Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №468/1098/25 — Миколаївський апеляційний суд

23.02.26

22-ц/812/173/26

Провадження № 22-ц/812/173/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 лютого 2026 року м. Миколаїв

справа № 468/1098/25

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Крамаренко Т.В., Серебрякової Т.В.,

переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником – адвокатом Василець Мариною Сергіївною - на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області, ухвалене 17 жовтня 2025 року під головуванням судді Муругова В.В., повне судове рішення складено 22 жовтня 2025 року,

У С Т А Н О В И В:

В травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі -ТОВ «Коллект Центр») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач зазначав, що 17 липня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» був укладений договір № 4477495, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 7800 грн. на тридцять днів, зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 1,9 % за кожен день строку користування.

08 серпня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір №10378879, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 7000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом, які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування.

Право вимоги за вказаними договорами відповідно до укладених договорів факторингу між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Вердикт Капітал» від 04 лютого 2022 року № 04-02-02/2022, між ТОВ «Мілоан» - та ТОВ «Вердикт Капітал» від 30 листопада 2021 року № 30-11-65, а в подальшому між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» від 10 січня 2023 року за №10-01/2023, перейшло до ТОВ «Коллект Центр».

За твердженням позивача, відповідач умови кредитного договору не виконувала, у зв`язку з чим за договором № 4477495 від 17 липня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 25721 грн 62 коп., з яких 7800 грн 00 коп. – заборгованість по тілу кредиту, 17784 грн 00 коп. – заборгованість за відсотками, 124 грн 80 коп. – інфляційні збитки, 12 грн 82 коп. – 3 % річних; за договором №10378879 від 08 серпня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 50001 грн 00 коп., з яких 7000 грн 00 коп. – заборгованість по тілу кредиту, 43001 грн 00 коп. – заборгованість за відсотками.

Посилаючись на викладене ТОВ «Коллект Центр» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість в загальному розмірі 75722 грн 62 коп. Також позивач просив стягнути з відповідачки відшкодування сплаченого судового збору та 25 000 грн витрат на правову допомогу.

У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 – адвокат Василець М.М. - зазначає, що вимоги позивача про стягнення суми відсотків, які нараховані позивачем на період часу після закінчення строку дії кредитування, є необґрунтованими, оскільки належних та допустимих доказів пролонгації кредитних договорів матеріали справи не містять. Надані розрахунки заборгованості самі по собі не є належними та допустимими доказами наявності заборгованості, оскільки підтвердження отримання відповідачкою кредитних коштів відповідно до укладеного договору позивачем не надано. Позивачем не доведено перехід до нього права вимоги до боржника допустимими доказами, таким чином у нього не виникло права вимоги до відповідачки. Також представник відповідача вказувала, що витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для ОСОБА_1 , що суперечить принципу розподілу судових витрат.

У відповіді на відзив ТОВ «Коллект Центр» зазначало, що оскільки кредити надавались не банківськими установами, то вони не мали змоги формувати банківські виписки. На підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів в АТ КБ «ПриватБанк», в якому була відкрита картка, на яку здійснювались перекази кредитних коштів. Стверджує, що відповідач частково погашав заборгованість за кредитними договорами, що свідчить про визнання кредитних правовідносин. Також зазначає, що відповідач свого розрахунку заборгованості не надав. Договори, на підставі яких було відступлене право вимоги ніким не були оспорені, тому є дійсними за презумпцією правомірності правочину. Зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитними договорами №4477495 від 17.07.2021 року та №103788879 від 08.08.2021 року в сумі 53 742 грн 62 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» 1719 грн 90 коп. судового збору та 4970 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що відповідач порушила взяті на себе зобов`язання за укладеними нею кредитними договорами, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за наданими кредитами, що підлягає стягненню. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення процентів за договором №103788879 від 08.08.2021 року на суму 21 980 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право стягнути заборгованість за процентами лише у межах строку кредитування. Витрати на правничу допомогу з урахуванням ціни позову, реальності адвокатських витрат та їх дійсної необхідності та з урахуванням пропорційності до задоволених позовних вимог судом було зменшено до 4970 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Василець М.М. – посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Василець М.М. зазначала, що ТОВ «Коллект Центр» не надало належних доказів, що підтверджує факт перерахування та отримання кредитних коштів відповідачкою, тоді як, доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також суд першої інстанції не в повній мірі врахував, що відсотки нараховувались після спливу обумовленого сторонами 30-денного строку кредитування. Так, за договором № 4477495 від 17.07.2021 року сторони обумовили строк кредиту 30 днів, тобто до 16.08.2021 року. Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору становить 4 446,00 грн. за період з 17.07.2021 по 16.08.2021, виходячи з розрахунку: 7 800 грн (тіло кредиту) х 1,90% (процентна ставка) х 30 днів (строк позики). Крім того, вказаним договором передбачена загальна вартість кредиту 12 246,00 грн., а не 25 721,62 грн., як просить позивач. За договором №103788879 від 08.08.2021 року сторони також обумовили строк кредиту 30 днів, до 07.09.2021 року. Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору становить 21,00 грн. за період з 08.08.2021 по 07.09.2021, виходячи з розрахунку: 7 000 грн (тіло кредиту) х 0,01% (процентна ставка) х 30 днів (строк позики) та загальна вартість кредиту 7 021,00 грн., а не 50 001,00 грн., як просить позивач. З урахуванням викладеного, оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договорами проценти, тому заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування позикою за період, який виходить за межі строку кредитування є безпідставними та задоволенню не підлягають. Представник апелянта також зазначала, що за договором факторингу № 30-11-65 від 30.11.2021 до фактора перейшло право грошової вимоги щодо погашення заборгованості, строк платежу за якою настав (наявна вимога), тобто зобов`язання перед клієнтом, яким є ТОВ «Мілоан», а не фактор ТОВ «Вердикт Капітал». Пунктом 2.3. договору факторингу № 30-11-65 від 30.11.2021 передбачено, що за договором Клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в реєстрі боржників. Відповідно, ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло право грошової вимоги до боржника за кредитним договором № 103788879 у розмірі 19901грн. Однак позивач вимагає стягнути заборгованість у розмірі 50 001 грн., що суперечить п. 2.3. договору факторингу № 30-11-65 від 30.11.2021, за яким право грошової вимоги передається лише в розмірі, що зазначений в реєстрі боржників. Також апелянт вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу, що позивачем не надано на обґрунтування належних доказів підтвердження оплати за договорами факторингу.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект Центр» просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін. Вказувало, що відповідач належним чином ознайомився з умовами договору, підписавши договір, а відтак всі умови договору є погодженими сторонами. Апелянт не надав суду доказів, які б спростовували встановлені рішенням суду факти, підтверджували належне виконання відповідачем зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості. Так, на виконання ухвали суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в якому була відкрита картка, на яку здійснювались перекази кредитних коштів, була надана виписка по рахунку, які підтверджують отримання позичальником ОСОБА_1 кредитних коштів із зазначенням суми та дати договорів. Вказана виписка оформлена та завірена відповідальною особою належним чином та є первинним бухгалтерським документом. Відповідачкою не надано доказів того, що нею оспорювались кредитні договори, а тому вони є чинними, оскільки відповідають формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України. Нарахування відсотків здійснювалось в межах строку кредитування, визначеного та погодженого сторонами Договору. До позовної заяви позивачем були надані належним чином завірені копії Договорів факторингу та договору про відступлення прав вимоги з додатками, в тому числі і платіжні доручення на підтвердження проведеної оплати за договорами факторингу. Таким чином, посилання відповідача щодо ненадання доказів отримання позивачем права вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Окрім того позивач вказував, що очікує понести витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн, докази понесення яких будуть подані у визначений законом строк.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Отже будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Частиною першою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до змісту частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Судом першої інстанції встановлено, що 17 липня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Авентус Україна» був укладений в електронному вигляді договір №4477495 про надання споживчого кредиту, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно п.п.1.3, 1.4, 1.5 п.1 Кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 7800 грн., строк кредиту 30 днів і він може бути продовжений у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору. Тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до п.п.1.5.1 п.1 договору стандартна процентна ставка становить 1.90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 договору, у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору.

За умовами п.п.1.5.2 п.1 договору передбачено, що знижена процентна ставка становить 1,805% в день та застосовується, якщо споживач у межах строку визначеного в п.1.4 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк.

Відповідно до п.п.2.1 п.2 договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки позичальника № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Згідно п.п.3.1 п.3 договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

У п. 4.1. договору сторони погодили, що строк кредиту може бути продовжено у двох випадках: за ініціативою Споживача на кількість днів, зазначену в п. 1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2. (пп. 4.2.1 -4.2.4) Договору; або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3. (пп. 4.3.1-4.3.2) Договору.

Пунктом 4.3 Договору сторони домовились про порядок автопролонгації строку кредиту.

Так, у пп. 4.3.1 п.4.3. Сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку) кредиту після пролонгації або авто пролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп. 4.2.2 -4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Згідно пп. 4.3.2. п. 4.3. сторони погодили, що споживач, дає згоду на авто пролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп. 4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду авто пролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п. 4.2 Договору.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за Кредитним договором перед відповідачкою ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 7800 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки, що підтверджується випискою з рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» про зарахування 17 липня 2021 року переказу на суму 7800 грн (а.с. 246 зв.).

На підставі зазначених вище умов кредитного договору відповідачці ОСОБА_1 було нараховано 17784 грн. процентів за користування кредитними коштами за період з 17 липня 2021 року по 14 листопада 2021 року. Нарахування процентів по кредиту відбувалося відповідно до правил пункту 4.3 договору з урахуванням автопролонгації його строку.

ОСОБА_1 кредитні кошти та проценти за користування кредитом не повертала, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 25584 грн., з яких 7800 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 17784 грн. – заборгованість за процентами, що відповідачем не було спростовано.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно пп.3 п.5.1 кредитного договору ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача.

Оскільки обов`язки боржника ОСОБА_1 перед кредитором виконані не були, то укладаючи 04 лютого 2022 року договір факторингу №104-02-02/2022, ТОВ «Авентус Україна» передало ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до ОСОБА_1 , а в подальшому ТОВ «Вердикт Капітал» укладаючи 10 січня 2023 року договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги передало ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до ОСОБА_1 , на що вказує доданий до договору витяг з Реєстру боржників.

Встановивши викладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем доведена наявність у відповідача заборгованості за договором №4477495 про надання споживчого кредиту, укладеного 17 липня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , у зазначеному позивачем розмірі, яка відповідно до ст.ст. 526, 1054, 1048 ЦК України підлягає стягненню на користь ТОВ «Коллект Центр».

Доводів щодо вирішення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення інфляційних витрат та 3% річних апеляційна скарга не містить, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України законність і обґрунтованість судового рішення в цій частині апеляційним судом не перевірялась.

Доводи представника відповідачки в апеляційній скарзі щодо нарахування процентів за договором від 17.07.2021 року № №4477495 після закінчення 30-денного строку кредитування не можуть бути прийняті до уваги з огляду на таке.

Так, у пункті 4.1. Кредитного договору сторони погодили продовження строку кредиту (30 днів) шляхом його автопролонгації на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3. (пп. 4.3.1-4.3.2) Договору.

Сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку) кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, щор слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп. 4.2.2 -4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту (п.п.4.3.1. пункту 4.3.)

У п.п.4.3.2. пункту 4.3. вказано, що споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп. 4.3.1 Договору.

В пункті 4.4. сторони домовились, що вказаний порядок внесення змін до Договору щодо продовження строку кредиту Сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі.

Отже, зміст укладеного відповідачем кредитного договору свідчить, що автопролонгація відбувається автоматично у разі наявності у Споживача заборгованості за кредитом та не потребує узгодження цього із Споживачем, а вказівка у пп. 6.1.1. пункту 6.1. Договору, на якій посилається апелянт, про те що продовження строку користування кредитом в порядку авто пролонгації, повернення кредиту, здійснюється не пізніше дня, що є новою датою повернення кредиту та відображається Споживачу в особистому кабінеті, не впливає на автопролонгацію кредиту.

Твердження апелянта про відсутність первинної документації, яка б підтверджувала перерахування та отримання коштів за кредитним договором спростовуються матеріалами справи.

Так, ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 04 липня 2025 року витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 17.07.2021 року по 13.08.2021 року та інформацію про те, чи випускалась така картка на ім`я ОСОБА_1 .

На виконання вимог ухвали АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало відповідь, зі змісту якої слідує, що банківська карта № НОМЕР_1 видана на ім`я ОСОБА_1 . Також надано виписку за період з 17.07.2021 року по 13.08.2021 року по вказаній банківській картці, якою підтверджено зарахування 17 липня 2021 року переказу на суму 7800 грн за кредитним договором.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором № 4477495 від 17 липня 2021 року у розмірі 25721 грн 62 коп., з яких 7800 грн 00 коп. – заборгованість по тілу кредиту, 17784 грн 00 коп. – заборгованість за відсотками, 124 грн 80 коп. – інфляційні збитки, 12 грн 82 коп. – 3 % річних.

Також судом встановлено, що 08 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 103788879 (Електронна форма), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний відповідачем у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" (а.с23-27).

Згідно з пунктами 1.2, 1.3, 1.4, 1.5.1, 1.5.2, 1.6 Кредитного договору сторони визначили, що розмір наданого кредиту – 7000 грн., проценти за користування кредитом: 21 грн, які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за кредитом – 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Кредит надається строком на 30 днів з 08.08.2021 року, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом – 07.09.2021 року.

Відповідно до пункту 2.4.1 Договору Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4. Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

За п. 6.4. договору укладення кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Згідно з п. 6.5. договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з якою укладено договір № 103788879 від 08.08.2021 року, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор – V32345; дата відправки ідентифікатора позичальнику - 08.08.2021; номер телефону на який було відправлено ідентифікатор – НОМЕР_3 .

Факт перерахування 7000 грн 08.08.2021 ТОВ «Мілоан» на платіжну картку № НОМЕР_4 підтверджено квитанцією LIQPAY, ID платежу 1728711457 (а.с. 79).

Згідно наданого Банком розрахунку заборгованості ОСОБА_1 в порушення взятих на себе зобов`язань не погашала кредитну заборгованість і такі обставини відповідачкою не були спростовані.

30 листопада 2021 року було укладено договір факторингу № 30-11-65, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за укладеним із ОСОБА_1 договором № 103788879 від 08.08.2021 року, що підтверджується Реєстром Боржників до договору факторингу № 30-11-65.

10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за укладеним із ОСОБА_1 договором № 103788879 від 08.08.2021 року, що підтверджується Реєстром Боржників до договору № 10-01/2023.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно встановив, що згідно з наявними у справі доказами станом на час розгляду справи в суді зобов`язання за кредитним договором № 103788879 від 08.08.2021 року відповідачкою належним чином не виконані, а тому відповідно до ст. 526, 1054, 1048 ЦК України існують підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Твердження апелянта про відсутність первинної документації, яка б підтверджувала перерахування та отримання коштів за кредитним договором №103788879 від 08.08.2021 року спростовуються випискою з рахунку по банківській картці відповідачки № НОМЕР_4 , наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 17.07.2021 року по 13.08.2021 року, якою підтверджено зарахування 08 серпня 2021 року переказу на суму 7000 грн за кредитним договором.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що умовами укладеного сторонами договору строк кредитування обмежується 30 днями, з огляду на таке.

Матеріалами справи встановлено, що умовами договору про споживчий кредит (пункт 1.4) визначено, що терміном повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом є 07.09.2021 року. Проте пункт 2.3 договору передбачає його пролонгацію, як на пільгових, так і стандартних умовах.

Так, умови пролонгації на пільгових умовах передбачені пунктом 2.3.1.1 договору, згідно якому Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитовцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Встановлено строк продовження кредитування на 3 дні зі сплатою комісії 3 % від суми поточного залишку кредиту, на 7 днів зі сплатою комісії 5,00 % від суми поточного залишку кредиту, на 15 днів зі сплатою комісії 10 % від суми поточного залишку кредиту.

Пунктом 2.3.1.2 договору передбачені умови пролонгації на стандартних (базових) умовах. Вказаним пунктом визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього договору.

Указане свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони погодили порядок продовження строку кредитування, умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Відповідно до пункту 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом 1.4 (07 вересня 2021 року), а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання позичальника за цим договором, у тому числі, а не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений пунктом 1.4 договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно пункту 1.3 та пункту 2.3 цього договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, пунктом 3.2.5 договору (пункт 2.4.2 договору).

Пунктом 4.2 розділу 4 кредитного договори сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою пунктом 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні частини другої статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

У цьому випадку, кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором (07 вересня 2021 року). Відтак ОСОБА_1 продовжила користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично на 60 календарних днів, що відповідає пункту 2.3 договору.

Разом із тим, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про незаконність нарахування відсотків після відступлення первісним кредитором - права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал».

Так, відповідно до п. 2.3 Договору факторингу № 30-11-65 від 30 листопада 2021 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал», Клієнт відступає Факторові право грошової вимоги до боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в реєстрах боржників.

Відповідно до Реєстру Боржників до договору факторингу № 30-11-65 від 30 листопада 2021 року від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 19 901 гривень.

За такого, апеляційний суд вважає, що ТОВ «Коллект Центр» має право вимагати від відповідачки сплати заборгованості за відсотками за користування кредитом згідно договору №103788879 від 08 серпня 2021 року, яка нарахована первісним кредитором ТОВ «Мілоан» станом на дату відступлення ним права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» (яке в свою чергу відступило права вимоги ТОВ «Коллект Центр»).

Нарахувавши відсотки за користування кредитом після отримання прав вимоги від первісного кредитора, ТОВ «Вердикт Капітал», вийшло за межі узгоджених сторонами умов договору факторингу.

А тому, виконаний позивачем розрахунок заборгованості станом на 07 травня 2025 року по сплаті процентів суд апеляційної інстанції визнає необґрунтованим, а доводи апеляційної скарги частково обґрунтованими.

Водночас, наведені апелянтом підстави для зменшення розміру стягнутих процентів в межах строку кредитування 30 днів відсутні.

Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки ОСОБА_1 умови вказаного кредитного договору №103788879 від 08 серпня 2021 року належним чином не виконувала, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то колегія суддів вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №103788879 від 08 серпня 2021 року у загальному розмірі 19901 грн., що складається із: 7000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12901 грн.- заборгованість за відсотками.

Інші розрахунки здійснені після відступлення права вимоги, а тому судом до уваги не приймаються, у вказаній частині задоволенню не підлягають.

Разом із тим, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, посилання апеляційної скарги на те, що позивачем не надано доказів здійснення фактором оплати за відступлені права вимоги.

Так, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У даній справі договори факторингу у встановленому законом порядку відповідачем не визнавалися недійсними.

З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17).

За такого відсутність у матеріалах справи доказів здійснення ТОВ «Вердикт Капітал» оплати позивачу за відступлені права вимоги не свідчать про недоведеність переходу права грошової вимоги за укладеними із відповідачкою кредитними договорами № 4477495 від 07 липня 2021 року та №10378879 від 08 серпня 2021 року до позивача.

З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції допустився помилки у визначенні розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, рішення суду підлягає зміні на підставі пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України, шляхом зменшення розміру стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за кредитним договором №103788879 від 08 серпня 2021 року з 28021 грн до 19901 грн, з яких 7000 грн- заборгованість за тілом кредиту, 12901 грн. – заборгованість за процентами.

Отже апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із частковим задоволенням позову рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору за позовну заяву підлягає зміні шляхом зменшення суми таких витрат з 1719 грн 90 коп. до 1459 грн 25 коп.

Виходячи із принципу пропорційності до задоволених вимог також підлягає зміні рішення в частині розміру стягнутих з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» витрат на професійну правничу допомогу, з 4970 грн 00 коп. до 4216 грн 80 коп. (60,24%)

Крім того, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 1444 грн 70 коп. судового збору, сплаченого за апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником – адвокатом Василець Мариною Сергіївною – задовольнити частково.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2025 року в частині розміру стягнутої з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №103788879 від 08.08.2021 року та судових витрат - змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитними договорами №4477495 від 17.07.2021 року та №103788879 від 08.08.2021 року в загальному розмірі 45 622 (сорок п`ять тисяч шістсот двадцять дві) грн 62 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 459 (одна тисяча чотириста п`ятдесят дев`ять) грн 25 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4216 (чотири тисячі двісті шістнадцять) грн 80 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір апеляційну скаргу в розмірі 1444 (одна тисяча чотириста сорок чотири) грн 70 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного судового рішення в порядку і випадках, передбачених 389 ЦПК України

Головуючий В.В. Коломієць

Судді Т.В. Крамаренко

Т.В. Серебрякова

Повне судове рішення складено 25 лютого 2026 року