Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №754/18200/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Суд: Деснянський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: страхування, з них

Дата: 24 лютого 2026 р.

Справа: №754/18200/25

Суддя: Коваленко І. І.

Номер провадження 2/754/1446/26

Справа №754/18200/25

РІШЕННЯ

Іменем України

25 лютого 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА ГРУПА "ОБЕРІГ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 47 429,45 грн.

Стислий виклад позицій сторін

У жовтні 2025 року Позивач, як страховик, звернувся в порядку регресу з позовом до Відповідача, який визнаний винним у вчиненні ДТП та під час ДТП здійснював керування транспортним засобом, не маючи відповідних чинних документів на право керування таким транспортним засобом. Позивач просить суд стягнути з Відповідача суму виплаченого страхового відшкодування, а також нараховані на неї інфляційні втрати, 3% річних та пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань на загальну суму 47 429,45 грн. Також позивач просить стягнути витрати на правову допомогу та судовий збір.

Відповідач не подав відзив на позов у строк встановлений судом, про розгляд справи у суді повідомлявся належним чином (поштове відправлення повернулися на адресу Суду без вручення з відміткою "адресат відсутній за адресою", що є зареєстрованим місцем проживання Відповідача). Додатково, з метою вжиття заходів щодо належного повідомлення Відповідача про розгляд справи, Суд надсилав інформацію про розгляд справи на номер телефону, що вказана в позовній заяві.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, і не заявлення клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина восьма статті 178 ЦПК України).

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ

20.01.2024 о 20:45 за адресою: м. Київ, вул. Радунська, 26 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП). Відповідач, керуючи транспортним засобом SKODA SUPERB (державний номер НОМЕР_1 ), здійснив зіткнення з автомобілем SUBARU LEGACY (державний номер НОМЕР_2 ). Внаслідок даної ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що призвело до завдання матеріальних збитків.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 12.02.2024 у справі № 754/1509/24 Відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Таким чином, було встановлено факт, що Відповідач під час ДТП здійснював керування транспортним засобом, не маючи відповідних чинних документів на право керування таким транспортним засобом.

Частиною шостою статті 82 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача була забезпечена у ТДВ "СГ "ОБЕРІГ" згідно з полісом обов`язкового страхування №EP-216096309, умовами якого розмір франшизи встановлено в сумі 0,00 грн.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV від 1 липня 2004 року (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

За результатами розгляду заяви про виплату страхового відшкодування, сторони досягли згоди щодо суми виплати, страховиком було складено страховий акт № 47899/1 від 22.02.2024 року, яким подію визнано страховим випадком та призначено до виплати 37 700,00 грн.

На підставі вказаного акту та реквізитів, наданих потерпілою особою, ТДВ "СГ "ОБЕРІГ" здійснило перерахування страхового відшкодування в розмірі 37 700,00 грн на рахунок ОСОБА_2 , що підтверджується платіжною інструкцією № 8338 від 22.02.2024 року.

Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до пп. "б" пп. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

Враховуючи винність Відповідача у настанні ДТП, керування ним транспортним засобом без отримання у встановленому законом порядку посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також здійснення виплати страхового відшкодування, ТДВ "СТ "ОБЕРІГ" отримало право звернутися до Відповідача за компенсацією виплаченого страхового відшкодування в розмірі 37 700,00 грн.

При цьому, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) дійшла висновку, що "у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Матеріалами справи підтверджується, що 29.01.2025 Позивач направив на адресу Відповідача досудову Вимогу про добровільне відшкодування шкоди протягом 5 календарних днів. Згідно з даними відстеження поштового відправлення за трек-номером 0601105693536, 18.02.2025 лист повернувся Позивачу за закінченням встановленого терміну зберігання. Датою початку розрахунку штрафних санкцій є шостий день від дати повернення вимоги, тобто 23.02.2025 року.

Відтак, за період прострочення з 23.02.2025 по 12.10.2025 (232 дні) на суму заборгованості 37 700,00 грн Позивачем обґрунтовано нараховано 3% річних у розмірі 718,88 грн. Крім того, за вказаний період розмір інфляційних втрат становить 1 606,91 грн. Розрахунки судом перевірені та є правильними.

Позивач, окрім стягнення нарахувань відповідно до вимог статті 625 ЦК України, також просить стягнути пеню у сумі 7 403,66 грн. За приписами п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України.

Тобто, спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, обов`язок по сплаті пені покладено на страховика за несвоєчасну виплату страхового відшкодування. Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з Відповідача на користь позивача пені у заявленому у позові розмірі, оскільки це не передбачено сторонами у договірному порядку та прямо не передбачено законом, у зв`язку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає як необґрунтований.

З цих підстав, Суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково. Вимоги про стягнення пені є необґрунтованими

Розподіл судових витрат

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодовуються за рахунок іншої сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратам (частина друга статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Відповідач не заперечував проти обсягу, складових, розміру правничої допомоги. Також він не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Суд перевірив і встановив, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу визначено згідно з умовами Договору про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025 року та підтверджується відповідними доказами (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Відповідно до Акту прийому-передачі наданих послуг № 47899 від 13.10.2025, загальний час роботи адвоката склав 5 годин, що включає ознайомлення та аналіз документів, консультування, підготовку позову та його направлення до суду. Загальна сума гонорару за Договором склала 7 300,00 грн. Враховуючи категорію та складність справи, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат є обґрунтованим, співмірним зі складністю справи.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково на суму 40 025,79 грн, що становить 84,39 % від ціни позову (47 429,45 грн), судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 044,27 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 6 160,48 грн.

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА ГРУПА "ОБЕРІГ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 47 429,45 грн - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА ГРУПА "ОБЕРІГ" (03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 14, ЄДРПОУ 39433769) суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 37 700,00 грн; інфляційні втрати в розмірі 1 606,91 грн; 3 % річних в розмірі 718,88 грн; 2 044,27 грн - судовий збір, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 160,48 грн. Загальна сума стягнення становить 48 230 (сорок вісім тисяч двісті тридцять) гривень 54 копійки.

У задоволенні решти вимог - відмовити (в частині стягнення пені в розмірі 7 403,66 грн).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 25 лютого 2026 року.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua