Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №199/11073/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1962/26 Справа № 199/11073/24 Суддя у 1-й інстанції - БОГУН О. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О.В.

суддів: Агєєва О.В., Гапонова А.В.,

секретар Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 06 жовтня 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 заінтересовані особи: ОСОБА_3 та Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради про визнання особи недієздатною та встановлення опіки (суддя першої інстанції Богун О.О.),

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська із заявою заінтересовані особи: ОСОБА_3 та Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради про визнання особи недієздатною та встановлення опіки, в якій просив визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним та призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 опікуном.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного м. Дніпра від 06 жовтня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , та через свого представника ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без врахування всіх обставин справи.

Скарга мотивована тим, щоОСОБА_1 з 2020 року фактично здійснює опіку над ОСОБА_3 , забезпечуючи йому повний догляд та вирішуючи всі соціально-побутові питання.

Найближчі родичі ОСОБА_3 об`єктивно не можуть здійснювати над ним опіку через власний стан здоров`я та життєві обставини. Дружина ОСОБА_4 сама страждає на тяжкі захворювання, включаючи наслідки перенесеного ішемічного інсульту, вертеброгенні захворювання з вираженим больовим синдромом та порушенням опорно-статичної функції хребта. Син ОСОБА_5 офіційно виїхав за кордон з 10 жовтня 2024 року і не планує повертатися найближчим часом. Донька ОСОБА_6 перебуває у декретній відпустці по догляду за двома малолітніми дітьми 2022 та 2025 року народження. Донька та дружина ОСОБА_3 у зв`язку із сімейними обставинами та станом здоров`я не можуть постійно знаходитися поряд з підопічним як того потребує останній, тому ОСОБА_1 завжди їм допомагає, оскільки підопічний є дорослою людиною, позбавлений мобільності через ампутацію кінцівки, а його донька та дружина фізично не мають можливості здійснювати за ним догляд самостійно. При цьому недієздатний ОСОБА_3 крім них нікого на психологічному рівні не сприймає та агресивно реагує на сторонніх людей поряд.

Мотивувальна частина рішення фактично відсутня. Суд обмежився формальною констатацією того, що "не вбачає можливості" задовольнити заяву, не здійснивши аналізу доказів, не надавши їм правової оцінки, не встановивши юридично значимих фактів та не застосувавши відповідних норм права.

Подання органу опіки та піклування про недоцільність призначення заявника опікуном над недієздатним ОСОБА_3 є лише одним із доказів у справі, носить рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права, а оцінку йому потрібно надавати у сукупності з іншими доказами у справі.

Відмова у визнанні ОСОБА_3 недієздатним порушує його конституційні права. Стаття 3 Конституції проголошує людину, її життя і здоров`я найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави. Стаття 46 гарантує право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної втрати працездатності.

Представник ОСОБА_1 – Мельник В.С. просив рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 06 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким заяву задовольнити у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_3 – адвокат Білогруд Д.О. у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його тестем. 26 травня 2017 року, ОСОБА_3 перебуваючи в зоні АТО відчув слабкість та запаморочення звернувшись до лікаря йому був поставлений діагноз: транзиторна ішемічна атака у лівому каротидному басейні з минучим верхнім правобічним моно парезом легкою моторною афазією на тлі гіпертонічної хвороби першого ступеня атеросклеротичного кардіосклерозу з постійною формою миготливої аритмії.

18 серпня 2017 року ОСОБА_3 був звільнений з військової служби через вище зазначену хворобу. На підставі медико-соціальної експертизи ОСОБА_3 визнано інвалідом першої групи з 31.05.2022 року, та відповідно до довідки номер 136965 серії 12 ААВ він потребує постійного стороннього регульованого догляду, оскільки має порушення функції опори та руху.

27 грудня 2012 року ОСОБА_3 під СМА виконано операцію, ампутацію правої нижньої кінцівки на межах в/3 та с/3 стегна. 3 квітня 2023 року у зв`язку з погіршенням самопочуття ОСОБА_3 проведено реампутацію в в/3 правого стегна. Таким чином останній став немобільним, перебуває у безпорадному стані, через обмежену здатність пересуватися, потребує постійної допомоги при самообслуговуванні, також потребує постійний сторонній нагляд та догляд.

Позивач також зазначає що крім того, на тлі наслідків перенесених повторних ішемічних інсультів в басейні ПСМА та ПЗМА (01.05.2022 року), інсультів головного мозку в системі лівої СМА (07.2017 року; 11.2017 року; 08.12.2020 року; 15.03.2022 року) з тетрапарезом до елегії лівих кінцівках, елементами моторної афазії, дизартрії вираженими когнітивно-мнестичними порушеннями, амаврозом білатерального – у ОСОБА_3 стався психічний розлад, що позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста лікаря-психіатра, у ОСОБА_3 , встановлено наступні діагнози: розлад особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку, судинного ґенезу. Виражений психоорганічний синдром, головного мозку.

Внаслідок вищезазначених захворювань ОСОБА_3 не може в повному обсязі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує постійного стороннього догляду та піклування, не може самостійно захистити свої інтереси й потребує сторонньої допомоги, не може в достатньому обсязі орієнтуватися життєвих ситуаціях, які потребують прийняття важливих рішень.

Позивач вважає що таким чином на сьогоднішній день виникла необхідність у визнанні ОСОБА_3 недієздатною особою та встановлення над ним опіки.

В матеріалах справи наявний висновок судово-психіатричної експертизи стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому експерт надав відповіді на питання суду а саме: ОСОБА_3 виявляє хронічний стійкий психічний розлад у формі органічного розладу особистості і поведінки внаслідок цереброваскулярної патології. За своїм психічним станом у теперішній час не може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Натомість в матеріалах справи наявне подання опікунської ради адміністрації Амур-Нижньодніпровського району щодо недоцільності призначення опікуна над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що суд не вбачає можливості визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною особою та призначити над нею опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком місцевого суду.

Згідно ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як випливає із змісту абзацу другого ч. 1 ст. 30 ЦК України до змісту цивільної дієздатності входять наступні елементи: а) здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав; б) здатність самостійно здійснювати набуті цивільні права; в) здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки; г) здатність самостійно виконувати цивільні обов`язки; д) здатність нести відповідальність у разі невиконання цивільних обов`язків.

Цивільна дієздатність передбачає свідому і правильну оцінку людиною дій, що нею здійснюються і мають юридичне значення. Ця ознака суб`єкта цивільного права залежить від психічної зрілості суб`єкта, тобто від ступеня усвідомлення ним значення своїх дій і можливості керувати ними. В свою чергу зрілість психіки залежить від віку і душевного здоров`я людини. Тому, на відміну від цивільної правоздатності, яка є рівною (ч. 1 ст. 26 ЦК України), єдиного для всіх фізичних осіб обсягу цивільної дієздатності - не існує.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Законодавство України встановлює презумпцію психічного здоров`я людини, якщо інше не буде встановлено в законному порядку. Відповідно до ст. 3 Закону "Про психіатричну допомогу" кожна особа вважається такою, що не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України. Стаття 1 зазначеного Закону визначає психічний розлад як розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати навколишню дійсність, свій психічний стан і поведінку.

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до ст. 58ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Частиною 1 ст. 60ЦК України передбачено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Системний аналіз змісту частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі №372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23 (провадження № 61-6358св24),від 04 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23 (провадження № 61-9837св24).

Відповідно до ст. 62ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Згідно ч.ч. 2,3 ст. 63ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про визнання фізичної особи недієздатною.

Згідно ч. 1, 3 ст. 296 ЦПК України, заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подано членами її сім`ї, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги. Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Згідно ч. 1 ст. 298 ЦПК України, суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами)чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (ч.1 ст. 300 ЦПК України).

Пунктом 1.1. Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 року, передбачено, що опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб (п. 3.1 Правил опіки та піклування).

При призначенні опікуна важливі та обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанови Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20, від 26 січня 2024 року у справі №742/887/23).

Таке подання має для суду лише рекомендаційний характер.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як було встановлено матеріалами справи та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його тестем. 26 травня 2017 року, ОСОБА_3 перебуваючи в зоні АТО відчув слабкість та запаморочення звернувшись до лікаря йому був поставлений діагноз: транзиторна ішемічна атака у лівому каротидному басейні з минучим верхнім правобічним моно парезом легкою моторною афазією на тлі гіпертонічної хвороби першого ступеня атеросклеротичного кардіосклерозу з постійною формою миготливої аритмії.

Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста лікаря-психіатра, у ОСОБА_3 , встановлено наступні діагнози: розлад особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку, судинного ґенезу. Виражений психоорганічний синдром, головного мозку.

Внаслідок вищезазначених захворювань ОСОБА_3 не може в повному обсязі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує постійного стороннього догляду та піклування, не може самостійно захистити свої інтереси й потребує сторонньої допомоги, не може в достатньому обсязі орієнтуватися життєвих ситуаціях, які потребують прийняття важливих рішень.

В матеріалах справи наявний висновок судово-психіатричної експертизи стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому експерт надав відповіді на питання суду а саме: ОСОБА_3 виявляє хронічний стійкий психічний розлад у формі органічного розладу особистості і поведінки внаслідок цереброваскулярної патології. За своїм психічним станом у теперішній час не може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

З матеріалів справи вбачається, що Головою адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради – Русланом Вишневецьким було затверджено подання від 12.02.2025 №60-р про недоцільність призначення опікуном ОСОБА_1 над ОСОБА_3 1960 року народження у разі визнання його судом недієздатним.

Також із вищевказаного подання вбачається, що згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будінку осіб адресою АДРЕСА_1 з особою, що визнається недієздатною зареєстровані: ОСОБА_4 , 1962 року народження - дружина, ОСОБА_5 , 1992 року народження - син, ОСОБА_6 , 1995 року народження - донька та ОСОБА_7 , 2022 року народження - онук.

За наявності інших близьких родичів, які можуть опікуватися ОСОБА_3 , а саме: його дружини - ОСОБА_4 ; доньки - ОСОБА_6 та сина ОСОБА_5 опікунська рада адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради вважає недоцільним рекомендувати призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі визнання його судом недієздатним

Суд враховує, що громадянин ОСОБА_3 за своїм станом здоров`я не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Відтак, він потребує постійного щоденного стороннього догляду, який, на переконання суду, на даний час не може забезпечити заявник, оскільки поданням було визнано недоцільно ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 .

Також апеляційний суд наголошує на тому, що матеріали справи не містять належних доказів того, що дружина та діти ОСОБА_3 , зокрема донька ОСОБА_6 не може бути опікуном свого батька чи наявна така відмова від останньої.

Також апеляційний суд ставиться критично до твердження апелянта, що син ОСОБА_3 – ОСОБА_5 , виїхав за кордон, оскільки на підтвердження даних доводів не надано жодного доказу.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

Колегія суддів звертає увагу, що при винесенні рішення органу опіки та піклування належно з`ясував обставину про наявність інших родичів та наявності у них можливості опікуватися недієздатною особою.

Крім того, колегія суддів зауважує, що станом на сьогоднішній день саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений ст. 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому напрямку, та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном.

Так, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17.

Згідно ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається опікунам осіб, визнаних судом недієздатними.

Станом на сьогоднішній день саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку з заявою про призначення її опікуном недієздатної особи, враховуючи введення в державі воєнного стану та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном недієздатної особи та, перш за все, необхідність такого.

При цьому на переконання суду, конституційний обов`язок оборони незалежності та територіальної цілісності України, має перевагу над бажанням заявника бути опікуном недієздатної особи за обставин наявності в останнього інших членів сім`ї, які також можуть бути опікунами.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів, що заявник ОСОБА_1 , станом на час розгляду даної справи не підлягає мобілізації у воєнний стан, то колегія суддів вважає, що відсутні підстави покладати на нього обов`язки опікуна.

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок свого психічного розладу громадянин ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними, ці обставини встановлені висновком судово-психіатричної експертизи, який відповідає вимогам, що пред`являються до цього документа, викладені в ньому дані не викликають сумніву щодо їх достовірності.

При проведенні судово-психіатричної експертизи експертом були додержані всі вимоги чинного законодавства, в межах його компетенції та повноважень, на підставі інформації та документів, наявних на час проведення експертизи, відповіді на поставлені питання викладені повно та відповідають іншим фактичним даним, дослідницька частина узгоджена з підсумковою частиною висновку, висновок експертизи обґрунтований та узгоджений з іншими матеріалами справи, тому зазначений висновок судово-психіатричної експертизи є об`єктивним, достовірним та правдивим, і повинен бути покладений в основу судового рішення стосовно вирішення заявлених вимог про визнання фізичної особи недієздатною.

Таким чином, враховуючи обставини справи, надані докази, практику Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 04.12.2024 року у справі № 634/1126/23), суд приходить обґрунтованого висновку про необхідність задоволення заявлених вимог частково, а саме: в частині визнання особи недієздатною та встановлення опіки — необхідно задовольнити, в частині призначення опікуном заявника — необхідно відмовити, що є цілком виправданим, оскільки заявником не доведено можливість інших членів сім`ї виконувати належним чином обов`язки опікуна.

Згідно ч. 6 ст. 300 ЦПК України, строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

Відповідно до приписів законодавства у справах про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності ЦПК України передбачається періодичний судовий контроль за наявністю/продовженням існування підстав для обмеження чи позбавлення особи дієздатності (принцип, визначений у рішеннях ЄСПЛ «Наталія Михайленко проти України» (2013), «Станєв проти Болгарії» (2012), «Штукатуров проти Росії» (2008), адже ч. 6 ст. 300 ЦПК України встановлюється максимальний строк дії судового рішення про визнання фізичної особи недієздатною у два роки.

Відповідно до вимог ст. 300 ЦПК України скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім`ї, органу опіки та піклування або самої особи, визнаної недієздатною.

Згідно вимог ст. 300 ЦПК України, рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

Згідно з ч. 2 ст. 299 ЦПК України судові витрати по справі, пов`язані з розглядом справи, відносяться на рахунок держави.

Керуючись статтями 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Мельник Віталій Станіславович задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 06 жовтня 2025 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 заінтересовані особи: ОСОБА_3 та Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради про визнання особи недієздатною та встановлення опіки задовольнити частково.

Визнати недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

До призначення опікуна недієздатному ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , покласти на Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради обов`язки зі здійсненням опіки над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині заяви - відмовити.

Строк дії рішення про визнання ОСОБА_3 недієздатним визначити два роки.

Копію постанови надіслати органу опіки та піклування, органу ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання ОСОБА_3 .

Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії рішення, визначеного рішенням суду.

Скасування судового рішення про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім`ї, органу опіки та піклування або самої особи, визнаної недієздатною.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

О.В. Агєєв

А.В. Гапонов

Повний текст судового рішення складено 25 лютого 2026 року.

Головуючи суддя О.В. Халаджи