.02.2025, якою ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, та на останнього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Крім того, ОСОБА_4 16.04.2025, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив психологічне домашнє насильство відносно колишньої дружини ОСОБА_5 , а саме: ображав нецензурною лайкою, у зв`язку з чим було викликано працівників поліції, якими було припинено дії ОСОБА_4 та 16.04.2025 складено відносно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та винесено терміновий заборонний припис відносно кривдника.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області №127/12603/25 від 12.05.2025 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 гривень 00 копійок.

Незважаючи на неодноразові притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 173-2 КУпАП, що підтверджує систематичність вчинення ним домашнього насильства, ОСОБА_4 продовжив чинити протиправні дії відносно колишньої дружини ОСОБА_5 .

Так, 27.10.2025 ОСОБА_4 перебуваючи за місцем спільного проживання з ОСОБА_5 , що за адресою: АДРЕСА_1 , останній розпочав черговий конфлікт, у ході якого у нього виник умисел на вчинення психологічного насильства щодо ОСОБА_5 , а саме: нецензурно виражатися, ображати, принижувати, підвищувати голос та грубу себе вести із останньою.

Ситуація, що досліджується за справою, є психотравмувальною для ОСОБА_5 .

Внаслідок психотравмуючої сімейної ситуації (груба поведінка колишнього чоловіка) ОСОБА_5 має негативні психоемоційні переживання (постійна напруга, відчуття образи та приниження, порушення сну, страх залишитися в будинку із колишнім чоловіком), які мають ситуаційно обумовлений характер та погіршують якість її поточного життя.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав, суду повідомив, що проживає разом зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_5 в одному будинку. Зазначив, що всі конфлікти виникають між ними через алкоголь. Також, не заперечував, що стосовно нього було складено протоколи про адміністративне правопорушення, за що він був притягнений до адміністративної відповідальності. У вчиненому щиро розкаявся, повідомив, що бажає змінити своє життя та не вживати більше алкогольні напої.

Допитана в судовому потерпіла ОСОБА_5 повідомила, що обвинувачений є її колишнім чоловіком з яким вона проживає в одному будинку. Обвинувачений постійно вживає алкогольні напої, стає не керованим та систематично над нею знущається, погрожує, тому вона не витримала та звернулася до правоохоронних органів.

Зважаючи на те, що обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. З`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, на підставі допиту обвинуваченого, пояснень потерпілої, дослідження матеріалів кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та вважає, що його дії слід кваліфікувати за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Частина 2 ст. 50 КК України встановлює, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Суд зважає на те, що обвинувачений раніше не судимий (т.1 а.с. 53, 54), на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (т.1 а.с. 51), за час проживання характеризується з позитивної сторони, заяв чи скарг на його поведінку від мешканців мікрорайону не надходило (т.1 а.с. 52).

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого, суд вважає щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, відповідно до положень ст. 65 КК України, враховуючи ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, враховуючи особу обвинуваченого, ставлення до вчиненого, який вину визнав, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що покарання достатнє для перевиховання та виправлення обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень в майбутньому слід призначити у виді пробаційного нагляду в межах санкції передбаченої ст. 126-1 КК України, а також з покладенням на обвинуваченого відповідних обов`язків в порядку ст. 59-1 КК України.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; направлення для проходження програми для кривдників.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Суд ураховує те, що захист від домашнього насильства є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням, вирішення якого носить важливий характер, оскільки домашнє насильство починається з «незначних дрібниць».

У свою чергу програма для кривдника передбачає комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків.

Метою корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною та в суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство – це порушення прав людини, яке карається відповідно до чинного законодавства.

Завданнями програми є: сприяння зміні насильницької поведінки кривдника; сприяння засвоєнню кривдником моделі сімейного життя на засадах гендерної рівності, взаєморозуміння; взаємоповаги і дотримання прав усіх членів родини, формування у кривдника конструктивної моделі поведінки у приватних стосунках; сприяння оволодінню кривдником знаннями про основні норми законодавства в сфері запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі, а також про види відповідальності за його вчинення; формування у кривдника відповідального ставлення до власної поведінки та її наслідків для себе та оточуючих; сприяння розвитку у кривдника емоційного інтелекту та самосвідомості; розвиток навичок кривдника до конструктивного безконфліктного спілкування, ефективної та ненасильницької комунікації; розвиток здатності кривдника виявляти, аналізувати та усвідомлювати свої негативні думки, когнітивні фільтри, помилки, емоції, керувати ними, розуміти їх наслідки.

Застосування конкретних обмежувальних заходів, визначених ст. 91-1 КК України, з огляду на положення зазначеної статті, відносяться до дискреційних повноважень суду, оскільки їх застосування або незастосування має вирішуватись виходячи з конкретних обставин кримінального провадження та особи винного.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується в умисному систематичному вчиненні щодо своєї колишньої дружини психологічного насильства, що призвело до її психологічних страждань та погіршення якості життя. Вказані дії ОСОБА_4 виражались у образах та погрозах.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що до обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно застосувати обмежувальний захід, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України у виді направлення для проходження програми для кривдників.

Також, суд вважає за доцільне роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі не виконання або ухилення від виконання призначеного судом покарання та застосованого обмежувального заходу, він може бути притягнений до кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 389 та ст. 390-1 КК України

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 59-1, 65-67, 91-1, 126-1 КК України, ст. ст. 22, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді двох років пробаційного нагляду.

У відповідності до п. п. 1, 2, 3 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Виконання покарання у виді пробаційного нагляду покласти на уповноважені органи з питань пробації за місцем проживання ОСОБА_4 .

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки ОСОБА_4 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на три місяці, до органу місцевого самоврядування за місцем проживання ОСОБА_4 .

Роз`яснити ОСОБА_4 , наслідки ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду та не проходження програми для кривдників у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 389 та ст. 390-1 КК України.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1