Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №760/12270/25 — Київський апеляційний суд

справа №760/12270/25 головуючий у суді І інстанції Коробенко С.В.

провадження №33/824/1047/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представниці Київської митниці - Кучер Лучії Олександрівни на постанову судді Солом`янського районного суду міста Києва від 19 вересня 2025 року, якою

закрито провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ст. 473 МК України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 19 вересня 2025 року провадження відносно громадянина України ОСОБА_1 за ознаками порушення митних правил, передбачених статтею 473 Митного кодексу України закрито, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вилучений відповідно до протоколу про порушення митних правил 0389/UA100000/2025 від 02 квітня 2025 року товар повернуто власнику або уповноваженому представнику в установленому законом порядку.

Не погодившись з постановою суду представником Київської митниці - Кучер Л.О. подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення відповідно до санкції за ст. 473 Митного кодексу України, шляхом конфіскації.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд не в повній мірі дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам.

Зазначає, що зібрані Київською митницею у справі докази є узгодженими між собою, у своїй сукупності підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для справи, отримані з додержанням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, тому не можуть викликати сумнівів у їх достовірності.

Зазначає, що оригінал дозволу або висновку Держекспортконтролю до митного органу не надавався, однак в матеріалах справи наявний висновок спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби. За наданим висновком, наданий на дослідження предмет був ідентифікований як спеціально призначений компонент до вогнепальної зброї - цівка, що спеціально створена та призначена для використання з ручними кулеметами Калашникова, калібром 7,62х39 мм, 5,45х39 мм та їх модифікаціями, в комплекті з 5 гвинтами та викруткою типу «torx».

Таким чином, надана на дослідження цівка має ознаки товарів, зазначених в позиції ML1 Списку товарів військового призначення, що є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 року №1807 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення», а відтак в діях ОСОБА_1 наявні ознаки порушення митних правил, передбачених ст. 473 Митного кодексу України.

Натомість доказів, які б свідчили про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, вказаного у протоколі про порушення митних правил, у матеріалах справи відсутні.

У судовому засіданні 17 лютого 2026 року постановою без виходу до нарадчої кімнати відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Клесникова А.В. про виклик експерта у зв`язку з необґрунтованістю.

У судове засідання представниця апелянта Київської митниці не з`явилася, про розгляд справи повідомлена у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Клесников Артем Володимирович заперечив проти доводів апелянта, вважаючи постанову місцевого суду законною та обґрунтованою.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

Закриваючи провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутній експертний висновок Держекспортконтролю відносно вилученого у ОСОБА_1 виробу. При цьому, судом першої інстанції не прийнято у якості доказу на підтвердження винуватості висновок експерта СЛЕД Держмитслужби від 12 березня 2025 року №142000-3302-0097, посилаючись на те, що експерт СЛЕД Держмитслужби не уповноважений надавати відповідні висновки в силу приписів Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» і такий висновок є виключно припущенням, а інших доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 473 МК України, матеріали справи не містять.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до вимог частини першої ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Статтею 487 МК України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Аналогічні вимоги також закріплені в ст. 489 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад правопорушення - це сукупність названих у законі ознак, за наявності яких небезпечне і шкідливе діяння визнається конкретним правопорушенням. Такі ознаки мають об`єктивний і суб`єктивний характер. Тобто при складанні протоколу про порушення митних правил, інспектором митниці повинні бути враховані ознаки складу правопорушення та викладені винні дії особи повинні відповідати диспозиції статті, за якою особа притягується до відповідальності за порушення митних правил. У іншому випадку відсутність однієї із ознак складу правопорушення виключає можливість притягнення особи до відповідальності.

За диспозицією ст. 473 МК України, пересилання через митний кордон України в міжнародних експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання законодавством України, а також пересилання у міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання законодавством України та актами Всесвітнього поштового союзу тягне за собою конфіскацію цих товарів.

Відповідно до пункту 31 частини 1 статті 4 МК України міжнародними поштовими відправленнями є упаковані та оформлені відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу та Правил надання послуг поштового зв`язку листи, поштові картки, бандеролі, спеціальні мішки з позначкою «М», дрібні пакети, відправлення з оголошеною цінністю, поштові посилки, згруповані поштові відправлення з позначкою «Консигнація», відправлення міжнародної прискореної пошти «EMS», які приймаються для пересилання за межі України, доставляються в Україну або переміщуються через територію України транзитом операторами поштового зв`язку.

Міжнародний транспортний документ - це номерний товаросупровідний документ, який є договором на перевезення кожного окремого міжнародного експрес-відправлення (пункт 30 частини 1 статті 4 МК України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 196 МК України не можуть бути пропущені через митний кордон України товари, що переміщуються з порушенням вимог МК України та інших законів України.

Згідно з частиною 8 статті 233 МК України міжнародні поштові (крім тих, що переміщуються через територію України транзитом) та експрес-відправлення переміщуються через митний кордон України після здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, що знаходяться в цих відправленнях.

Відповідно до п. 1 - 3 частини 1 статті 235 МК України забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових та експрес-відправленнях: 1) товарів, заборонених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України відповідно до ввезення на митну територію України або вивезення з цієї території; 2) товарів, відправлених з порушенням митних правил; 3) товарів, щодо яких відсутні відповідні дозвільні документи, у разі застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до ч. 2 ст. 235 МК України забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання відповідно до законодавства України та актів Всесвітнього поштового союзу, а також товарів, відправлених з порушенням вимог нормативно-правових актів з питань надання послуг поштового зв`язку.

Список товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному контролю, є додатком до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 року №1807, який визначає процедури здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення.

Згідно п. 3, 4 Порядку, міжнародна передача товарів може здійснюватися суб`єктом здійснення міжнародних передач товарів (далі - суб`єкт) або іноземним суб`єктом господарської діяльності (далі - іноземний суб`єкт) за наявності у нього відповідного дозволу чи висновку Держекспортконтролю. Дозвіл чи висновок Держекспортконтролю на право здійснення відповідної міжнародної передачі будь-якого виробу військового призначення є підставою для передачі імпортеру (кінцевому споживачеві) комплекту технічної документації (технічних даних), необхідної для налагодження, експлуатації та використання такого виробу за цільовим призначенням в обсягах, визначених цим дозволом чи висновком.

Експорт та імпорт товарів може здійснюватися суб`єктами підприємницької діяльності, які в установленому порядку отримали відповідні повноваження, крім випадків, передбачених пунктом 4 Положення про порядок надання суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 1998 року №838.

Позиція ML1.d Списку товарів військового призначення, затвердженого постановою КМУ від 20.11.2003 № 1807, до аксесуарів, що підлягають державному контролю, включає лише вичерпний перелік: з`ємні обойми (магазини); глушники або модератори; кріплення для зброї; полум`ягасники; оптичні приціли з системою електронного оброблення зображення; оптичні приціли, спеціально розроблені для військового використання.

Цівка не входить до цього переліку і не підлягає розширеному тлумаченню. Предмет є частиною ложі зброї для зручності утримання, але відповідно до Наказу МВС від 21 серпня 1998 року №622, приклад, руків`я, цівка та подібні елементи є частинами ложі або додатковим обладнанням стрілецької зброї, яке слугує для зручності використання, але не відноситься до спеціально призначених компонентів для вогнепальної зброї військового призначення.

Київська митниця, складаючи протокол про порушення митних правил та направляючи його на розгляд до Солом`янського районного суду м. Києва зазначала, що в діях ОСОБА_1 наявні порушення митних правил, передбаченого статтею 473 Митного кодексу України, оскільки останнім здійснювалося міжнародне поштове пересилання товару - спеціально призначений компонент до вогнепальної зброї - цівка, що спеціально створена та призначена для використання з ручними кулеметами Калашникова, калібром 7,62х39 мм, 5,45х39 мм та їх модифікаціями, в комплекті з 5 гвинтами та викруткою типу «torx», що згідно висновку СЛЕД Держмитслужби від 12 березня 2025 року №142000-3302-0097, є товаром, який призначений для забезпечення захисту військовослужбовців від впливу вибухової хвилі, уламків артснарядів, мін, гранат та куль.

Надана на дослідження цівка має ознаки товарів зазначених в позиції ML1.d Списку товарів військового призначення, що є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 року №1807 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення».

Проте, міжнародна передача таких товарів може здійснюватися суб`єктом здійснення міжнародних передач товарів або іноземним суб`єктом господарської діяльності за наявності у нього відповідного дозволу чи висновку Держекспортконтролю, оригінал якого під час митного оформлення разом з іншими документами, необхідними для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, зобов`язаний надати відповідний суб`єкт.

Як вказує Київська митниця, оригінал дозволу або висновку Держекспортконтролю до митного контролю ОСОБА_1 при оформленні міжнародного поштового пересилання не надавався, що на переконання митного органу є порушенням ст. 196 МК України та ст. 473 МК України, оскільки останнім, з метою порушення митних правил було зазначено відомості, що не відповідають даним, вказаним у митній декларації та не надано дозволу для здійснення такого міжнародного пересилання.

Однак, як зазначав суд першої інстанції, з посиланням на ст. 11 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», експертного висновку Держекспортконтролю щодо приналежності, вилученого у ОСОБА_1 товару, до товарів, пересилання яких заборонено або потребує відповідного дозволу, митним органом до матеріалів справи не долучено.

Так, відповідно до ст. 11 Закону Україну «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», експертиза в галузі державного експортного контролю проводиться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, для вирішення питання про можливість надання відповідних дозволів, висновків чи міжнародних імпортних сертифікатів, можливість проведення реєстрації суб`єктів господарювання, державних замовників у сфері оборони у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, як суб`єктів здійснення міжнародних передач товарів або надання таким суб`єктам, державним замовникам повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю.

Цією ж статтею також визначено, що основними завданнями експертизи в галузі державного експортного контролю є визначення належності найменувань та описів товарів, поданих на експертизу, до найменувань та описів товарів, внесених до відповідних списків товарів, що підлягають державному експортному контролю.

Таким чином, експертиза в галузі державного експортного контролю, завданням якої є визначення належності найменувань та описів товарів, поданих на експертизу, до найменувань та описів товарів, внесених до відповідних списків товарів, що підлягають державному експортному контролю, може буди проведено лише центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю.

Як вбачається із висновку експерта СЛЕД Держмитслужби від 12 березня року 2025 №142000-3302-0097, до компетенції та повноважень СЛЕД Держмитслужби не входить проведення експертизи в розумінні та для цілей, описаних у ст. 11 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання».

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що у СЛЕД Держмитслужби відсутні повноваження на проведення експертизи в галузі державного експортного контролю, завданням якої є визначення належності найменувань та описів товарів, поданих на експертизу, до найменувань та описів товарів, внесених до відповідних списків товарів, що підлягають державному експортному контролю, а інших доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 473 МК України, до суду надано не було.

Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Виходячи із наведеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріали справи про порушення митних правил не містять будь-яких відомостей та жодних доказів того, що ОСОБА_1 вчиняв будь-які умисні дії, спрямовані на пересилання через митний кордон України в міжнародних експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання законодавством України, а також пересилання у міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання актами Всесвітнього поштового союзу, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 473 МК України.

Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно вимог ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgmentof 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.

В справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст. 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Таким чином, у суду відсутні належні та достатні докази, які б слугували підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченої ст. 473 МК України.

Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.

Оскільки судове рішення, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Солом`янського районного суду міста Києва від 19 вересня 2025 року, якою закрито провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 473 МК України (протокол про порушення митних правил №0389/UA100000/2025 від 02 квітня 2025 року) - залишити без змін, а апеляційну скаргу представниці Київської митниці - Кучер Лучії Олександрівни на постанову судді Солом`янського районного суду міста Києва від 19 вересня 2025 року - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 25 лютого 2026 року.

Суддя: Р.В. Березовенко