Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №229/8409/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/566/26 Справа № 229/8409/24 Суддя у 1-й інстанції - Костенко Є. К. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Латиш К.О. на постанову судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2025 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови 30.11.2024 року о 07:07 год. в м. Дружківка по вул. Машинобудівників, 60, гр. ОСОБА_1 керував т.з. «Volkswagen Transporter», д.н.з. « НОМЕР_1 », з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір.

Не погодившись з постановою суду захисником Латиш К.О. яка діє в інтересах ОСОБА_1 оскаржила постанову у апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження. Вказує, що строк на апеляційне оскарження був пропущений з поважних причин, оскільки постанову суду першої інстанції ОСОБА_1 не отримував, а первинна апеляційна скарга була повернута безпідставно. Зазначає, що ордер адвоката є самостійним документом, який підтверджує повноваження захисника, і подання договору про надання правничої допомоги разом з ордером законом не вимагається.

В обґрунтування апеляційної скарги вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та зібраним доказам. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи складені з порушенням вимог КУпАП і інструкцій МВС та МОЗ, у зв`язку з чим вони не можуть вважатися належними та допустимими доказами. Зазначає, що твердження про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння та про вживання ним алкоголю не відповідають дійсності й спростовуються відеозаписами, долученими до матеріалів справи. Вказує, що письмові пояснення свідків були складені працівником поліції та лише підписані свідками, а їх зміст суперечить відеозаписам, що ставить під сумнів достовірність таких пояснень. Зазначає, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, про що повідомляв працівників поліції під час події, а тому до нього мав застосовуватися спеціальний порядок огляду на стан сп`яніння, передбачений ст.266-1 КУпАП. Вважає, що працівники поліції не були уповноважені проводити відповідні дії та складати протокол, а повинні були залучити Військову службу правопорядку, у зв`язку з чим уся процедура огляду є недійсною, а її результати — недопустимими доказами. Вказує, що направлення на медичний огляд оформлене з порушенням вимог Інструкції та фактично не складалося у час, зазначений у документах, про що свідчать відеозаписи. Зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів факту керування транспортним засобом у стані сп`яніння або законної відмови від огляду. Вважає, що обвинувачення ґрунтується на припущеннях та доказах, отриманих із порушенням закону, а всі сумніви щодо доведеності вини мають тлумачитися на користь особи. Просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду – без змін за таких підстав.

Розглянувши доводи апеляційної скарги в частині клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2025 року, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин такий строк може бути поновлено судом апеляційної інстанції за клопотанням особи, яка подає апеляційну скаргу.

Як убачається з матеріалів справи, первинна апеляційна скарга була подана захисником у межах установленого законом строку, однак постановою апеляційного суду її повернуто у зв`язку з неналежним підтвердженням повноважень адвоката. Отже, саме недодержання захисником вимог процесуального закону при оформленні апеляційної скарги стало підставою для її повернення.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повернення первинної скарги, з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, апеляційний суд оцінює критично. Зазначена категорія справ про притягнення особи до адміністративної відповідальності розглядається та переглядається у межах і в порядку, визначених КУпАП.

Також відповідно до вимог ст. 294 КУпАП постанова апеляційного суду про повернення апеляційної скарги набирає законної сили негайно після її винесення та є остаточною. Таким чином, вона не підлягає оскарженню, а її законність не може бути предметом самостійної перевірки в межах розгляду повторно поданої апеляційної скарги.

Разом із тим, надаючи оцінку доводам захисника в частині обґрунтування поважності причин пропуску строку, суд зазначає, що твердження про неправильне застосування судом норм процесуального права при поверненні первинної апеляційної скарги ґрунтуються на власному тлумаченні адвокатом положень законодавства та не спростовують факту недотримання ним установленого порядку підтвердження повноважень на момент первинного звернення.

Водночас апеляційний суд враховує, що первинна апеляційна скарга була подана своєчасно, а повторне звернення відбулося після усунення захисником допущених процесуальних недоліків. Допущена адвокатом помилка при первинному поданні апеляційної скарги, за відсутності зловживання процесуальними правами, не може розцінюватися як підстава для позбавлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, права на апеляційний перегляд судового рішення.

З огляду на викладене, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя та реалізації права на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає причини пропуску строку поважними та приходить до висновку про необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №185334 від 30.11.2024 року, згідно якого 30.11.2024 року о 07:07 год. в м. Дружківка по вул. Машинобудівників, 60, гр. ОСОБА_1 керував т.з. «Volkswagen Transporter», д.н.з. « НОМЕР_1 », з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Направленням на проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку, яке виконано не було.

Носієм інформації з відеозаписом, на якому зафіксовані обставини вчинення адміністративного правопорушення та хід спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 та складання відповідного адміністративного матеріалу.

Поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..

Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апелянта про порушення вимог законодавства при складанні протоколу є безпідставними та повністю спростовуються наявним у матеріалах справи протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №185334 від 30.11.2024 року.

Складання протоколу та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та не є розглядом справи відповідно до положень статей 221, 279 КУпАП.

Протокол містить усі передбачені законом реквізити, підписаний уповноваженою особою, а також особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, що свідчить про дотримання встановленої процедури.

Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, є спробою тлумачити фактичні обставини справи на власний розсуд з метою уникнення відповідальності.

Як убачається з матеріалів справи, працівники поліції, виявивши у водія ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), висунули законну вимогу пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відповідно до п. 2.5 ПДР України та ст. 266 КУпАП.

Однак ОСОБА_1 від проходження такого огляду ухилився. Під час фіксації відмови у присутності свідків він не висловлював заперечень щодо того, що не відмовляється, не заявляв про згоду пройти огляд, не зазначав будь-яких зауважень у протоколі та інших процесуальних документах.

Таким чином, доводи захисту про відсутність відмови є необґрунтованими.

Посилання апелянта на те, що письмові пояснення свідків складені працівником поліції та лише підписані свідками, не свідчать про їх недопустимість.

Як підтверджується відеозаписом, свідки після ознайомлення з текстом пояснень підтвердили своїм підписом правильність викладених відомостей.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів із застосуванням відеофіксації, а у разі неможливості її застосування — у присутності двох свідків. У даному випадку матеріали відеозапису долучені до справи, а також були присутні свідки, що додатково підтверджує дотримання процедури.

Отже, твердження про недопустимість пояснень свідків є необґрунтованими.

Відносно позиції захисника, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, та відповідний огляд на визначення ступеню сп`яніння відносно нього, мав проводитись за нормами ст. 266-1 КУпАП, суд зазначає наступне.

Стаття 266 КУпАП, визначає порядок відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та окрім того порядок проведення відповідних оглядів.

Згідно ст. 266-1 КУпАП, визначено проведення оглядів військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

У даному випадку ОСОБА_1 є особою яка керувала транспортним засобом, був зупинений працівниками поліції поза межами розташування військової частини, а тому огляд відносно нього повинен проводитись відповідно до норм ст. 266 КУпАП, як до водія транспортного засобу.

Таким чином, огляд був проведений працівниками поліції як уповноваженими особами на проведення відповідних оглядів, та ними було вірно застосовані норми Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині нібито порушення порядку оформлення направлення на медичний огляд, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 266 КУпАП та вимог підзаконних нормативних актів, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться у встановленому законом порядку, а у разі незгоди водія на проведення огляду із використанням спеціальних технічних засобів або у випадку відмови — у закладі охорони здоров`я.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції було складено направлення на медичний огляд, яке відповідає вимогам чинного законодавства, містить необхідні реквізити та відомості про особу, час, місце та підстави для його складання.

Посилання сторони захисту на окремі неточності чи припущення щодо часу оформлення направлення не підтверджені жодними об`єктивними доказами та мають оціночний характер. Самі по собі такі твердження не свідчать про істотні порушення процедури, які б могли поставити під сумнів законність дій працівників поліції.

Більш того, визначальною для кваліфікації за ч. 1 ст. 130 КУпАП є саме відмова особи від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Факт такої відмови підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписом з місця події та поясненнями свідків.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Доводи апелянта про відсутність належних і допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом є необґрунтованими та спростовуються сукупністю доказів, досліджених судом першої інстанції, оцінку яким надано в постанові.

При цьому приписами статті 266 КУпАП не передбачено як обов`язкову умову застосування технічних засобів відеозапису абозалучення двох свідків, для фіксації руху чи зупинки транспортного засобу або для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно оцінив надані матеріали справи та дійшов обґрунтованого висновку щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а доводи апеляційної скарги про відсутність доказів є необґрунтованими та безпідставними.

Посилання захисника на практику ЄСПЛ, зокрема рішення у справах «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України», «Вєренцов проти України», «Карелін проти Росії» та інші, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд першої інстанції забезпечив дотримання принципів змагальності, рівності сторін та презумпції невинуватості. Обвинувачення ґрунтується на належних та допустимих доказах, які були досліджені у судовому засіданні.

Таким чином, наведені апелянтом аргументи мають суб`єктивний характер, не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду та не спростовують законності і обґрунтованості висновків суду першої інстанції.

Інші доводи сторони захисту є неспроможними, не підкріплені належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим апеляційний суд їх відхиляє.

Доводи апеляційної скарги, які, на думку апелянта, зумовлюють незаконність прийнятого рішення, є безпідставними, оскільки у своїй сукупності зводяться до особистого тлумачення законодавства.

Доводи, що сукупність викладених апелянтом обставин у апеляційній скарзі вказують на те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 є недійсним, а долучені до нього матеріали є недопустимими доказами, є безпідставними, оскільки наведені ним міркування з цього приводу носять суб`єктивний характер і не підтверджені доказами.

Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді районного суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити захиснику Латиш К.О. строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу захисника Латиш К.О. залишити без задоволення.

Постанову судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2025 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя