Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №514/685/25 — Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_________________________________________________________________________

Справа №514/685/25

Провадження по справі № 2/514/30/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 року с-ще Бессарабське

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Тончевої Н.М.

при секретарі – Чернєвій О.А.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Бессарабське цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останнього заборгованість за Договором кредитної лінії №00-9667540 від 11 березня 2024 року в розмірі 37422 гривні, судовий збір в розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 7000 гривень.

Свої вимоги мотивує тим, що 11 березня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №00-9667540 від 11 березня 2024 року, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором 48683. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «МАКС КРЕДИТ» надало відповідачу кредит на поточні потреби на суму 6000 гривень за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки НОМЕР_1 ), на умовах строковості, зворотності, платності, тобто на 360 днів до 06 березня 2025 року зі сплатою відсотків за користування кредитом, які нараховуються за ставкою 2.47 % в день в суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним. ТОВ «МАКС КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, що підтверджується інформаційною довідкою від 30 жовтня 2024 року про перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 грошових коштів в розмірі 6000 гривень 11 березня 2024 року. 21 жовтня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу №21102024-МК/Ейс, у відповідності до умов якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» передає ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» приймає належні ТОВ «МАКС КРЕДИТ» права грошової вимоги в тому числі за Договором кредитної лінії №00-9667540 від 11 березня 2024 року.

Враховуючи, що відповідач свого зобов`язання за кредитним договором не виконав та право вимоги за ними перейшло до позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

В судове засідання представник позивача не з`явився. В позовній заяві зазначив, що підтримує позовні вимоги позивача та просить розглянути справу за його відсутністю. Не заперечує щодо розгляду справи у заочному порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, про що свідчить його підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача адвокат Китаєва О.А. неодноразово (30 вересня 2025 року, 10 листопада 2025 року, 24 грудня 2025 року, 25 лютого 2026 року) надавала суду клопотання про відкладення розгляду справи, з метою надання можливості врегулювання спору мирним шляхом. Однак, до цього часу спір мирним шляхом не врегульовано. Тож, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки наведена поведінка представника відповідача є такою, що направлена на затягування розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тож, для заочного розгляду даної справи відсутня одна з умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, а саме «відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин», оскільки судом встановлено, що повідомлені представником відповідача причини неявки в судове засідання є такими, що направлені на затягування розгляду справи.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі №359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі №369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Зважаючи на дотримання судом вимог норм ст. 223 ЦПК України, ст. 240 ЦПК України, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі відповідача та представника відповідача, оскільки підстави для відкладення судового засідання відсутні, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 11 березня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №00-9667540 від 11 березня 2024 року, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором 48683.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як видно із матеріалів справи, Договір кредитної лінії №00-9667540 від 11 березня 2024 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «МАКС КРЕДИТ» надало відповідачу кредит на поточні потреби на суму 6000 гривень за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки НОМЕР_1 ), на умовах строковості, зворотності, платності, тобто на 360 днів до 06 березня 2025 року зі сплатою відсотків за користування кредитом, які нараховуються за ставкою 2.47 % в день в суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

Згідно листа АТ КБ «Приватбанк», на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 11 березня 2024 року було зараховано 6000 гривень, номер телефону, на який відправлялась інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_2 – 0685880603 (знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 ).

ТОВ «МАКС КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, що підтверджується інформаційною довідкою від 30 жовтня 2024 року про перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 грошових коштів в розмірі 6000 гривень 11 березня 2024 року.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного Кодексу України.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у випадку порушення зобов`язання наступають правові наслідки, установлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його підписання стають одинаково обов`язковими для виконання сторонами.

Як передбачено ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З вищенаведеного випливає, що сторони, підписавши договори встановили факт досягнення згоди між собою, щодо всіх істотних умов кредитного договору.

21 жовтня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу №21102024-МК/Ейс, у відповідності до умов якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» передає ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» приймає належні ТОВ «МАКС КРЕДИТ» права грошової вимоги в тому числі за Договором кредитної лінії №00-9667540 від 11 березня 2024 року.

Згідно наданого розрахунку, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії №00-9667540 від 11 березня 2024 року складає 37422 гривні, в тому числі: заборгованість по кредиту – 6300 гривень; заборгованість по процентам за користування кредитом – 31122 гривні.

За положеннями статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст.1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 759/20374/20 (провадження № 61-4425св22), від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21 (провадження № 61-13123св23) вказано, що «тлумачення пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права».

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору.

Заміна особи в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення) права вимоги є різновидом правонаступництва.

При цьому слід ураховувати, що у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора.

Аналогічний за змістом висновок зробив Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справа № 758/2555/21.

Таким чином, у даній справі відбулась виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов`язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами, правовідносини за договором продовжують існувати з попереднім змістом.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за Договором кредитної лінії №00-9667540 від 11 березня 2024 року.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за Кредитним договором Банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки, за частиною 2 цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються вимоги закону за позикою.

Відповідач жодним чином не заперечував факт отримання ним в борг коштів та факт укладення договору.

Враховуючи, що відповідач, отримавши кошти у кредит, своїх зобов`язання по їх поверненню і сплаті процентів за користування грошима не виконав, суд, установивши всі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії №00-9667540 від 11 березня 2024 року.

Тож, вимога позивача щодо стягнення з відповідача загальної суми заборгованості за Договором кредитної лінії №00-9667540 від 11 березня 2024 року в розмірі 37422 гривні є обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено, відповідачем має бути відшкодовано судові витрати у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на оплату правничої допомоги позивачем надано суду: Договір про надання правничої допомоги №07/04/25-02 від 07 квітня 2025 року; Витяг з Акту приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правничої допомоги №07/04/25-02 від 07 квітня 2025 року.

За викладених вище обставин та приймаючи до уваги досліджені в судовому засіданні надані позивачем письмові докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, суд із врахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт, приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат, понесених останнім на оплату правничої допомоги в розмірі 7000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 610, 611, 623,625, 629, 638, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України; ст. ст. 12, 13, 81,89, 128, 141, 223, 264, 265, 268, 272, 280-283, 288, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, 02157, м. Київ, Харківське шосе, будинок №19, офіс 2005) загальну суму заборгованості за Договором кредитної лінії №00-9667540 від 11 березня 2024 року в розмірі 37422 (тридцять сім тисяч чотириста сорок дві) гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, 02157, м. Київ, Харківське шосе, будинок №19, офіс 2005) суму судових витрат в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Тончева