Вирок від 24 лютого 2026 р. у справі №307/1445/25 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1445/25

Провадження № 1-кп/307/112/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 березня 2025 року за № 12025071160000139 про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Красний Лиман, Донецької області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 та жителя АДРЕСА_2 , із середньою-спеціальної освітою, одруженого, машиніста тиско-подавальної установки структурного підрозділу «Лиманське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 , будучи військовозобов`язаним та перебуваючи в приміщенні пункту постійного збору військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_3 був направлений до поліклінічного відділення КНП «Тячівська РЛ» ТМР, де пройшов військово-лікарську комісію, яка на час проведення загальної мобілізації засідає за адресою: АДРЕСА_4 на предмет визначення ступеня придатності призовників до військової служби. Згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 №642/1 від 09 грудня 2024 року, виданої відповідно до наказу МОУ «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» № 402 від 14 серпня 2008 року, ОСОБА_6 визнано, придатним до військової служби, за результатами якої підлягає призову на військову службу під час мобілізації. В подальшому, ОСОБА_6 , з метою призову на військову службу, 18 лютого 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 був зарахований в команду № НОМЕР_1 та згідно повістки про відправку йому було наказано з`явитися о 18 год. 00 хв., 19 лютого 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_3 для подальшого призову військовозобов`язаного під час мобілізації на військову службу, однак ОСОБА_6 будучи належним чином попереджений про кримінальну відповідальність, за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, не з`явився на назначену у повстці дату та час до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, ОСОБА_6 , будучи військовозобов`язаним, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, ухилився від виконання свого конституційного обов`язку по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а саме призову на військову службу під час мобілізації, тим самим порушивши вимоги ст. 65 Конституції України, положення Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не маючи на це законних підстав передбачених ст. 23 цього ж Закону.

Своїми діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.336 КК України, а саме ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, не визнав та показав, що у червні 2022 року він самостійно з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де написав заяву, що по релігійних переконаннях він не може проходити військову службу та бути військовослужбовцем. З тих пір він добровільно та регулярно приходив до ІНФОРМАЦІЯ_2 та в адміністрацію з проханням про цивільну не військову службу. У грудні 2024 року в черговий раз прийшовши по повістці він надав документи, а у 2025 році він просив замінити військовий обов`язок на альтернативну службу, щоб бути корисним державі. На виклик по повістці на 19 лютого 2025 року він не з`явився через релігійні переконання. Представники ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомляли йому про відсутність можливості проходження альтернативної служби та про наслідки за неявку по повістці. Відмова від воєнної служби не є тільки на період воєнного стану, а є його переконанням протягом майже 30 років, оскільки він усвідомлює відповідальність перед Богом. Він розуміє у якому важкому стані знаходиться держава, тому він просить бути залученим до цивільної роботи. До початку повномасштабного вторгнення Свідки Єгови проходили альтернативну службу. Повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 19 лютого 2025 року він отримав та не з`явився через релігійні переконання, що є неприйнятним для нього. Із релігійної організації ніхто не отримав відстрочки та можливість проходити альтернативну службу. Через Укрпошту він направив повідомлення –пояснення про причину неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де причиною вказав тільки релігійні переконання. Йому не надходила відповідь на цей лист.

Свідок ОСОБА_8 будучи допитаним в судовому засіданні показав, що він обіймає посаду начальника адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_6 будучи військовозобов`язаним 18 лютого 2025 року о 10 годині отримав повістку на 19 лютого 2025 року на 18 годину для відправки до військової частини НОМЕР_1 . Обвинувачений був попереджений про кримінальну відповідальність через неявку по повістці. Альтернативної служби під час воєнного стану немає. Обвинувачений надав тільки довідку про те, що він Свідок Єгови. Йому не відомо чи подавав обвинувачений якісь заяви, оскільки такою інформацією володіє інший відділ. ОСОБА_6 пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний придатним до військової служби, після цього йому було вручене мобілізаційне розпорядження. Відстрочки Свідкам Єгови не надавалися. Обвинувачений не звертався із заявою про відстрочку, звертався із проханням про надання альтернативної служби. Релігійні переконання не є підставою для відстрочки.

Свідок ОСОБА_9 будучи допитаним в судовому засіданні показав, що він є священнослужителем та знає обвинуваченого ОСОБА_6 із особистих записів та обвинувачений є ОСОБА_10 з 1997 року. Обвинувачений звертався до нього для отримання підтвердження його статусу Свідка Єгови. Йому відомо, що ОСОБА_11 обвинувачується в ухиленні від мобілізації. Жодних запитів від установ до нього не надходило і відповіді він не надавав. За віровченням Свідків Єгови не можуть носити зброю та не можуть бути військовозобов`язаними. У нього немає інформації щодо можливості проходження Свідками Єгови альтернативної служби. На зборах розглядаються біблійні вчення, питання мобілізації не розглядають. Якщо обвинувачений візьме до рук зброю, то вже не зможе бути ОСОБА_10 .

Не дивлячись на те, що обвинувачений ОСОБА_6 не визнав свою вину, його вина підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні письмових доказів.

Повідомленням про кримінальне правопорушення №3551 від 03 березня 2025 року з якого встановлено, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 повідомив Тячівський РВП ГУНП в Закарпатській області про скоєне ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України (том 2 а.с. 28).

Карткою обстеження та медичного огляду Тячівської районної поліклініки, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 за результатами проведеного медичного огляду від 09 грудня 2024 року придатний до військової служби (том 2 а.с. 31, 31 -зворот).

Довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 №642/1 від 09 грудня 2024 року, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 за результатами проведеного медичного огляду ВЛК 09 грудня 2024 року визнаний придатний до військової служби (том 2 а.с. 30).

Карткою професійно-психологічного відбору кандидата від 18 лютого 2025 року встановлено, що у ОСОБА_6 за даними бесіди та проведеного тестування, встановлено ІІ – й рівень стійкості до бойового стресу, а саме: достатній рівень розвитку адаптаційних можливостей особистості. В основному відповідає вимогам, що пред`являються до військовослужбовців в умовах бойової діяльності (том 2 а.с.42-43).

Контрольним талоном мобілізаційного розпорядження №1, встановлено, що ОСОБА_6 зарахований в команду № НОМЕР_1 , присвоєно військове звання «солдат» та дане мобілізаційне розпорядження ОСОБА_6 одержав о 10 год. 18 лютого 2025 року (том 2 а.с. 34).

Розпискою, з якої встановлено, що ОСОБА_6 отримав повістку 18 лютого 2025 року про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 18 год. 00 хв. 19 лютого 2025 року для подальшого призову військовозобов`язаного під час загальної мобілізації (том 2 а.с.32).

Витягом з журналу обліку отримання мобілізаційного розпорядження військовозобов`язаним та роз`яснення наслідків ухилення від призову на військову службу під час мобілізації підтверджується, що під порядковим номером 496/3 від 18 лютого 2025 року міститься запис про те, що солдат ОСОБА_6 , розписався в графі 9 та 10 про отримання мобілізаційного розпорядження та про ознайомлення з адміністративною та кримінальною відповідальністю за порушення правил військового обліку, ухилення від призову на військову службу під час мобілізації (том 2 а.с.35).

Витягом з журналу видачі бойових повісток, підтверджується, що під порядковим номером 613 від 18 лютого 2025 року, міститься запис ОСОБА_6 про отримання бойової повістки (том 2 а.с.33).

Розпискою ОСОБА_6 від 18 лютого 2025 року, згідно якої останній попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 336, 337 КК України та про його обов`язок прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 2 а.с.36)

Бланком попередньої співбесіди з ОСОБА_6 , встановлено, що останній не бажає проходити військову службу у зв`язку з релігійними переконаннями (том 2 а.с.37).

Аркушем ознайомлення військовозобов`язаного від 18 лютого 2025 року, встановлено, що ОСОБА_6 із статтею 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» яка регламентує право військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу, ознайомлений (том 2 а.с.38-39).

Аркушем ознайомлення військовозобов`язаного від 18 лютого 2025 року, встановлено, що ОСОБА_6 з правилами військового обліку, з передбаченою відповідальністю за порушення правил військового обліку та за порушення вимог законодавства про мобілізацію, ознайомлений (том 2 а.с.40-41).

Повідомленням Тячівського управління соціального захисту населення Тячівської районної військової адміністрації №488 від 13 березня 2025 року, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 на обліку в управлінні не перебуває, жодного виду державної соціальної допомоги чи компенсації не отримує (том 2 а.с. 47).

Повідомленням КНП «Тячівська районна лікарня» Тячівської районної ради Закарпатської області №162/01-20 від 14 березня 2025 року, встановлено, що ОСОБА_6 у період з 09 грудня 2024 року по теперішній час на стаціонарному лікуванні не перебував, амбулаторно не звертався (том 2 а.с.51).

Заявою про причини неприбуття на відправку ОСОБА_6 одержаною

ІНФОРМАЦІЯ_3 13 березня 2025 року, встановлено, що останній повідомляє, що не з`явився на відправку 19 лютого 2025 року, оскільки є Свідком Єгови (том 2 а.с. 57-58).

Повідомленням Релігійної організації «Релігійний центр свідків Єгови в Україні» № 5172 від 19 березня 2025 року, встановлено, що ОСОБА_6 з 07 грудня 1996 року є присвяченим, охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідки Єгови в Україні (том 2 а.с.59).

Також, за клопотанням сторони захисту судом були досліджені наступні докази.

Довідки Релігійної організації «Релігійний центр Свідків Єгови в Україні» №9800 від 08 грудня 2023 року, №11944 від 24 червня 2024 року та № 3060 від 19 лютого 2025 року, з яких вбачається, що ОСОБА_6 з 07 грудня 1996 року є присвяченим, охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідки Єгови в Україні (том 1 а.с.110, 111, 117).

Заява ОСОБА_6 адресована начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28 червня 2024 року, з якої вбачається що останній просив замінити виконання військового обов`язку за призовом під час мобілізації альтернативною (невійськовою) службою та оформити відстрочку від військової служби під час мобілізації на весь період мобілізації на підставі положення п.24 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізацій підготовку та мобілізацію» у системі зв`язку з положенням ч.4 ст. 35 Конституції України (том 1 а.с. 112-116).

Заява ОСОБА_6 адресована голові Тячівської РДА ОСОБА_13 від 28 червня 2024 року, згідно якої останній просив замінити військову службу на цивільну не військову службу на підставі ч.4 ст. 35 Конституції України (том 1 а.с. 125).

Повідомлення Тячівської районної військової адміністрації №К-463/03-4 від 10 липня 2024 року, з якого вбачається, що відповідно до ЗУ «Про альтернативну (невійськову) службу» заміна військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період на альтернативну (невійськову) службу за діючим законом не встановлена (том 1 а.с.126).

Суд дотримався норм, визначених ст. 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 21 жовтня 2011 року у справі «Коробова проти України», відповідно до якої, при оцінці доказів суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», який ґрунтується на достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновках.

Так, показання свідка обвинувачення є чіткі, послідовні і логічні, узгоджуються між собою та з іншими дослідженими судом доказами.

Досліджені вищевикладені документи є процесуальними джерелами доказів відповідно до вимог частини 2 ст. 84 КПК України. Отримані такі в порядку, передбаченому КПК України.

Вищенаведені докази суд визнає належними та допустимими, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, мають значення для кримінального провадження та отримані у порядку, встановленому КПК України.

Показання свідка ОСОБА_9 не стосується суті обвинувачення у даному кримінальному провадженні, однак останній підтвердив, що ОСОБА_6 з 1997 року є охрещеним Свідком Єгови та членом Релігійного об`єднання Свідки Єгови в Україні.

Дослідивши докази у кримінальному провадженні, судом встановлено, що ОСОБА_6 є військовозобов`язаним, відповідно висновку ВЛК визнаний придатним до військової служби, не мав правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, був належним чином оповіщений про призов на військову службу під час мобілізації та явку у встановлений час та місце у пункт збору для відправки та проходження військової служби, куди не з`явився без поважних на те причин.

Доводи захисника та обвинуваченого, що останній не міг проходити військову службу у зв`язку з релігійними переконаннями, суд вважає необґрунтованими та безпідставними. Також не заслуговують на увагу доводи обвинуваченого про наявність підстав для заміни військової служби на альтернативну (цивільну) у період військового стану, який діє на території України з 24 лютого 2022 року по теперішній час, з огляду на наступне.

Стаття 336 КК України передбачає ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжений Указами Президента України і діє до теперішнього часу.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 оголошено про проведення загальної мобілізації.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Частиною 4 статті 35 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Положеннями частини 3 статті 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено, що ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.

Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу» визначено організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби, якою відповідно до Конституції України має бути замінене виконання військового обов`язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина.

Статтями 1, 4 вказаного Закону передбачено, що альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов`язку перед суспільством. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.

На альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення.

Законодавство України відрізняє два види військової служби: строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації. Якщо в разі призову на строкову військову службу для сумлінного відмовника доступна можливість замінити таку службу альтернативною відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», то в разі призову під час мобілізації закон не передбачає такої можливості й, відповідно, процедури заміни.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 будучи військовозобов`язаним, призивався не на строкову військову службу, яку можливо замінити на альтернативну, а був призваний на військову службу в Збройні Сили України за мобілізацією.

Щодо посилання обвинуваченого на численні рішення ЄСПЛ, що стосуються відмови від військової служби через релігійні переконання (рішення «Баятян проти Вірменії» від 07 липня 2011 року та інші рішення долучені до клопотання), суд враховує позицію Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові № 573/838/24 від 27 жовтня 2025 р., в якій зазначено, що ситуація, в якій перебуває Україна внаслідок масштабної агресії з боку російської федерації, не дає можливості вважати висновки ЄСПЛ, які стосувалися подій в обстановці мирного часу, беззастережно застосовними до питання, яке вирішує суд. Відсутні підстави вважати, що право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою, гарантоване частиною 4 статті 35 Конституції України, поширюється на ситуацію, що загрожує існуванню нації.

Крім того, щодо посилання обвинуваченого на висновок «ATCUS CVRIAE» щодо альтернативної служби (невійськової) ухваленої Венеціанською комісією на 142 пленарному засіданні (11-15 березня 2025 року) слід зазначити наступне.

Україна є підписантом Конвенції, а тому у разі існування реальної загрози внаслідок військової інтервенції, і з метою послідуючого існування державності, зобов`язана вживати усіх без винятку заходів збереження. Ініціатором надання Висновку «ATCUS CVRIAE» Венеціанської комісії з питань альтернативної (невійськової) служби виступив в.о. голови Конституційного Суду України, оскільки у провадженні цього суду на розгляді перебуває скарга з приводу відповідності Конституції України ч.1 ст.1 ЗУ «Про альтернативну службу», що само по собі свідчить про намагання держави вирішити це у законодавчому та правовому відношенні.

Збройні Сили потребують та мають значну кількість професій та посад, прямо не пов`язаних з безпосередньою участю у бойових діях. Таким чином перебування у ЗСУ не охоплюється тільки участю у веденні бойових дій, з врахуванням його досвіду.

За таких обставин посилання ОСОБА_6 на те, що релігійні переконання не дозволяють йому одягати військову форму, складати військову присягу, виконувати військові накази, отримувати заробітну плату військового та брати у руки зброю, не може бути оцінено судом як такі обставини, що настільки обмежують можливість сповідувати певну віру, що само по собі виключає можливість виконання військового обов`язку, військовозобов`язаного ОСОБА_6 , як громадянина України по мобілізації під час воєнного стану, незалежно від його віросповідання як Свідка Єгови.

Законодавство України не передбачає можливості відмови від виконання обов`язку проходити військову службу за призовом під час мобілізації, яка ґрунтується на релігійних або інших переконаннях.

Такі переконання не можуть бути підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у разі її ухилення від мобілізації у значенні статті 336 КК України.

У постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року в справі № 573/838/24 об`єднана палата ККС визнала, що відмова від носіння і використання зброї утворює ядро певних релігійних або нерелігійних переконань. Тому мотиви такої відмови не можуть бути проігноровані навіть у разі служби за мобілізацією. Водночас, на думку об`єднаної палати, необхідність підкоритися військовому керівництву і правилам служби, що не пов`язані з носінням і використанням зброї, не є настільки істотним втручанням у свободу сповідувати свої переконання, щоб вважати їх непропорційними за ситуації, в якій такі обмеження запроваджені.

Верховний суд у згаданій постанові зробив правовий висновок, що відмова особи від призову під час мобілізації з релігійних або інших переконань, навіть якщо щирість і послідовність цих переконань не викликає сумніву, зумовлює відповідальність за ст. 336 КК України. Разом з тим, Верховний Суд наголосив, що релігійні та інші переконання мають враховуватися під час проходження військової служби за мобілізацією й не можуть спричинювати виконання сумлінним відмовником наказів, пов`язаних з носінням або використанням зброї.

Суд вважає, що ситуація, у якій перебуває держава, позначається також і на обсязі права на сумлінну відмову, тому не погоджується з доводами обвинуваченого щодо абсолютної неможливості для сумлінного відмовника бути призваним за мобілізацією з міркувань, які виходять за межі носіння або використання зброї. Наприклад, на думку суду, необхідність підкоритися військовому керівництву і правилам служби, що не пов`язані з носінням і використанням зброї, не є настільки істотним втручанням у свободу сповідувати свої переконання, щоб вважати їх непропорційними за ситуації, в якій такі обмеження запроваджені.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 будучи військовозобов`язаним та придатним за станом здоров`я для проходження військової служби, знаючи про відсутність будь-яких рішень щодо заміни йому військової служби на невійськову, не маючи підстав на альтернативну службу під час мобілізації, отримавши 18 лютого 2024 року повістку, без поважних причин не прибув 19 лютого 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправки у військову частину НОМЕР_1 для проходження військової служби в Збройних Силах України за призовом під час мобілізації, чим ухилився від призову за мобілізацією.

У ОСОБА_6 відсутні фактичні та юридичні підстави для сумлінної відмови від військової служби, правова оцінка його дій як ухилення від призову за мобілізацією не суперечить вимогам частини 4 статті 35 Конституції України і статті 9 Європейської конвенції з прав людини. Притягнення до кримінальної відповідальності за такі дії не є примусом, що принижує свободу людини мати чи приймати релігію або переконання на свій вибір, у розумінні частини 2 статті 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Таким чином, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження приходить до висновку, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України відносяться до нетяжких злочинів.

Обставин, відповідно до ст. 66, 67 КК України, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому не встановлено.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Також суд враховує, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до досудової доповіді, складеної Тячівським районним відділом філії ДУ Центр пробації в Закарпатській області від 22 липня 2025 року, на підставі характеризуючих даних, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній, можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

При призначенні конкретного виду і розміру покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, є присвяченим, охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідки Єгови в Україні з 07 грудня 1996 року, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_6 , покарання у межах санкцій ст. 336 КК України із звільненням обвинуваченого від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 373-376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього на підставі ст. 76 КК України наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації:

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_1