Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №136/2174/25 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/2174/25

провадження № 2-а/136/55/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2026 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Іванця О.Д., за участю секретаря судового засідання Козаченко А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

12.11.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 про скасування постанови.

Позовна заява мотивована тим, що 19.11.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №3257 про притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф 17000 гривень.Згідно вказаної постанови вбачається, що 21.08.2024 ОСОБА_1 не з`явився викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце зазначені в повістці № 2/5917, тим самим порушив вимоги статті 22 Закону України мобілізаційну підготовку та мобілізацію».Про існування даної постанови та притягнення його до адміністративної відповідальності він дізнався отримавши повідомлення через «ДІЯ» 24 жовтня 2025 року про відкриття виконавчого провадження №79417181 та суму до сплати у розмірі 37650,00 гривень. Звернувшись до виконавчої служби за місцем своєї реєстрації - до Липовецького ВДВС у Вінницькому районі Вінницької області він отримав 29 жовтня 2025 року матеріали виконавчого провадження та копію постанови. Дана постанова не була отримана ОСОБА_1 за місцем її винесення, про що свідчить відсутність його особистого підпису у постанові.Ознайомившись зі змістом даної постанови, позивачем було встановлені обставини викладені у ній не відповідають дійсності, адже він не отримував ані особисто, ані засобами поштового зв`язку, ані в будь-який інший спосіб від другого в ІНФОРМАЦІЯ_3 повістки за номером 2/5917 чи будь якого повістки /розпорядження /виклику та /або будь-якого іншого повідомлення з вимогою з`явитися 21.08.2024 року до вказаного органу в зазначений час.

Позивач вважає вказане рішення посадової особи суб`єкта владних повноважень необґрунтованим, ухваленим з порушенням вимог КУпАП, зокрема без проведення розгляду справи, а формальною констатацією факту його винуватості, посадовою особою суб`єкта владних повноважень не було з`ясовано і не доведено обставин та не надано будь-яких доказів, які б свідчили про наявність в його діях ознак правопорушення, за яке передбачено адміністративну відповідальність за ч. 3 ст.210-1 КУпАП, отож воно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Вказане стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 13.11.2025 призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов, поновлено строк на оскарження постанови. Також було витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 та ч.3 ст.210 КУпАП, у якій було винесено постанову №3257 від 19.11.2024.

При відкритті даного провадження відповідачу було визначено строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження. На момент розгляду даної справи в суді, така заява до суду не надійшла.

Сторони у встановлений законом строк не подали до суду своїх заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. За таких обставин суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, за наявними у справі матеріалами.

Позивач у судове засідання не з`явився, утім про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав, будь яких матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема і доказів, які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 та ч.3 ст.210 КУпАП, суду не надано. Саму ж постанову №3257 від 19.11.2024було направлено до органів виконавчої служби для виконання. 23.10.2025 було відкрито виконавче провадження (ВП №7941718).

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

Адміністративні правопорушення, передбачені ч.3 ст.210-1 КУпАП розглядаються Територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (ч. 1 ст. 235 КУпАП).

Провадження по справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі суворого дотримання законності.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст.10, 11 КУпАП).

Нормами ст. 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд звертає увагу на те, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії. Нормами ст. 286 КАС України передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

19.11.2024 постановою №3257, складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, який порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 ЗУ "Про військовий обов`язок та військову службу", абз. 2 ч.1 ст. 22 Закону україни "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та п. 2 ч. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних згідно додатку 2 до "Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, а саме згідно повістки №2/5917 від 20.08.2024 року громадянин ОСОБА_1 мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 15 год. 00 хв. 21.08.2024, проте громадянин ОСОБА_1 не прибув за викликом, що є порушенням мобілізаційного законодавства. У постанові вказано, що згідно наданих пояснень ОСОБА_1 свою вину вчиненому порушені визнає та пояснив, що не прибув через сімейні обставини про що нікого не повідомив.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП України передбачена адміністративна відповідальність, за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку га мобілізацію, що вчинене в особливий період.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії - Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Отже, з огляду на диспозицію ч.3 ст.210-1 КУпАП, за якою обвинувачується ОСОБА_1 , зі сторони особи, уповноваженої на винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, слід було надати суду належні, допустимі та достовірні докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування. А саме, що ОСОБА_1 в порядку статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» отримував виклик і не прибув у призначений час.

На підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові та наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, посадова особа уповноважена на винесення постанов про накладення адміністративного стягнення не надала суду будь - яких доказів. Як стверджує позивач у позовній заяві, він не отримав вказану повістку особисто та не відмовлявся від її отримання, про що зроблене відповідне застереження про відмову від її отримання, також факт неявки позивача не зафіксовано відповідним актом.

Таким чином суд дійшов до висновку, що ненадання відповідачем доказів, якими було б зафіксовано факт адміністративного правопорушення та процедуру розгляду матеріалів справи, унеможливлює встановлення послідовності дій посадової особи територіального центру комплектування та соціальної підтримки та доведення факту порушення ОСОБА_1 вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Лише факт складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

В силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації.

З огляду на те, що матеріали справи не місять доказів виклику для взяття на облік військовозобов`язаних та вини позивача у не взятті його на військовий облік військовозобов`язаних, суд приходить до висновку, що відповідач не довів порушення позивачем вимог абз.5 ч. 10 ст. 1, ч. 3 ст. 37 Закону №2232-Х1І та п.1,8 ч.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є додатком до Порядку щодо взяття на військовий облік військовозобов`язаних за обставин викладених в оскаржуваній постанові.

Будь-яких доказів на спростування обставин наведених в адміністративному позові ОСОБА_1 суду не надано, а тому даний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 280 КУпАП обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Нормами ст. 251 КУпАП визначено поняття доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

За приписами частини 1 статті 268 КУпАП України, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у, галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Судом встановлено, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення позивачем ОСОБА_1 вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена відповідальність ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається вчинення правопорушення позивачем, що передбачено ч.3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена залежними та допустимими доказами.

Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем Правил військового обліку. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Оскільки відповідачем не доведено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та з матеріалів справи неможливо достовірно встановити цей факт, відтак і підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні.

З огляду на викладене, це розцінюється судом як не доведення правомірності прийнятого відповідачем як посадовою особою суб`єкта владних повноважень рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Суд дійшов до переконання, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі слід закрити за недоведеності висунутого позивачеві обвинувачення.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат керується ст. 139 КАС України, де зазначено, що у зв`язку із задоволенням позову особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 9, 72-78, 245, 246, 255, 271, 272, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про скасування постанови - задовольнити.

Постанову №3257 про накладення адміністративного стягнення від 19 листопада 2024 року, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. - скасувати, а провадження у справі - закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом 10-ти днів із дня його проголошення (ч. 4 ст. 286 КАС України) до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Суддя О.Д. Іванець