Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №758/12530/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 758/12530/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4206/2026Головуючий у суді першої інстанції - Войтенко Т.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Невідома Т.О., Поліщук Н.В.,

секретар Цуран С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільський районний суд міста Києва від 13 березня 2025 року по цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування витрат в порядку регресу, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.12.2022 в с. Лісники Обухівського району Київської області по вул. Ватутіна, 168 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу автомобіля Citroen, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 та транспортного засобу Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Позивач зазначив, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу потерпілої сторони ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», що підтверджується полісом серії ЕР №211457045 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Договір страхування на момент ДТП діяв.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі №369/4037/23 від 27.03.2023 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування, з метою відшкодування збитків та на виконання вимог статті 45 та статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 3720-IX), 23.01.2023 потерпілий ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування. За результатами звернення потерпілого та розгляду його заяви позивачем було відкрито регресну справу №89494.

Позивач зазначає, що 14.02.2023 оцінювачем ОСОБА_3 було складено Звіт №8734/01/23 про оцінку транспортного засобу - легкового автомобіля Mitsubishi Lancer, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mitsubishi Lancer в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, складає 12506,80 грн.

У позовній заяві позивач вказує, що відповідно до наказу від 18.04.2023 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, МТСБУ було прийнято рішення про відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_2 в загальному розмірі 10 077,82 грн. Для визначення розміру шкоди позивачем були понесені додаткові витрати у розмірі 1150,00 грн.

Посилаючись на те, що МТСБУ відповідно до Закону здійснило відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП і не мав договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та відповідно до статей 1166, 1188, ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України та п. 38.1 статті 38 Закону № 3720-IX, у МТСБУ виникло право регресної вимоги до винуватця ДТП, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить у судовому порядку стягнути на свою користь з відповідача 10077,82 грн. відшкодування шкоди в порядку регресу, пов`язаної з регламентної виплатою, а також вартість послуг експерта у розмірі 1150,00 грн. та 3028,00 грн. судового збору.

Рішенням Подільського районний суд м. Києвавід 13.03.2025 позов МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ в порядку регресу 10 077,82 грн. регламентної виплати, 1150,00 грн. вартості послуг експертного дослідження та 3028,00 грн. судового збору, а всього стягнути 14255,82 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Подільського районного суду м. Києва від 13.03.2025 скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, неналежною оцінкою доказів та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Посилається на те, що суд не врахував положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України щодо наявності виключних обставин, які, на його думку, унеможливлювали покладення на нього відповідальності.

Зазначає, що на момент дорожньо-транспортної пригоди він керував транспортним засобом Citroen Berlingo, який належить ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» та був переданий у користування ПП «Скайрос Секюріті» на підставі договору лізингу, тоді як він використовував автомобіль під час виконання службових (трудових) обов`язків. Вважає, що не є власником або законним володільцем транспортного засобу, а тому не є належним суб`єктом відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Посилається на положення статей 1172, 1187 ЦК України, відповідно до яких обов`язок відшкодування шкоди покладається на власника або особу, яка володіє транспортним засобом на правовій підставі, а не на водія, який керує транспортним засобом у межах виконання трудових обов`язків.

Зазначає, що подавав клопотання про витребування доказів щодо належності транспортного засобу ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» та правових підстав його використання, однак відповідні обставини судом першої інстанції належним чином не з`ясовані та не оцінені.

Вказує, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу потерпілого була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», що підтверджується полісом обов`язкового страхування. На його переконання, саме страховик мав здійснювати відшкодування шкоди у порядку, передбаченому Законом № 3720-IX, а регресні вимоги повинні були пред`являтися до належного суб`єкта відповідальності, а не безпосередньо до нього як водія.

Також заперечує доведеність своєї участі у ДТП. Зазначає, що суди не забезпечили всебічного дослідження механізму пригоди, зокрема не призначили судову інженерно-транспортну експертизу, яка могла б встановити характер і локалізацію пошкоджень транспортних засобів та факт їх можливого контакту.

Крім того, звертає увагу, що потерпілий звернувся до страховика із заявою про відшкодування лише через певний час після події, що, на його думку, не було враховано судами та ставить під сумнів причинний зв`язок між заявленими пошкодженнями та ДТП.

Також посилається на те, що подані позивачем документи щодо оцінки шкоди не містять конкретизації переліку пошкоджених елементів та обґрунтованого розрахунку вартості ремонту, що, на його переконання, свідчить про недоведеність розміру збитків.

У сукупності наведених обставин скаржник вважає, що суд першої інстанції не дослідив докази всебічно та повно, не надав їм належної оцінки і дійшов передчасного висновку про наявність підстав для покладення на нього відповідальності.

МТСБУ надіслало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, мотивуючи це тим, що обставина вини скаржника у ДТП встановлена рішенням суду та не повинна доказуватися при розгляді іншої справи, а твердження апелянта щодо того, що відповідальність за заподіяну скаржником шкоду повинне нести ТОВ «ЕСКА-Капітал», як особа яка є власником транспортного засобу - не узгоджується з вимогами законодавства. Вказано, що сплата регламентної виплати була здійснена правомірно, оскільки потерпілим не було пропущено строку, передбаченого Законом для подання заяви про страхове відшкодування. Звіт ро оцінку транспортного засобу є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом. Звіт відповідає вимогам спеціальних нормативно- правових актів з оцінки майна, містить усі необхідні складові й складений та підписаний кваліфікованим оцінювачем.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 19.12.2022 в с. Лісники Обухівського району Київської області по вулиці Ватутіна, 168 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу автомобіля Citroen, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 та транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу потерпілої сторони ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», що підтверджується полісом серії ЕР № 211457045 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі №369/4037/23 від 27.03.2023 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статті 124 КУпАП.

Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність на момент ДТП ОСОБА_1 застрахована не була, власник пошкодженого автомобіля ОСОБА_2 23.01.2023 звернувся до позивача із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної у зв`язку з пошкодженням автомобіля Mitsubishi Lancer.

За результатами звернення потерпілого та розгляду його заяви позивачем МТСБУ було відкрито регресну справу № 89494.

Зважаючи на те, що цивільно правова відповідальність винуватця дорожньо- транспортної пригоди застрахована не була, у МТСБУ виник обов`язок відшкодувати потерпілому заподіяну відповідачем шкоду.

14.02.2023 оцінювачем ОСОБА_3 було складено Звіт №8734/01/23 про оцінку транспортного засобу - легкового автомобіля Mitsubishi Lancer, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mitsubishi Lancer в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, складає 12506,80 грн.

Позивач на виконання вимог ст. 41 Закону, на підставі довідки №1 від 17.04.2023 та Наказу 3/7220 від 18.04.2023 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих прийняв рішення про відшкодування шкоди потерпілому в загальному розмірі 10 077,82 грн.

Для визначення розміру шкоди позивачем були понесені додаткові витрати у розмірі 1150,00 грн.

Загальний розмір витрат МТСБУ з урахуванням витрат на збір документів, послуг з оплати проведення експертизи, які підлягають відшкодуванню позивачу, складає 11 227,82 грн.

У зв`язку з невідшкодуванням збитків відповідачем в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом, та його права підлягають захисту судовим рішенням.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки встановлено, що відповідач є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили та має преюдиційне значення. На момент ДТП його цивільно-правова відповідальність не була застрахована, у зв`язку з чим МТБСУ здійснило регламентну виплату потерпілому та набуло право регресної вимоги до винної особи відповідно до статті 1191 ЦК України та статті 38 Закону № 3720-IX. Розмір виплати та понесених витрат підтверджений належними доказами, а доводи відповідача щодо покладення відповідальності на власника транспортного засобу та наявності трудових відносин документально не підтверджені, у зв`язку з чим правових підстав для відмови у позові суд не встановив.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, водночас вважає, що мотивувальна частина рішення потребує уточнення та доповнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 3720-IX при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону № 3720-IX (який діяв на день виплати), у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пп. 38.2.1. п. 38.2. ст. 38 та пп. «а» п. 41.1. ст. 41 Закону № 3720-IX на Моторне (транспортне) страхове бюро покладається обов`язок за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодувати власнику транспортного засобу, чия цивільно-правова відповідальність застрахована, шкоду, заподіяну іншим транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Після сплати страхового відшкодування Моторне (транспортне) страхове бюро має право зворотної вимоги (регресу) до власника, водія транспортного засобу, винного у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Щодо того, що завдану шкоду правомірно стягнуто саме з ОСОБА_1 суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Дослідивши зміст договору підряду від 01.02.2022, укладеного між скаржником та ПП «Скайрос Секюріті» в особі Стецюка С.М., суд встановив, що за його умовами ПП «Скайрос Секюріті» зобов`язалося передати ОСОБА_1 строком на два роки транспортний засіб Citroen, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «ЕСКА-Капітал» та наданий ПП «Скайрос Секюріті» в експлуатацію.

З огляду на зміст прав та обов`язків сторін, суд дійшов висновку, що зазначений договір за своєю правовою природою є договором найму транспортного засобу, укладеним між юридичною особою ПП «Скайрос Секюріті» та фізичною особою ОСОБА_1 .

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до стаття 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Отже, з огляду на нікчемність даного правочину, він не породжує для сторін правових наслідків.

Таким чином, автомобіль фактично передано апелянту в користування, а тому шкода стягується саме з водію на підставі 1187 ЦК України.

Сам по собі факт передачі транспортного засобу в користування не є доказом виконання відповідачем службових (трудових) обов`язків під час дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно відсутні підстави для висновку про наявність трудових відносин між ПП «Скайрос Секюріті» і ОСОБА_1 .

Отже, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 не була застрахована у встановленому Законом порядку. Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснило регламентну виплату потерпілому ОСОБА_2 у розмірі 10 077,82 грн. на підставі звіту № 8734/01/23 про оцінку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_2 . Крім того, МТСБУ понесло витрати на проведення оцінки (експертного дослідження) у сумі 1 150,00 грн. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що після здійснення зазначених виплат у МТСБУ виникло право регресної вимоги до винної особи, а саме відповідача, у межах фактично понесених витрат.

Доводи апеляційної скарги про те, що скаржник не винен у вчиненні ДТП не може братись до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки обставина вини скаржника у ДТП встановлена рішенням суду.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові від 11.12.2019 у справі №320/4938/17 Верховний Суд наголосив, що преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники, не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Посилання скаржника на те, що потерпілий звернувся до Позивача із заявами про здійснення страхового відшкодування та про настання ДТП не 19.12.2022, а тільки 23.01.2023, що вказує на те, що транспортний засіб міг отримати пошкодження в іншому місці, суд не бере до уваги.

Так, статтею 33 Закону № 3720-IX, встановлено порядок дій осіб, у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення регламентної виплати. Зміст та строки вчинення цих дій розкриваються в наступних приписах Закону. Так, за правилами п. 35.1 ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо- транспортну пригоду, подає МТСБУ заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п. 37.1.4 ст. 37 Закону, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, та трьох років у разі заподіяння шкоди життю і здоров`ю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

ДТП відбулося 19.12.2022, а Потерпілий звернувся до МТСБУ із заявою про страхове відшкодування 23.01.2023, тобто звернення відбулося у передбачений строк. Передбачених Законом правових підстав для відмови у здійсненні регламентної виплати не було.

Щодо твердження скаржника щодо неправомірності звіту, варто зазначити, що 14.02.2023 оцінювачем ОСОБА_4 за результатами проведення оцінки КТЗ було складено Звіт № 8734/01/23 про оцінку транспортного засобу легкового автомобіля Mitsubishi моделі Lanser реєстраційний номер НОМЕР_2 (справа № 89494). Метою Звіту було визначення ринкової вартості КТЗ на момент пошкодження, вартості відновлювального ремонту КТЗ, визначення коефіцієнта фізичного зносу складових пошкодженого КТЗ, а також визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових.

Даний звіт відповідає вимогам спеціальних нормативно-правових актів з оцінки майна, містить усі необхідні складові та складений і підписаний кваліфікованим оцінювачем. При цьому вказаний звіт у встановленому законом порядку відповідачем не оскаржувався, інших доказів, які б спростовували визначений у звіті розмір шкоди, суду не надано. Отже, доводи апеляційної скарги щодо його недопустимості або недостовірності ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим підстав для неврахування зазначеного звіту суд не вбачає.

Зважаючи на те, що обставини справи встановлені судом повно, але допущено неповноту мотивації у задоволенні позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року слід змінити в мотивувальній його частині, виклавши її в редакції цієї постанови.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки зміна мотивувальної частини судового рішення не вплинула на обсяг вирішених позовних вимог, підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року змінити.

Викласти мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя-доповідач

Судді