Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №686/31172/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/31172/25

Провадження № 2-а/686/45/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючої судді Хараджі Н.В., за участю секретаря судового засідання Козуляк І.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-

встановив:

До Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення від 16.10.2025 року № 12687, згідно з якою просить скасувати вказану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що в постанові від 16.10.2025 року № 12687 зазначено: «встановлено, що громадянин своєчасно не актуалізував свої військово-облікові дані з Єдиним Державним реєстром резервістів, військовозобов`язаних та призовників, не став на облік військовозобов`язаних по досягненню 25- річного віку». Проте ці обставини не відповідають дійсності. Звертає увагу суду на те, що у вступній та резолютивній частинах оскаржуваної постанови № 12687 від 16.10.2025 року в порушення вимог щодо оформлення постанов згідно КУпАП не вірно зазначено по-батькові особи, яка притягується до адмін. відповідальності, зокрема зазначено « ОСОБА_2 », оскільки згідно паспортних даних « ОСОБА_3 ». Згідно описової частини оскаржуваної постанови, об`єктивну сторону правопорушення викладено як: встановлено, що громадянин своєчасно не актуалізував свої військово-облікові дані з Єдиним Державним реєстром резервістів, військовозобов`язаних та призовників, не став на облік військовозобов`язаних по досягненню 25-річного віку, однак жодних доказів цього, постанова - не містить, оскільки ОСОБА_1 жодних повісток не отримував, в тому числі і поштових листів, а також працівники УКРПОШТИ не повідомляли про те, що на адресу Позивача було направлено будь-які листа. Відсутність будь-яких належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення за ч. З ст. 210-1 КУпАП є підставою для її скасування. Вказують, що від імені ТЦК розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ТЦК. Жодного викладеного факту щодо належного направлення повістки, а також отримання повістки ОСОБА_1 , постанова № 12687 від 16.10.2025 року не містить. Звертають увагу суду на те, що 30.09.2025 року ОСОБА_1 виповнилось 25 року. При цьому, 01.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ТЦК для оновлення даних, де він був зареєстрований в журналі ЕКГ. Також, 01.10.2025 року Позивач подав електронний запит на проходження ВЛК. 07.10.2025 року ОСОБА_1 закінчив проходити відповідне ВЛК Таким чином, Позивач уточнив повністю всі свої дані відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджується роздруківками з РЕЗЕРВ + та військово-обліковим документом. При цьому, в тому ж РЕЗЕРВ + дата взяття на облік зазначено 01.10.2025 року. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується жодними доказами, окрім постанови про накладення адміністративного стягнення, яка є предметом оскарження, що складена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 без зазначення доказів правомірності винесення даної постанови. В оскаржуваній постанові № 12687 від 16.10.2025 року відсутні посилання на докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. У зв`язку з чим просять вказану постанову скасувати, а провадження по справі закрити.

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.11.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою. Постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.11.2025 року закрито підготовче провадження, право призначено до судового розгляду на 09.02.2026 року.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 10.02.2026 року головуючим суддею визначено суддю Хараджу Н.В.

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.02.2026 року прийнято справу до розгляду, призначено судове засідання на 23.02.2026 року.

Копії вказаних ухвал направлено учасникам справи та отримано відповідачем.

Сторони, повідомлені належним сином, до судового засідання не з`явилися.

Від представника позивача на адресу суду надійшла заява щодо розгляду справи за його відсутності та підтримання позовних вимог.

Відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно оскаржуваної постанови від 16.10.2025 року № 12687 вказаний громадянин своєчасно не актуалізував свої військово-облікові дані з Єдиним Державним реєстром резервісті, військовозобов`язаних та призовників, не став на облік військовозобов`язаних по досягненню 25-річного віку. Цим порушив вимог абз. й ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.. 17 Закону України «Про оборону України» та п. 23 Постанови КМУ 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 210-1 КУПАП. 10.10.2025 року в присутності ОСОБА_1 представником ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол № 4293 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУПАП. Від пояснені відмовився. Далі посилання на ч. 2 ст. 19, ст.. 65, п.20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Указ Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, ч. 1 ст. 2, ч. 1, 5 ст. 1 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та рішення КСУ від 06.04.2024 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто за правопорушення передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Згідно частини третьої статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак, диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.

Відповідно Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності, зокрема, за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Тобто диспозиція наведеної норми є бланкетною, тобто лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права або інших підзаконних актів (інструкцій, переліків, статутів, положень, наказів, правил тощо).

За оскарженою постановою позивач «своєчасно не актуалізував свої військово-облікові дані з Єдиним Державним реєстром резервістів, військовозобов`язаних та призовників, не став на облік військовозобов`язаних по досягненню 25-річного віку, чим порушив вимог абз. й ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.. 17 Закону України «Про оборону України» та п. 23 Постанови КМУ 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Згідно вимог абз. й ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Ст.. 17 Закону України «Про оборону України» містить права та обов`язки громадян України у сфері оборони, проте що саме порушив позивач з цієї норми в постанові не конкретизовано.

Згідно п. 23 Постанови КМУ 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 “Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад”, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.

Громадяни, які підлягають взяттю на військовий облік та не можуть здійснити електронну ідентифікацію в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, зобов`язані особисто прибути до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Таким чином, жодна із вказаних норм не містить обов`язку позивача своєчасно актуалізувати свої військово-облікові дані з Єдиним Державним реєстром резервістів, військовозобов`язаних та призовників, та стати на облік військовозобов`язаних по досягненню 25-річного віку.

Не міститься такого безпосереднього обов`язку і в зазначених в постанові інших нормативних актах.

Крім того, як вбачається з оскаржуваної постанови позивачу інкримінується одночасно два правопорушення: 1) своєчасно не актуалізував свої військово-облікові дані з Єдиним Державним реєстром резервістів, військовозобов`язаних та призовників; та 2) не став на облік військовозобов`язаних по досягненню 25-річного віку. Проте за два правопорушення складено одну постанову, що не передбачено нормами КУПАП України.

Таким чином оскаржувана постанова не є конкретизованою, наявні невідповідності окремих її частин, а також порушення вимог щодо порядку її складання, що перешкоджає суду встановити дійсні обставини справи та оцінити правильність кваліфікації інкримінуємого діяння.

Інші обставини, зазначені в позові, значення не мають, оскільки вони не впливають на остаточний висновок суду по справі.

При цьому згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З огляду на вищевикладене, суд при вирішенні вказаної справи зважує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, котра оскаржується, є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом (посадовою особою), на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Приписами ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_4 не досліджено всіх обставин порушення законодавства про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, не конкретизовано в постанові у відповідності до діючих норм законодавства усі обставини вчиненого правопорушення, допущено неузгодженості окремих частин оскаржуваної постанови, що унеможливлює суд встановити дійсні обставини справи, а в судовому засіданні усунути виявлені суперечності не представляється можливим, а тому, рішення суб`єкта владних повноважень слід скасувати, а справу надіслати на новий розгляд до компетентного органу, тобто позов задовольнити частково.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Згідно ч. ч. 1 та 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За умовами частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Беручи до уваги, що суд хоча прийшов до переконання про часткове задоволення адміністративного позову, однак про скасування оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі котрого було притягнуто до адміністративної відповідальності позивача та останнім понесено витрати з розгляду вказаної справи в суді, тому за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути понесені ним судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 9,72-74,77,121, 229,242,244-246,286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №12687 від 16.10.2025 року, згідно ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасувати, а справу надіслати на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 гривень 60.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст складено 25.02.2026 року

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду Н.В. Хараджа