Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №450/2227/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2227/25 Провадження № 2/450/202/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Данилів Є.О.

секретаря судового засідання Хохолик О.І.

за участю: представника відповідача Гери Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

29.05.2025 представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» Варшаський К.А. через систему Електронний Суд звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 191 612,88 грн., а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 06.04.2018 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z62.00204.00382438, відповідно до умов якого, банк надає позичальнику кредит у розмірі 75 979 грн, а позичальник зобов?язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами і платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно із графіком платежів. Кредит надається строком на 24 місяці за процентною ставкою 15% річних. На виконання умов вищевказаного договору Акціонерне товариство «Ідея Банк» свої зобов?язання по видачі відповідних сум кредиту виконало в повному обсязі, однак відповідач виконувала взяті на себе зобов?язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

06.04.2018 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» (надалі – «Банк», «Клієнт» «Первісний кредитор») та ОСОБА_1 (надалі – «Відповідач», «Позичальник»), укладено Угода про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки №C -204-006102-18-980.

Відповідно до Розділ 3 Кредитного договору, Банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної Кредитної лінії по рахунку. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн. Ліміт Кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 7 000,00 грн. Визначення суми Кредитної лінії, що може бути доступна Клієнту, протягом строку дії відновлювальної Кредитної лінії, здійснює Банком в межах встановленого Угодою максимального ліміту Кредитної лінії без будь-яких обмежень. Відсоткова ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48,00% річних. Додатково зазначаємо, що підписанням відповідного Кредитного договору Позичальник також приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діяла станом на дату укладення договору, і яка розміщена за посиланням https://ideabank.ua/uk/about/public - contracts) та підтвердив свою обізнаність про Умови та Тарифи Банку. На виконання умов вищевказаного договору Акціонерним Товариством «Ідея Банк» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю.

25.07.2023 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва - «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» було укладено договір факторингу №01.02-31/23, згідно якого АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТзОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників, в тому числі за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за кредитним договором №Z75.00203.004652553 від 12.12.2018. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №Z75.00203.004652553 від 12.12.2018, заборгованість відповідача перед ТзОВ «СВЕА ФІНАНС» станом на дату подачі позову складає: заборгованість за основним боргом – 66 854.58 грн, заборгованість за відсотками – 29 422, 61 грн, заборгованість за іншими процентними платежами – 74 019,84 грн, а всього – 170 297,03 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № С-204-006102-18-980 від 06.04.2018, заборгованість відповідача перед ТзОВ «СВЕА ФІНАНС» станом на дату подачі позову складає: заборгованість за основним боргом – 8 400 грн, заборгованість за відсотками – 12 915,85 грн, заборгованість за іншими процентними платежами – 0,00 грн, а всього – 21 315,85 грн. Оскільки відповідач не виконує зобов`язання, просить суд стягнути вказану заборгованість.

Ухвалою судді від 09.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін, призначено судове засідання.

09.07.2025 відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позовні вимоги визнає частково, вважає такі необґрунтованими з наступних підстав. За кредитним договором договором Z62.00204.003832438 від 06.04.2018 відповідачем здійснено останній платіж 28.01.2020 року. За кредитним договором С-204-006102-18-980 від 06.04.2018 відповідачем здійснено останній платіж 08.10.2019 року. Згідно ч.2 ст. 1050 Цивільного Кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до цієї статті у Позивача настає право вимоги, з цього дня йде строк позовної давності та припиняється нарахування відсотків та комісії. Щодо розрахунків доданих до позову є незрозумілим за який період нараховано відсотки та комісія. Згідно Кредитного договору Z62.00204.003832438 від 06.04.2018 пункту 5.5. строк позовної давності встановлюється сторонами 3 (три) роки. Позов до суду пред`явлено 10.05.2025 року. Отже по даному договору строк позовної давності закінчився 28.01.2023 року.

Щодо позовної вимоги за обслуговування кредиту банком (заборгованість за нарахованими комісіями), то в даній частині договір є нікчемним. 12 червня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 295/11290/21, провадження № 61-8534св23 (ЄДРСРУ № 119710355) досліджував питання щодо правової (не)можливість стягнення заборгованості щомісячної комісії за обслуговування кредиту. Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначила, що «комісія за обслуговуваннякредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Верховний суд зауважує, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Отже, боржник за договором споживчого кредитування може один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан кредитної заборгованості, а тому кредитор не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги.

Оскільки положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно

сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є

нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону

України «Про споживче кредитування» щодо стягнення комісії за користування кредитом в задоволенні позову в цій частині, зокрема в сумі 74019,84 (сімдесят чотири тисячі

дев`ятнадцять грн. 84 коп.) відмовити. Відповідно до вимог 276 Цивільного Кодексу України щодо позовних вимог стягнення коштів по кредитному договору Z62.00204.003832438 від 06.04.2018 в сумі 170297,03 грн. застосувати строки позовної давності та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог за пропуском строку позовної давності. Щодо стягнення коштів по кредитному договору С-204-006102-18-980 від 06.04.2018 в сумі 8400,00 (вісім тисяч чотириста) грн. основного боргу, не заперечує.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в позовній заяві просить проводити розгляд справи без її участі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 щодо задоволення позову заперечила частково, з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, просили відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положень ст.16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Судом встановлено, що 06.04.2018 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z62.00204.003832438, згідно якого банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 75979,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.1.2. кредитного договору, банк надає позичальнику кредит у день підписання даного договору строком на 60 місяців. Датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника.

Згідно п.п.1.3., 1.4. кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5,5% (маржу банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку, становить 9,5%, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15%.

Судом встановлено, що 06.04.2018 між акціонерним товариством "Ідея Банк" та ОСОБА_1 підписано угоду №С-207-006102-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки.

Відповідно до п.1 банк відкриває клієнту в рамках банківського продукту Card Blanche Blue ID INS Cress + поточний рахунок НОМЕР_1 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно – кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватися в рамках цієї угоди та ДКБО та випускає клієнту платіжну картку MasterCard.

З розділу 2 вбачається, що банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії по рахунку. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 7 000,00 грн. Відсоткова ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48,00% річних.

Крім того, 06.04.2018 ОСОБА_1 підписана заява №С-204-006102-18-980 на приєднання до договору добровільного страхування життя.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Акціонерне товариство «Ідея Банк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджується ордером-розпорядженням №1 від 06.04.2018, випискою по особовому рахунку № НОМЕР_2 .

Акціонерне товариство «Ідея Банк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі встановленому договором, що підтверджується прибутковим позабалансовим ордером від 06.04.2018 року, випискою по особовому рахунку № НОМЕР_3 .

25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТзОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (фактор) укладено договір факторингу №01.02-31/23, у відповідності до умов якого АТ «Ідея Банк» передає (відступає) ТзОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», а ТзОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуває права вимоги АТ «Ідея Банк» за первинними договорами та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.2.1. договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023, права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписуються сторонами, у паперовому вигляді, в день укладення цього договору та надсилається клієнтом фактору засобами корпоративного зв`язку у захищеного паролем файлі в день укладання цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід`ємною частиною договору.

Як вбачається з витягу з реєстру боржників № 3 до договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023, ТзОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.00204.003832438 від 06.04.2018 в сумі 170297,03 грн., з яких: заборгованість за основним боргом – 66854,58 грн; заборгованість за відсотками – 29422,61 грн; заборгованість за комісіями – 74019,84 грн.

Як вбачається з витягу з реєстру боржників № 3 до договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023, ТзОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №С204-006102-18-980 від 06.04.2018 в сумі 21315,85 грн., з яких: заборгованість за основним боргом – 8400 грн; заборгованість за відсотками – 12915,85 грн; заборгованість за комісіями – 0,00 грн.

Відповідно до Рішення СВЕА ЕКОНОМІ КІПР ЛІМІТЕД №1 від 25.03.2024 назву Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС».

В підтвердження обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача долучені, зокрема, довідка – розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.00204.003832438 від 06.04.2018 відповідно до якого заборгованість відповідача становить 170297,03 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом в розмірі 66854,58 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 29422,61 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями в розмірі 74019,84 грн., а також надано виписку станом на 25.07.2023, за період з 06.04.2018 по 25.07.2023 по рахунку № НОМЕР_4 , довідка – розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №С-204-006102-18-980 від 06.04.2018 відповідно до якого заборгованість відповідача становить 21315,85 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом в розмірі 8400 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 12915,85 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями в розмірі 0,00 грн., а також надано виписку станом на 25.07.2023, за період з 06.04.2018 по 25.07.2023 по рахунку № НОМЕР_5 .

При цьому, суд звертає увагу, що зазначений в кредитному договорі від 06.04.2018 рахунок НОМЕР_6 відрізняється від рахунку, який зазначений у виписці.

Згідно з даною випискою, така містить інформацію про кількість проводок по рахунку, а також дати та суми по кредиту та дебету по рахунку.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1 та ч.2 ст.7 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17.08.2022 у справі № 757/37126/18 зазначено, що загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявності доказів, що їх підтверджують).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.11.2023 у справі №204/5103/21 вказано, що "суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань".

Позивачем не надано обгрунтованого розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором.

Суду не надано належного розрахунку заявлених позовних вимог із зазначенням бази нарахування (вихідної суми заборгованості) у поєднанні із застосованою процентною ставкою, строком нарахування, коштами, які були сплачені позичальником, дату їх сплати та розміру, що надасть суду можливість підтвердити або спростувати факт наявної заборгованості, правильності зарахування сплачених платежів у рахунок погашення тіла кредиту та/або процентів, визначення підставності та розміру застосування процентної ставки, нарахування заборгованості за іншими платежами тощо.

Надана позивачем довідка-розрахунок заборгованості не відображає ні період, за який здійснювалось нарахування процентів, ні відсоткову ставку, ні залишкової суми кредиту, на яку згідно договору мають нараховуватись відсотки.

З урахуванням викладеного, суд позбавлений можливості перевірити наданий позивачем розрахунок в позові та підвередити/спростувати наявність/відсутність заборгованості за кредитним договором.

Надана позивачем виписка по рахунку не є безумовним доказом підтвердження достовірності розміру заборгованості, оскільки в ній не міститься інформація про розмір відсоткової ставки, алгоритму нарахування відсотків, не надані також докази строку дії договору.

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі №274/7221/19 (провадження №61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п.51 постанови Правління Національного банку України "Про затвердження положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України", первинні документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якого/якої складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Згідно з пунктами 61,62 цього Положення, форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер клієнтського рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка за рахунком може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі №456/3643/17 (провадження №61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19).

Суд вважає, що подані позивачем довідка-розрахунок заборгованості не є належним доказам на підтвердження позовних вимог про наявність кредитної заборгованості, оскільки він не містить інформацію, зокрема, про: дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; суми вхідного залишку за рахунком; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суми оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Фактично розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, а є відображенням односторонніх арифметичних обчислень позивача і не є підставою для встановлення певних фактів та обставин, що мають значення для справи.

Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, її розмір, дати та суми платежів і списань за кредитним договором, є документи первинної бухгалтерської документації, оформлені з додержанням статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у той час як надані позивачем докази не є документами первинної бухгалтерської документації.

Згідно з випискою за договором №Z 62.00204.003832438 від 06.04.2018 року, відповідач отримав кредитні кошти в сумі 75979,00 грн, сплатив за тілом кредиту 79700 грн.

Відсутність детального розрахунку не підтверджує правильності нарахування відсотків за кредитним договором, наявності у позичальника боргу за процентами у розмірі, заявленого до стягнення кредитодавцем. Надані позивачем документи лише констатують заборгованість за процентами у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.

Вищенаведене унеможливлює врахування зазначених документів, як належних доказів, які б підтверджували розмір щодо процентів, заявлений позивачем до стягнення з відповідача.

Щодо позовної вимоги про стягнення із відповідача заборгованості за іншими процентними платежами в сумі 74 019,84 грн., що нараховані банком за кредитним договором №Z62.00204.003832438 від 06.04.2018 року суд зазначає наступне.

Так, в мотивувальній частині позовної заяви сума 74019,84 грн позивачем визначена як заборгованість за іншими процентними платежами. Проте, згідно дослідженої судом копії витягу з реєстру боржників №3 до договору факторингу від 25.07.2023 №01.02-31/23 кошти в сумі 74019,84 грн. є заборгованістю за нарахованими та несплаченими комісіями.

У цьому контексті суд звертає увагу, що у мотивувальній частині позивачем не зазначено обґрунтування даної позовної вимоги з огляду на умови кредитного договору, якими його сторони обумовили інші процентні платежі і які конкретно, що позивачем пред`явлені до стягнення із відповідача в зазначеній сумі.

У Паспорті споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною даного договору, міститься інформація про необхідність здійснення позичальником платежів за додаткові та супутні послуги, а саме плата за обслуговування кредитної заборгованості.

Разом з тим, згідно з п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»(у редакції станом на дату укладання договору19.10.2018) № 1734-VIII від 15.11.2016 (далі Закон №1734), загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

У ч. 2 ст.8 Закону №1734 (у відповідній редакції) визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Таким чином, Законом №1734 безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію.

Водночас, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

При цьому, Закон №1734 розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Зокрема, згідно з ч.1 ст.11 Закону №1734 (у відповідній редакції), після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 2 ст.11 Закону №1734 (у відповідній редакції), у разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування (управління) кредитом може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць, а в іншому випадку, відповідно до ч.1ст. 11 Закону №1734, така інформація надається безоплатно.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19 (п.31.29) та Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21.

Згідно із ч. 5ст. 12 Закону №1734, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Так, у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували факт, що відповідачу щомісячно надавалися будь-які послуги, погоджені ним, за які встановлено нарахування комісії, чи певна інформація щодо кредиту та що така інформація надавалася частіше ніж один раз на місяць, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями. Крім того, позивачем не надано належних розрахунків як саме нараховувались такі комісії.

В частині доводів сторони відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Крім того, частинами першою та третьою статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до пункту 5.5 кредитного договору №Z62.00204.003832438 від 06.04.2018, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 сторони домовилися, що строк позовної давності за цим договором, в тому числі для стягнення неустойки (штрафу, пені), встановлюється сторонами тривалістю 3 (три) роки. Позовна давність щодо стягнення заборгованості по кредиту, процентах, платі за обслуговування кредитної заборгованості, інших грошових внесків, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Згідно виписки по особовому № НОМЕР_7 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків – НОМЕР_4 ) встановлено, що останній платіж/зарахування по кредитному договору №Z62.00204.003832438 від 06.04.2018 здійснено 28.01.2020.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, згідно якого, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) встановлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався до 30.06.2023.

Разом із цим, відповідно до Закону України №2120-IX від 15.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19, відповідно до якого, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який неодноразово було продовжено та який діє дотепер.

Оскільки строки, визначені ст. 257, 258 ЦК України продовжувались на строк дії карантину, а на час дії воєнного стану перебіг позовної давності зупинено, немає підстав вважати пропущеним строк позовної давності за вимогами позивача.

Доказів того, що ОСОБА_1 сплатила заборгованість за кредитним договором первісному кредитору, суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Відповідно до приписів ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі основної заборгованості по кредитному договору №Z62.00204.003832438 від 06.04.2018 в розмірі 66 854,58 грн та по кредитному договору № С-204-006102-18-980 від 06.04.2018 в розмірі 8400 грн., що на загальну суму 75 254,58 грн. В іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч.1 ст.141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача пропорційну задоволеним вимогам суму сплаченого ТзОВ «СВЕА ФІНАНС» судового збору в розмірі 951,38 грн.

Керуючись ст.ст.2, 10, 12, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» загальний розмір заборгованості 75 254,58 грн (сімдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят чотири гривні п`ятдесят вісім копійок), з яких:

за Договором №Z62.00204.003832438 від 06.04.2018 у розмірі 66854,58 грн. (шістдесят шість тисяч вісімсот п`ятдесят чотири гривні п`ятдесят вісім копійок), що складається з суми заборгованості по тілу кредиту- 66854,58 грн. (шістдесят шість тисяч вісімсот п`ятдесят чотири гривні п`ятдесят вісім копійок),

за Договором № С-204-006102-18-980 від 06.04.2018 у розмірі 8400 грн (вісім тисяч чотириста гривень), що складається з суми заборгованості по тілу кредиту- 8400 грн (вісім тисяч чотириста гривень).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» 951,38 грн (дев`ятсот п`ятдесят одна гривня тридцять вісім копійок) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.02.2026 року.

Учасники справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.6, код ЄДРПОУ 37616221; ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 .

СуддяЄ. О. Данилів