Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №752/24396/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 752/24396/24 Головуючий у суді першої інстанції - Слободянюк А.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/824//2840/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

секретар Цуран С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Тенессі», третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок гасіння пожежі та залиття житлового приміщення,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом.

Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 11 лютого 2021 року позивачка ОСОБА_2 на підставі Попереднього договору купівлі-продажу, який вона уклала з Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Теннессі», набула майнові права на квартиру АДРЕСА_1 з подальшим оформленням права власності після повної оплати вартості такого нерухомого майна. За умовами попереднього договору продавець підписанням цього договору надає повноваження та зобов`язує покупця виконувати обов`язки власників квартири.

02 липня 2024 року у квартирі АДРЕСА_2 , яка є власністю ОСОБА_1 і знаходиться на 9-му поверсі будинку за вказаною адресою, виникла пожежа, за результатами гасіння якої квартира позивачки № 2-20 зазнала значних пошкоджень та руйнувань, вартість проведення відновлювальних робіт щодо яких має бути відшкодовано відповідачем.

Відповідно до Акту про пожежу від 03 липня 2024 року пожежа сталась на терасі квартири відповідача.

Відповідно до Висновку № 1 Дослідно-випробувальної лабораторії Центру забезпечення діяльності ГУ ДСНС України від 05 липня 2024 року найбільш ймовірною причиною пожежі могло стати виникнення аварійних режимів роботи в накопичувані енергії «Power Bank».

Комісією ОСББ «ЖК «Республіка» складено Акт про залиття від 03 липня 2024 року та встановлено, що за наслідками ліквідації пожежі у квартирі відповідача сталося залиття квартири позивачки. Відповідно до Звіту про оцінку матеріального збитку (шкоди) 03 жовтня 2024 року, розмір матеріального збитку, завданого квартирі позивачки, становить 107 906,00 грн.

Посилаючись на викладене, позивачка просила суд стягнути на її користь із ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , у розмірі 107 906,00 грн, стягнути судові витрати, які полягають у сплаті судового збору, витрат на правничу допомогу та витрат за проведення оцінки розмірі матеріального збитку (шкоди) в розмірі 6 500,00 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири, 107 906 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом матеріальних норм права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким частково відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд, в порушення норм процесуального права, розглянув справу в порядку спрощеного провадження, хоча ціна позову є значною і перевищує 100 000 грн.

Апелянт зазначає, що Висновок № 1 Дослідно-випробувальної лабораторії Центру забезпечення діяльності ГУ ДСНС України від 05 липня 2024 року не є належним доказом його вини у завданні шкоди майну позивачки, а причина виникнення пожежі не була встановлена.

Посилається також на те, що залиття квартири відбулось не внаслідок дій відповідача, а внаслідок гасіння пожежі рятувальниками ДСНС.

У відзиві на апеляційну скаргу представниця позивачки адвокат Дворінкова А.Ю. проти задоволення апеляційної скарги заперечила. Вказує, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

В судовому засіданні в апеляційному суді взяв участь представник позивачки адвокат Демчук О.В., який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Встановлено, що відповідно до інформаційної довідки від 30 вересня 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником кв. АДРЕСА_3 вказано Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Теннессі» (а.с. 23).

11 лютого 2021 року між Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Теннессі» (продавець) та позивачкою ОСОБА_2 (покупець) укладено Попередній договір купівлі- квартири АДРЕСА_4 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бишевець О.В. 11 лютого 2021 року, зареєстрований в реєстрі № 403 (а.с.15-20).

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору сторони зобов`язались укласти основний договір у термін до 01 травня 2026 року у разі повної оплати покупцем ціни квартири, а відповідно до п.4.2 договору продавець підписанням цього попереднього договору надає повноваження та зобов`язує покупця виконувати обов`язки власника квартири

Між сторонами попереднього договору укладено Акт від 11 лютого 2021 року прийому-передачі квартири та ключів для проведення ремонту та оздоблювальних робіт (а.с.21).

Отже, на підставі укладеного Попереднього договору купівлі-продажу ОСОБА_2 набула майнові права на квартиру з подальшим оформленням права власності після оплати вартості нерухомого майна та, відповідно, має право на захист своїх майнових прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) вказано, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 92, 93, 95 постанови).

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року№ 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

За матеріалами справи, відповідно до Акту про пожежу від 03 липня 2024 року, складеного відділом запобігання надзвичайним ситуаціям та заходів цивільного захисту Голосіївського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві вбачається, що сталася пожежа 02 липня 2024 року о 21:36 на відкритій терасі квартири АДРЕСА_5 ю Вказано власника квартири - ОСОБА_4 . Актом зафіксовано перелік завданих пожежею пошкоджень (а.с.25).

Відповідно до Висновку №1 від 05 липня 2024 року про причину виникнення пожежі, яка сталася 02 липня 2024 року на відкритій терасі квартири АДРЕСА_5 , найбільш ймовірною причиною пожежі, яка сталася 02 липня 2024 року на відкритій терасі за вказаною адресою, - могло стати виникнення аварійних режимів роботи у накопичувачі енергії «Power Bank». У висновку вказано, що у правій частині тераси у відгородженому цегляною перегородкою піддашку (повної його ізоляції від атмосферу не було) на дальній стіні, напроти входу розташовано електрокомунікаційний вузол із приладом резервного живлення - накопичувачем енергії «Power Bank» серії НОМЕР_1 . Саме у цьому місці початково було виявлено відкрите полум`я. (а.с.26-35).

03 липня 2024 року представниками ОСББ «ЖК «Республіка» складено Акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) про наслідки залиття житлового/нежитлового приміщення, затвердженого управителем групи будинків Асоціації ОСББ «ЖК «Республіка» - О.Романовим. За актом комісія дійшла висновку, що пошкоджено майно у квартирі АДРЕСА_1 , внаслідок ліквідації пожежі, а саме за результатом гасіння 02 липня 2024 року у квартирі АДРЕСА_6 . Залиття квартири АДРЕСА_2 , що стало наслідком ліквідації пожежі, спричинено пошкодження в зоні кухні. Для деталізації оцінки розміру матеріальної шкоди рекомендовано ОСОБА_2 звернутися до спеціалізованих суб`єктів оціночної діяльності (а.с.36).

18 вересня 2024 року позивачка ОСОБА_2 уклала Договір № 00553/24 з ФОП ОСОБА_5 про проведення незалежної оцінки майна, як має відповідні повноваження як суб`єкт оціночної діяльності (а.с. 38,59-60 і звор. 61).

Відповідно до Звіту про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди) від 03 жовтня 2024 року, завданого квартирі АДРЕСА_3 , розмір матеріального збитку становить 107 906,00 грн. Об`єктом оцінки з приводу пошкоджень є приміщення кухні-коридора площею 10,18 кв.м (а.с.42-60).

Актом приймання-передачі робіт з незалежної оцінки від 03 жовтня 2024 року ОСОБА_2 прийняла виконанні оцінювачем роботи щодо складання звіту, вартість оцінки - 6 500,00 грн (а.с.41).

Оплата за складення звіту здійснена позивачкою відповідно до платіжних інструкцій № 7ЗЕТ-КР5Н-505К-1ЕК1 від 18 вересня 2024 року та № 62ХЕ-ХЕ93-ОАК1-АТ27 від 19 вересня 2024 року на загальну суму 6 500,00 грн (а.с.39-40).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 є власником кв. АДРЕСА_7 відповідно до договору купівлі-продажу квартири, який відповідач уклав 01 лютого 2023 року з Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Теннессі», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бишевець О.В. 01 лютого 2023 року, зареєстрований в реєстрі № 131, що також підтверджується витягом з Держаного реєстру речових прав від 01 лютого 2023 року (а.с.62-65).

Разом з тим, 06 липня 2024 року відповідач ОСОБА_1 укладав Договір дарування квартири з третьою особою по справі - ОСОБА_3 , відповідно до якого остання стає власником кв. АДРЕСА_7 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онопченко О.В. 06 липня 2024 року, зареєстрований в реєстрі за № 839, що також підтверджується витягом з Держаного реєстру речових прав від 06 липня 2024 року (а.с.66,67).

Надалі, третя особа ОСОБА_3 , як іпотекодавець, 11 жовтня 2024 року укладала з ОСОБА_6 , як іпотекодержателем, Договір іпотеки, предметом якого є кв. АДРЕСА_7 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатенком О.В. 11 жовтня 2024 року, зареєстрований в реєстрі за № 1267, що також підтверджується витягом з Держаного реєстру речових прав від 11 жовтня 2024 року (а.с.68-72).

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частинами четвертою, п`ятою статті 319 ЦК України зазначено, що власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Тобто, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 322 ЦК України).

Нормами статей 151, 156, 177 ЖК України визначено, що громадяни (власники, наймачі, члени їх сімей) зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.

Частиною шостою статті 55 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що обов`язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Саме власник несе повну відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки (постанова Верховного Суду від 05 січня 2024 року у справі № 757/75448/17-ц).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

У пункті 2 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», яка є релевантною і до норм нового ЦК України, судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. За обставинами справи цю презумпцію мала б спростувати саме відповідачка, що нею не зроблено.

Отже, з огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить протиправність дій, наявність шкоди та її розмір і причинно-наслідковий зв`язок.

Позивачкою на підтвердження своїх вимог надала суду акт про пожежу, висновок про причини виникнення пожежі, звіт про оцінку розміру матеріального збитку.

У свою чергу, будь-яких доказів того, що залиття квартири позивачки відбулося не з вини відповідача він не надав та не спростував докази, надані позивачкою на підтвердження факту залиття квартири, що відбулося 02 липня 2024 року. Крім того, відповідачем також не спростований розмір завданих позивачу збитків у сумі 107 906,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачка надала належні та достатні докази в обґрунтування своїх вимог щодо заподіяної їй майнової шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимоги та стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири, 107 906,00 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права, оскільки суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження, хоча ціна позову є значною і перевищує 100 000 грн.

Відповідно до положень пунктів 4, 6 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду серед іншого малозначних справ. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є, у тому числі, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ч. 2 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Справа, що переглядається, відповідає критеріям малозначної, оскільки має незначну складність та ціну позову, що не перевищує 80 прожиткових мінімумів. Вона не належить до категорій, які підлягають розгляду виключно в загальному провадженні, а відповідач, у свою чергу, у встановленому законом порядку не заперечував проти спрощеного порядку її розгляду.

Посилання апелянта на те, що Висновок № 1 Дослідно-випробувальної лабораторії Центру забезпечення діяльності ГУ ДСНС України від 05 липня 2024 року не є належним доказом його вини у завданні шкоди майну позивачки, також є безпідставним, оскільки позивачка довела факт завдання їй шкоди належними та допустимими доказами у свої сукупності, в той час як відповідач не надав суду першої інстанції жодного доказу на спростування вказаних обставин. Не долучені такі докази і до апеляційної скарги.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасуванні відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст складено 23 лютого 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

Т.О. Невідома