Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №214/4907/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/881/26 Справа № 214/4907/24 Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Лідовська А.А.

сторони справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеокнференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Черненко Тетяна Борисівна, на заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2024 року, ухвалене суддею Сіденком С.І. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 02 серпня 2024 року,

ВСТАНОВИВ

У травні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Повалій О.В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, Міністерство юстиції України, про позбавлення батьківських прав, встановленні опіки, призначення опікуном, стягнення аліментів на утримання дитини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона та її чоловік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являються рідними батьками їх доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_5 за життя народила дитину сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач є рідною бабусею ОСОБА_7 . Біологічний батько ОСОБА_7 – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (відповідач) своє батьківство щодо сина визнав та записаний батьком в акті про народження, але покинув доньку позивачки ще вагітною. Донька позивачки виховувала сина самостійно, без батька, який взагалі не допомагав їй та не підтримував ні матеріально, не фізично, не психологічно, з сином не спілкувався та не цікавився його життям, аліменти стягнуті в судовому порядку ніколи не сплачував та має заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки та з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання та становить 120 951 грн 84 коп. Позивач з самого народження допомагала доньці виховувати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В зв`язку з тим, що донька ОСОБА_8 хотіла забезпечити гарний рівень життя своєму синові самостійно, вона багато працювала, а доглядом та вихованням дитини займалась позивач разом зі своїм чоловіком, фізично та духовно розвивали онука, займались його розвитком та вихованням, водили до дошкільного навчального закладу, різні гуртки для розвитку та спорту та постійно опікували його повністю. Після садочка позивач та її чоловік влаштували онука до школи. З дитиною у позивачки дуже гарні та теплі стосунки, вони розуміють та поважають один одного, бабуся з дідусем знають його звички та вподобання та намагаються завжди їх притримуватись для задоволення дитини та повноцінного здорового та щасливого дитинства. Позивачка з чоловіком дуже люблять свого онука і переживають за його життя, вони фактично замінили йому батьків, оскільки мати була вимушена поїхати закордон, щоб знайти кращу роботу, а батькові дитина взагалі не була потрібна ще до її народження.

Починаючи з 2020 року ОСОБА_5 вирішила влаштуватись на роботу у Польщі і вона почала їздити на роботу за кордон, дитина залишилась проживати з позивачем та її чоловіком в Україні з дозволу та за проханням матері. Донька періодично приїздила в Україну на деякий час, проводила цей час з дитиною і знову виїзджала за кордон працювати.

Наприкінці 2021 року донька позивачки ОСОБА_8 приїхала до України і повідомила що хоче взяти дитину до Польщі на деякий час, щоб дитина там відпочила і побула за кордоном із нею. Але 24.02.2022 року на території України розпочалась війна і дитина залишилась із матір`ю за кордоном. Крім того ОСОБА_8 дізналась про те, що вона хворіє на онкологічне захворювання і боялась що помре в будь-який час, тому забажала проводити більше часу із сином поки ще вона мала таку можливість. Для допомоги по догляду за онуком та хворою донькою позивачка періодично приїжджала до неї у Польщу за проханням доньки і жила разом із ними за адресою: АДРЕСА_1 , доки донька знаходилась на лікуванні, а позивачка доглядала онука та піклувалась за хворою донькою.

В цьому ж році донька повідомила позивачку, що в неї з`явився чоловік, який буде проживати разом із нею, це ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянин України, який начебто працював разом з донькою. І хоча і появився цей чоловік в їх житті, допомагала хворій доньці і доглядала за онуком все одно позивач. Гарних, довірливих чи теплих відносин у цього чоловіка з онуком ОСОБА_7 не склалось, дитина його боїться.

Протягом жовтня та листопада 2023 року позивач проживала з донькою та онуком у Польщі, проте 17.11.2023 року у неї виникла термінова необхідність повернутись до України. 23.11.2023 року її терміново викликала донька до Польщі, із-за стану свого здоров`я її забрали до лікарні в реанімаційне відділення. Їй потрібна була допомога матері по догляду за дитиною. Позивачка приїхала 25.11.2023 року до Польщі, де співмешканець доньки ОСОБА_10 зустрів її та відвіз до місця проживання дитини. ОСОБА_10 відмовлявся возити позивачку до доньки в лікарню, був налаштований до неї досить агресивно. ОСОБА_8 попросила позивачку звернути пильну увагу на ОСОБА_10 , який після одруження з нею змінився в гірший бік, став агресивним, нервовим та жорстким, тому вона йому не довіряє, оскільки він намагається її умовити оформити опікунство на дитину, доки вона жива. Тому, вона звернулась до позивачки, щоб знайти в зазначеному нею місті папку з документами її та її дитини, і заховати ці документи від ОСОБА_10 , бо з її слів “він людина не надійна, за ним потрібен постійний контроль”. ОСОБА_8 дуже боялась за ОСОБА_7 , щоб бабуся з дідусем його не втратили. ОСОБА_8 попросила позивачку, після її смерті, поховати її в Польщі, а після поховання, повернути дитину до України, і займатись опікою дитини до повноліття. Сказала, що життя своєї дитини довіряє лише своїм батькам, які її виховували до переїзду до Польщі. Позивач документів так і не знайшла.

Через деякий час до квартири, де позивач проживала разом із онуком, приїхав ОСОБА_10 . Він насильницьким шляхом відібрав у бабусі дитину та відвіз хлопчика у невідомому напрямку, а позивачку зачинив у квартирі. Позивачка телефонувала у поліцію та інші організації за допомогою у пошуках онука та зупиненні незаконних дій ОСОБА_10 щодо дитини. Через незнання польської мови позивачка зателефонувала своєму чоловіку, ОСОБА_11 , щоб він звернувся до поліції в Україні щодо викрадення їх онука. Дане звернення надійшло від чоловіка Позивача до відділення поліції №4 у м. Кривому Розі 29 листопада 2023 року о 09:14. В цей час співмешканець ОСОБА_8 вже без ОСОБА_7 повернувся до місця перебування позивачки, відібрав у неї телефон та вигнав із квартири на вулицю. Всі спроби поговорити із ОСОБА_10 , знайти доньку та онука для позивачки виявились марними, тому вона вимушена була повернутись до України.

ІНФОРМАЦІЯ_7 смс-повідомленням ОСОБА_10 повідомив позивачку, що ОСОБА_8 померла. Зателефонувавши йому він повідомив що похованням буде займатись він самостійно, щоб навіть і не думали їхати до Польщі, бо він позивачку з чоловіком не пустить ні на поховання, ні до доньки ні до онука, тим паче не пустить і до житла де живе дитина, жодних документів він їм не надасть.

Батьки ОСОБА_8 звернулись до Міністерства юстиції, де їм було надано копію актового запису про смерть їх доньки ОСОБА_5 від 05 грудня 2023 року.

Лише 26.12.2023 по меcенджеру «Viber» відбувся зв`язок позивача з ОСОБА_7 . ОСОБА_12 був дуже засмучений, голос його тремтів від хвилювання через смерть мами, сказав, що він проживає з ОСОБА_10 , якому дуже не подобається що ОСОБА_7 спілкується з бабусею або дідусем. Повідомив, що ОСОБА_10 забороняє йому спілкуватись з родиною, спілкування може відбуватись за його дозволом, у його присутності і на гучному зв`язку, щоб він чув про що вони говорять. Таким чином відбулось ще декілька спілкувань з дитиною, але це спілкування було дуже коротким. ОСОБА_10 психологічно впливає на дитину.

На даний час юридично єдиним законним представником дитини є його біологічний батько ОСОБА_2 – відповідач по справі. Позивач з чоловіком знайшли контакт відповідача та зв`язались з ним по телефону, розповіли про вказані події, просили щоб він забрав дитину з Польщі і надав дозвіл бабусі з дідусем на його виховання, але він повідомив що його не цікавить доля цієї дитини, він не має наміру та бажання їхати в Польщу забирати дитину, йому він не потрібен. Повідомив, якщо бабуся з дідусем заберуть ОСОБА_7 з Польщі, то можуть його направити до нього в росію, щоб дитина не страждала в «нашій Україні».

Позивачкою 09 лютого 2024 року було направлено заяву про сприяння поверненню дитини відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей до Міністерства юстиції України. Листом Міністерства юстиції України № 33739/П-4899/12.3.2 від 01.03.2024 року позивачці було роз`яснено, що подана нею заява є необгрунтованою, оскільки вона не призначена опікуном дитини.

Оскільки мати ОСОБА_7 померла, батько не брав участі у вихованні дитини з його народження та не бачив його жодного разу, не цікавився життям свого сина, єдиними рідними людьми Даміра, які можуть займатись його вихованням є бабуся та дідусь. Наразі дитина перебуває у небезпечній ситуації, оскільки перебуває на території іноземної держави із людиною, яка взагалі не має жодного відношення до нього та з якою у дитини не встановлений тісний психологічний зв`язок, що може травмувати хлопчика.

З огляду на вказані обставини позивач звернулася до суду з даним позовом та просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; встановити опіку над малолітнім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , призначити опікуном над дитиною його бабусю по лінії матері ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/4 частини доходу платника аліментів.

Заочним рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволений.

Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Встановлено опіку над малолітнім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та призначено його опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Додатковим рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 жовтня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку/доходу щомісячно але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви і до повноліття, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Черненко Т.Б., посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2025 року ухвалене за результатами позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, Міністерство юстиції України, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки, призначення опікуна, та направити справу на розгляд за встановленою підсудністю до Великоолександрівського районного суду Херсонської області. Скасувати заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2025 року ухвалене за результатами розгляду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, Міністерство юстиції України, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки, призначення опікуна, в частині встановлення опіки та призначення опікуна і ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині встановлення опіки та призначення опікуна.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного заочного рішення не було встановлено, що починаючи з 30.04.2024 року дитина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційного переданий у сім`ю ОСОБА_3 і проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Кожного року Міським центром Соціального забезпечення у Вроцлаві проводиться Оцінка прийомної родини. Відповідно копії Оцінки від 29.04.2025 року пан ОСОБА_14 правильно виконує свої функції, прийомну сім`ю було оцінено позитивно, термін проведення наступної оцінки прийомної родини 29.04.2026 року.

Апелянт ОСОБА_3 , як законний представник малолітнього ОСОБА_7 , стверджує, що судом малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ніхто не опитував, свою думку в суді дитина не висловлювала, заочним рішенням суду порушені права та законні інтереси дитини, які полягають у забезпеченні її безпеки, здоров`я, розвитку та благополуччя, захисту від зловживань, та недбалого ставлення, надання можливості для навчання та розвитку, забезпечення емоційного та соціального благополуччя, а також турботу про її фізичне здоров`я.

Посилається, що в оскаржуваному заочному рішенні відсутня інформація про вирішення позовних вимог про стягнення аліментів. Тим більше, що за заявою ОСОБА_5 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.08.2020 року у справі №214/5020/20 видано судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 на утримання ОСОБА_15 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісця, починаючи стягнення з 16 липня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Зазначає, що положення ст. 28 ЦПК України не містять права позивача у випадку подачі позову про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна звернутися до суду із позовом за місцем проживання позивача.

Відповідно до персональних даних відповідача ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Внаслідок цього, територіальна підсудність розгляду справи належить до компетенції Бериславського районного суду Херсонської області. За рішенням ВРП від 30.05.2023 року №566/015-23 територіальна підсудність Бериславського районного суду Херсонської області змінена на Великоолександрівський районний суд Херсонської області. З урахуванням наведеного, наполягає, що заочне рішення прийнято судом із порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), тому підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю до Великоолександрівського районного суду Херсонської області.

Також посилається, що під час розгляду справи суд не з`ясував з ким і де перебуває дитина, не залучив апелянта в якості третьої особи.

Наголошує, що в усіх рішеннях щодо дітей забезпечення найкращих інтересів дитини повинне мати першочергове значення. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, судом не встановлено, що на дату відкриття провадження у справі №214/4907/24, дитина вже була передана у прийомну сім`ю апелянта за рішенням польського суду (копія додана). Питання влаштування дитини у сім`ю було вже вирішено компетентним судом в країні проживання дитини та обмежено батька дитини – відповідача у реалізації батьківських прав; за місцем постійного проживання дитини здійснюється жорсткий контроль за виконанням апелянтом прав та законних інтересів дитини; між дитиною та апелянтом протягом тривалого часу (ще за життя матері дитини дружини апелянта) встановлено міцний, здоровий, емоціональний зв`язок, дитина апелянта називає батьком, бажає проживати з апелянтом; дитина за місцем свого проживання отримує якісну освіту, має друзів, із задоволенням спілкується з ними, забезпечений всім необхідним для його розвитку і відповідно його віку; апелянт разом із дитиною багато подорожує по різним країнам, із задоволенням разом проводять вільний від роботи та навчання час; дитина перебуває у спокійному, безпечному середовищі; дитина вільно, без будь-яких обмежень з боку апелянта реалізує своє право на спілкування із бабусею – позивачкою, але не бажає проживати разом із нею. Також, судом під час ухвалення оскарженого заочного рішення не встановлені реальні причини оформлення опіки позивачем.

Позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтерсах якої дє адвокат Повалій О.В., у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та не свідчать про порушення прав малолітньої дитини. Після ухвалення заочного рішення Саксаганського районного суду мсіта Кривого Рогу позивачка не вчиняла самовільних або протиправних дій щодо повернення дитини, діє виключно у правовому полі. З метою реалізації судового рішення та забезпечення повернення малолітнього онука до України вона звернулася до адвоката в Республіці Польща для отримання правової допомоги щодо процедури легалізації та визнання рішення українського суду на території Польщі відповідно до вимог міжнародного та національного законодавства. Натомість апелянт, знаючи про наявність судового рішення в Україні, продовжує утримувати дитину за кордоном та посилатися на іноземні адміністративні акти, ухвалені без участі бабусі та дідуся, що на думку позивачки підтверджує необхідність судового захисту прав дитини та збереження її сімейних зв`язків з найближчими родичами.

Також посилається на необґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо не залучення ОСОБА_3 до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки суд першої інстанції розглядав спір за позовом про позбавлення батьківських прав батька дитини та встановлення опіки, а тому коло учасників справи було визначено відповідно до предмета та підстав поданого позову. ОСОБА_3 був обізнаний про наявність у малолітньої дитини бабусі та дідуся по материнській лінії, однак свідомо не сприяв збереженню та розвитку родинних зв`язків дитини з близькими родичами, обмежував їх спілкування, не вживав жодних дій спрямованих на належне правове врегулювання свого статусу щодо дитини в Україні, не ініціював питання легалізації тимчасової опіки або визнання відповідного рішення іноземного суду в порядку передбаченому законодавством України.

Просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2024 року залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Міністерства юстиції України Стельмах І.В. просить прийняти законне та обґрунтоване рішення по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2024 року.

Заслухавши суддю доповідача, скаржника ОСОБА_3 та його представника адвоката Черненко Т.Б., які кожен окремо наполягали на задоволенні апеляційної скарги з викладених у ній підстав, позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Повалій О.В., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, представника третьої особи Міністерства юстиції України Стельмаха І.В., який просив прийняти рішення відповідно вимог закону, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, заявлених позовних вимог за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Черненко Т.Б., підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вищевказаним вимогам закону не відповідає.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд першої інстанції вважав установленим, що батьками малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с. 17 т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_7 мати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_5 померла на території Польщі у м. Вроцлав (а. с. 35 т. 1).

Малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наразі перебуває на території Польщі.

ОСОБА_1 звернулася до Міністерства юстиції України з заявою про сприяння поверненню дитини відповідно до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (а. с. 36 – 39 т. 1).

З листа Мінюсту №33739/П-4899/12.3.2 від 01.03.2024 року вбачається, що у разі призначення ОСОБА_1 опікуном дитини, питання про передачу їй ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 може бути порушено відповідно до міжнародних правових актів з урахуванням законодавства держави перебування дитини (а. с. 40 т. 1).

На виконання вимог ухвали суду від 10.06.2024 року виконкомом Саксаганської районної у місті ради суду надано висновок № 10/02.2.01-18-3405 від 10.07.2024 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , з якого вбачається, що вирішення питання щодо доцільності або недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває поза межами повноважень виконкому Саксаганської районної у місті ради, як органу опіки і піклування (а. с. 98 – 100 т. 1).

На виконання цієї ж ухвали суду Службою у справах дітей виконкому Саксаганської районної у місті ради суду надано висновок про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність її/його інтересам дитини № 17 від 24.07.2014 зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 заміжня. Її чоловік ОСОБА_4 1964 року народження надав згоду на те, щоб його дружина ОСОБА_1 була опікуном малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка засвідчена приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Нянчуком С. М. та зареєстрована 30.07.2024 в реєстрі за № 5205. Пордружжя має сина ОСОБА_16 , 1990 року народження, який надав письмову згоду на те, щоб його мати ОСОБА_1 була опікуном малолітнього ОСОБА_6 . Розмір пенсії ОСОБА_1 складає біля 2980,00 грн.

Згідно з висновком про стан здоров`я заявника, виданим комунальним некоменрційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги№ 5» Криворізької міської ради від 10.07.2024, за станом здоров`я опікуном бути може.

Згідно з довідками про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин від 26.06.2024 № 3729; 26.06.2024 № 3730; 27.06.2024 № 3787, у ОСОБА_1 та членів її родини психіатричні, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказання для виконання обов`язків опікуна відсутні.

До кримінальної відповідальності ні вона, ні її чоловік з сином не притягувалися.

ОСОБА_1 забезпечена житлом, умови проживання задовільні, квартира відремонтована, наявні всі необхідні меблі нового зразку, відповідає санітарно-гігієнічним нормам.

Служба у справах дітей виконкому Саксаганської районної у місті ради вважає доцільним встановлення опіки ОСОБА_1 над дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 142 – 143 т. 1).

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Колегія суддів установила, що доводами апеляційної скарги ОСОБА_3 є прийняття судом рішення із порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), що є самостійною підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулася з позовом до відповідача ОСОБА_2 до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської облаті посилаючись на положення ст. 28 ЦПК України, обгрунтовуючі вказане тим, що її позовна заява містить вимоги про стягнення аліментів.

Суд першої інстанції в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України здійснив запит з метою встановлення (підтвердження) місця реєстрації відповідача у встановленому законом порядку.

У відповідь на запит суду надано інформацію, що за відомостями Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.62 т. 1).

Згідно ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач ОСОБА_1 просила позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановити опіку та призначити її опукном над дитиною, стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітньої дитини.

Згідно матеріалів справи позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , що відноситься до територіально юрисдикції Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

З огляду на вищезазначене, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції правил територіальної юрисдикції є неспроможними та колегією суддів не приймаються.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення опіки, призначення її опікуном колегія суддів приходить до наступних висновків.

Звертаючись з апеляційною скаргою, заявник посилався на ту обставину, що починаючи з 30.04.2024 року дитина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційного переданий у сім`ю ОСОБА_3 і проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Кожного року Міським центром Соціального забезпечення у Вроцлаві проводиться Оцінка прийомної родини. Відповідно копії Оцінки від 29.04.2025 року пан ОСОБА_14 правильно виконує свої функції, прийомну сім`ю було оцінено позитивно, термін проведення наступної оцінки прийомної родини 29.04.2026 року. Як законний представник малолітнього ОСОБА_7 , заявник стверджує, що малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ніхто не опитував, свою думку в суді дитина не висловлювала, заочним рішенням суду порушені права та законні інтереси дитини, які полягають у забезпеченні її безпеки, здоров`я, розвитку та благополуччя, захисту від зловживань, та недбалого ставлення, надання можливості для навчання та розвитку, забезпечення емоційного та соціального благополуччя, а також турботу про її фізичне здоров`я.

Апелянт, який є законним представником малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та у сім`ю якого влаштована дитина, є особою, яка не брала участі у справі, не був залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заяляє самостійних вимог щодо предмета позову, не брав участь у справі, не був повідомлений про розгляд справи, але суд вирішив питання про його права, інтереси та порушив права малолітньої дитини.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина першастатті 55 Конституції України).

Згідно з пунктом 8 частини другоїстатті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Так частиною першоюстатті 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Зазначена норма визначає осіб, які наділені правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, але судовим рішенням вирішені питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки. При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися її прав, інтересів та обов`язків, тобто суд вирішив спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення є заявник. Рішення є таким, що вирішує питання про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, а в резолютивній частині прямо вирішено питання про її права та обов`язки.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в частині встановлення опіки та призначення опікуна, як особа, яка не брала участі у розгляді справи, ОСОБА_3 посилається на те, що ОСОБА_3 був чоловіком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 . Після смерті ОСОБА_5 малолітня дитина ОСОБА_6 залишився проживати разом з ОСОБА_3 , з яким проживає і на день подачі апеляційної скарги.

Допитаний в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 пояснив, що його дуржина ОСОБА_5 перед своєю смертю бажала, що він опікувався її сином ОСОБА_7 , що апелянт і здійснює.

Згідно постанови Районного суду для Вроцлав-Кшикі у Вроцлаві, ІІІ Відділ в справах сім`ї та неповнолітніх від 30.04.2024р. у справі № ІІІ Nsm 1554/23 «обмежити батьківську владу учасника процесу ОСОБА_17 над малолітньою дитиною ОСОБА_18 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_9 шляхом передачі його до прийомної родини в особі ОСОБА_19 , номер НОМЕР_2 , приймаючи рішення, що мсіцем проживання малолітньої дитини є кожне місце проживання прийомної родини, а також поширюючи права прийомної родини до прийняття рішень про лікування, освіту і оформлення документів малолітньої дитини».

Отже, починаючи з 30.04.2024 року дитина офіційно передана у сім`ю ОСОБА_3 і проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказані обставини не були встановлені судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення.

Під час апеляційного перегляду справи в суді апеляційної інстанції, в судовому засіданні малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , пояснив, що він проживає з ОСОБА_10 , ходить в секції. Вони разом роблять домашні завдання. До бабусі в Україну він не хоче, тому що там небезпечно. Проти спілкування з бабусею дитина не заперечує і ОСОБА_3 йому не забороняє.

При цьому колегія суддів за важує, що надаючи пояснення, дитина не виглядала засмученою, заляканою, пояснення викладала вільно, не вимушено.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно прецедентної практики Європейського Суду з прав людини об`єктом статті 8 указаної Конвенції є, в основному, захист людини від будь-якого втручання з боку державних органів. Однак це положення не просто змушує державу утримуватись від такого втручання. Крім цього, насамперед поряд з існуванням негативних зобов`язань, існують позитивні зобов`язання, пов`язані з ефективною повагою до приватного або сімейної життя. Ці зобов`язання можуть включати в себе вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між окремими особами (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13).

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків та будь-яких інших осіб (родичів).

Враховуючи вимоги статті 51 Конституції України, статей 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, статті 7 СК України, а також положення прецедентної практики Європейського суду з прав людини, при вирішенні справи, зокрема, про призначення опіки та призначення опікуна, встановлення обставин, які, на думку суду, забезпечують найкращі інтереси дитини та зазначення указаних обставин у відповідному рішенні є обов`язком суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 СК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Статтею 243 СК України передбачено, що опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 від 24.09.2008р. затверджено «Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини», яким визначено механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, зокрема набуття дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей, які залишились без батьківського піклування та інші.

Статус дитини-сироти надається дітям, у яких померли або загинули батьки, що підтверджується свідоцтвом про смерть кожного з них.

Статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям:

1)батьки яких позбавлені батьківських прав, що підтверджується рішенням

суду;

2) які відібрані у батьків без позбавлення батьківських прав, що підтверджується рішенням суду;

3) батьки яких визнані безвісно відсутніми, що підтверджується рішенням

суду;

4) батьки яких оголошені судом померлими, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим органами реєстрації актів цивільного стану;

5) батьки яких визнані недієздатними, що підтверджується рішенням суду;

6) батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується вироком суду;

7) батьки яких під час здійснення кримінального провадження тримаються під вартою, що підтверджується ухвалою слідчого судді (суду);

8) батьки яких знаходяться у розшуку органами Національної поліції, пов`язаному з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, що підтверджується ухвалою суду або довідкою органів Національної поліції про розшук батьків та відсутність відомостей про їх місцезнаходження;

9) у зв`язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, що підтверджується висновком лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов`язків.

10) Підкинутим, батьки яких невідомі, покинутим в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я або яких відмовилися забрати з цих закладів батьки, інші родичі, про що складено акт за формою, затвердженою МОЗ і МВС;

11) Батьки яких не виконують свої обов`язки з виховання та утримання дитини з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономні Республіці Крим і м. Севастополі або в районі проведення антитерористичної операції і заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що підтверджується актом, складеним службою у справах дітей за формою згідно з додатком 11;

12) розлученим із сім`єю, визнаним біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (за наявності письмової Інформації територіального органу ДМС про розшук батьків або інших законних представників і відсутність відомостей про їх місцезнаходження).

Матеріали справи не містять подання органу опіки та піклування стосовно малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Статусу такого, що позбавлений батьківського піклування стосовно малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в передбаченому законом порядку, не встановлено.

Натомість, апеляційним судом встановлено, що на підставі уповноваженого суду Республіки Польща малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з 30.04.2024 року офіційно переданий у сім`ю ОСОБА_3 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд першої інстанції врахував матеріальне становище позивачки, стан її зоров`я, дійшов висновку, що заявлені вимоги в частині встановлення опіки та призначення опікуна є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Однак апеляційний суд зауважує на тому, що матеріальне становище сторін в даному випадку не є визначальною умовою визначення того, з ким краще проживати дитині, адже, як зазначено вище, насамперед має значення психо-емоційний зв`язок дитини з сторонами по справі.

Колегія суддів звертає увагу, що сам факт наявності статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, та висновок органу опіки не є безумовною підставою для встановлення опіки та призначення опікуном позивачку, оскільки пріоритетним є не формальне рішення органу влади, а реальні інтереси дитини, її емоційний стан, сталі соціальні зв`язки та безпека.

При цьому апеляційний суд зауважує, що питання встановлення опіки та призначення опікуном ОСОБА_3 малолітньої дитини в рамках даної справи не вирішується, оскільки він не був залучений до участі у справі судом першої інстанції.

Згідно ч. 1, 3 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі у разі коли рішення у справі може вплинути на іхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Під час розгляду справи суд першої інстанції не з`ясував з ким і де перебуває малолітня дитина, не залучив апелянта в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки рішення суду в оскаржуваній ним частині може вплинути на його права та обов`язки щодо однієї зі сторін.

На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги в частині оскарження рішення про встановлення опіки та призначення опікуном ОСОБА_1 є доведеними, висновки суду про задоволення вимог позивачки про встановлення опіки та призначення її опікуном є передчасними.

З огляду на вищезазначене, у задоволенні позовних вимог про встановлення опіки на малолітнім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та призначення опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , необхідно відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, у з`язку з вищезазначеним, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині встановлення опіки та призначення опікуна підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у цій частині про відмову у задоволенні вимог.

В частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_6 , 20 липня 2015 року заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2024 року не оскаржується, тому відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не перевіряється.

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частинами 1, 2, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з положень ст. 137, 141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з позивачки ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 908,25 грн (1 816,50 : 2), пропорційно задоволених вимог апеляційної скарги.

В частині вирішення питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом зменшення розміру судового збору з 2 422,40 грн. до 1 211,20 грн. пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Черненко Тетяна Борисівна, задовольнити частково.

Заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2024 року в частині встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та призначення його опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 РНОКПП НОМЕР_1 , скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2024 року в частині розміру стягнутого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору змінити, зменшивши цей розмір з 2 422,40 гривень до 1 211,20 гривень.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 908,25 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 лютого 2026 року.

Головуючий:

Судді: