Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №522/1515/16-ц — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/1515/16-ц

Провадження № 4-с/522/5/26

УХВАЛА

16 лютого 2026 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Гудзюк Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Одесі справу за скаргою ОСОБА_1 на постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, за участі стягувача: ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси (головуючий суддя Бондар В.Я.) від 20.04.2023 скаргу ОСОБА_1 на постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, за участі стягувача: ОСОБА_2 залишено без задоволення.

У результаті розгляду апеляційних скарг ОСОБА_1 , які двічі розглядалися Одеським апеляційним судом у зв`язку зі скасуванням постанов Верховним Судом постановою від 19.03.2025, Одеським апеляційним судом постановою від 25.09.2025 задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені якої діє представник ОСОБА_3 , ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 20.04.2023 в частині вимог скарги щодо визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавця про накладення арешту на кошти та майно боржника скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Також постановою від 25.09.2025 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені якої діє представник ОСОБА_3 , ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 20.04.2023, яка занесена до протоколу судового засідання про відмову у поновленні строку на подання доповнень до скарги на дії/бездіяльність у виконавчому провадження №71281854, залишення їх без розгляду та повернення скасовано і направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Направляючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, після касаційного перегляд. Одеський апеляційний суд зазначив, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості надавати оцінку доповненням по суті, так як оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 20 квітня 2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову в поновленні процесуального строку для подання доповнень до скарги щодо оскарження постанов приватного виконавця про виправлення помилок, залишення без розгляду та повернення, перешкоджає подальшому провадженню у справі, судом першої інстанції по суті доповнення не розглядалися.

Також скасовуючи ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року в частині вимог скарги щодо визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавця про накладення арешту на кошти та майно боржника, апеляційний суд, без аналізу доводів апеляційної скарги, зазначив, що перегляд скарги в частині уточнень до скарги на дії приватного виконавця щодо оскарження постанов приватного виконавця Русецької О. О. від 14 квітня 2023 року про виправлення помилок, які є невід`ємною частиною оскаржуваних постанов про накладення арешту на кошти та майно боржника, та постановою Одеського апеляційного суду від 25.09.2025 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову у поновленні строку на подання доповнень до скарги на дії/бездіяльність у виконавчому провадженні № 71281854, залишення їх без розгляду та повернення скасовано і направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

13.11.2025 справа повернулася до Приморського районного суду м.Одеси та на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.11.2025, справу 18.11.2025 передано головуючому судді Бондарю В.Я.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 19.11.2025 року заявлений самовідвід судді Приморського районного суду міста Одеси Бондаря Вячеслава Яковича у справі №522/1515/16-ц за скаргою ОСОБА_1 на постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, за участі стягувача: ОСОБА_2 .

За результатами повторного авторозподілу справа передана на розгляд судді Приморського районного суду міста Одеси Абухіну Р.Д.. і ухвалою судді від 21.11.2025 року прийнята до розгляду справа за скаргою ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник Носова Вікторія Іванівна на постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, за участі стягувача: ОСОБА_2 , в яких заявниця просить:

- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни від 14.03.2023 у ВП №71281854 про накладення арешту на кошти ОСОБА_4 на суму 8 434 394,38 грн;

- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни від 14.03.2023 у ВП №71281854 про накладення арешту на майно ОСОБА_4 на суму 8 434 394,38 грн.

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни щодо не надання представнику Боржника ( ОСОБА_1 ) - Носовій В.І. для ознайомлення всіх матеріалів ВП № 71281854 та зобов`язати надати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецьку Оксану Олександрівну представнику Боржника ОСОБА_1 – Носовій В.І. для ознайомлення всі матеріали ВП № 71281854.

- поновити строк на подання даної скарги щодо скасування постанови про відкриття ВП№ 71281854 від 13.03.2023 р.

- визнати неправомірною та скасувати Постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни від 13.03.2023 року у ВП№ 71281854 про відкриття виконавчого провадження.

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною щодо розрахунку у постанові про відкриття ВП№ 71281854 від 13.03.2023 р. суми, що підлягає стягненню в загальному гривневому еквіваленті станом на 13.03.2023 року у сумі 7 667 176,71 грн.

- визнати неправомірною та скасувати Постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни від 14.04.2023 р. у ВП № 71281854 про виправлення помилки в процесуальному документі від 14.04.2023 у постанові про стягнення основної винагороди приватного виконавця у сумі 20 000,00 дол. США та 35 345,67 грн.

- визнати неправомірною та скасувати Постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни від 14.04.2023 р. у ВП № 71281854 про виправлення помилки в процесуальному документі від 14.04.2023 у постанові про арешт коштів боржника у сумі 220 000,00 доларів США та 389 302,38 грн. (повний гривневий еквівалент станом на 14.03.2023 року складає 8 434 394,38 грн. )

В обґрунтування поданої скарги з доповненнями зазначено, що 13.03.2023 приватним виконавцем Русецькою О.О. прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження №71281854 на підставі виконавчого листа №522/1515/16-ц виданого 16.12.2022 Приморським районним судом м. Одеси щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у розмірі 200 000 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ на час винесення рішення 5 234 000 грн, 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 353 456 грн та судового збору у розмірі 6890 грн. Тобто, постанова на загальну суму 5 594 346,71 грн. 13.03.2023 прийнято постанову про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця у розмірі 766 717,67 грн, але арешт коштів та майна накладено на суму 8 434 934,38 грн, тобто на 2 мільйони більше навіть чим ухвалено у рішенні суду. Також при накладення арешту на кошти та майно ОСОБА_1 приватний виконавець розрахувала суму основного боргу на 2 072 829,62 грн більше ніж зазначено у виконавчому документів, що суперечить вимогам ч.1 ст.26, п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначає, що приватний виконавець зобов`язаний був прийняти постанову арешт коштів у сумі визначеної у виконавчому документі у гривні, а надалі, якщо приватний виконавець здійснить стягнення, перерахує на рахунок у доларах стягувача кошти, а цих коштів буде не достатньо, то приватний виконавець не позбавлений права прийняти іншу постанову, здійснити інші виконавчі дії. Також заявник зазначає, що на даний час приватний виконавець не має можливості перерахувати кошти в іноземній валюті стягувачу, у зв`язку з прийняттям НБУ постанови №18 від 24.02.2022, якою обмежено продаж іноземної валюти фізичним особам та виконавцям в процесі виконання судових рішень, зокрема. Арешт майна застосовується для забезпечення реального виконання рішення, а його виконання на разі неможливе. Також заявник відзначає, що приватним виконавцем не надані представнику Боржника для ознайомлення всі матеріали ВП № 71281854, що є порушенням прав Боржника та обов`язків приватного виконавця, передбачених ч.1 ст.19, п.2 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

19.04.2023 року до суду надійшли матеріали виконавчого провадження від приватного виконавця Русецької О.О.

19.04.2023 приватний виконавець Дніпропетровського виконавчого округу Русецька О.О. також подала до суду заперечення на скаргу, згідно яких зазначає, що заборгованість за рішенням суду стягнуто в іноземній валюті, а тому приватний виконавець вірно розрахувала суму основної винагороди по курсу НБУ станом на 13.03.2023. Доводи заявника про неможливість розраховувати суму основної винагороди від суми визначеної в доларах США спростовуються висновками Верховного суду у постанові від 15.07.2020 при розгляді справи 711/12474/14-ц. Під час зміни курсу долара США під час процедури виконання, що призведе до зміни суми стягнення у еквіваленті гривня, приватний виконавець не позбавлена права прийняти іншу постанову з урахуванням курсових змін, про що також зазначає і сам скаржник. На час відкриття виконавчого провадження 200 000 доларів США становило 7 313 720 грн, тому приватним виконавцем вірно розраховано суму основного боргу. Приписи ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» надають виконавцю права накладати арешт на все майно не лише на окремі речі. Застосування постанови НБУ №18 вважає помилковим, адже вона введена на певний час і заявник не вказує, який підпункт з 38 наявних порушила приватний виконавець. Виходячи з логіки заявниці, приватний виконавець не повинен був взагалі проводити виконавчі дії у провадженні стягнення за яким передбачено в іноземній валюті, що призвело б до можливості заявниця за час дії воєнного стану зняти кошти, щоб уникнути в подальшому відповідальності по повернення боргу ОСОБА_2 .

Також 20.04.2023 приватний виконавець Дніпропетровського виконавчого округу Русецька О.О. подала до суду заперечення на скаргу в яких зазначає, що 14.03.2023 винесена постанова про виправлення помилки в постанові про стягнення основної винагороди, в якій зазначено розрахунок основної винагороди виконавця та стягнуту основну винагороду у розмірі 20 000 дол. США та 35 345,67 грн. Постанова приватного виконавця про стягнення основної суми винагороди виноситься в силу закону разом з постановою про відкриття виконавчого провадження, відповідно надання оцінки правомірності спірної постанови може бути надана лише у разі оскарження правомірності дій приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 – Носова В.І. підтримала вимоги скарги та просила визнати постанови неправомірними та скасувати їх.

Представник приватного виконавеця Русецької О.О. заперечувала проти задоволення скарги.

Представник ОСОБА_2 – Носкіна І.М. просила відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, встановлені фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 13 березня 2023 року за заявою стягувача ОСОБА_2 приватним виконавцем Дніпропетровської області Русецькою О.О. постановою від 13 березня 2023 року відрите виконавче провадження № 712281854 щодо виконавчого листа № 522/1515/16-ц, виданого 16.12.2022 Приморським районним судом м. Одеса про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми заборгованості за договором позики № 01/10/13 від 01.10.2013 у розмірі 200 000 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ на час винесення рішення 5 234 000 грн, 3% річних від простроченої суми боргу за період з 02.08.2015 по 23.04.2018 у сумі 353 456,71 грн, судового збору у розмірі 6890 грн (а.с. 12).

13 березня 2023 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною ухвалено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, згідно якою загальна сума мінімальних витрат становить 500 грн, а також постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 766717,67 грн (том 1, а.с. 14, 16).

14 квітня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, якою внесено виправлення до документу «Постанова про стягнення з боржника основної винагороди».

14 березня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною винесено постанову про арешт майна, згідно якої накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 8434394,38 грн (том 1, а.с. 15).

14 квітня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, якою внесено виправлення до документу «Постанова про арешт майна боржника» від 14.03.2023: абзац другий пункту першого постанови про арешт майна боржника від 14.03.2023 року ВП №71281854 викладено в наступній редакції : «у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 220 000,00 доларів США та 389 302,38 грн. (повний гривневий еквівалент станом на 14.03.2023 року складає 8 434 394,38 грн.)» (том 1, а.с. 102-103).

14 березня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , а саме арешт грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови, крім коштів, звернення стягнення на якої заборонено законом, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 8434394,38 грн (том 1, а.с. 17).

14 квітня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, якою внесено виправлення до документу «Постанова про арешт коштів боржника» від 14.03.2023: абзац другий пункту першого постанови про арешт коштів боржника від 14.03.2023 року ВП №71281854 викладено в наступній редакції : «у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 220 000,00 доларів США та 389 302,38 грн. (повний гривневий еквівалент станом на 14.03.2023 року складає 8 434 394,38 грн.)» (том 1, а.с. 106-107).

Листом від 31.03.2023 року АТ «Піреус Банк МКБ» повідомив приватного виконавця. про неможливість накладення арешту, оскільки ОСОБА_1 станом на 31.03.2023 не є клієнтом АТ «Піреус Банк МКБ» (том 1, а.с. 94).

ОСОБА_1 також не є клієнтом АБ «Південний», АТ «Банк Кредит Дніпро», АТ «МР Банк» (а.с.108), АБ «Укргазбанк» (том1, а.с. 95, 96, 109).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина перша статті 5 цього Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно із частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Статтею 45 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

За виконавчим листом виданим Приморським районним судом м. Одеси 16 грудня 2022 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сума заборгованості за договором позики у розмірі 200 000 доларів США та 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 353 456,74 гривень, також судовий збір у розмірі 6 890 гривень.

Зазначення еквіваленту заборгованості станом на день ухвалення рішення не свідчить про стягнення коштів в гривнях, а заборгованість стягуються в іноземній валюті – доларах США.

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14 у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

Таким чином, станом на день прийняття оскаржуваної постанови курс долара за курсом Національного банку України становив 36,5686 грн.

200 000 доларів станом на 14.03.2023 становили 7 313 720 гривень + відсотки у розмірі 353 456,74 гривень = 7 667 176,71 гривень, а 10% від такої суми становить 766 717,67 гривень. Саме така сума визначена приватним виконавцем у оскаржуваній постанові від 13.03.2023 про стягнення з боржника основної винагороди.

Постановою від 14.04.2023 приватний виконавець Русецька О.О. внесла виправлення у оскаржувано постанову та навела в постанові розрахунок основної винагороди, порядок її стягнення та стягнула основну винагороду без переводу суми заборгованості, а саме 10% від суми боргу (200 000 доларів США) становить 20 000 доларів США, а від розміру 3% річних (353 456,74 гривень) становить 35 345,67 гривень.

Як зазначалося вище, стягнення в іноземній валюті також допускається, тому при внесення виправлень до оскаржуваної постанови, приватний виконавець навела розрахунок та змінила валюту основної винагороди відповідно до валюти заборгованості за виконавчим листом.

Частинами 1, 3 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

В частині другій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» наведено невичерпний перелік коштів, на які забороняється звернення стягнення та накладення арешту. Зокрема, вказано, про недопустимість накладення арешту та/або звернення стягнення на кошти боржника, що знаходяться на рахунках, накладення арешту або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч.3 ст.52 вищевказаного Закону не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вказувалося вище в оскаржуваній постанові від 14.03.2023 про арешт коштів боржника зазначено про накладення арешту на грошові кошти, що міститься на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

При цьому, в постанові зазначено, що арешт накладається у межах суми звернення стягнення у розмірі 8 434 394,38 грн, в постанові про виправлення помилки наведена така ж сума, але зазначено детальніший розрахунок, про що зазначалося вище.

Основна сума боргу за виконавчий листом станом на 14.03.2023 становила 7 667 176,71 гривень, адже, як наголошував суд раніше заборгованість за договором позики за виконавчим листом стягнута в доларах США, а саме в розмірі 200 000 доларів США, а не в гривні станом на день ухвалення рішення.

Розмір основної винагороди як зазналося вище становить 766 717,67 (в еквіваленті враховуючи постанову про виправлення помилок), а розмір мінімальних витрат становить 500 грн, що в цілому становить 8 434 394,38 грн, про що і зазначено приватним виконавцем.

Отже, помилка в розрахунку приватного виконавця у постановах про арешт коштів та арешт майна відсутня, тому, доводи в цій частині скарги також не знайшли свого підтвердження.

Щодо доводів заявника про накладення арешту на майно ОСОБА_1 на суму 8 434 394.38 грн. без визначення конкретного майна, яке має індивідуальні ознаки або реєстраційні номери слід зазначити наступне.

Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (частина перша статті 56 Закону України "Про виконавче провадження").

Отже, арешт майна - це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Арешт майна за правовою сутністю обмежує право боржника розпоряджатися спірним майном, проте не вимагає обмеження в користуванні ним.

Частиною другою статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" у разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

Отже, існують два шляхи арешту майна боржника: 1) шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або 2) шляхом винесення постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника.

При цьому безпосередньо приписи частини третьої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» надають виконавцю право накладати арешт не лише на окремі речі, а одразу на все майно боржника.

Щодо неможливості стягнення боргу в іноземній валюті на підставі постанови Правління Національного банку України №18 від 24 лютого 2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».

Пунктом 14 такої постанови уповноваженим установам забороняється здійснювати транскордонний переказ валютних цінностей з України/переказ коштів на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях/іноземній валюті, відкриті в банках-резидентах, уключаючи перекази, що здійснюються за дорученням клієнтів, крім випадків визначених цією ж постановою.

Постанова «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» за трішки більше ніж рік часу налічує 44 редакції, постійно змінюється.

Крім того, що неможливість придбання іноземної валюті є тимчасовою мірою для певних категорій осіб, також варто враховувати можливість наявності валютного рахунку та можливість зміни способу виконання рішення суду, встановленої ст. 435 ЦПК України.

Таким чином, введення певних обмежень щодо купівлі-продажу іноземної валюти не може свідчить про відсутність необхідності здійснення виконання рішення, заборгованість по яким стягнуто в іноземній валюті.

Арешт майна та коштів дійсно застосовується для забезпечення реального виконання рішення і наявність обмежень встановлених постановою правління НБУ №18 від 24.02.2022 не свідчить про нереальність виконання рішення.

Згідно ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суду не надані докази, що дії приватного виконавця призвели до негативних наслідків та порушили права заявниці, а Стягувач та приватний виконавець зазначають, що рішення суду, що набрало законної сили не виконано та не виконується, в зв`язку з оскарженням боржником з формальних причин.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

При цьому невиконання судового рішення про стягнення коштів, винесеного на користь боржника, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004 № 18966/02).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 5 частини 1 статті 2 Закону «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Приписами ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 18 Закону «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Рішеннями Європейського суду у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що скарга ОСОБА_1 в інтересах якої діє Носова В.І. є необґрунтованою, тому у задоволені скарги необхідно відмовити.

При цьому, процесуальний строк звернення до суду ОСОБА_1 на постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, за участі стягувача: ОСОБА_2 підлягає поновленню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 13, 28, 76-81, 95, 258, 260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити строк на подання скарги щодо скасування постанови про відкриття ВП № 71281854 від 13.03.2023.

У задоволені скарги ОСОБА_1 на постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, за участі стягувача: ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом пятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 25.02.2026 (з 17.02.2026 по 20.02.2026 відпустка головуючого у справі).

Суддя Р.Д. Абухін

16.02.26