Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №539/1957/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/1957/25 Номер провадження 22-ц/814/1366/26Головуючий у 1-й інстанції Смілянський Є. А. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Обідіної О.І., Пилипчук Л.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Юхимовича Олександра Всеволодовича на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, яку мотивував наступним.

Він являється батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про її народження від 11.05.2017 року серії НОМЕР_1 ( видане повторно ). Дитина проживає з ним за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради від 29.05.2019 року № 135 визначено місце проживання дитини з ним. Він самостійно виховує дитину. Відповідач не бере участі у вихованні та утриманні дитини, не виконує своїх батьківських обов`язків. Шлюб між ними розірвано.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини необхідне для переміщення разом з дитиною без згоди матері, мати можливість одноосібно звертатися до державних та освітніх закладів від імені та в інтересах дитини та для того, щоб дитина не залишилася без догляду батька.

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2025 року в задоволені позову було відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодились представник ОСОБА_1 - адвокат Юхимович О.В. та подали апеляційну скаргу, в якій прохають скасувати рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зокрема вказує, що вважає рішення Оржицького районного суду Полтавської області є необґрунтованим та безпідставним.

Крім того, зазначає, що відповідачка, як мати, належним чином не виконує свої батьківські обов`язки по вихованню дитини, не займається її розвитком, не утримує дитину, наведене, наведене свідчить про самоусунення відповідачки від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини.

Акцентує увагу суду, батько, який самостійно виховує дитину, має такі самі права та обов`язки як і будь-який інший батько відповідно до законодавства України. Зокрема, це включає право на участь у вихованні та прийнятті рішень, пов`язаних з дитиною, її здоров`ям, освітою, майновим питанням тощо, а також обов`язок, дбайливого ставлення до дитини та їхнього благополуччя.

Відзив на адресу Полтавського апеляційного суду не надходив.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи був присутній позивач та його представник, інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, ОСОБА_1 являється батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про її народження від 11.05.2017 року серії НОМЕР_1 (видане повторно). Дитина проживає з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов вуличного комітету від 22.07.2024 року та актом обстеження умов проживання служби в справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради від 23.07.2024 року.

Рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради від 29.05.2019 року № 135 визначено місце проживання дитини з ОСОБА_1 ..

Згідно висновку виконавчого комітету Лубенської міської ради від 26.08.2025 року № 01-19/586 малолітню ОСОБА_3 самостійно виховує та утримує батько ОСОБА_1 ..

Судом встановлено, що ОСОБА_2 батьківських прав не позбавлена, отже вона зобов`язана виконувати обов`язки, які покладаються на неї, як на матір вимогами законодавства України, зокрема статтею 150 СК України, а тому за вказаних обставин не можна вважати, що позивач є особою, яка самостійно виховує доньку. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них. Належних та достатніх доказів на підтвердження заявленої вимоги позивачем не надано та не обгрунтовано для яких правових цілей необхідно встановити заявлений факт.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України. За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частиною 1статті 81 ЦПК України року встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 6 цієї ж статі - доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року по справі № 201/5972/22.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки мати ОСОБА_2 батьківських прав не позбавлена, тому зобов`язана виконувати обов`язки, які на неї покладаються, як на матір.

Водночас СК України не передбачає окремих підстав для припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само закріплений у частині першій статті 15 СК України принцип невідчужуваності сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, у тому числі від обов`язків щодо виховання дитини. У межах цієї справи позивач звертається з вимогою встановити факт самостійного виховання та утримання дітей, однак встановлення такого факту може спричинити негативні правові наслідки для матері дитини.

Колегія суддів зазначає, що доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Юхимовича Олександра Всеволодовича - залишити без задоволення.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 23 лютого 2026 року.

Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: __________________ О.І. Обідіна _________________ Л.І. Пилипчук