Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №474/553/25 — Миколаївський апеляційний суд

25.02.26

22-ц/812/547/26

Справа № 474/553/25 Головуючий у першій інстанції Сокол Ф. Г.

Провадження №22-ц/812/547/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 лютого 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,

із секретарем: Шурмою Є. М.,

за участю: представниці відповідачки – Тальчук П. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , яка подана від її імені

адвокаткою Тальчук Поліною Іллівною,

на ухвалу судді Врадіївського районного суду Миколаївської області Сокола Ф. Г. від 26 грудня 2025 року, постановлену в приміщенні суду у селищі Врадіївка Миколаївської області зі складанням повного судового рішення у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ЮНІТ КАПІТАЛ»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2025 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 55 417 грн 68 коп. загальної суми заборгованості за кредитним договором №313436260, укладеним 24 липня 2023 року між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 29 вересня 20205 року позов ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» задоволено, ухвалено про стягнення на його користь з ОСОБА_1 загальної суми боргу за кредитним договором в розмірі 55 417 грн 68 коп., 2 422 грн 40 коп. сплаченого судового збору та 7 000 грн витрат на правничу допомогу .

18 грудня 2025 року відповідачка, від імені якої діє представниця – адвокатка Тальчук П. І., звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду, яка зареєстрована в суді 23 грудня 2025 року та клопотала про поновлення строку на подачу такої заяви.

В обґрунтування поданої заяви виклала, як доводи, про незгоду з висновками судового рішення по суті пред`явленого позову, так і підстави для поновлення строку на подачу заяви про його перегляд.

В якості підстав для поновлення пропущеного процесуального строку для звернення з заявою про перегляд заочного рішення посилалась на: наявність воєнного стану та необхідність суду уникати надмірного формалізму; фактичне ознайомлення представниці відповідачки зі змістом судового рішення 17 грудня 2025 року; а також неможливість участі відповідачки у розгляді справи, у зв`язку з її фактичним проживанням за іншою адресою, яка відрізняється від її зареєстрованого місця проживання, внаслідок чого нею не були отримані судові повістки та вона не була обізнана про відкрите судове провадження.

Ухвалою судді Врадіївського районного суду Миколаївської області від 26 грудня 2025 року у задоволенні клопотання про поновлення строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення відмовлено. Заяву про перегляд заочного рішення залишено без розгляду.

Постановлюючи ухвалу, суддя суду першої інстанції виходив з того, що підстави для поновлення пропущеного процесуального строку відсутні, наслідком чого є залишення поданої заяви без розгляду.

Не погодившись з вищенаведеною ухвалою відповідачка ОСОБА_1 , від імені якої діє представниця – адвокатка Тальчук П. І., подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість постановленої ухвали, порушення норм процесуального права під час її ухвалення, безпідставне обмеження права відповідачки на доступ до правосуддя, просила її скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що строк звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення пропущено, у зв`язку з фактичним проживання відповідачки за іншою адресою та її неповідомлення судом про дати та час слухання справи, а також неотримання копії судового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважав її не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на відсутність поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку, а також законність та обґрунтованість постановленої місцевим судом ухвали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, як беруть участь у розгляді справи, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення із наступних підстав.

За змістом статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

При цьому, учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що 29 вересня 2025 року Врадіївським районним судом Миколаївської області ухвалено заочне рішення по суті пред`явленого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» позову в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні без участі сторін та їх представників, які повідомлені про дату та час слухання справи (т.1 а.с.131-138).

Про повідомлення відповідачки за зареєстрованим місцем її проживання свідчить, як відповідь селищної ради про реєстрацію ОСОБА_1 у селищі (т.1 а.с.99-101), так і направлення судових повісток про виклик за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , які нею не отримано за її відсутністю за місцем такої реєстрації (т.1 а.с.111, 129), а також здійснення судом оголошення про виклик відповідачки ОСОБА_1 до судового засідання, в якому судом оголошено заочне судове рішення (т.1 а.с.130).

На наступний день, після ухвалення судом повного заочного рішення, рішення суду надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень, де опубліковано у загальному доступі 2 жовтня 2025 року, а його копія направлена відповідачці засобами поштового зв`язку, яку вона не отримала за відсутністю за зареєстрованим місцем проживання, внаслідок чого конверт із копією заочне рішення суду повернуто 17 жовтня 2025 року з відповідною відміткою (т.1 а.с.145).

В той же час відповідно до положень пункту 4 частини 8 статті 128, частини 5, пункту 5 частини 6, частини 7 статті 272 ЦПК України днем вручення судової повістки про виклик, як і днем вручення судового рішення вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровано у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. повідомленою цією особою суду. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.

Іншого спеціального порядку вручення заочного рішення процесуальним законом не передбачено.

Отже, днем вручення копії заочного рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 29 вересня 2025 року відповідачці ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем її проживання, у встановленому законом порядку, є 16 жовтня 2025 року, як день проставлення відповідної відмітки про її відсутність у цьому місці.

Таким чином, відповідно до частини 3 статті 284 ЦПК України останнім днем для подачи заяви про перегляд заочного рішення суду є 5 листопада 2025 року.

До таких висновків дійшов суд першої інстанції при визначені дати повідомлення відповідачки про прийняте заочне судове рішення та відповідне вручення його копії, і такі висновки місцевого суду є правильними.

Тобто подаючи заяву про поновлення процесуального строку, представницею заявниці повинно бути наведено поважні причини пропуску такого строку за період з дня його закінчення, 5 листопада 2025 року і до дня подачі заяви, 18 грудня 2025 року.

Втім, адвокаткою не наведено обставин для такого поновлення, не зазначено будь-якої поважної причини, крім посилання на іншу адресу фактичного проживання відповідачки (т.1 а.с.170), яка нею суду не повідомлялася, неможливість участі відповідачки у судових засіданнях з тих же причин, та ознайомлення представницею заявниці зі змістом судового рішення 17 грудня 2025 року, після укладення 11 грудня 2025 року договору про надання правової допомоги (т.2 а.с.148).

При тому слід звернути увагу, що за доданими відповідачкою документами, виконавче провадження з виконання заочного судового рішення, про перегляд якого вона просить, відкрито 10 грудня 2025 року із зазначенням адреси її зареєстрованого місця проживання (т.1 а.с.172-174), яке вказано у заочному судовому рішенні, що в той же час не завадило їй укласти договір на надання правової допомоги з адвокаткою на наступний день – 11 грудня 2025 року.

За наведеного, наявність ухвалених судом та виконавчою службою процесуальних документів з повідомленням відповідачки, зокрема і як боржниці, за аналогічних обставин за зареєстрованим місцем її проживання, призвели до протилежних результатів: ігнорування судових викликів та дати постановленого заочного рішення; та миттєве укладення договору про правничу допомогу, після відкриття за ним виконавчого провадження.

Тобто визнання причин пропуску процесуального строку як поважних, що наведені від імені відповідачки її представницею, є сумнівним, оскільки дії відповідачки не свідчать про добросовісність та бажання бути обізнаною про стан своїх справ.

Отже, суддею суду першої інстанції правильно визнані такі причини пропуску строку неповажними, з огляду на те, що копія рішення належним чином вручена відповідачці, а ухвалене заочне судове рішення своєчасно направлено та опубліковано в загальному доступі у відповідному судовому реєстрі.

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Такими наслідками є залишення документів без розгляду, під якими треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу.

Саме Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення по справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року). Навіть у разі неповідомлення сторін про прийняті рішення у їхній справі, можливість поновлення строку на оскарження не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

За таких обставин при вирішенні питання про поважність причин, які зумовили порушення строку, необхідно виходити з того, наскільки зазначені заявником причини є об`єктивними та дійсно перешкоджали або значно ускладнювали дотримання передбаченого законом строку, адже поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії.

В цьому разі установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в процесі розгляду таких справ сприяє досягненню юридичної визначеності у правовідносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого учасник справи може оскаржити судове рішення; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду в порядку апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, воно набирає чинності та пред`являється до виконання зацікавленою особою. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

За такого, оцінюючи обставини звернення відповідачки, яка діяла через свою представницю з клопотання про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення суду від 29 вересня 2025 року з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень статей 126-127, 272, 284 ЦПК України, апеляційний суд враховує, що вказаними нормами встановлюються строки звернення до суду першої інстанції в порядку перегляду ухваленого судом заочного рішення, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого перегляду судового рішення, зокрема поновлення порушених прав відповідачки, яка повинна діяти добросовісно. При цьому судом не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду протягом встановленого строку) та метою звернення до суду.

Разом з тим, відповідачка, якій копія заочного судового рішення вручена належним чином відповідно до положень статті 272 ЦПК України, не лише зволікала зі зверненням для надання правничої допомоги, а ще своєчасно не подала заяви про його перегляд.

Наведене узгоджується з принципом римського права «знання закону презюмується», згідно з яким закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього.

Тому твердження представниці відповідачки про необізнаність відповідачки, у зв`язку з її не проживанням за зареєстрованою адресою не є слушним та не може свідчити про поважність пропуску строку на подання заяви про його перегляд.

Отже, постановлюючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку, і як наслідок необхідність залишення поданої заяви без розгляду.

За такого, з підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції про відмову у поновленні строку та залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення без змін, а подану апеляційну скаргу – без задоволення.

Усі інші наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до іншого трактування, на свій розсуд, норм права, які правильно застосовані судом першої інстанції, а тому не можуть бути віднесені до порушень, які є підставою для зміни чи скасування судового рішення.

Підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана від її імені адвокаткою Тальчук Поліною Іллівною, - залишити без задоволення, а ухвалу судді Врадіївськогорайонного суду Миколаївської області від 26 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді О. В. Локтіонова

Т. В. Крамаренко