Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №759/27939/25 — Київський апеляційний суд

справа №759/27939/25 головуючий у суді І інстанції Петренко Н.О.

провадження №33/824/906/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ОКРЕМА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвокатки Онишко Вікторії Михайлівни на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн на користь держави.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокатка Онишко Вікторія Михайлівна 24 грудня 2025 року подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Посилається на те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення районний суд не врахував та не надав належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Так, на відеозаписі поліцейських зафіксовано як працівники поліції примушували свідка до надання неправдивих пояснень. У той час як, сам ОСОБА_1 жодного разу не визнав, що надавав послуги таксі. Зауважила, що господарська діяльність має носити систематичний характер, тобто надання послуг по перевезенню пасажирів здійснюється протягом календарного року більше трьох разів, що у цій справі не встановлено. Більш того, транспортний засіб, яким він керував, не є його власністю, що унеможливлює встановлення факту використання саме його автомобіля для отримання прибутку від здійснення господарської діяльності. Жодних реєстраційних документів на транспортний засіб та жодних доказів отримання доходу від перевезення пасажирів суду не надано. Сам ОСОБА_2 є студентом, перебуває на повному матеріальному забезпеченні батьків та потреби у підробітку не має.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №288061 від 11 листопада 2025 року, того ж дня о 02. год. 15 хв. м. Київ Кільцева дорога перетин з вул. Микільська,1 громадянин ОСОБА_1 надавав послуги таксі на автомобілі Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_2 з перевезення пасажирів без державної ліцензії, передбаченої п. 24 ст. 739 « Про ліцензування видів господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання», чим вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст. 164 КУпАП.

Вказаний протокол складено інспектором взводу 1 роти 5 батальйону 4 полку 1 ОПБ УПП у м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Онищук Я.Ю.

КУпАП не врегульовано питання щодо постановлення окремих ухвал суду, відтак є доцільним застосування аналогії права із посиланням на Кримінальний процесуальний кодекс України.

В постанові від 14 червня 2021 року у справі №686/9636/18 Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду виснувала про те, що: «Обов`язок, за наявності на те підстав, звертати увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені по справі факти порушення закону, причини і умови, що сприяли вчиненню злочину і вимагають вжиття відповідних заходів, або виявленні порушення прав громадян та інші порушення закону, допущені при провадженні дізнання, досудового слідства або при розгляді справи нижчестоящим судом, покладався КПК 1960 року на суд шляхом винесення окремої ухвали чи постанови.

Невичерпний перелік підстав для винесення такого виду судових рішень, безпосередня функція яких слугувала ефективним засобом дотримання законності та забезпечення судом захисту прав і свобод людини, визначався статтями 23-2, 380, 400-2 КПК 1960 року.

Діючий КПК не урегульовує питання постановлення такого виду судових рішень, як то окрема ухвала чи постанова, які би надавали можливість суду звертатися до державних органів, посадових чи службових осіб з метою належного реагування на встановлені у ході судового розгляду порушення закону, прав і основоположних свобод людини органом досудового розслідування чи судом нижчестоящої інстанції … процесуальні рішення ухвалюються для встановлення і закріплення кримінальними процесуальними засобами ознак вчиненого кримінального правопорушення, доведеності винуватості (невинуватості) осіб, які його вчинили під час кримінального провадження, інших обставин, передбачених статтею 91 КПК, а також задля забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, Суд вбачає за можливе ухвалення рішень, які не пов`язані із суттю кримінального провадження або з його забезпеченням, проте, постановлення таких ухвал має зумовлюватися позитивним впливом на ефективність здійснення правосуддя у конкретному кримінальному провадженні та забезпеченням конституційного права на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України.»

Під час попередньої підготовки справи до апеляційного розгляду судом досліджено відеозапис з боді камери 472267, 472100, який долучено до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №288061 від 11 листопада 2025 року. На відеозаписі зафіксовано як напарник інспектора взводу 1 роти 5 батальйону 4 полку 1 ОПБ УПП у м. Києві ДПП старшого лейтенанта поліції Онищук Я.Ю. під час спілкування з ОСОБА_3 використовував лайку та інші нецензурні вислови, що обумовило неможливість дослідження вказаного запису у судовому засіданні.

Апеляційний суд зауважує, що за приписами ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ст. 1, 6, 7 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про Національну поліцію» рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

Згідно з ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» слідує, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Правила етичної поведінки поліцейських в Україні закріплені наказом Міністерства внутрішніх справ України №1179 від 09 листопада 2016 року. Ці Правила є обов`язковими для всіх поліцейських, визначаючи принципи доброчесності, партнерства з населенням та законності.

Під час виконання службових обов`язків поліцейський, окрім іншого, повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку, не допускати дискримінації в будь-якій формі; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.

Незалежно від посади чи звання у відносинах із населенням поліцейський зобов`язаний бути тактовним та доброзичливим; висловлювати вимоги чи зауваження, що стосуються особи, у ввічливій та переконливій формі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №9901/23/21 вказано, що: «у процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників.

За вказаних обставин, суд вважає необхідним для усунення подібних порушень Закону довести вищевикладені обставини до відома начальника Управління патрульної поліції в місті Києві шляхом винесення окремої постанови, застосувавши загальні принципи верховенства права, невідворотності покарання та аналогію закону відповідно до норм ЦПК та КАС, які містять такий інститут судового реагування, як окремі ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Обставини, викладені в окремій постанові, довести до відома начальника Управління патрульної поліції в місті Києві для вжиття відповідних заходів реагування в межах повноважень та недопущення в подальшому подібних порушень норм законодавства.

Окрему постанову направити начальнику Управління патрульної поліції в місті Києві для відповідного реагування.

Про розгляд окремої постанови повідомити Київський апеляційний суд протягом одного місяця з дня отримання копії цієї постанови та роз`яснити, що залишення посадовою особою без розгляду окремої постанови суду або невжиття заходів до усунення зазначених в ній порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему постанови суду тягне за собою адміністративну відповідальність визначену ст. 185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Окрема постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: Р.В. Березовенко