Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №154/69/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/69/26

3/154/164/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Володимир

Суддя Володимирського міського суду Волинської області Вітер І.Р., розглянувши матеріали, які надійшли від Володимирського РВП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 547433 від 22.12.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 притягується до відповідальності за те, що він 22.12.2025 року о 09:38 год. по вулиці Ковельській у місті Володимирі Волинської області керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп?яніння, а саме: порушення мови, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп?яніння в медичній установі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

На підтвердження факту скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП службові особи територіального органу Національної поліції додали до протоколу серії ЕПР1 № 547433 від 22.12.2025 письмові докази, котрі були досліджені в судовому засіданні. Зокрема, до протоколу додані та досліджені судом такі документи:

- направлення на огляд водія ОСОБА_1 до медичного закладу Володимирське ТМО, у якому вказано, що його складено о 09:45 год 22.12.2025 року. За змістом цього документа у ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння: зіниці очей не реагують на світло, порушення мови, однак від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився;

- диск з відеозаписами з нагрудних-камер поліцейських;

- довідка з бази даних ІКС ІПНП з якої вбачається що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія;

- розписка за якою, ОСОБА_1 нібито зобов?язався не керувати транспортними засобами до повного витвереження. Розписка не підписана ОСОБА_1 , у графі «підпис» міститься рукописний запис «ознайомлений».

В суді ОСОБА_1 пояснив, що 22.12.2025 року він дійсно мав намір поїхати на базар за квітами для дружини та рухався біля свого дому на велосипеді гібридного типу. Зазначив, що вказаний велосипед може приводитися в рух як за допомогою педалей, так і електродвигуна, однак у день події акумулятор був повністю розряджений, у зв`язку з чим велосипед фактично рухався виключно за рахунок м`язової сили шляхом обертання педалей. Пояснив, що поблизу його місця проживання до нього під`їхав автомобіль патрульної поліції, після чого працівники поліції висловили припущення про його перебування, спочатку у стані алкогольного, а потім у стані наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 такі твердження категорично заперечив, зазначивши, що алкогольних напоїв та наркотичних засобів принципово не вживає. За його словами, працівники поліції запропонували йому пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння та одночасно повідомили про відсторонення його від подальшого керування велосипедом. При цьому він не відмовлявся від проходження огляду, однак просив забезпечити збереження велосипеда (надати можливість занести його до будинку, який знаходився поруч, або помістити велосипед у багажне відділення службового автомобіля). У задоволенні такого прохання йому було відмовлено. Відтак, ризикуючи втратити власний недешевий велосипед, він погодився на провокативну пропозицію поліцейського залишити велосипед без нагляду на вулиці та їхати для проходження огляду. Проте й у цьому випадку поліцейськими проведення огляду забезпечено не було. Один із поліцейських сів у службовий автомобіль, а інший переконував ОСОБА_1 відмовитися від проходження огляду, мотивуючи свої доводи тим, що йому за це нічого не буде. На якийсь час він знервував та сказав поліцейському щоб той складав протокол, бо вже не мав часу і теріння чекати. Після цього поліцейський відразу ж повідомив йому, що протокол про адміністративне правопорушення вже складено. ОСОБА_1 зазначив, що фактичної відмови від проходження медичного огляду він не висловлював, натомість працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України у його відсутність. З протоколом він не ознайомлювався та його не бачив, копію протоколу не отримував. З діями і рішеннями поліцейських не погоджується.

Окремо вказав, що у справі: факт керування ним транспортним засобом не доведений; як велосипедист він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП; об`єктивні підстави для складання протоколу та притягнення його до адміністративної відповідальності відсутні, оскільки від проходження медичного огляду він не відмовився. У зв`язку з викладеним просив провадження у справі закрити.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Так, підставою адміністративної відповідальності є вчинення особою діяння, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбачене КУпАП (ст.ст. 8, 9 цього Кодексу).

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене певне діяння як адміністративне правопорушення.

Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення у трьох формах:

1. керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції,

2. передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів,

3. відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Щодо ОСОБА_1 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п.1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі – ПДР), особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з положеннями ст.16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Згідно п.2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція пункту 2.5 ПДР, так само як і ч.1 ст.130 КУпАП в частині відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп?яніння, є бланкетними.

Порядок огляду водіїв на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння врегульовано положеннями ст.266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ № 1103 від 17 грудня 2008 року (далі – Порядок) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МОЗ України та МВС України, № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі – Інструкція).

За змістом ст.266 КУпАП встановлено, що особи, які керують транспортними засобами… і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння …, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами… та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння …

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом…, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння …, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом…, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння …, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння …, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння … в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння …, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом… можливість керування цим транспортним засобом…. надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом…

Згідно п.2 Порядку, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Приписами пунктів 6, 7 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Згідно із п.8 цього ж Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Відповідно до п.12 розділу ІІ та п.6 розділу ІІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове за направленням поліцейського цієї особи до найближчого закладу охорони здоров`я.

Згідно пунктів 3 і 4 розділу І Інструкції, одними з ознак наркотичного сп?яніння водія є: порушення мови та звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло.

Додатком І до Інструкції визначено форму направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, в разі відмови водія пройти на вимогу поліцейського в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, його дії містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Суб`єктивна сторона цього адміністративного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу, а отже відповідальність за ним може наставати лише за умови доведеності цього психічного ставлення особи до вчинюваної дії та її наслідків.

У справах про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду доказуванню підлягає факт усвідомлення особою законної вимоги поліцейського пройти огляд, розуміння нею правових наслідків відмови та вчинення нею свідомих дій, спрямованих на ухилення від проходження огляду у встановленому законом порядку. Сам по собі факт непроходження огляду, а також обставина перебування чи неперебування особи у стані сп`яніння не є достатніми для висновку про наявність складу правопорушення за цією нормою.

Суб?єкт вказаного адміністративного правопорушення спеціальний: водій транспортного засобу, тобто особа, яка керує транспортним засобом. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі (п.1.10 ПДР України).

Транспортний засіб згідно того ж п.1.10 ПДР України – це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

В той же час статтею 127 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил дорожнього руху особами, які керують велосипедами, гужовим транспортом, і погоничами тварин, в тому числі у стані сп`яніння.

За тим же п.1.10 ПДР України, велосипед - транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому; велосипедист - особа, яка керує велосипедом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи вимагає від уповноваженого органу (посадової особи) насамперед повного дослідження доказів, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні (ст. 251 КУпАП), здійснити всебічну й неупереджену оцінку цих доказів (ст. 252 КУпАП), встановити наявність обставин, що пом`якшують (ст. 34 КУпАП) чи обтяжують (ст. 35 КУпАП) відповідальність, з`ясувати чи здійснюється провадження в межах строків накладення адміністративного стягнення (ст.38 КУпАП), з`ясувати чи заподіяно майнову шкоду вчиненим правопорушенням, чи є можливість передати матеріали справи на розгляд громадських організацій чи звільнити від відповідальності через малозначність правопорушення (статті 21, 22 КУпАП).

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На підставі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частини третьої цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський Суд з прав людини, зокрема у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

У відповідності до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходам впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставі і в порядку встановленому законом, а застосування заходів адміністративного впливу проводиться в межах компетенції того органу, який його застосовує у точній відповідності із законом.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду, органом (посадовою особою), який склав протокол, має бути доведено сукупність юридично значущих обставин, зокрема: факт керування транспортним засобом відповідною особою; наявність законних підстав для вимоги пройти огляд; належне дотримання процедури огляду/направлення та належна фіксація чіткої відмови від огляду у порядку, визначеному ст.266 КУпАП, Порядком та Інструкцією.

Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б дозволяли суду дійти переконливого висновку про наявність передбачених законом підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та дотримання процедури, визначеної Порядком і Інструкцією.

Зокрема матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 22.12.2025 року о 09:38 год. у м. Володимирі взагалі керував будь-яким транспортним засобом. У справі відсутні будь-які докази, які б об`єктивно підтверджували перебування ОСОБА_1 за кермом та керування ним транспортним засобом (зокрема відеофіксація моменту руху або зупинки транспортного засобу з ідентифікацією водія, пояснення свідків, інші узгоджені між собою дані). Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності підтвердження викладених у ньому обставин іншими доказами не є достатнім для беззаперечного встановлення зазначеного факту.

З матеріалів справи неможливо здійснити належну ідентифікацію транспортного засобу, яким, за твердженням органу поліції, керував ОСОБА_1 , зокрема визначити його вид та правову природу (механічний чи немеханічний, з двигуном або без нього, велосипед, електровелосипед, мопед чи інший транспортний засіб). У графі «Транспортний засіб» протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 547433 від 22.12.2025 року зазначено «1111 належить», що не містить жодних відомостей, необхідних для ідентифікації виду транспортного засобу. Досліджені у судовому засіданні матеріали відеозапису також не дають можливості достовірно встановити характеристики транспортного засобу, оскільки зафіксований об`єкт має незначні розміри та наявні педалі, при цьому відсутні дані, які б однозначно свідчили про наявність або відсутність електричного приводу чи двигуна. За таких обставин, з огляду на приписи ст. 62 Конституції України, припущення у доказуванні є недопустимими, а всі сумніви щодо доведеності обставин справи тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За відсутності можливості достовірно ідентифікувати вид транспортного засобу суд позбавлений можливості визначити належну правову кваліфікацію дій, зокрема встановити, чи підпадають вони під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.127 КУпАП, як порушення правил дорожнього руху особою, що керує велосипедом, чи під дію ч.1 ст.130 КУпАП, яка застосовується виключно до осіб, що керують транспортними засобами у розумінні цієї норми. Така невизначеність об`єкта та правової кваліфікації виключає можливість покладення на особу адміністративної відповідальності за обраною органом поліції нормою та свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення.

Крім того, зазначені у протоколі ознаки наркотичного сп`яніння (порушення мови, нереагування зіниць очей на світло) матеріалами справи належним чином не підтверджені. Досліджені судом відеоматеріали не містять об`єктивних даних, які б давали підстави для встановлення наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння у спосіб, що підлягає перевірці та оцінці відповідно до вимог ст.252 КУпАП. Із зафіксованого на відеозаписах перебігу спілкування між працівниками поліції та ОСОБА_1 не вбачається будь-яких ознак наркотичного сп`яніння у розумінні Інструкції; відсутні дані про дезорієнтацію особи, втрату здатності адекватно сприймати обстановку чи інші зовнішні прояви такого стану. Навпаки, з відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 під час спілкування надавав логічні, послідовні та чіткі пояснення і заперечення без ознак порушення мови чи неадекватної поведінки. Доводи працівників поліції про нереагування зіниць очей ОСОБА_1 на світло суд оцінює критично, оскільки такий факт не підтверджений жодними об`єктивними доказами.

Разом з тим, аналіз відеозапису події за період з 09:41 год. до 09:52 год. 22.12.2025 не містить фіксації факту керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом та узгоджується з його поясненнями, наданими у судовому засіданні. Також відеофіксація не дає підстав дійти висновку про наявність чіткої та однозначної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Із зафіксованого перебігу подій убачається, що можливість проходження огляду у медичному закладі неодноразово обговорювалася, при цьому матеріали справи не містять зафіксованих висловлювань або дій, які б свідчили про свідому та категоричну відмову особи від такого огляду. Натомість відеозаписом зафіксовані неодноразові висловлювання ОСОБА_1 про готовність проїхати до медичного закладу та пройти відповідний огляд.

Зокрема, дослідженням відеофайлів судом встановлено: пояснення ОСОБА_1 про його намір їхати на базар за квітами для дружини у день її народження (09:42:18); заперечення ОСОБА_1 щодо вживання алкогольних напоїв та наркотичних засобів (09:42:38); пропозиції працівників поліції пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння (09:42:39) у зв`язку з висловленими ними припущеннями щодо порушення мови ОСОБА_1 (09:42:59); заперечення ОСОБА_1 щодо проходження огляду через невживання ним наркотичних засобів (09:43:08); роз`яснення ОСОБА_1 його прав, визначених ст.268 КУпАП (09:43:09–09:43:24); просвічування поліцейським ліхтариком очей ОСОБА_1 та висловлення поліцейським твердження про нереагування зіниць на світло (09:43:40–09:43:44); надання ОСОБА_1 згоди пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння (09:43:46); повідомлення ОСОБА_1 про його відсторонення від керування (09:43:53); звернення ОСОБА_1 з проханням надати можливість занести велосипед до будинку, що знаходиться поруч (09:44:02); відмову поліцейського у задоволенні цього прохання (09:44:03); повторне підтвердження ОСОБА_1 згоди пройти огляд на стан сп`яніння у відповідь на запитання поліцейського (09:44:15); вказівку поліцейського ОСОБА_1 залишити велосипед на вулиці без нагляду (09:44:16); відмову ОСОБА_1 залишити велосипед без нагляду та його прохання помістити велосипед у багажне відділення службового автомобіля (09:44:17–09:44:23); відмову поліцейського і в задоволенні цього прохання (09:44:24); звернення ОСОБА_1 до працівників поліції з проханням визначити спосіб забезпечення збереження велосипеда як умову його проїзду до медичного закладу (09:44:46); погодження ОСОБА_1 залишити велосипед на вулиці без нагляду та проїхати для проходження огляду (09:44:50); перехід поліцейського, у якого була увімкнена нагрудна камера, до салону службового автомобіля, у той час як інший поліцейський разом із ОСОБА_1 залишився на вулиці (09:45:15–09:51:26); звернення ОСОБА_1 до поліцейського з проханням скласти протокол (09:48:27); прохання ОСОБА_1 поліцейському зафіксувати його номер телефону щоб продовжити процедуру пізніше (09:51:12) та повідомлення поліцейського у відповідь про те, що «у разі відмови від проходження огляду та складення протоколу розгляд справи відбудеться у Володимирському міському суді», після чого відеозапис було припинено (09:51:26).

Суд констатує, що відеофіксація та інші матеріали справи не містять даних про складення направлення на медичний огляд за формою, визначеною Інструкцією, фіксацію вручення такого направлення, складення протоколу про адміністративне правопорушення у присутності ОСОБА_1 , його ознайомлення зі змістом протоколу, вручення копії протоколу, а також відібрання чи оголошення розписки про відсторонення від керування транспортним засобом.

Разом із тим суд звертає увагу, що повідомлення особи про її відсторонення від керування транспортним засобом є процесуальною дією, яка здійснюється у межах повноважень поліцейського та має відповідати принципу законності, визначеному ст.7 КУпАП, і завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбаченим ст.245 КУпАП. Відсторонення особи від керування транспортним засобом у порядку ст.266 КУпАП не може здійснюватися формально та ізольовано від інших необхідних процесуальних дій, зокрема без вирішення питання щодо подальшої долі та збереження транспортного засобу, оскільки таке відсторонення фактично обмежує можливість особи розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також поважати та не порушувати права і свободи людини. Згідно з п.1, 2 ч.1 ст.23 цього Закону поліція зобов`язана забезпечувати публічну безпеку і порядок та вживати заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, при цьому обрані заходи мають бути необхідними та пропорційними поставленій меті. Крім того, згідно ст.29 Закону України «Про Національну поліцію» при здійсненні своїх повноважень та застосуванні поліцейського заходу поліцейський зобов`язаний мінімізувати шкоду, яка може бути заподіяна правам та інтересам фізичних осіб.

Матеріали справи та досліджені відеозаписи свідчать, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до працівників поліції з проханням забезпечити збереження велосипеда, пропонуючи об`єктивно можливі та розумні способи вирішення цього питання (занести велосипед до будинку, що знаходився поруч, або помістити його у багажне відділення службового автомобіля). Водночас працівниками поліції у задоволенні таких прохань було відмовлено без наведення будь-яких правових підстав та без запропонування альтернативного способу забезпечення збереження майна.

За таких обставин суд доходить висновку, що створена працівниками поліції ситуація, за якої виконання вимоги про проїзд до закладу охорони здоров`я було поставлено у пряму залежність від залишення велосипеда без нагляду, не відповідає вимогам ст.7, 245 КУпАП та положенням Закону України «Про Національну поліцію» щодо обов`язку діяти пропорційно та з мінімальним втручанням у права особи. Така поведінка органу влади не створила для ОСОБА_1 реальної та безперешкодної можливості виконати вимогу поліцейського та пройти огляд у встановленому законом порядку.

За наведених умов дії ОСОБА_1 , спрямовані на вирішення питання збереження належного йому майна, не можуть бути розцінені як свідома, однозначна та умисна відмова від проходження огляду у розумінні ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки відсутній необхідний причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою особи та інкримінованою їй формою адміністративного правопорушення.

Крім того, така модель поведінки органу влади не відповідає завданню провадження у справах про адміністративні правопорушення та стандартам справедливої процедури, сформульованим у практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до яких держава зобов`язана діяти добросовісно, утримуватися від створення штучних підстав для притягнення особи до відповідальності та забезпечувати реальну можливість реалізації процесуальних прав.

За своїм змістом встановлений у цій справі перебіг подій свідчить не про належну фіксацію вже наявної події правопорушення, а про формування умов, за яких складення протоколу стало наслідком обраної моделі процесуальної поведінки органу влади, що у світлі практики ЄСПЛ виключає можливість покладення таких матеріалів в основу притягнення особи до відповідальності, оскільки адміністративна процедура має бути справедливою та спрямованою на встановлення істини, а не на досягнення формального результату.

Окремо суд враховує, що у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, направлення водія до закладу охорони здоров`я для проведення огляду є не лише оформленням відповідного документа, а самостійною процесуальною дією у межах провадження, яка відповідно до вимог ч.2 ст.266 КУпАП підлягає обов`язковій фіксації із застосуванням технічних засобів відеозапису та має бути предметом судової перевірки.

Водночас із досліджених судом відеоматеріалів не вбачається здійснення такої процесуальної дії у спосіб, передбачений законом. Зокрема, відеофіксація не містить даних про оголошення особі змісту направлення на медичний огляд, доведення до її відома підстав для його проведення, а також фіксації її волевиявлення щодо проходження або відмови від проходження огляду. Таким чином, матеріали справи не містять підтвердження факту вчинення процесуальної дії направлення на огляд у встановленому законом порядку.

За відсутності обов`язкової відеофіксації процесуальної дії направлення на медичний огляд суд доходить висновку, що така дія у межах провадження у справі про адміністративне правопорушення фактично не була здійснена у спосіб, передбачений законом, а відтак юридично не може вважатися такою, що відбулася.

За таких обставин матеріалами справи не підтверджено наявність законних підстав для проведення огляду водія у закладі охорони здоров`я. У свою чергу, за відсутності встановленої у передбаченому законом порядку процесуальної дії направлення на огляд, відсутні й правові підстави для висновку про відмову особи від проходження огляду у розумінні ч.1 ст.130 КУпАП.

При цьому, надаючи оцінку наявним у справі відеозаписам, суд виходить з того, що оскільки у процесі доказування вини особи працівниками поліції застосовувався саме відеозапис, і цей відеозапис не містить відомостей ані про обставини керування транспортним засобом, ані про вчинення процесуальної дії направлення на медичний огляд чи чіткої та однозначної відмови від його проходження у встановленому законом порядку, за відсутності інших належних і допустимих доказів такий відеозапис може бути оцінений судом виключно як доказ відсутності події адміністративного правопорушення.

Додатково суд звертає увагу, що наявне у матеріалах справи направлення на медичний огляд містить зазначення часу його складення — 09:45 год. 22.12.2025 року. Водночас досліджені судом матеріали відеофіксації події за період з 09:41 год. до 09:52 год. не містять жодних відомостей, які б свідчили про здійснення у вказаний час процесуальної дії направлення на огляд, зокрема оголошення його змісту особі, роз`яснення підстав для проведення огляду, фіксації волевиявлення особи щодо проходження або відмови від проходження такого огляду.

Таким чином, зазначений у направленні час його складення об`єктивно не узгоджується з перебігом подій, зафіксованих на відеозаписі, який сам орган поліції використовує як доказ у цій справі. За відсутності відеопідтвердження вчинення відповідної процесуальної дії у вказаний у направленні час суд позбавлений можливості перевірити реальність, послідовність та законність її здійснення.

За таких обставин направлення на медичний огляд, як документ, що наявний у матеріалах справи, не може бути визнане належним і допустимим доказом у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки його зміст не підтверджується іншими доказами у справі, зокрема обов`язковими матеріалами відеофіксації, що прямо суперечить вимогам ч.2 ст.266 КУпАП. Відтак зазначений документ не може бути покладений судом в основу висновку про наявність законних підстав для проведення огляду чи відмову особи від його проходження.

Наявна у матеріалах справи розписка про зобов`язання не керувати транспортними засобами до повного витвереження не містить підпису ОСОБА_1 , а рукописний запис «ознайомлений» у графі «підпис» не підтверджує волевиявлення особи. З огляду на відсутність належної фіксації обставин її складення та у сукупності з іншими встановленими у справі порушеннями порядку документування, зазначений документ створює лише формальну видимість процесуальної дії та не може бути покладений судом в основу висновків про наявність події чи складу адміністративного правопорушення.

За сукупністю встановлених обставин суд доходить висновку, що матеріалами справи не доведено ані факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у зазначені час і місці, ані належності такого транспортного засобу до об`єктів, з якими закон пов`язує відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, а відтак і відсутні підстави вважати ОСОБА_1 суб`єктом цього адміністративного правопорушення, ані наявності об`єктивно підтверджених ознак наркотичного сп`яніння, ані факту чіткої та зафіксованої у встановленому законом порядку відмови від проходження огляду.

Відтак склад і подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП у формі відмови від огляду, не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, як того вимагають ст.251, 252 КУпАП.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що наявні у справі докази не дають можливості беззаперечно встановити подію та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а всі сумніви щодо доведеності вини особи відповідно до загальних засад адміністративного провадження підлягають тлумаченню на її користь.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 130, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративні правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Ігор Вітер