Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №133/3575/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/3575/25

Провадження № 22-ц/801/409/2026

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дем`янова Ж. М.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 лютого 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів Панасюка О.С., Шемети Т.М.

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Андрія Олександровича

на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Дем`янової Ж.М.,

у справі №133/3575/25

за позовом ОСОБА_2 (позивач)

до ОСОБА_1 (відповідач)

про стягнення аліментів на утримання дружини,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про та стягнення аліментів на утримання дружини, обґрунтовуючи вимоги тим, що у шлюбі з відповідачем у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні.

Вона не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною, яка не досягла трирічного віку, отримує невелику допомогу, однак коштів на її повноцінне проживання, харчування та їх з сином утримання не вистачає.

У зв`язку із викладеним, просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання дружини в розмірі його заробітку, щомісячно починаючи з дня подання заяви та до досягнення дитиною трирічного віку.

Рішення суду першої інстанції

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02 грудня 2025, позов задоволено частково.

Вирішено стягувати з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на її утримання у розмірі 1/8 (однієї восьмої) частини усіх видів його доходу (заробітку) щомісячно до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьохрічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач через свого представника - адвоката Ковальчука О.А. подав апеляційну скаргу, в якій посилаюсь на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що позивачем не доведено потреби в отриманні аліментів на своє утриманні, оскільки не надано доказів її матеріального становища, а висновок суду про те, що подання доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, вважає помилковим.

Крім того вказує, що на його утриманні знаходяться інші члени його родини – батьки, брати та сестри, оскільки вони не працюють, а тому він єдиний хто може та вимушений надавати їм матеріальну допомогу та підтримку.

Звертає увагу й на те, що він сплачує аліменти на утримання дитини у розмірі 28 807,29 грн, який є достатнім для проживання двох осіб – позивача з дитиною.

Стверджує також про те, що він на даний час перебуває на військовій службі, має невідкладні витрати, пов`язані з проходженням військової служби, зокрема ремонт техніки за власний рахунок, придбання паливо-мастильних матеріалів, амуніції та іншого.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Загребельна М.В. просила рішення суду залишити без змін, вважає його правильним, обґрунтованим та ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою від 02 лютого 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду, який вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що стороною у справі подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі, яка не відноситься до категорії тих, що не може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК України), апеляційний суд вважає, що її розгляд слід призначити в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом встановлено, що 20 січня 2023 року між сторонами у Козятинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстровано шлюб, актовий запис № 13 від 20.01.2023 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 06.07.2024 року (видане повторно).

У шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , який проживає разом із матір`ю та перебуває на утриманні батьків.

З копій витягів з реєстру територіальної громади від 09.09.2025 року та 19.09.2023 вбачається, що малолітній син ОСОБА_3 , зареєстрований та проживає разом з Позивачкою у АДРЕСА_1 .

Відповідно до судового наказу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області у справі № 133/3478/25 від 12.09.2025, з відповідача наказано стягувати на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів. Початок стягнення аліментів визначено з 11.09.2025.

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що підтверджується довідкою про грошове забезпечення № 4616 від 29.10.2025, де зазначено що останній дійсно працює у військовій частині НОМЕР_3 . Дохід ОСОБА_1 за період з 01.05.2025 по 29.10.2025 склав – 547 323,69. Тобто, на час розгляду справи середній розмір доходу (до видачі) відповідача складає - 86 138 грн.

Відповідно до відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 96 від 30.09.2025, за однією адресою з відповідачем, а саме: АДРЕСА_2 , проживають брати та сестри відповідача, а також його мати, батько та бабуся: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_6 – ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_7 – ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_8 – ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_9 – ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Позиція апеляційного суду

Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із спроможності відповідача сплачувати аліменти на утримання дружини та відсутність у позивача самостійного доходу. При цьому суд враховував, що встановлення аліментів на утримання дружини у розмірі який просить позивач - 1/4 від усіх доходів відповідача, порушить справедливий баланс між інтересами платника аліментів (відповідач) і позивача, за умови, що він уже сплачує 1/4 частину доходу на дитину.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

За положеннями частини першої статті 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Частинами другою, четвертою, шостою 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років , незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, право дружини на утримання виникає на підставі складу юридичних фактів: проживання з нею дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від чоловіка (кровне споріднення); здатність чоловіка надавати матеріальну допомогу. Закон встановлює право дружини на утримання з боку чоловіка до досягнення дитиною трьох років.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до правового висновку, відображеного у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року в справі №712/4702/19, право на аліменти у дружини – матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Отже сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність доказів матеріального становища позивача .

Водночас, із системного аналізу наведених вище правових норм та усталеної судової практики з приводу врегулювання подібних правовідносин слідує, що при вирішенні питання про стягнення аліментів на дружину до досягнення дитиною трирічного віку, суд має з`ясувати, чи має змогу відповідач сплачувати вказані аліменти.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Справедливість - це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Зазначені правові висновки щодо дотримання принципу справедливості висловив Конституційний Суд України у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004.

Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У справі, яка переглядається встановлено, що ОСОБА_1 є батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дитина проживає разом з матір`ю, яка не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х річного віку, а відтак вона потребує матеріальної допомоги від відповідача, що є його обов`язком відповідно до вимог статті 84 СК України.

Відповідач є молодою працездатною особою, на даний час він військовослужбовець, і згідно відомостей про його доходи середній розмір доходу складає - 86 138 грн (на час ухвалення судового рішення судом першої інстанції), а тому спроможній платити аліменти на утримання дружини, яка проживає зі спільною дитиною, та ураховуючи відсутність у неї самостійного доходу, чоловік має компенсувати їй втрату можливості повноцінно себе реалізувати у громадському житті та надавати визначену законодавством допомогу дружині.

Встановивши, що існують умови, необхідні для виникнення права на утримання дружини, передбачені частиною другою статті 84 СК України, з урахуванням стягнення з ОСОБА_1 аліментів на дитину у розмірі частки всіх видів доходу (заробітку), суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача аліменти на утримання позивачки у розмірі 1/8 частки його доходу (заробітку) щомісячно, до досягнення дитиною трирічного віку.

Такий розмір утримання відповідає прожитковому мінімуму станом на 2025 рік, не є для відповідача надмірним тягарем, а є посильною допомогою матері сина, яка здійснює догляд за дитиною, що не досягла віку трьох років, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його зміни.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідач вже сплачує аліменти на утримання сина в розмірі 28807, 29 грн, який є достатнім для проживання двох осіб оскільки аліменти на утримання дитини та аліменти на утримання дружини це два різних юридичних механізми.

Аліменти на дитину повинні використовуватись виключно для задоволення потреб дитини, її гармонійного фізичного та духовного розгляду, і не можуть слугувати для безпідставного збагачення отримувача аліментів. Тоді як аліменти на дружину сплачуються для особистої підтримки одного з подружжя.

Не заслуговують й на увагу доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ніби то вимушений утримувати всіх інших членів своєї родини.

Як вбачається із матеріалів справи повнолітній брат відповідача ОСОБА_4 , 2000 р.н., мати відповідача ОСОБА_7 , 1983 р.н., та батько ОСОБА_3 , 1987 р.н., тобто є особами молодого та працездатного віку і як батьки інших неповнолітніх дітей зобов`язані забезпечити їх фізичний, психічний та духовний розвиток.

Бабуся відповідача ОСОБА_5 , 1949 р.н. є пенсіонеркою та отримує пенсію за віком.

Добровільне надання відповідачем матеріальної допомоги батькам та іншим членам родини не є його обов`язком і не звільняє його сплачувати аліменти на утримання дружини у визначеному судом розмірі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в контексті установлених обставин справи і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасуванні рішення суду.

Колегія суддів звертає увагу, що сплата аліментів на утримання дружини є обмеженою в часі, лише до досягнення дитиною 3-х річного віку, це пов`язано із тим, що у відповідний період часу дружина, з якою проживає дитина, має обмежені можливості працювати і здобувати засоби для існування, зокрема, утримувати себе, а тому потребує допомоги з боку чоловіка – батька дитини.

Відтак правильно встановивши характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено за вимогами статті 89 ЦПК України суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення – без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, Суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Андрія Олександровича залишити без задоволення, а рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02 грудня 2025 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.

Головуючий І.М. Стадник

Судді О.С. Панасюк

Т.М. Шемета