Вирок від 23 лютого 2026 р. у справі №461/7617/25 — Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/7617/25

Провадження № 1-кп/461/252/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.02.2026 м. Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

законного представника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

потерпілого ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження №12025141360001398 від 07.08.2025 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Стрілковичі Самбірського району Львівської області, українця, громадянина України, студента Львівського професійного ліцею залізничного транспорту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 Кримінального кодексу України -

в с т а н о в и в :

02 серпня 2025 року, приблизно о 20 год. 40 хв., неповнолітній ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: м. Львів, проспект Свободи, 28, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи значення та суспільну небезпеку своїх дій, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, в ході словесного конфлікту із ОСОБА_7 , який виник на грунті раптово виниклих неприязних відносин, протиправно, умисно наніс останньому один удар кулаком руки в область обличчя. Своїми протиправними діями, що виразились у нанесені удару,спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження, а саме: перелом нижньої щелепи множинних локалізацій, травматичний лінійний перелом кута нижньої щелепи зліва та правих відділів тіла нижньої щелепи, які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у присутності законного представника та захисника свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.1 ст.122 КК України, визнав повністю, та підтвердив обставини вчинення ним злочину, викладені у обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо його не карати, вказавши, що повністю усвідомив протиправність своїх дій та визнав цивільний позов.

Законний представник неповнолітнього обвинуваченого – ОСОБА_5 в судовому засіданні запевнив, що більше такого не повториться, просив суд суворо не карати.

Потерпілий та його представник в судовому засіданні підтвердили фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті. Цивільний позов підтримали, просили такий задоволити.

Враховуючи те, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини та судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши всім учасникам судового провадження правові наслідки ч.3 ст.349 КПК України та отримавши на це їх згоду, визнав не доцільним дослідження інших доказів у справі.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкриміновано, доведена повністю.

Виходячи з вимог ст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд, розглянувши дане кримінальне провадження дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст.122 КК Україниє правильною, оскільки останній вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 зазначила, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується зібраними у справі доказами, які не досліджувалися судом, оскільки фактичні обставини у справі не оспорюються. При призначенні покарання обвинуваченому просить врахувати, що кримінальне правопорушення вчинене неповнолітнім, який щиро розкаюється у вчиненному, сприяв розкриттю кримінального правопорушення, обтяжуючі обставини відсутні. Просить застосувати ст.69 КК України та призначити обвинуваченому покарання у виді громадських робіт строком 120 годин.

Захисник обвинуваченого-адвокат ОСОБА_6 зазначив, що сторона захисту не оспорює кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.1 ст.122 КК України. Водночас, при призначенні покарання просить врахувати пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин, відтак призначити обвинуваченому мінімальне покарання.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Загальні засади призначення покарання, визначені у ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Своєю чергою, наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Згідно п.3 вищевказаної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. Виховується матір`ю та батьком. Обвинувачений за місцем навчання зарекомендував себе з позитивної сторони, добросовісним, вічливим, з посередньою успішністю у навчанні.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

У досудовій доповіді вказано, що ОСОБА_4 має низький ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства. Крім того, орган пробації вважає, що виконання покарання у громаді можливе за умови застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення обвинуваченого та запобігання, вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Крім зазначеного, суд враховує обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд, згідно із ст. 66 КК України, визнає: повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

Обставин, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Частиною 1 ст.69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

З урахуванням наведеного та виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням особи обвинуваченого, його віку, наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає можливим призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 122 КК України із застосуванням ст.69 КК України, а саме: перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті, у виді громадських робіт. Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченого та сприятиме попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Окрім того, 20.11.2025 представник потерпілого ОСОБА_8 подав до суду цивільний позов про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 45531,42 грн., та моральну шкоду в сумі 10000 грн., а всього 55531,42 грн. В обґрунтування цивільного позову зазначає, що протиправними діями обвинуваченого, потерпілому було заподіяно майнову шкоду, оскільки він змушений був лікуватися та нести витрати на необхідні ліки та обстеження, на доказ чого надано відповідні чеки. Крім того, діями обвинуваченого йому було заподіяно моральних шкоду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину, в розмірі 55531,42 грн. необхідно задоволити, оскільки у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину та не заперечував проти задоволення цивільного позову в повному обсязі.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні обвинуваченому не обирався.

Речові докази у справі відсутні.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Керуючись ст.ст. 12, 69, 122 КК України, ст.ст.23, 1166, 1167, 1177, 1179 ЦК України, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 Кримінального кодексу України, у виді громадських робіт строком 120 (сто двадцять) годин.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину – задоволити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 45531,42 грн., та моральної шкоди в сумі 10000 грн., а всього 55531 (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот тридцять одну) грн. 42 коп.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1